ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа №336/2604/17 (2-а/336/278/17)

адміністративне провадження №К/9901/22329/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду м.Запоріжжя до державного виконавця відділу примусового виконання управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького Антона Валентиновича про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, прийняту у складі колегії суддів: Кругового О.О. (головуючий), Шлай А.В., Прокопчук Т.С.

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У травні 2017 року Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя (далі - Шевченківське об`єднане УПФ м.Запоріжжя) звернулося до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з адміністративним позовом до державного виконавця відділу примусового виконання управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А.В., в якому просило суд:

1.1. - визнати протиправною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А.В. про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2017 ВП №53771060 в частині стягнення з управління ПФУ в Шевченківському районі м.Запоріжжя виконавчого збору у розмірі 12800 грн;

1.2. - скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А.В. про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2017 ВП №53771060 у частині стягнення з управління ПФУ в Шевченківському районі м.Запоріжжя виконавчого збору у розмірі 12800 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Шевченківське об`єднане УПФ м. Запоріжжя зазначило, що у відповідності до вимог Закону виконавчий збір не стягується при виконанні рішень, про стягнення періодичних платежів, виконання яких здійснюється відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», боржниками за якими є державні органи. Відтак, на думку позивача, державним виконавцем протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з управління ПФУ в Шевченківському районі виконавчого збору у розмірі 12800 грн.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою державного виконавця від 14.04.2017 ВП №53771060 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №0827/2а-5564/11, виданого 09.03.2017 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя про зобов`язання божника - управління ПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя призначити, нарахувати та виплатити стягувачу - ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, визначеної залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена за період з 13.10.2010 до змін в законодавстві або зміни соціального статусу особи, та забезпечити її виплату з урахуванням сум, отриманих за вказаний період.

4. Одночасно вказаною постановою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 12800 грн.

5. Уважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2017 ВП №53771060 в частині стягнення з управління ПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя виконавчого збору у розмірі 12800 грн протиправною позивач звернувся до суду цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Шевченківський районний суд міста Запоріжжя постановою від 09.06.2017 позов задовольнив.

7. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що оскільки держава гарантує виконання рішення суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, а рішення суду на користь ОСОБА_1 підпадає під визначення судового рішення, яке виконується в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» то виконавчий збір при виконанні такого рішення не підлягає стягненню відповідно до положень пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».

8. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.09.2017 рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

9. Ухвалюючи таке рішення цей суд указав, що стягнення виконавчого збору у визначеному Законом розмірі є обов`язком державного виконавця при примусовому виконанні рішення, відтак, враховуючи, що рішення суду виконується на підставі Закону України «Про виконавче провадження», приписами якого прямо передбачене справляння з боржника до бюджету виконавчого збору підстави для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору відсутні.

IV. Касаційне оскарження

10. У касаційній скарзі Шевченківське об`єднане УПФ м.Запоріжжя, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11. У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, а тому постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є незаконною та протиправною.

12. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинною на час відкриття виконавчого провадження; далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

15. Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

16. За приписами частини п`ятої статті 25 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

17. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

18. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

19. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

20. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

21. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

22. Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

VI. Оцінка Верховного Суду

23. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

24. Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебувало рішення суду про зобов`язання боржника (позивача) провести перерахунок та нарахування, а також виплату підвищення до пенсії.

25. Отже, пункт 1 частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII у цьому випадку застосуванню не підлягає.

26. Так само у випадку, що розглядається, не підлягає застосуванню пункт 3 цієї ж статті з таких підстав.

27. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» обумовлено, що Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

28. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

29. Приписами частини першої статті 3 цього ж Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

30. Статтею 7 зазначеного Закону встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

31. За такого правого регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

32. Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.

33. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.05.2020 (справа № 336/4615/17).

34. Ураховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

35. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко