ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 480/9196/21

адміністративне провадження № К/990/39660/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Шарапи В.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у складі судді Осіпової О.О. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Любчич Л.В. (головуючий), суддів: Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 31.08.2021 № 492 в частині пункту 13 додатку 1 до рішення про здійснення заходів з організації благоустрою на території Сумської міської територіальної громади шляхом проведення демонтажу незаконно встановлених/розміщених об`єктів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

1.1. На обґрунтування позову зазначив, що зведений ним об`єкт: міні-магазин із зупинкою громадського транспорту в АДРЕСА_1 , має 70,5 квадратних метрів по зовнішньому контуру та має фундамент, тобто він не підпадає під визначення тимчасової споруди, яке наведене в Законі України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) та у наказі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244.

Із врахуванням підпункту 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», у яких перераховані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад із організації благоустрою на території населених пунктів, рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 31.08.2021 року № 492 «Про здійснення заходів з організації благоустрою на території Сумської міської територіальної громади шляхом проведення демонтажу незаконно встановлених/розміщених об`єктів», яким затверджено перелік тимчасових споруд, що підлягають знесення та, зокрема, тимчасова споруда по АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 уважає таким, що прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

2. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 25 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року, позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 31.08.2021 № 492 в частині пункту 13 додатку 1 до рішення про здійснення заходів з організації благоустрою на території Сумської міської територіальної громади шляхом проведення демонтажу незаконно встановлених/розміщених об`єктів, що знаходиться за адресою: вул. Степана Бандери біля будинку 40.

2.1. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що об`єкт, стосовно якого виник спір, не є тимчасовою спорудою і відповідно, не може бути знесений за процедурою, встановленою для демонтажу тимчасових споруд.

3. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

3.1. 15.11.2006 між Сумською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки під розміщення міні-магазину за адресою: м. Суми, вул. Баумана (зупинка громадського транспорту «Автовокзал»). Строк дії до 27.09.2011.

3.2. У 2007 році проектною організацією ТОВ «Фішер» на замовлення ОСОБА_1 розроблено проектну документацію на будівництво міні-магазину із зупинкою громадського транспорту по вул. Баумана (зупинка громадського транспорту «Автовокзал») в м. Суми.

3.3. 17.06.2010 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, на які не вимагається дозвіл, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 № 1104 «Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт».

3.4. 23.12.2011 між Сумською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки під розміщеним міні-магазином за адресою: м. Суми, вул. Баумана (зупинка громадського транспорту «Автовокзал»). Строк дії до 13.11.2016.

3.5. 01.09.2017 між Сумською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки під розміщеним торгівельним кіоском за адресою: м. Суми, вул. Степана Бандери (зупинка громадського транспорту «Автовокзал»). Строк дії до 26.07.2022.

3.6. 13.08.2021 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № CM101210812507 по об`єкту: «Нове будівництво міні-магазину із зупинкою громадського транспорту в м. Суми, вул. Степана Бандери (зупинка громадського транспорту «Автовокзал»)».

3.7. 07.09.2021 з офіційного сайту Сумської міської ради позивачу стало відомо про прийняття рішення Виконавчим комітетом Сумської міської ради № 492 від 31.08.2021 «Про здійснення заходів з організації благоустрою на території Сумської міської територіальної громади шляхом проведення демонтажу незаконно встановлених/розміщених об`єктів».

3.8. За результатами проведеної за ініціативою третьої особи судової будівельно-технічної експертизи Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса», складено висновок №1277 від 07.09.2023.

У висновку № 1277 від 07.09.2023 судовим експертом зазначено про те, що проведеним дослідженням, у межах наданої документації, експертом встановлено, що об`єкт на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:15:018:0013 відноситься до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення та являє собою будівлю в межах приміщень 2. торгівельна зала 29,8 кв. м. та 3. торгівельна зала 18,2 кв. м., згідно технічного паспорту на громадський будинок (міні-магазин із зупинкою громадського транспорту) по АДРЕСА_1 , виготовленому станом на 21.04.2021, з прибудованим до неї приміщенням тимчасовою спорудою в межах приміщення 1. торгівельна зала 18,5 кв. м. згідно технічного паспорту на громадський будинок (міні-магазин із зупинкою громадського транспорту) по АДРЕСА_1 , виготовленому станом на 21.04.2021.

Також судовий експерт вказав, що об`єкт на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:15:018:0013: не є тимчасовою спорудою (групою тимчасових споруд), оскільки частково установлений з влаштуванням фундаменту; не є новим будівництвом або капітальним будівництвом або будівництвом, оскільки будівництво будівлі завершено, виготовлений технічний паспорт на громадський будинок (міні-магазин із зупинкою громадського транспорту), сформовано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта реєстраційний номер СМ101210812507 від 13.08.2021, присвоєно адресу згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, номер рішення 290-а від 29.09.2021, реєстраційний номер в ЄДЕССБ: ARO01:3263-1575-4317-6157.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

4. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2023 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, або в іншому випадку направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

4.1. Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України). Скаржник уважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.02.2020 у справі №826/14017/17, від 27.03.2020 у справі №2а-72/12, від 27.10.2021 у справі №920/751/20 щодо застосування норм Закону № 280/97-ВР у його взаємному зв`язку з нормами Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник також зазначає про те, що суди попередніх інстанції порушили норми процесуального права, зокрема статей 94 102 242 КАС України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Зокрема наголошує, що спірна будівля містить у своєму складі три приміщення, одне з яких за висновком експерта є тимчасовою прибудовою, а відтак може бути демонтована на підставі оскарженого позивачем рішення.

4.3. Крім того, вказує, що суди попередніх інстанцій як безумовний доказ належності спірної будівлі до капітальних споруд взяли декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, проте не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.10.2021 (справа № 920/751/20), про те, що така декларація не може легітимізувати самочинне будівництво.

5. Інші учасники справі відзиву на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-третьої статті 341 КАС України, за якими Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Згідно з підпунктом 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

10. Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені також статтею 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", згідно з частиною 2 якої до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодування юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку"; 14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

11. Згідно з частиною другою статті 28 Закону №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

12. Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону № 3038-VI розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

13. На час правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності був затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок № 244) у відповідній редакції.

Згідно з пунктом 1.3. Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до пункту 2.1. цього Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди (додаток 1).

Замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди (пункт 2.2 Порядку № 244).

Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування тимчасової споруди комплексній схемі розміщення тимчасової споруди (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення тимчасової споруди. (пункт 2.5. Порядку № 244).

Для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки тимчасової споруди. (пункт 2.6 Порядку № 244).

Паспорт прив`язки тимчасової споруди оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункт 2.7 Порядку № 244).

Відповідно до приписів пунктів 2.29 та 2.30 Порядку № 244 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу, розміщення ТС самовільно забороняється.

14. Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про наявність у Виконавчого комітету Сумської міської ради права, у випадку встановлення факту самовільного розміщення тимчасових споруд, ухвалити відповідне рішення про їх демонтаж.

15. За змістом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.10.2019 у справі 705/6569/16-а демонтажу підлягають тимчасові споруди, ознаки яких визначено частиною другою статті 28 Закону № 3038-VI та Порядком № 244. Натомість споруди, які вказаним ознакам не відповідають і побудовані самочинно, підлягають знесенню за процедурами, встановленими статтею 38 зазначеного вище Закону як самочинне будівництво за рішенням суду.

16. Такі висновки є застосовними і до правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі. Тому насамперед суди мали встановити тип споруди, щодо якої прийняте рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 31.08.2021 № 492 в частині пункту 13 додатку 1 до рішення про здійснення заходів з організації благоустрою на території Сумської міської територіальної громади шляхом проведення демонтажу незаконно встановлених/розміщених об`єктів, що знаходиться за адресою: вул. Степана Бандери біля будинку 40.

17. Дослідженими судами доказами, зокрема: висновком судової будівельно-технічної експертизи №1277 від 07.09.2023, проведеної за клопотанням відповідача; копією технічного паспорту на міні-магазин із зупинкою громадського транспорту по вул. Степана Бандери місто Суми, виготовленого ТОВ «Перше БТІ»; зареєстрованою 13.08.2021 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради декларацією про готовність об`єкта до експлуатації № CM101210812507 по об`єкту: «Нове будівництво міні-магазину із зупинкою громадського транспорту в м. Суми, вул. Степана Бандери (зупинка громадського транспорту «Автовокзал»), встановлено, що приміщення по вул. Степана Бандери біля будинку 40 не є тимчасовою спорудою.

18. За таких обставин знесення самочинно збудованого об`єкта, за умови встановлення відповідних ознак такого, має проводитись відповідно до норм статті 376 ЦК України або 38 Закону № 3038-VI в судовому порядку за позовом відповідного суб`єкта звернення.

19. Ураховуючи зазначене висновки судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 31.08.2021 № 492 в частині проведення демонтажу незаконно встановлених/розміщених об`єктів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими і доводами касаційної скарги не спростовуються.

20. Щодо посилань особи, яка подала касаційну скаргу, на не врахування судами попередніх інстанцій під час розгляду справ висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.02.2020 у справі №826/14017/17, від 27.03.2020 у справі №2а-72/12, від 27.10.2021 у справі №920/751/20, колегія суддів касаційного суду зазначає, що в частині четвертій статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

21. Отже, відповідно до положень цих норм процесуального права касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

22. Визначаючи зміст поняття «подібність правовідносин», Велика Палата Верховного Суду в пункті 32 постанови від 27.03.2018 (справа № 910/17999/16), пункті 38 постанови від 25.04.2018 (справа №925/3/7) та пункті 40 постанові від 25.04.2018 (справа №910/24257/16) виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

23. Стосовно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.02.2020 у справі №826/14017/17, від 27.03.2020 у справі № 2а-72/12, на застосуванні яких наполягає особа, яка подала касаційну скаргу, то вони стосувались питання щодо демонтажу саме тимчасових споруд та повноважень виконавчих органів місцевих рад у відповідній частині. У той же час у справі, яка розглядається, суди встановили, що об`єкт, щодо якого прийняте рішення про його демонтаж, не належить до тимчасових споруд.

24. З огляду на зазначене колегія суддів констатує, що правовідносини у справах № 826/14017/17 та № 2а-72/12, на які посилається скаржник в обґрунтуванні наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, та у справі, яка розглядається, не є подібними, оскільки матеріально - правове регулювання відносин, їх юридичний зміст і умови застосування правових норм не є тотожними, що обумовлюється неоднаковими підставами позовів і відмінними між собою фактичними обставинами справ, різним за змістом предметом доказування.

25. Відтак аналіз постанов Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №826/14017/17, від 27.03.2020 у справі № 2а-72/12 і оскаржуваних судових рішень не дає підстав стверджувати, що такі прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

26. У постанові ж Верховного Суду від 27.10.2021 у справі №920/751/20 зроблено висновок про те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації не легітимізує самочинне будівництво, а реєстрація права власності не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного. Відтак наведена судова практика не спростовує висновки судів попередніх інстанцій про те, що у разі визнання об`єкта будівництва самочинним його знесення повинне відбуватись за процедурою, визначеною статтею 376 ЦК України та/або статтею 38 Закону № 3038-VI, а не у порядку, який встановлено для демонтажу тимчасових споруд, а підтверджує їх.

27. Щодо доводів касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанції порушено норми процесуального права, зокрема статей 94 102 242 КАС України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, зокрема акценту на примиканні до спірної будівлі одного приміщення, яке за висновком експерта є тимчасовою прибудовою, а відтак може бути демонтоване на підставі оскарженого позивачем рішення, колегія суддів зазначає таке.

28. Цій обставині надали оцінку суди попередніх інстанцій. Вони зокрема встановили, що спірне рішення містить вказівку на демонтаж усього об`єкту - споруди по АДРЕСА_1 . Воно не визначає окремих індивідуально визначених приміщень, які мають бути демонтовані. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про неможливість визнати протиправним і скасувати спірне рішення Виконкому Сумської міської ради у частині, не визначеній самим Виконкомом, є правильними. За наведених обставин самостійно визначивши об`єкт, який підлягає демонтажу, суди втрутяться у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

29. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів уважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2023 у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевірили обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін