ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року

м. Київ

справа № 600/6541/23-а

адміністративне провадження № К/990/29890/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 600/6541/23-а

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року (суддя Маренич І. В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року (колегія у складі: судді-доповідача Залімського І. Г., суддів Мацького Є. М., Сушка О. О.),

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - ГУ ДПС у Чернівецькій області, контролюючий орган, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернівецькій області від 15.06.2023 за № 00000/4783/Ж10/24-13-24-04, № 00000/4784/Ж10/24-13-24-04, № 00000/4786/Ж10/24-13-24-04, № 00000/4787/Ж10/24-13-24-04, № 00000/4788/Ж10/24-13-24-04, № 00000/4789/Ж10/24-13-24-04, № 00000/4790/Ж10/24-13-24-04, № 00000/4791/Ж10/24-13-24-04, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2023 № Ф00000/4782/Ж10/24-13-24-04.

2. В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 заперечував виключно проти обґрунтованості висновків акта перевірки по суті зафіксованих у ньому податкових правопорушень. Зокрема, зазначив, що висновки контролюючого органу про отримані ним доходи зроблено не на підставі податкової звітності самого ОСОБА_1 та документів його податкового обліку, а виключно на підставі податкової звітності інших платників податків - юридичних осіб ТОВ «СИЛУР-ІФ», ПП «ОРІЗОНТ 2020» і ТОВ «ВУДІНДАСТРІС», достовірність якої документально не встановлено та не перевірено. На переконання позивача жодних документальних підтверджень фактів того, що вищезазначені суб`єкти господарської діяльності перебували у господарських відносинах із ним, виплачували йому грошові кошті, та що такі грошові кошти надходили до ОСОБА_1 й були ним отримані, в матеріалах перевірки відсутні та в акті перевірки не зазначені.

3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.

4. Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

5.1 Водночас, вказаною ухвалою Верховного Суду відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі № 600/6541/23-а

6. Від ГУ ДПС у Чернівецькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, де останнє зазначило, що доводи касаційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій при встановлені обставин справи, правильності застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних приписів при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Суди попередніх інстанцій встановили, що у період травень 2023 року на підставі наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області від 05 квітня 2023 року № 415-п була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності 01.01.2017 по 29.12.2020 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів, а також за період діяльності з 01.08.2013 по 29.12.2020 з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

9. За результатами проведення такої перевірки складений акт від 19 травня 2023 року № 3531/Ж5/24-13-24-04/3471910071 (далі - акт перевірки) у якому зафіксовано порушення ОСОБА_1 вимог таких норм законодавства:

- ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме у зв`язку із тим, що платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 не пред`явлено до перевірки книгу обліку доходів;

- пп. 291.4.2 п. 291.4 ст. 291 ПК України з огляду на обставину перевищення дозволеного обсягу доходу за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 в сумі 357 680,00 грн;

- пп. 293.8.2 п. 293.8 ст. 293 та абз. 1 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України з причини не здійснення переходу на застосування іншої ставки або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, не застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків до обсягу перевищення доходу, наслідком чого стало заниження єдиного податку за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 в сумі 53 652,00 грн;

- пп. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 ПК України у зв`язку з не поданням до контролюючого органу податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду за 4-ий квартал 2017 року, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПК України;

- пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 та п. 177.5 ст. 177 ПК України через не подання декларації про майновий стан та доходи за період з 01.10.2017 по 31.12.2017, за 2018 рік та за 2019 рік;

- пп. 164.1.1, 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України з огляду на не донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на загальну суму 1 457 408,76 грн, в тому числі за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 на суму 203 400,00 грн, за 2018 рік на суму 687 404,76 грн та за 2019 рік на суму 509 004,00 грн, за період з 01.01.2020 по 29.12.2020 на суму 57 600,00 грн;

- п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX «!Перехідні положення» ПК України через не донарахування військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 121450,73 грн, в тому числі за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 на суму 16 950,00 грн за 2018 рік на суму 57 283,73 грн, за 2019 рік на суму 42 417,00 грн, за період з 01.01.2020 по 29.12.2020 на суму 4 800,00 грн;

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку із не поданням звіту про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2019 рік;

- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" з причини не нарахування єдиного внеску, який підлягає нарахуванню з оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) на загальну суму 382 043,86 грн, в тому числі за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 в сумі 26 103,00 грн, за 2018 рік в сумі 137 602,08 грн, за 2019 рік в сумі 15 423,08 грн, за період з 01.01.2020 по 29.12.2020 в сумі 64 104,70 грн;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.4. ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188 ПК України з огляду на не донарахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету, в загальній сумі 1 619 343,00 грн (в тому числі за грудень 2017 року в сумі 226 000,00 грн, за березень 2018 року в сумі 554 838,00 грн, за червень 2018 року в сумі 208 945,00 грн, червень 2019 року в сумі 70 000,00 грн, за вересень 2019 року в сумі 375 560,00 грн, за грудень 2019 року в сумі 120 000,00 грн, за грудень 2020 року в сумі 64 000,00 грн);

- п.п. 44.1, 44.6 ст. 44 ПК України, оскільки платником податків (позивачем) не забезпечено надання, зберігання первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством;

- п. 63.3 ст. 63 ПК України, п. 8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300) внаслідок не повідомлення контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП.

10. 15 червня 2023 року відповідач на підставі зазначеного акта перевірки прийняв вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-00000/4782/Ж10/24-13-24-04, якою повідомив позивача про наявність у нього нарахованої недоїмки по сплаті єдиного внеску у розмірі 382 043,86 грн, а також такі податкові повідомлення-рішення:

- форми «ПС» № 00000/4788/Ж10/24-13-24-04, яким до позивача застосований штраф у сумі 340 грн;

- форми «ПС» № 00000/4784/Ж10/24-13-24-04, яким до позивача застосований штраф у сумі 1 020 грн;

- форми «ПС» № 00000/4791/Ж10/24-13-24-04, яким до позивача застосований штраф у сумі 340 грн;

- форми «ПС» № 00000/4790/Ж10/24-13-24-04, яким до позивача застосований штраф у сумі 1 020,00 грн;

- форми «Р» № 00000/4783/Ж10/24-13-24-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 1 821 760,95 грн (з них за податковими зобов`язаннями - 1 457 408,76 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 364 352,19 грн);

- форми «Р» № 00000/4789/Ж10/24-13-24-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 2 024 178,75 грн (в тому числі за податковими зобов`язаннями - 1 619 343,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 404 835,75 грн);

- форми «Р» № 00000/4787/Ж10/24-13-24-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у сумі 67 065,00 грн (з них за податковими зобов`язаннями - 53 652,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 413,00 грн);

- форми «Р» № 00000/4786/Ж10/24-13-24-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 151 830,41 грн (з них за податковим зобов`язанням - 121 450,73 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 362,68 грн.

11. Не погоджуючись з переліченими вище вимогою про сплату боргу (недоїмки) та податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у Чернівецькій області на підставі пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України ініціювало та провело документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності 01.01.2017 по 29.12.2020 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів, за період діяльності з 01.08.2013 по 29.12.2020 з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому заперечень проти як призначення, так й проведення вказаної документальної перевірки позивач не висловлював, аргументи щодо порушення контролюючим органом законодавчо встановленого порядку проведення такої перевірки в основу заявлених позовних вимог не покладав.

Надаючи правову оцінку доводам позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки від 19 травня 2023 року № 3531/Ж5/24-13-24-04/3471910071 обґрунтовані у частині зафіксованих порушень ОСОБА_1 вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого здійснює орган ДПС, а тому прийняті на підставі цих висновків рішення відповідача від 15 червня 2023 року є правомірними та не підлягають скасуванню.

13. Суд апеляційної інстанції повністю погодився з усіма висновками суду першої інстанції, та констатував, що Чернівецький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення від 21 лютого 2024 року з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції..

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими, а саме в частині законності призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , результати якої були оформлені актом від 19 травня 2023 року № 3531/Ж5/24-13-24-04/3471910071.

15. Так, позивач зазначає, що суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень мали урахувати те, що податковий орган провів позапланову невиїзну документальну перевірку, незважаючи на наявність двох діючих мораторіїв на проведення податкових перевірок, встановлених Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (з подальшими змінами і доповненнями) та Законом України від 12 травня 2022 року №2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (з подальшими змінами і доповненнями).

У взаємозв`язку із наведеним скаржник звертає увагу на те, що у постановах від 28 грудня 2022 року у справах № 420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 89 (в умовах чинності п. 52-2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Між тим з 27 травня 2022 року набрав чинності Закон України від 12 травня 2022 року № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон № 2260), яким норми пп. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України викладено у новій редакції.

А саме законодавець шляхом внесення вказаних змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на проведення документальних перевірок під час дії воєнного стану. Умови даного мораторію є подібними до діючого у період карантину встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). На момент проведення спірної перевірки норми пп. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України діяли у редакції Закону України від 03.11.2022 № 2719-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» (далі - Закон № 2719-IX).

16. Також вказує, що в акті перевірки від 19 травня 2023 року № 3531/Ж5/24-13-24-04/3471910071 міститься посилання на пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, як на нормативну підставу проведення перевірки. Застосування пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України для проведення перевірки його діяльності позивач вважає неправильним, оскільки, на його переконання, вказаний пункт стосується фізичної особи - підприємця, щодо якого розпочато припинення підприємницької діяльності, натомість підприємницьку діяльність ОСОБА_1 було припиненою з 29 грудня 2020 року. Таким чином, з урахуванням положень Законів № 2260-IX і № 2719-IX податкова перевірка не могла бути проведена у відношенні позивача у період травень 2023 року.

17. Скаржник покликається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми п. 75.1 ст. 75, п. 78.1 ст. 78 ПК України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, від 23 лютого 2023 року у справі № 160/20112/21 (а саме щодо неправомірності дій контролюючого органу у зв`язку із порушенням процедур проведення перевірки).

У контексті з наведеним стверджує, що однією із підстав позову, а також мотивів апеляційної скарги були його посилання на відсутність у даному випадку правових підстав для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, що є самостійною й достатньою причиною для визнання результатів документальної перевірки протиправними.

18. У цілому, мотивування касаційної скарги ґрунтується на доводах, зовсім протилежних тим, що були наведені позивачем у текстах позовної заяви та апеляційної скарги.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

22. Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

23. Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно відповідно з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України).

24. Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до ст. 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

25. За змістом положень пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

26. Згідно з пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності в тому числі такої підстави: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

27. Поряд з цим відповідно до норм п. 52-2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було установлено мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

28. Одночасно згідно з пп. «б» пп. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПК України (в редакції чинній на момент проведення податковим органом перевірки позивача) тимчасово, до 1 серпня 2023 року, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).

29. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача призначена та проведена на підставі пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України. При цьому, виходячи з наявних у справі матеріалів, долучених на час судового розгляду спору по суті та перегляду вже рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суди вважали, що позивачем як така правомірність призначення та проведення позапланової документальної перевірки не заперечується та відповідно аргументи щодо необхідності з`ясування цих питань в основу заявлених позовних вимог та вимог апеляційної скарги покладені не були.

30. Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

31. Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

32. З викладеного слідує, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета та підстави позову, які підлягають оцінці та перевірки судами.

33. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

34. Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

35. Колегія суддів звертає увагу, що не вважаються зміною підстав позову уточнення, доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

36. Зазначений правовий висновок узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.

37. До того ж, принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений ч. 4 ст. 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

38. Положення ч. 2 ст. 9 КАС України надають право суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

39. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

40. За змістом ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

41. Частиною третьою ст. 2 КАС України встановлено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну таким норму, яка підлягає застосуванню.

42. У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду висловила та послідовно застосовує правову позицію, за змістом якої повноваження органів влади, є законодавчо визначеними, а суд діє згідно з презумпцією "Jura novit curia" ("Суд знає закони"). Велика Палата Верховного Суду, зокрема зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункти 84, 86 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17), а також, що неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

43. Ознайомившись із матеріалами справи № 600/6541/23-а, колегія суддів звертає увагу, що позивач не зазначав підставою позову мотиви та обставини щодо недотримання контролюючим органом законодавчо встановленої процедури призначення та проведення документальної перевірки, а також не згадував про це й в інших процесуальних документах, поданих ним до суду першої та апеляційної інстанцій.

44. Отже, посилання скаржника на зазначення ним у позовній заяві та апеляційній скарзі тверджень стосовно відсутності у відповідача правових підстав для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки є хибними, оскільки такі не відповідають змісту вказаних процесуальних документів. А тому суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті у межах заявлених позовних вимог, з урахуванням усіх наведених сторонами аргументів й доводів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються правильно не вбачали необхідності для надання самостійної окремої оцінки питанню законності ініціювання та призначення перевірки позивача. Позаяк обставини щодо наявності достатніх правових підстав для призначення документальної перевірки за пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України сторонами не заперечувалися та сумніву не піддавалися.

45. У цьому випадку, покликаючись у тексті касаційної скарги на нові обставини для скасування оспорюваних рішень контролюючого органу як на виключну підставу для задоволення позовних вимог, скаржник фактично змінює підстави позову на стадії касаційного перегляду судових рішень. При цьому заперечень проти обґрунтованості та законності висновків та мотивів судів, саме покладених в основу оскаржуваних судових рішень, про доведення фактів вчинення позивачем податкових правопорушень та наявності підстав для притягнення його до фінансової відповідальності шляхом прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки) скаржник у касаційній скарзі не приводить.

46. Разом з тим, приписами ч. 4 ст. 341 КАС України чітко встановлено, що у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на ці приписи ст. 341 КАС України колегія суддів не вбачає правових підстав для надання оцінки доводам касаційної скарги, що не пов`язані зі змістом висновків та мотивів, якими керувалися суди попередніх інстанцій при ухваленні рішення від 21 лютого 2024 року та постанови від 01 липня 2024 року.

47. З урахуванням наведеного, Суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій та вважає, що останні дійшли правильного висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

48. Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних судових рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

49. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі № 600/6541/23-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.М. Яковенко

Судді І.В. Дашутін

О.О. Шишов