ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року

м. Київ

справа № 203/550/17(2а/0203/62/2017)

адміністративне провадження № К/9901/38210/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянув в судовому засіданні без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2017 (суддя - Колесніченко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 (головуючий суддя - Білак С.В., судді: Олефіренко Н.А., Шальєва В.А.) у справі №203/550/17 (2а/0203/62/2017).

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому просив суд скасувати постанову Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 03.02.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 2788,00 грн.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017, позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову в.о. заступника начальника-начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Дебелої К.П. від 03.02.2017 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 2788,00 грн.

При прийнятті зазначених судових рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що враховуючи правила частини 7 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» про сплату єдиного внеску у формі безготівкового переказу коштів платником з його банківського рахунку, несвоєчасність його сплати, яке утворює склад проступку за частиною четвертою статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, має розумітися з урахуванням положень статей 8, 27 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» про строки проведення і порядок виконання міжбанківських переказів як ініціювання платником переказу коштів будь-яким способом вже після закінчення строку сплати єдиного внеску чи до його спливу, коли банк здійснює часткове виконання розрахункового документа клієнта, на рахунку якого на момент надходження такого документа недостатньо коштів для його виконання у повному обсязі. З огляду на це несвоєчасна сплата єдиного внеску не може супроводжуватися перебуванням у незаконному стані і, відповідно, мати триваючий характер.

Проступок з формальним складом за частиною четвертою статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є закінченим з моменту спливу визначеного частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строку - 20.06.2016 по сплаті єдиного внеску за травень 2016 року і 20.07.2016 по сплаті єдиного внеску за червень 2016 року, а триваючий характер має несплачена протягом відомого часу нарахована недоїмка єдиного внеску, штрафна санкція, нарахована пеня, що знаходяться за межами об`єктивної сторони складу проступку, як матеріальні суспільно-небезпечні наслідки. Відтак, дії, що ставилися за вину особі, не можуть визначити проступок триваючим, бо не викликають перебування у протиправному стані, який, власне, пов`язаний вже із змістом узгоджених податкових зобов`язань, які виникають на підставі такого проступку, як юридичного факту.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків зазначає, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за травень та червень 2016 року погашено 07.12.2016, ця дата є датою вчинення ДП «ВО ПМЗ ім.Макарова» правопорушення, а тому останній строк притягнення до відповідальності відповідно до статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення) за травень, червень 2016 року є 07.02.2017, а не 20.06.2016 та 20.07.2016.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою від 03.02.2017 у справі про адміністративне правопорушення за частиною п`ятою статті 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення на заступника генерального директора з економіки та фінансів ДП «ВО ПМЗ ім. О.М.Макарова» ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 2788,00 грн. за повторно допущену несвоєчасну сплату нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на суму 10516242,03 грн., в т.ч. за травень 2016 року у сумі 5285937,33 грн. з граничним терміном сплати 20.06.2016, що перевищує 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що сплачено в повному обсязі 07.12.2016 та за червень 2016 року у сумі 5230304,70 грн. з граничним терміном сплати 20.07.2016, що перевищує 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що сплачено в повному обсязі 07.12.2016.

Відповідно до долучених до справи платіжних доручень № 2821 від 03.08.2016, №2994 від 11.08.2016, №3341 від 02.09.2016, №3357 від 05.09.2016, №3361 від 05.09.2016, № 3383 від 05.09.2016, №3429 від 07.09.2016, №2911 від 04.08.2016, №3056 від 17.08.2016, №3384 від 05.09.2016, №3629 від 20.09.2016, №3668 від 22.09.2016, №№3897, 3900 від 13.10.2016 ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» перераховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за травень та червень 2016 року загальною сумою 10516242,03 грн.

За даними витягу з особового рахунку підприємства по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суми сплачені підприємством за травень та червень 2016 року зараховувались за борги минулих періодів, у зв`язку з чим остаточно борг по єдиному внеску до періоду по травень 2016 року та по червень 2016 року включно був сплачений 07.12.2016.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами є платниками єдиного внеску.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Положеннями частини 8 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пункті 4, пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

За змістом частини 11 та частини 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом; єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, що визначено частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Диспозицією частини п`ятої статті 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за потворне протягом року вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого, зокрема, частиною четвертою цієї ж статті.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті передбачена відповідальність за несплату або несвоєчасну сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення передбачає самостійні форми: несплату єдиного внеску та несвоєчасну сплату.

Несплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування полягає у нездійсненні платежу до граничного строку його проведення - тобто в день виплати заробітної плати чи інших платежів, які є базою для нарахування єдиного внеску, або до 20 числа місяця, наступного за звітним. Про факт вчинення такого правопорушення контролюючий орган отримує інформацію за результатами звітності за відповідний місяць і з чого часу починається перебіг строку притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

При цьому, у разі несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування адміністративне правопорушення полягає у здійсненні платежу після граничного строку його проведення. У цьому разі, перебіг строку притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності починається з моменту фактичної сплати платежу.

Статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше ніж через два місяці з дня виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді).

Триваючим адміністративним правопорушенням є порушення, пов`язані з довготривалим, безперервним невиконанням обов`язків, зокрема не нарахування та несплата єдиного внеску.

У разі встановлення факту не нарахування та не сплати єдиного внеску, що є триваючим правопорушенням, за умови його доведення, то строк притягнення до адміністративної відповідальності обраховується з моменту його виявлення.

Як свідчать матеріали справи, днем виявлення податковим органом факту несвоєчасної сплати нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування - 07.12.2016.

Під час вирішення даного спору, даним обставинам щодо моменту виявлення Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби факту несвоєчасної сплати нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування судами першої та апеляційної інстанцій належної оцінки не надано, що призвело до передчасного висновку про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно оскаржуваної у даній справі постанови.

Враховуючи наведене та з урахуванням положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного розгляду.

Пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків задовольнити частково.

Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 у №203/550/17 (2а/0203/62/2017) скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна