ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

м. Київ

справа № 120/17523/21-а

адміністративне провадження № К/990/36163/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 120/17523/21-а

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРЛІНЕК ІНВЕСТ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (суддя Воробйова І. А.) від 12 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Мацький Є. М., Залімський І. Г., Сушко О. О.) від 23 листопада 2022 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРЛІНЕК ІНВЕСТ» (далі - ТОВ «БАРЛІНЕК ІНВЕСТ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 00789040101 від 19 листопада 2021 року (Форма В1) про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2021 року на суму 2 203 597 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 101 798,5 грн.

- № 00790040101 від 19 листопада 2021 року (Форма В4) про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 128 256 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу, викладені в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства стосовно недоведеності фактичного постачання товарів контрагентами позивача ТОВ «Біопласт-Захід», ТОВ «Варта-Н» спростовуються первинними документами та безумовно свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Позивач зазначає, що чинне законодавство не зобов`язує платника податків досліджувати господарську діяльність свого контрагента, та контрагенів контрагента. При цьому податковим органом не здійснювалась зустрічна звірка контрагентів, відповідно, висновки викладені в акті про неможливість постачання товару, на переконання позивача, є передчасними та помилковими.

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 00789040101 та № 00790040101 від 19 листопада 2021 року.

Стягнуто на користь ТОВ «БАРЛІНЕК ІНВЕСТ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 22 700 грн за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 20 грудня 2022 року Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «БАРЛІНЕК ІНВЕСТ» в задоволенні позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. 18 січня 2023 року до Верховного Суду від ТОВ «БАРЛІНЕК ІНВЕСТ» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17 вересня 2021 року № 622, виданого на підставі підпункту 2.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БАРЛІНЕК ІНВЕСТ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

9. За наслідком проведеної перевірки складено акт № 1020/31-00-04-01-01/34004579 від 19 жовтня 2021 року, в якому встановлено, що ТОВ «БАРЛІНЕК ІНВЕСТ» завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 3 769 885 грн та завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 285 585 грн, чим порушено пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.4 статті 200 ПК України.

10. Не погоджуючись із висновками акту Товариством подано заперечення, за наслідком розгляду яких ДПС направлено лист від 17 листопада 2021 року, в якому останній повідомив, що спростовано інформацію щодо ризиковості операцій між позивачем та ТОВ «ЮК Кристал», відтак, висновки акту викладено в новій редакції. Зокрема вказано, що ТОВ «БАРЛІНЕК ІНВЕСТ» завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 2 203 597 грн та завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 128 256 грн, чим порушено пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.4 статті 200 ПК України.

11. Висновок контролюючого органу щодо завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, ґрунтується на нереальності здійснення операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «Біопласт-Захід» та ТОВ «Варта-Н», у зв`язку з відсутністю легального джерела походження товару, відсутністю придбання достатньої кількості товару, яка є меншою за реалізовану, відсутністю у контрагентів позивача достатніх матеріально-технічних і трудових ресурсів на виготовлення ТМЦ.

12. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 19 листопада 2021 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00789040101 (Форма В1) про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2021 року на суму 2 203 597 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 101 798,5 грн;

- № 00790040101 (Форма В4) про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 128 256 грн.

13. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що Товариство спростувало належними та допустимими доказами висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварність операцій з придбання товару у контрагентів. Такого висновку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли на підставі оцінки наданих Товариством первинних документів, виписаних на операції з постачання товару зазначеними в акті перевірки контрагентами-постачальниками (господарські договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення).

При цьому видаткові накладні, обов`язкова наявність яких була зазначена в укладених договорах, містять найменування товару, його кількість, вартість, в тому числі податок на додану вартість. В акті перевірки підтверджена реєстрація контрагентами позивача податкових накладних в ЄРПН, що є підставою для відображення відповідних сум ПДВ у податковій звітності. Жодних розбіжностей у змісті видаткових накладних та податкових накладних, розрахункових документів тощо, контролюючим органом не встановлено.

15. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що узагальнена податкова інформація, що надана іншим контролюючим органом відносно контрагентів позивача, не вважає достатнім доказом для висновку про нереальність здійснених контрагентом позивача спірних господарських операцій, оскільки будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

16. З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими доводи контролюючого органу стосовно недотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання та можливі порушення податкового законодавства контрагентами позивача по ланцюгу постачання.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

18. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували пункти 189.1, 189.9 статті 189, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладені Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2020 року по справі № 813/4703/13-а.

20. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дали оцінки усім доказам, якими обґрунтовані висновки в акті перевірки про безтоварний характер господарських операцій Підприємства з контрагентами-постачальниками. Зокрема, контролюючий орган зазначає, що суди не надали належної оцінки обставинам щодо негативної податкової інформації відносно контрагентів-постачальників, а саме: відсутність легального джерела походження товару; придбання товару в кількості, яка є меншою за реалізовану; відсутність достатньої кількості необхідних трудових ресурсів у контрагентів-постачальників; відсутність у контрагентів майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, тобто встановлено формування активу з джерела невідомого походження від контрагентів-постачальників, з легалізацією використання його документів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

25. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

26. За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

27. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт «а»).

28. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

29. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

30. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

31. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

32. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

33. Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

34. У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

35. Застосування наведених норм у системному зв`язку дає підстави зробити висновок, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

36. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

37. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

38. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

39. У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді права платника податків на формування в податковому обліку податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника. Господарські операції мають відповідати економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, та підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

40. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

41. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

42. Верховними Судом вже сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

43. Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

44. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

45. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 27 квітня 2021 року між ТОВ «БАРЛІНЕК ІНВЕСТ» (покупець) та ТОВ «Біопласт-Захід» (постачальник), укладено договір поставки № 21-3105, згідно умов якого постачальник зобов`язується на умовах визначених цим договором передати (поставити) вироби з поліетилену, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

46. Найменування, загальна кількість і асортимент (номенклатура) товару встановлюється в замовленні покупця та у документі на відпуск (видатковій накладній), які, після їх оформлення стають невід`ємними частинами даного Договору. Асортимент та ціна товару, за якою постачальник зобов`язується його поставити в межах даного Договору, можуть бути зазначені в рахунках (рахунках-фактурах), які після їх заповнення стають невід`ємними частинами даного договору. Оплата покупцем товару за цінами, вказаними в рахунках (рахунках-фактурах), вважається конклюдентною згодою з вказаними цінами, враховуючи попереднє погодження вартості. Загальна сума Договору складає 2 000 000 грн з ПДВ. Вартість кожної окремої партії Товару зазначається у замовленні, видатковій накладній та рахунку. Оплата здійснюється банківським переказом на рахунок постачальника в українських гривнях. Покупець зобов`язаний оплатити вартість Товару не пізніше 21 календарного дня з моменту отримання Товару.

47. На виконання даного договору товариству поставлено полотно в травні та в липні 2021 року, що підтверджується відповідними видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними.

48. Розрахунки за товар здійснено у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

49. Також, 01 квітня 2021 року між ТОВ «БАРЛІНЕК ІНВЕСТ», як покупцем, та ТОВ «Варта-Н», як продавцем, укладено договір купівлі-продажу необробленої сировини № 1, згідно умов якого продавець зобов`язується систематично передавати (продавати) покупцю у власність, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити необроблену деревину. Товар поставляється партіями за попередньо погодженим сторонами графіком. Ціна за одиницю товару визначається за погодженням між сторонами та вказується у Специфікаціях.

50. Виконання умов даного договору позивача з ТОВ «Варта-Н» підтверджується первинними документами, а саме: Специфікаціями від 01 квітня 2021 року, які є Додатком № 1 і Додатком № 2 до Договору № 1 від 01 квітня 2021 року, видатковим накладними; товарно-транспортними та податковими накладними.

51. Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями.

52. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ «БАРЛІНЕК ІНВЕСТ», суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вони підтверджують товарність виконання між позивачем і вказаними контрагентами відповідних операцій та використання результатів у господарській діяльності позивача.

53. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

54. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

55. Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 813/4931/13-а).

56. Верховний Суд також зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

57. Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами.

58. Отже, за результатами дослідження всіх важливих обставин у цій справі на підставі відповідних доказів, оцінка яким надана з дотриманням процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірні господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, а висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

59. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

60. Колегія суддів відхиляє наведені скаржником в касаційній скарзі доводи стосовно не врахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 16 квітня 2020 року по справі № 813/4703/13-а, оскільки контролюючий орган посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

61. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведеному скаржником рішенні суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

62. Таким чином, наведене скаржником судове рішення ухвалене за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, - є безпідставним.

63. Довід відповідача щодо наявності підстави касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшов підтвердження. Фактично довід щодо цієї підстави касаційного оскарження стосується переоцінки доказів, тобто відповідач не згодний з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, про що свідчить зміст касаційної скарги. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

64. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 120/17523/21-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов