Подана в третє апеляційна скарга органами ДФС є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії (ВС/КАС від 31.01.2019р. у справі № 808/2489/17).

Фабула судового акта: Орган ДФС тричі подавав апеляційну скаргу в період з 26.12.2017 по 17.04.2018 рр., і КАС/ВС вважає в діях податкового органу вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов'язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.

Зазначене дає підстави вважати, що втретє апеляційна скарга подана відповідачем у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги з незалежних від його волі причин та є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Проте, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року апеляційну скаргу поданою втретє залишено без руху у зв'язку із визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, викладених у клопотанні про поновлення такого строку та запропоновано відповідачу протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

У встановлений судом строк відповідачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку, у якому були наведені аналогічні обставини, якими було обґрунтовано попереднє клопотання про поновлення процесуального строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Друзі, відвідайте Телеграм канал, де висвітлена судова практика з податкових спорів, а також найактуальніший матеріал з питань оподаткування.

https://t.me/tax_time

Старший юрист ЮФ "П.С.П. ПРАВО" – Хітько Василь.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №808/2489/17

адміністративне провадження №К/9901/55691/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуЗапорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій областіна ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року (колегія у складі суддів: В.Є. Чередниченко, С.М.Іванов, О.М. Панченко)у справі№ 808/2489/17за позовомОСОБА_2до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій областіпровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №0000241304 від 22 березня 2016 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №0000241304 від 22 березня 2016 року, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 374964,40 грн, з яких: 299835 грн. 52 коп. - за податковим зобов'язанням; 75128 грн. 88 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією.

Не погодившись із рішенням першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу контролюючого органу повернуто на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України) у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

21 березня 2018 року податкова інспекція повторно звернулася із апеляційною скаргою, подавши її безпосередньо на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, разом з клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення та квитанцією про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року апеляційну скаргу контролюючого органу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року повернуто особі, яка її подала, без розгляду.

Процесуальне рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що апеляційна скарга подана з порушенням порядку її подання - безпосередньо до суду апеляційної інстанції, разом із тим до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги слід подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції Кодексу адміністративного судочинства України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.

17 квітня 2018 року відповідач втрете звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. В обґрунтування дано клопотання податкова інспекція посилається на те, що вперше апеляційна скарга була ним подана у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, а подальші направлення апеляційних скарг було зумовлено виправленням помилок вчинених при поданні первинної апеляційної скарги, інформація про допущенні помилки при подачі апеляційних скарг надходила до відповідача через певний проміжок часу у вигляді ухвал Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2018 року (отримана відповідачем 13 березня 2018 року) та від 2 квітня 2018 року (отримана відповідачем 10 квітня 2018 року), а для виправлення недоліків апеляційних скарг потребувало певного часу з огляду на участь представника відповідача в інших судових справах у зв'язку з виконанням покладених обов'язків, що відповідно зумовило пропущення процесуальних строків.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року визнано неповажними підстави наведені скаржником щодо поновлення строку на подання апеляційної скарги по вказаній справі, оскільки складення та оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог КАС України, враховуючи прийняті зміни законодавства, залежило виключно від бажання особи бути обізнаною про ті чи інші положення законодавства, в зв'язку з чим апеляційну скаргу контролюючого органу було залишено без руху та запропоновано скаржнику звернутися до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з заявою про поновлення строку, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку.

У встановлений судом строк відповідачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку. У клопотанні було наведені аналогічні обставини, якими було обґрунтовано попереднє клопотання про поновлення процесуального строку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що контролюючим органом вказані неповажні підстави для поновлення цього строку, оскільки заявник апеляційної скарги повторно обґрунтовує тими ж обставинами, що й при зверненні з апеляційною скаргою, та які були визнанні неповажними.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду справи по суті. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом частини 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 3 статті 298 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Стаття 44 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року в межах строку визначеного процесуальним законом, проте з підстав її подання особою, яка не підтвердила свої повноваження на підписання апеляційної скарги, у зв'язку з чим, остання повернута на адресу відповідача. При цьому, ухвала про повернення апеляційної скарги направлена на адресу податкового органу 03 березня 2018 року, доказів отримання відповідачем цієї ухвали матеріали справи не місять. Однак, як зазначає сам відповідач ухвала про повернення апеляційної скарги отримана 13 березня 2018 року.

Вдруге апеляційну скаргу відповідачем було подано 21 березня 2018 року (відповідно до ідентифікатору поштового відправлення 691070194689, що міститься на ксерокопії поштового конверту), тобто через вісім днів з моменту отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, поданої раніше. Проте, ухвалою апеляційного суд від 02 квітня 2018 року апеляційну скаргу повернуто вдруге, оскільки її було подано не через суд першої інстанції. При цьому, ухвала про повернення апеляційної скарги направлена на адресу податкового органу 03 квітня 2018 року, доказів отримання відповідачем цієї ухвали матеріали справи не місять, проте як зазначає сам відповідач ухвала про повернення апеляційної скарги отримана ним 10 квітня 2018 року.

Втретє апеляційну скаргу було подано 17 квітня 2018 року (відповідно до ідентифікатору поштового відправлення 4900056342902, що міститься на поштовому конверті), тобто через сім днів з моменту отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги. Заявником апеляційної скарги одночасно було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що податковий орган звертався з апеляційною скаргою вперше із дотриманням строків на апеляційне оскарження.

Зазначене дає підстави вважати, що втретє апеляційна скарга подана відповідачем у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги з незалежних від його волі причин та є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Проте, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року апеляційну скаргу поданою втретє залишено без руху у зв'язку із визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, викладених у клопотанні про поновлення такого строку та запропоновано відповідачу протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

У встановлений судом строк відповідачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку, у якому були наведені аналогічні обставини, якими було обґрунтовано попереднє клопотання про поновлення процесуального строку.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою і вдруге, і втрете в діях податкового органу вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього до прав і обов'язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.

Одним із конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п.8 ч.2 ст. 129 Конституції України).

З таких підстав суду апеляційної інстанції важливо було ретельно перевірити наявність (або відсутність) підстав для відмови в поновлені строку за апеляційне оскарження.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не надав відповідної оцінки доводам податкового органу щодо наявності (чи відсутності) підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду