ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

справа № 320/2938/21

адміністративне провадження № К/990/29028/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 (суддя Кушнова А.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі № 320/2938/21 (колегія суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

І. РУХ СПРАВИ

1. 05.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області) про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 підвищення до пенсії позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та зобов`язання здійснити такі нарахування та виплату підвищення до пенсії;

- стягнення моральної шкоди в сумі 100000,00 грн.

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 відкрито провадження у справі.

3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 позов залишено без розгляду в частині позовних вимог за період з 17.07.2018 по 04.09.2020.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 скасовано ухвалу суду першої інстанції від 25.06.2021, а справу у відповідній частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску такого строку або уточнення позовних вимог.

6. 02.11.2021 ОСОБА_1 подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

7. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022, позов у частині позовних вимог за період з 17.07.2018 по 04.09.2020 повернуто у зв`язку з неусуненням виявлених недоліків.

8. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду.

9. Ухвалою Верховного Cуду від 14.11.2022 відкрито касаційне провадження.

10. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив.

11. Відповідно до розпорядження № 907 від 13.06.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 (рішення ВРП від 08.06.2023 № 622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку»), що унеможливлює її участь у розгляді позовних заяв, призначено повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 призначено склад колегії суддів: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., Тацій Л.В.

12. Враховуючи предмет касаційного оскарження, справа розглядається в порядку письмового провадження.

13. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами встановлено, що позивач є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

15. Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (Управління обслуговування громадян) та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків як інвалід 3 групи, каліцтва або захворювання, пов`язаного з наслідками на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

16. 26.01.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй за період з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ.

17. Розглянувши звернення позивача, пенсійний орган листом від 12.02.2021 відмовив позивачу у перерахунку її пенсії з тих підстав, що редакція ст. 39 вказаного Закону не змінювалась та підстав для нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, немає.

18. Не погоджуючись з отриманою відмовою позивач звернулася до суду із цим позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, керувався ст. 171 КАС України, оскільки після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду та надано строк для усунення недоліків, а саме подання заяви для поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин.

Суди дійшли висновку, що позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України.

З дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Отримання позивачем листа відповідача від 12.02.2021 у відповідь на її звернення щодо перерахунку та виплати пенсії не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу звернення до суду в даному випадку.

При постановлені оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій також керувалися правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.

ІV.ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, порушив право позивача на звернення до суду, адже не врахував, відповідачем допущено триваюче порушення, а тому позивачем дотриманий строк звернення до суду.

Вважає, що початок перебігу строку звернення до суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді від органу ПФУ на запит особи щодо правильності нарахування розміру пенсії та своєчасності її перерахунку.

Вказує, що провадження у справі було відкрито, а тому у суду першої інстанцій відсутні повноваження щодо повернення позовної заяви.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

22. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

23. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

24. Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

25. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо її порушених прав, свобод та інтересів.

Суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

26. Суд звертає увагу, що пенсію позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).

27. В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Отже, отримання позивачем листа відповідача від 12.02.2021 на її звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

28. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

29. Разом з тим, з позовом про здійснення перерахунку за період з 17.07.2018 позивач звернулася лише 05.03.2021, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.

30. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

31. Скасовуючи ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог, судом апеляційної інстанції зауважено, що суд першої інстанції, застосовуючи ч. 3 ст. 123 КАС України неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, так як в силу частини першої зазначеної статті суд не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості повідомити про причини поважності пропуску строку на звернення до суду.

32. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності та стягнення з відповідача пенсійних платежів за період з 17.07.2018 по 04.09.2020 включно та докази поважності причин пропуску такого строку або уточнити позовні вимоги.

33. 09.11.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій позивач посилається на практику Великої Палати Верховного Суду та вважає, що виплата пенсії має бути здійснена за минулий час без обмеження строку, оскільки пенсійні платежі не були отримані з вини відповідача. Також посилається на обмеження, пов`язані з карантином COVID-19.

34. Проте колегія суддів звертає увагу, що в постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Судова палата, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, зазначила, що норми, зокрема, статті 87 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

На підставі викладеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав визнала за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18)

35. Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

36. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

37. Водночас колегія суддів звертає увагу на таке, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

38. Вказана норма кореспондується зі ст. 171 КАС України, згідно ч. 13 якої суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Частиною 15 ст. 171 КАС України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

39. Враховуючи, що провадження у справі судом було відкрито 23.03.2021, після чого встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам КАС України та залишено її без руху, наслідком неусунення недоліків є залишення позовної заяви без розгляду, а не її повернення.

40. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

41. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню із залишенням позову без розгляду.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі № 320/2938/21 скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 по 04.09.2020 підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 17.07.2018 по 04.09.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням вже виплачених сум - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

Л.В. Тацій