ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 658/2452/16-а

адміністративне провадження № К/9901/21284/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу міського голови м. Каховки Дяченка Андрія Андрійовича на постанову Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 листопада 2016 року у складі суду Батовріної І.Г. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у складі колегії суду: Федусик А.Г. (головуючий), Шевчук О.А., Зуєвої Л.Є. у справі №658/2452/16-а за позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Каховки Дяченка Андрія Андрійовича, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про скасування розпорядження,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до міського голови м. Каховки Дяченка Андрія Андрійовича, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Дяченко Андрія Андрійовича «Про нове положення про міську раду підприємців та склад міської ради підприємців» від 02 лютого 2016 року № 13-р.

2. Постановою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 листопада 2016 року позов задоволено.

2.1. Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови Дяченка Андрія Андрійовича «Про нове положення про міську рада підприємців та склад міської ради підприємців» від 02 лютого 2016 року № 13-р.

3. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року постанову Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 листопада 2016 року залишено без змін.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. Розпорядженням міського голови Марчук Л.В. від 23 травня 2000 року № 190-р затверджено положення про міську раду підприємців при виконкомі, а також її склад.

4.2. Розпорядженням міського голови ОСОБА_15 «Про Положення про міську раду підприємців та склад міської ради підприємців» від 20 лютого 2015 року № 32-р затверджено Положення про міську раді підприємців та її склад. Головою міської ради підприємців було обрано ОСОБА_1

4.3. Відповідно до протоколу засідання міської ради підприємців № 1 від 20 лютого 2015 року головою ради підприємців призначено ОСОБА_1

4.4. 02 лютого 2016 року розпорядженням голови міської ради Дяченка А . А. :

- затверджено нове Положення про міську раду підприємців та склад міської ради підприємців;

- відповідальним за роботу міської ради підприємців визначено заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_18 ;

- визнано таким, що втратило чинність розпорядження міського голови від 20.02.2015 №32-р «Про Положення про міську раду підприємців та склад міської ради підприємців».

4.5. Новим положенням було змінено порядок утворення структури ради, а саме, що персональний та кількісний склад ради та зміни до нього затверджується розпорядженням міського голови.

4.6. Також, було змінено склад ради та затверджено її новий склад, за яким головою ради було затверджено ОСОБА_19

4.7. Указане розпорядження було ухвалено без участі та відома ОСОБА_1 , як голови ради.

5. Уважаючи розпорядження міського голови протиправним та таким, що порушує його права ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав.

6. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуване розпорядження порушує права та інтереси позивача, натомість матеріалами справи встановлено, що відповідач діяв не в межах та не у спосіб установлений законодавством. Відповідачем не було надано до суду доказів правомірності своїх дій при винесенні оскаржуваного розпорядження.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Міський голова м. Каховки Дяченко А.А. звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.

8. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.

8.1. Скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки відсутності порушеного права позивача.

8.2. Крім того скаржником зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України №526 від 18.05.2011, якою керувались суди при прийнятті рішень носить рекомендаційний характер, а також застосовано, на думку відповідача, норми нечинного нормативно-правового акту - Методичних рекомендацій щодо створення і діяльності місцевих та регіональних рад підприємців, затверджених наказом Держкомпідприємництва від 03.07.2009 №117.

9. Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

9.1. На обґрунтування заперечення вказує, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

10. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

12. Згідно статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

13. Отже, метою адміністративного судочинства є ефективний захист порушених суб`єктами владних повноважень прав фізичних та юридичних осіб.

14. Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

15. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

16. Судом також враховується те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

17. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд

18. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

19. Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

20. У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

21. Аналізуючи зазначені норми та з огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржуване розпорядження міського голови зачіпає інтереси позивача, оскільки суб`єктом судового захисту є право позивача на справедливе прийняття рішення.

22. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

23. Згідно з вимогами частини 4 статті 42 зазначеного Закону, міський голова у своїй діяльності має забезпечувати додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.

24. Положеннями частини 8 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що приймаючи спірне розпорядження, відповідач керувався Указом Президента України від 15 липня 2000 року № 906/2000 «Про заходи щодо забезпечення підтримки та подальшого розвитку підприємницької діяльності» (із змінами і доповненнями внесеними Указом Президента України від 24 квітня 2004 року № 477/2004), постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2011 року №526 «Про утворення регіональних рад підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі», і саме цими нормативними документами обгрунтовував наявність у нього повноважень на прийняття спірного розпорядження.

