ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року

м. Київ

справа №807/1438/16

адміністративне провадження №К/9901/22643/18, К/9901/22645/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області , про зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року та від 23 січня 2017 року (головуючий суддя - Бруновська Н.В.).

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

04 жовтня 2016 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, в якій просила:

- розглянути клопотання ОСОБА_1 в позовній заяві та задовольнити;

- зобов`язати Ужгородський міський відділ Державної виконавчої служби винести постанову щодо повернення ним до Ужгородського міськрайонного суду від 22.08.2016 без виконання виконавчих листів №2-271 виданих судом від 08.10.2001 і від 24.01.2002 у справі №2-271/01 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час її вимушеного прогулу і моральної шкоди із Закарпатського обласного управління Держалкогольтютюну".

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року заяву судді Гаврилко Сергія Євгеновича про самовідвід задоволено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року (суддя Луцович М.М.) в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про визнання протиправним дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк до 11 листопада 2016 року для усунення недоліків.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 у справі №807/1438/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області зобов`язання до вчинення дій залишено без руху.

Суд зазначив, що 10.10.2016 судом першої інстанції постановлено оскаржену ухвалу, копію якої апелянт отримав 15.10.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором за №8801706967704, а апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 16.11.2016, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Крім того, суд вказав на те, що клопотання апелянта про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у справі №807/1438/16 є необґрунтованим, оскільки подані апелянтом на підтвердження важкого майнового стану документи, а саме довідки з центру зайнятості та довідки податкового органу про відсутність доходів, не можуть бути прийняті до уваги, як доказ важкого майнового стану апелянта, через те, що апелянт перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує пенсію.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про зобов`язання до вчинення дій.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що копія ухвали від 02.12.2016 була отримана позивачем 17.12.2016, але станом на 23.01.2017 року вимоги вказаної ухвали апелянт не виконав та не усунув недоліки апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

06 січня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник) на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року, в якій позивач просить скасувати зазначене судове рішення, а справу направити на новий розгляд або для продовження розгляду, або ухвалити нове рішення у справі.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що висновки суду апеляційної інстанції про пропуск нею строку на апеляційне оскарження ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 є помилковими, адже вказану ухвалу позивач отримала 12.11.2016, а 15.10.2016 нею було отримано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 про самовідвід судді. Отже, вважає, що відсутні підстави для надання нею клопотання про поновлення строку на апеляційну оскарження судового рішення. Щодо відмови судом апеляційної інстанції в поданому нею клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач зазначає, що суд помилково не взяв до уваги всі надані нею докази.

16 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року, в якій позивач просить скасувати зазначене судове рішення.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що судом помилково вказано на необхідність надання позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, адже такий строк позивачем не пропущено. Також зазначає, що суд необґрунтовано відхилив подане нею клопотання про звільнення від сплати судового збору. А отже, вважає, що у суду апеляційної інстанції не було підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 189 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закон України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 вказаного Закону визначено ставки судового збору, відповідно до якої, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду сплачується 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2016 року становить 1378 грн.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством обмежено процесуальні строки звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 10.10.2016 судом першої інстанції постановлено оскаржену ухвалу, копію якої апелянт отримав 15.10.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором за №8801706967704, а апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 16.11.2016, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Посилання апелянта у апеляційній скарзі на те, що оскаржене рішення ним отримано 12.11.2016, що підтверджується доданим до апеляційної скарги конвертом із штриховим ідентифікатором №8850100089010, суд не взяв до уваги, оскільки в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором №8801706967704, згідно якого апелянт оскаржене рішення отримав 15.10.2016.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи дійсно наявне повідомлення про вручення рекомендованого відправлення із штриховим ідентифікатором №8801706967704, відповідно до якого позивачем отримано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду. При цьому, як вказано в цьому повідомленні вказану ухвалу подано судом до відправлення саме 10.10.2016.

Водночас, Суд зазначає, що разом із апеляційною скаргою позивачем до суду апеляційної інстанції надано копію конверту, з якої вбачається, що 12.11.2016 ОСОБА_1 отримано ухвалу судді Закарпатського окружного адміністративного суду Гаврилко, тоді як до апеляційної інстанції позивачем оскаржено ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 10.10.2016, постановлену суддею Луцович М.М.

З огляду на викладене, Суд вважає, що у суду апеляційної інстанції були обґрунтовані причини для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху задля з`ясування обставин пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2016. Втім, наданим правом надати відповідні пояснення або зауваження з цього питання ОСОБА_1 не скористалась.

Стосовно висновків суду апеляційної інстанції про ненадання позивачем належних доказів, які б свідчили про відсутність коштів для сплати судового збору, Суд зазначає таке.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо того, що надані позивачем на підтвердження важкого майнового стану довідки з центру зайнятості та довідки податкового органу про відсутність доходів не свідчать про важкий майновий стан позивача через те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує пенсію.

Крім того, Суд зауважує, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 88 КАС України, та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Аргументи позивача про недослідження апеляційним судом обставин, якими вона обґрунтовувала тяжкий майновий стан також є безпідставними, оскільки ухвала апеляційної інстанції містить доводи, якими суд обґрунтовує відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Аналогічні висновки щодо подібних обставин викладені у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №807/1509/16, від 04 квітня 2018 року у справі №807/1474/16, від 18 січня 2019 року у справі №807/1832/16, від 23 січня 2020 року у справі №807/1826/16.

Також Суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, оскільки позивачем у встановлений ухвалою від 02.12.2016 строк не було вчинено жодних дій задля усунення виявлених судом недоліків та, відповідно, не було надано до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням обґрунтованих причин його пропуску.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Львівський апеляційний адміністративний суд при постановленні оскаржуваних ухвал не порушив норми процесуального права.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі ОСОБА_1 . Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішення, в касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року та від 23 січня 2017 року у справі №807/1438/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова