ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 159/3733/16-а
адміністративне провадження № К/9901/30249/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 159/3733/16-а
за позовом ОСОБА_1 до головного інспектора будівельногго нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управлііння Державної архітектурно-будівельної інспекції Волинській області Соколової Лариси Петрівни про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Гінди О.М., суддів -Кучмара В.Я., Ніколіна В.В.),
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту: ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до головного інспектора будівельного нагляду управління державної архітектурно-будівельноі інспекції у Волинській області, Соколової Л.П. , у якому просила:
- визнати незаконною та скасувати постанову № 263 від 27 вересня 2016 року про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у сумі 5100 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що штрафні санкції до неї застосовано через невиконання припису від 13 травня 2016 року, однак вона не ухилялася від виконання зазначеного припису та зверталася до державних органів для отримання необхідних дозвільних документів, але не отримала їх своєчасно не з своєї вини.
Також позивачем зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення був складений 20 вересня 2016 року без її відома у зв`язку з цим вона не змогла дати письмове пояснення. В протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 27 вересня 2016 року в управлінні ДАБІ у Волинській області, однак надіслані їй поштовим зв`язком матеріали, вона отримала 30 вересня 2016 року. Вважає, що притягнення її до адміністративної відповідальності відбулося з грубим порушенням вимог статей 38, 254, 256, 268 КУпАП.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 17 жовтня 2016 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області вирішив:
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Соколової Лариси Петрівни на постанову по справі про адміністративне правопорушення за № 263 від 27 вересня 2016 року.
Визнати незаконною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення за № 263 від 27 вересня 2016 року, яка винесена головним інспектором будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Соколовою Ларисою Петрівною, у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП з накладенням на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100 гривень.
Закрити провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 188-42 ч. 1 КУпАП у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Понесені судові витрати залишити за позивачем.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, після вручення їй припису від 13 травня 2016 року, здійснювала збір документів, виготовила технічну документацію, подала її на затвердження міської ради, виготовила технічний паспорт на реконструйований будинок. Станом на момент проведення останньої перевірки ОСОБА_1 не оформила документи на проведену добудову, оскільки рішення про затвердження поданих проектів приймається посадовими особами органу місцевого самоврядування, на яких позивач не може вплинути та пришвидшити прийняття позитивного рішення.
Про ці всі обставини, які є фактично об`єктивними перешкодами у виконанні вимог припису від 13 травня 2016 року до теперішнього часу, відповідачу відомо. Проте, ніяка оцінка їм під час прийняття оскарженого рішення не надана, хоча вони мають значення для справи та свідчать про відсутність протиправної умисної бездіяльності позивача щодо виконання припису від 13 травня 2016 року.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Разом з тим, не враховано, що суспільно небезпечних наслідків позивачем спричинено не було.
Відповідач не надав доказів наявності у ОСОБА_1 умислу на невиконання припису від 13 травня 2016 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 31 січня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області - задовольнити.
Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року у справі № 159/3733/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивач фактично визнала факт порушення норм містобудівного законодавства та не заперечувала не виконання нею вимог припису від 13 травня 2016 року. Спірний припис вона не оскаржувала. А матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували право позивача проводити будівельні роботи.
Твердження позивача, з яким погодився і суд першої інстанції, про те, що незважаючи на заходи щодо виконання вимог припису, зокрема, отримання будівельного паспорта на проведення реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 , такі вимоги не були виконані з незалежних від неї причин, є необґрунтованими.
З заявою про видачу будівельного паспорта ОСОБА_1 звернулася до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області лише 10 серпня 2016 року, а термін виконання вимог припису закінчувався 13 серпня 2016 року, тобто за три дні до закінчення виконання вимог припису.
У ОСОБА_1 не було зауважень до проведення перевірки, і вона погодилась з актом та протоколом, складеним за результатом перевірки, про що свідчить відсутність зауважень у відповідній графі акту перевірки та протоколі про адміністративне правопорушення від 20 вересня 2016 року.
Враховуючи те, що на момент проведення позапланової перевірки вимоги припису від 13 травня 2016 року не були виконані та встановлено факт порушення позивачем вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», щодо виконання реконструкції житлового будинку без відповідного дозволу на таке виконання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність винесення постанови відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на неї штрафу, а відтак про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Щодо закриття судом першої інстанції провадження у справі про адміністративне правопорушення, то суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ст. 247, ч. 3 ст. 284 КУпАП закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення може лише орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, а не адміністративний суд, який перевіряє на правомірність винесену таким органом постанову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 06 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та залишити в силі постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішенням суду апеляційної інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягать скасуванню. Скаржник зауважив, що судом апеляційної інстанції задовольняючи апеляційну скаргу помилково зазначено, що з заявою про видачу їй будівельного паспорта вона звернулася до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області лише 10 серпня 2016 року, а термін виконання вимог припису закінчувався 13 серпня 2016 року.
Так, ОСОБА_1 зазначила, що вона звернулась до начальника відділу містобудування та архітектури Ковельського міськвиконкому Л. Мурай з заявою про погодження вже виготовленого будівельного паспорту, тим самим прийняла усі залежні від неї міри для того щоб привести у відповідність до законів прибудовану «топочну» про що було зазначено в листі від 19 вересня 2016 року направленого на ім`я головного інспектора Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Волинській області.
Також скаржником вказано, що протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 188-42 КУпАП від 20 вересня 2016 року був складений щодо неї без її відома, у зв`язку з цим вона не змогла дати письмове пояснення. В протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 27 вересня 2016 року в управлінні ДАБІ у Волинській області, однак надіслані їй поштовим зв`язком матеріали, а саме: акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 20 вересня 2016 року, протокол про адміністративне правопорушення від 20 вересня 2016 року та постанову № 263 по справі про адміністративне правопорушення від 27 вересня 2016 року були отримані нею 30 вересня 2016 року. Вважає, що притягнення її до адміністративної відповідальності було грубим порушенням вимог ст.ст. 38, 254, 256, 268 КУпАП.
Крім того, позивачем зазначено, що у відповідності до положень частини другої статті 171-2 КАС України постанова Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року оскарженню не підлягає, що і зазначено в самій постанові. Водночас Львівським апеляційним адміністративним судом всупереч даної норми відкрито апеляційне провадження.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року.
28 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2018 року визначено склад колегії суддів: Гімон М.М. (головуючий суддя), Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року № 744/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив суд залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯК 3298556 від 04 жовтня 2011 року, який видано Ковельською міською радою, ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності земельною ділянкою пл. 1000 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд.
Відповідно до державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 лютого 2013 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .
Восени 2014 року ОСОБА_1 самочинно побудувала приміщення котельні на тверде паливо пл. 3.6 кв.м. Головним інспектором будівельного нагляду Соколовою Л.П. 13 травня 2016 року проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та було встановлено, що реконструкція житлового будинку проведена без дозвільних документів з порушенням ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».
У зв`язку з виявленням фактів правопорушення містобудівного законодавства, відповідачем винесено припис від 13 травня 2016 року щодо усунення позивачем порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, оскільки роботи по реконструкції жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 область виконані без дозвільних документів, без повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Встановлено термін виконання припису до 13 серпня 2016 року.
Після виготовлення будівельного паспорту 10 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до начальника відділу містобудування та архітектури м. Ковеля про внесення змін до будівельного паспорта. Листом за № 22.27/с-162 від 18 серпня 2016 року, за підписом начальника відділу містобудування та архітектури Мурай Л.Л., було відмовлено ОСОБА_3 у видачі будівельного паспорта і рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво в порядку ст. 376 ЦК України. Дії ОСОБА_4 про відмову у видачі будівельного паспорта були оскаржені у виконком Ковельської міської ради. Подану ОСОБА_1 скаргу на дії ОСОБА_4 було розглянуто міським головою і 26 вересня 2016 року надано відповідь, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно можливо лише за рішенням суду.
На підставі перевірки виконання вимог припису від 13 травня 2016 року та наказу ДАБІ України № 976 від 08 вересня 2015 року, відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства на об`єкті: «Реконструкція житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
За результатами перевірки, посадовою особою, відповідачем складено акт перевірки від 20 вересня 2016 року про те, що гр. ОСОБА_1 не виконаний припис, виданий при проведенні перевірки 13 травня 2016 року. Порушення не усунуто, повідомлення про початок виконання будівельних робіт не направлено в управління ДАБІ у Волинській області для реєстрації, що є порушенням п. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Також відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення від 20 вересня 2016 року та припис від 20 вересня 2016 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
На підставі акту перевірки від 20 вересня 2016 року, протоколу про адміністративне правопорушення від 20 вересня 2016 року та припису від 20 вересня 2016 року посадовою особою відповідачем прийнято постанову № 263 від 27 вересня 2016 року про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
11. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
12. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
13. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що при розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України) у редакції до 08.02.2020, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
15. Одним із доводів для скасування постанови суду апеляційної інстанції скаржником вказано, що у відповідності до положень частини другої статті 171-2 КАС України постанова Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року оскарженню не підлягає, що і зазначено в самій постанові. Водночас Львівським апеляційним адміністративним судом всупереч даної норми відкрито апеляційне провадження.
З даного приводу колегія суддів Верховного Суду зазначає, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, який полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень (стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції).
Частиною другою статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Разом з тим, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 3-рп/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, положення частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов`язковими до виконання.
Згідно з частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення права на апеляційне оскарження) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. Таким чином, на момент виникнення у відповідача права на подання апеляційної скарги на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року, положення частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України втратили чинність, а тому апеляційний суд на законних підставах відкрив апеляційне провадження.
17. Відповідно до частин 1- 3 статті 159 КАС України (чинної на час прийняття судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
18. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Статтею 7 КУпАП закріплено принцип законності адміністративної відповідальності, за яким, зокрема: ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Тобто, до адміністративної відповідальності особа притягається тільки за передбачені законом діяння, а адміністративні стягнення накладають тільки передбачені законом особи, в межах законної компетенції та на підставі встановленого порядку.
19. Так, доводами позивача в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги зазначалось про те, що протокол про адміністративне правопорушення посадовою особою відповідача складався у відсутності ОСОБА_1 , їй не було роз`яснено про права під час складання протоколів, не повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення від 20 вересня 2016 року отримала разом з іншими документами 30 вересня 2016 року, вже після розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття оскаржуваної постанови.
20. Статтею 254 КУпАП встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
21. Відповідно до статті 256 цього Кодексу у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
22. Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Вона має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
23. Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, із фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно неї, про час розгляду адміністративної справи щодо неї, нерозривно пов`язано із забезпечення прав такої особи під час притягнення її до адміністративної відповідальності. Тому судам належить обов`язково встановлювати ці обставини під час здійснення судового контролю за дотриманням законодавства під час оскарження відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.
24. У цьому випадку суди попередніх інстанцій такий обов`язок не виконали. Зокрема, суди не перевірили доводи позивача про те, що вона не була присутня під час складання протоколу про адміністративні правопорушення і, відповідно, не обізнана із суттю правопорушення, не мала можливості реалізувати свої права, встановлені статтею 268 КУпАП.
Не встановлено, яким чином позивача сповіщено про складання такого протоколу для його підписання, надання пояснень, роз`яснення прав та обставин проставляння у протоколі відмітки про відмову від пояснень та підписання протоколу.
25. Також судами попередніх інстанцій не перевірено чи був належним чином повідомлений позивач про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
26. З огляду на вимоги статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені недоліки, оскільки вони потребують встановлення певних обставин, які мають значення для вирішення справи, дослідження доказів.
27. За змістом статті 11 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується зі статтею 9 КАС України (у чинній редакції) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
28. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
29. При цьому, згідно з частиною 1 статті 138 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
30. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
31. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити всі обставини, покладені в основу прийнятої відповідачем постанови по справі про адміністративне правопорушення від 27 вересня 2016 року. З цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП.
32. За наведених обставин суди попередніх інстанцій не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до частини 2 статті 353 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 327, 344, 349, 353 КАС України у редакції до 08 лютого 2020 року, суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року по справі № 159/3733/16-а - скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценка
Л. В. Тацій