26. Водночас пунктом 12 частини 1 Указу Президента України від 15 липня 2000 року № 906/2000 «Про заходи щодо забезпечення підтримки та подальшого розвитку підприємницької діяльності» визначено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити всебічну підтримку та дальший розвиток підприємництва, для чого протягом 2000 року - забезпечити створення при місцевих органах виконавчої влади координаційних рад (комітетів, комісій) з питань розвитку підприємництва на чолі з керівниками відповідних органів виконавчої влади з обов`язковим залученням до їх складу на паритетних засадах представників об`єднань підприємців, уповноваженого з питань захисту прав підприємців, представників органів державної податкової служби, органів внутрішніх справ та участь представників таких рад (комітетів, комісій) у розгляді місцевими органами виконавчої влади питань розвитку підприємництва та реалізації регуляторної політики;

27. Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2011 року №526 «Про утворення регіональних рад підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі» було затверджено Типове положення про регіональну раду підприємців в Автономній Республіці Крим, області, мм. Києві та Севастополі, що додається; рекомендовано Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити утворення та функціонування регіональних рад підприємців.

28. З аналізу наведених нормативних актів убачається, що відповідним центральним органом виконавчої влади та Президентом України надано вказівки щодо створення (сприяння, забезпечення створення) відповідних координаційних рад (комітетів, комісій) з питань розвитку підприємництва, регіональних рад підприємців виключно при місцевих органах виконавчої влади, якими є державні адміністрації.

29. Крім того, згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Типового положення про регіональну раду підприємців в Автономній Республіці Крим, області, мм. Києві та Севастополі регіональна рада підприємців в Автономній Республіці Крим, області, мм. Києві та Севастополі (далі - регіональна рада підприємців) є консультативно-дорадчим органом відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації.

30. Регіональна рада підприємців у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, а також положенням про регіональну раду підприємців, розробленим на основі цього Типового положення.

31. Таким чином приписи, що містяться у вказаних нормативно-правових актах стосуються виключно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київський та Севастопольській міських державних адміністрацій, тобто органів виконавчої влади, а не органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб.

32. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що відповідач діяв не в межах та не у спосіб визначений законом.

33. Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач - посадова особа місцевого самоврядування, як нормативно-правову базу свого розпорядження застосував акти, які жодним чином не регулюють питання створення ради підприємців при органах місцевого самоврядування та не надають йому відповідних повноважень, що свідчить про незаконність та безпідставність спірного розпорядження від 02 лютого 2016 року № 13-р «Про нове Положення про міську раду підприємців та склад міської ради підприємців».

34. Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень було застосовано норми нечинного нормативно-правового акту, а саме Методичних рекомендацій щодо створення і діяльності місцевих та регіональних рад підприємців, затверджених наказом Держкомпідприємництва від 03.07.2009 №117, є безпідставними, необґрунтованими та відхиляються судом.

35. Зазначені Методичні рекомендації щодо створення і діяльності місцевих та регіональних рад підприємців були затверджені з метою практичного упровадження постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 518 «Про утворення місцевих та регіональних галузевих рад підприємців».

36. Згодом постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 518 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2011 року №526.

38. Проте, необхідно зауважити, що Методичні рекомендації щодо створення і діяльності місцевих та регіональних рад підприємців були затверджені наказом Держкомпідприємництва від 03.07.2009 №117, який є чинним та скасований не був.

39. За таких умов, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості вимог позивача про визнання протиправним та скасуванні розпорядження міського голови Дяченко Андрія Андрійовича «Про нове положення про міську рада підприємців та склад міської ради підприємців» від 02 лютого 2016 року № 13-р.

40. З огляду на вищезазначені норми та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій,.

41. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. З огляду на встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини, доводи міського голови м. Каховки Дяченка Андрія Андрійовича про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

43. Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами попередніх інстанцій висновків є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України.

44. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

45.Таким чином, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції у справі. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

46. Колегія суддів зазначає, що за змістом частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

49. Касаційну скаргу міського голови м. Каховки Дяченка Андрія Андрійовича залишити без задоволення.

50. Постанову Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі №658/2452/16-а за позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Каховки Дяченка Андрія Андрійовича, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про скасування розпорядження - залишити без змін.

51. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко