«Починаючи з минулої п'ятниці, Мін'юст працює по-новому». Інтерв’ю з міністром Денисом Малюською

Новий міністр юстиції оголосив «хрестовий похід» проти корупції всередині міністерства, проти хабарів, рейдерів і так званих чорних реєстраторів. Ще один виклик – зміна застарілої пенітенціарної системи, яка не виправляє, а калічить і спричиняє ще більше злочинів. Про те, як все це зробити і що в результаті отримає вся країна та, зокрема, бізнес, Денис Малюська розповів в ексклюзивному інтерв’ю .

– Нещодавно була заява прем’єр-міністра, що ми відходимо від паперового листування і переходимо на цифрове спілкування? Правда так можна зробити?

– Дійсно, прем’єр-міністр поставив завдання: з 1 жовтня обмін документами між міністерствами буде здійснюватися в електронній формі. Це реалістично, тому що більшість міністерств вже повністю перейшли на електронний документообіг у себе всередині. Деякі трохи повільніше.

Наприклад, очолюване мною Міністерство юстиції працює тільки наполовину в електронному документообігу, тобто паперові документи все ще ходять – у мене в приймальні можете побачити ці гори, які очікують на підпис сьогодні, але паралельно вони й дублюються в електронній системі. Ми також протягом кількох найближчих тижнів перейдемо повністю на електронний документообіг всередині міністерства. 1 жовтня – це дедлайн, і ми, я думаю, цілком спокійно зможемо встигнути електронізуватись.

– А що дасть бізнесу ще одна гучна заява стосовно скарг в Антирейдерську комісію? Зараз бізнесмени зможуть подавати їх в електронній формі.

– Цей функціонал вже запущений на сайті igov. Велика частина скарг, які надходили до цього часу в Мін’юст, поверталися у зв’язку з тим, що вони не були належним чином оформлені – хтось не так десь підпис зробив, печатку не туди проставив. Відповідно це ускладнювало доступ до захисту своїх прав.

Й взагалі подача документів часто була не зовсім зрозуміла, особливо дрібному бізнесу. Електронне подання документів все це спростить, зменшить кількість помилок, а також забезпечить швидшу і ефективнішу реакцію Міністерства юстиції на звернення бізнесу, який образили, у якого відібрали майно чи корпоративні права.

– Як унеможливити рейдерські атаки?

– Ключовий успіх рейдерської атаки далеко не завжди полягав у рішенні суду. Так, іноді суди корупційні, так, іноді ви можете занести хабар, але це дорого. Зараз існує маса реєстраторів – частіше користуються їх послугами. Кілька натискань кнопки і ви вже не власник. Друга слабка ланка – це охоронні підприємства або правоохоронні органи, які забезпечать силове захоплення. Третє – це закриття очей або активні дії співробітників Мін'юсту, які не повертають підприємство або забирають його і віддають комусь іншому. Це те, що раніше називали трьома ключовими інгредієнтами успіху рейдерської атаки. З цим треба буде боротися. Один з інгредієнтів у нас в руках. В ідеалі цю функцію – можливість і право Мін'юсту вносити до реєстру зміни – треба взагалі прибрати і передати судам. Ми так і зробимо.

– Як рейдери користувалися системою реєстрації?

– 80% (якщо не більше) – це так звані акредитовані суб'єкти. Або комунальні підприємства, або державні підприємства. Найчастіше це якісь старі занедбані КП, створені через посередницькі організації, про які місцева влада взагалі не знає. До таких підприємств приставляли реєстраторів, які часто проживають на окупованій території і тут взагалі не бували. Їм давалися електронні цифрові ключі з доступом до реєстру – зайшов, змінив. Спробуйте знайдіть таку людину. Це був ключовий недолік системи. Акредитованих суб'єктів зараз стало істотно менше. Мін'юст потихеньку відбирає у них ці права. Плюс найближчим часом в Раді буде прийнятий законопроект, який повністю виключить їх існування.

Интервью: "Реальные полномочия останутся у Путина". 25 лет российской Конституции

– До речі, рейдерство – це велика зараз проблема?

– Проблема велика. Вона не є рівною весь час, тобто коливається. Іноді спалахи бувають сильнішими, іноді – меншими. Останні місяць-півтора ситуація трохи покращилася. Почали з’являтися онлайн-публікації висновків Комісії з розгляду скарг у сфері реєстрації. Проте ми плануємо змінити ситуацію радикально на краще протягом вже наступних кількох тижнів. Зокрема, ми виносимо на Кабмін постанову, якою передбачатиметься, з одного боку, повна онлайн-публікація усіх висновків комісії. Тобто відтепер не буде так, що для одних підприємців позиція комісії одна, а для інших – інша, а ці непоодинокі випадки траплялись раніше.

З іншого боку, до цієї комісії ми плануємо завести ряд високооплачуваних кваліфікованих юристів, які не є співробітниками Мін’юсту. Це дозволить нам швидше розглядати скарги, збільшити кількість скарг, які ми розглядаємо, а також підійти до цього процесу з більшою глибиною розуміння та з більшою кваліфікацією.

Зараз, на жаль, заробітні плати працівників є вкрай низькими. Це створює значні корупційні ризики. Навіть якщо зараз перезавантажити Мін’юст (значною частиною більш ризиковані підрозділи Мін’юсту), оновити персонал, то набрати найкращих людей на ринку ми банально не зможемо. Тобто їм потрібно на щось жити. Зараз підвищувати зарплати – це єдиний вихід, який ми маємо. Це, на мою думку, зробить процес розгляду скарг набагато більш якісним.

– Коли ви йшли до Верховної Ради, то казали, що заробітна плата депутата мала і з цим потрібно щось робити. Як цю проблему вирішити, зокрема у міністерстві?

– Я хоч пробув у парламенті лише один день, але встиг допомогти своїм колегам зареєструвати 37 законопроектів, які до цього часу озвучувались і Президентом Зеленським, і майбутнім прем’єром Олексієм Гончаруком. Ми їх запустили в роботу. Один з них передбачає більшу дискрецію Кабінету Міністрів по встановленню заробітної плати. Це означає, що вже найближчим часом, ймовірно вже у вересні, ми зможемо оптимізувати витрати, які йдуть на утримання і на адміністрування міністерств, і в межах існуючого фонду оплати праці і існуючих витрат, передбачених в бюджеті, збільшити ті зарплати, які ми отримаємо. Насправді зараз мій оклад близько 17 тисяч гривень, що істотно нижче, ніж зарплата того ж самого народного депутата.

– Тобто зарплата міністра юстиції 17 тисяч гривень?

– Це приблизний оклад. Оклади співробітників ще нижчі. Однак співробітникам я хоча б зможу премії давати – їх розмір може бути більшим за зарплату вдвічі. Тобто найбільша премія керівного співробітника звичайного департаменту буде близько 30 тисяч гривень. Враховуючи, що це співробітники, які мають доступ до усіх найдорожчих активів країни, нерухомості, заводів, фабрик, підприємств – кілька рішень та підписів, і будь-яке підприємство може змінити свого власника.

Це дуже ризиковано. Підхід до осіб з департаментів, де потенційно може бути найбільша корупція, має бути трохи іншим. Ми працюємо над цим. Я дуже сподіваюсь, що мої колеги зможуть отримувати більшу заробітну плату, і ми зможемо впровадити якомога більше автоматизованих процедур, щоб людина банально не втручалася в процеси, які будуть виконуватися в майбутньому в програмному забезпеченні.

– Як ви збираєтеся жити на 17 тисяч?

– Я був співробітником Міжнародної фінансової корпорації. Очікую надходження свого пенсійного забезпечення. Також були заощадження, що дадуть можливість прожити якийсь час. Плюс я не один працюю в сім'ї. Це недовге рішення, тому я активно виступаю за те, щоб збільшити зарплату. Тому що 17 тисяч – це смішно. Але знову-таки, якщо я не помиляюся, у нас Президент отримує 22 тисячі. Це наші реалії, можливо, ціна публічності, частково популізму.

Хоча зарплата на державній службі має бути точно нижче, ніж у приватному секторі. Я поясню чому. У приватному секторі ви працюєте на прибуток власника, а не на суспільне благо, заради справедливості, для загального інтересу. Це приносить додатковий бонус у вигляді особистого задоволення якихось моральних установок. Цей бонус може компенсувати трохи меншу зарплату, він дає крила. Такий підхід в західних країнах: зарплата у публічному секторі нижча, ніж в приватному. Правда, ця різниця невелика.

– А вам не здається, що це було створено спеціально? Тобто зарплату не піднімали якраз для того, щоб працювала корупційна система, що надає можливість заробити набагато більше.

– Це істотно спрощує маніпуляцію людьми. Я сумніваюся, що це було зроблено навмисно. Думаю, що оклади не підвищувалися через те, що людьми легше маніпулювати. Не хочу, щоб складалася думка, що в Мін'юсті тотальна корупція чи немає людей, які виживають на ці гроші. До речі, персоналу можна додати премію і збільшити зарплату більше ніж вдвічі. Але це все одно набагато нижче, ніж кваліфікація цих людей. Багато хто працює якраз через моральні бонуси. Є люди, яким важко перейти в приватний сектор.

Интервью:Дмитрий Дубилет: «В Украине куда не копни — плюс миллиард долларов в госбюджет»

– Чи можливо змінити цю систему? Як побороти корупцію?

– Можливо. Завдання вкрай складне, але цілком реалістичне. Ми вже працюємо над змінами в законодавство. В тому пакеті законопроектів, про які я згадував, є такий, що латає ключові дірки, які використовують рейдери. Починаючи з середи ми змінюємо акти Кабінету Міністрів, що допоможуть налагодити правильні процеси.

Плюс люди. Я вже оголосив складу міністерства про те, що зміни будуть, включно з кадровими. Вони торкнуться переважно тих підрозділів, які займаються виконавчим провадженням і пов’язані з реєстрацією нерухомості та корпоративних прав. Це найбільш ризиковані підрозділи, і, будемо відвертими, їх репутація вже багато років як втрачена. Це потрібно виправляти якомога швидше.

– Що краще – різки чи пряники?

– Тільки їх поєднання. Ми можемо «закрутити гайки» і вичавити з міністерства усіх людей із сумнівною репутацією, але кого ж ми наберемо на такі заробітні плати? Тож потрібно і те, і інше. Ще краще – повністю перейти на софт. Але історія з Міністерством юстиції показала, що і цей випадок не є найідеальнішим, тому що софт пишуть також люди. У мене особисто немає стовідсоткової впевненості в тому, що програмне забезпечення щодо функціонування державних реєстрів є надійним, що там немає дірок і його не використовують для зловживань. Ймовірно, що все це є, і нам доведеться над цим працювати вже найближчим часом.

– Цікава тема, бо новий уряд за діджиталізацію, а це також дає можливості людям, які на таких речах знаються. Чи можна хакнути, рейдернути країну?

– Рейдернути країну вкрай складно, тому що є різне програмне забезпечення. Воно може бути цілком надійним. На жаль, як показала практика і аналіз роботи уряду останніх років, ключові реєстри цим вимогам не відповідають. У Мін’юсті ще більш-менш: тут є що правити, але хоча б зовнішні ознаки цивілізованого підходу до програмного забезпечення витримані. Гірше з Державною архітектурно-будівельною інспекцією, у якої реєстри взагалі перебувають десь у приватній компанії і незрозуміло, хто, як і який має до них доступ.

Насправді ситуація небезпечна, вона трохи дискредитує діджиталізацію, тому що завжди можна сказати: у вас електронні реєстри, але де їх надійність? Але це проблема не самого процесу, а людей, які адмініструють і пишуть ці реєстри. Наприклад, у нас зараз немає жодних намірів переписувати систему Pro Zorro. Щодо реєстрів, які написані по-іншому та іншими людьми, ми точно будемо проводити їх аудит і вивчати надійність.

– Що ви плануєте зробити в Мін’юсті? Які основні пріоритети?

– Планів багато. Міністерство юстиції – величезний державний апарат. Це десятки тисяч людей, структурні підрозділи у кожному районному центрі України. Тут величезний обсяг роботи. Найскладнішою буде реформа так званої пенітенціарної системи. Мова про тюрми, СІЗО, про виконання кримінальних покарань. У цій системі реформи навіть ніколи не розпочиналися ще з часів розвалу Радянського Союзу. Система, яка має бути спрямована на те, щоб перевиховати злочинців, насправді їх тільки калічить. Ті, хто виходять, знову вчиняють злочини. Від цього страждає все суспільство.

Для будь-яких правоохоронних органів існує аксіома: злочинця ймовірніше за все шукати серед тих, хто вийшов з в’язниці. У чому сенс цієї системи – абсолютно незрозуміло. А на її утримання витрачається більше 6 мільярдів гривень щороку. У місцях позбавлення волі перебувають близько 55 тисяч наших громадян. Це ті громадяни, які вийдуть на волю і будуть далі скоювати злочини. Серед цих 55 тисяч близько 16 тисяч навіть не мають вироків, вони у СІЗО чекають розгляду своїх справ. Це величезні цифри, аналогів яким немає, особливо у Європі.

Ми плануємо перефокусуватися. Оскільки сучасна система місць позбавлення волі не працює, будемо робити більший акцент на інших різновидах покарань. Нехай ті люди працюють, носять електронні браслети. Нехай з ними працює спеціально навчений персонал, який буде їх адаптувати до вимог середовища, прибирати їхню агресією. Це робота психологів і вона в десятки разів дешевша. Це величезна структурна реформа, яка займе багато років. Напевно, вона найскладніша.

Решта проблем, які є у сфері Міністерства юстиції, – рукотворні. Їх можна легко прибрати за півроку, максимум за рік. Це не Міністерство освіти чи Міністерство інфраструктури, де потрібно працювати над психологією, будувати мости та дороги. В Мін’юсті проблем дуже багато, але всі вони пов’язані з користю, іноді з корупцією або просто з неправильним адмініструванням. Все можна підправити досить швидко, змінивши поведінку людей.

– Чи можна змінити судову систему? Бо здається, вона навіть гірша за ту корупцію, яку ми всі обговорюємо роками.

– Можна, тільки навряд чи з тими підходами, що озвучуються з кожним перезавантаженням влади: давайте замінимо всіх суддів, наберемо нових людей. Ці нові люди мають той самий культурний і кваліфікаційний бекграунд, як і ті, що вже працюють. Ну зміните ви, умовно, корупційних суддів на корупційних адвокатів. Що від того станеться? Безперечно, є і чесні судді, і чесні адвокати – їх багато. Більшість суддів і представників інших юридичних професій готові працювати за встановленими правилами.

Встановіть правила: верхівка не бере хабарів, не треба передавати грошей, не треба спускати адміністративно якісь замовні справи на суддів. Це вже прибере значну частину корупційної складової та несправедливість. Водночас потрібно потроху закручувати гайки. Тому що цей перший елемент – «неспускання» замовлень на суди – вже був в історії України за часів помаранчевої революції, коли прийшов Ющенко і команда. Країна різко лібералізувалась. Тоді, за розповідями тих, хто спостерігав за процесами, у багатьох суддів розв'язались руки. Вони почали виносити що завгодно – це був золотий вік.

Але це правильний підхід. Перший крок – лібералізувати, перестати жорстко адмініструвати, перестати вимагати та давати хабарі. Влада це може і ми це робимо. З іншого боку – вимагати справедливих рішень. Якщо навіть за таких райських умов і гарних зарплат – а судді зараз заробляють гарно – суддя продовжує виносити незаконні і несправедливі рішення, потрібно реагувати якомога жорсткіше.

Це традиційний підхід, але його недостатньо. Потрібні процедури, які б робили незаконні судові рішення вкрай складними. Це можливо. Треба прописувати і контролювати якість судових рішень, запроваджувати альтернативу. Наприклад, ми зараз плануємо істотно збільшити кількість приватних виконавців, які працюють в Україні. У нас є Державна виконавча служба – десь 4,5 тисячі людей, які виконують судові рішення. І менше 200 людей, які є приватними виконавцями. Вони набагато ефективніші, ніж державні. Ми це співвідношення хочемо змінити, щоб приватних виконавців стало більше, щоб виконувалося більше судових рішень.

Те саме стосується і державних судів. У нас переважно лише на папері є можливість використовувати альтернативні способи врегулювання спорів. Наприклад, третейське судочинство. Тому що і компетенція обмежена законом, і системи немає, і відповідальності третейських суддів немає. Але тільки ми впровадимо ефективну систему альтернативного судочинства, для бізнесу з'явиться альтернатива. Конкуренція виправляє усі недоліки в бізнес-середовищі. Можливо, вона запрацює в Україні теж ефективніше.

Интервью:О кресле генпрокурора, кардинальных изменениях в судебной системе: интервью кандидата Рябошапки

– А буде покарано якихось одіозних суддів?

– Це точно не моя сфера відповідальності. Мінюст таке не контролює. У нас вже багато років, як забезпечена незалежність судової системи. Є окремі органи, які адмініструють притягнення до відповідальності суддів. Все, що може Мін'юст, – це, з одного боку, забезпечити інфраструктуру для винесення і виконання рішень. Це ми зробимо точно. З іншого боку, у нас є певні важелі розглядати в адміністративному порядку окремі категорії спорів, де до суду ще не дійшли. Розглянути спір і врегулювати його – набагато швидше. Складна історія, але, думаю, ми дуже скоро продемонструємо суспільству, що цей процес може бути ефективним, швидким і прозорим. Це моя головна мета на цій посаді.

– Якщо говорити про судову реформу, що дійсно можна зробити? Кажуть, краще віддати все в зовнішні суди, наприклад, в лондонський або стокгольмський.

– Лондонський суд – це надзвичайно дорого. Їм і так можуть скористатися ті, у кого є гроші. Ви укладаєте контракт з англійським правом або робите іншу прив'язку до британської юрисдикції і користуєтеся послугами Високого суду Лондона. А повністю передати юрисдикцію нереально. Ви банально не зможете захистити свої права в суді, це буде не по кишені, навіть дрібному і середньому бізнесу. Існує опція, ми її спробуємо реалізувати, – це привести сюди третейських арбітрів, іноземних суддів і спробувати створити тут арбітраж, який мав би прекрасну репутацію, був би надійним, працював би нарівні зі Стокгольмом і Лондоном.

– Ви не хочете замінити українських суддів британськими?

– Ні. Хочемо створити окремий третейський суд. Наприклад, зараз Україна судиться в Стокгольмі. Там є авторитетний міжнародний суд. Все це можна буде зробити тут. Щоб з'явилася довіра, нам доведеться взяти іноземних суддів з хорошою репутацією. Це гідна альтернатива. І один з можливих варіантів поліпшити інвестиційний клімат для великого бізнесу, у якого є негативний досвід, у якого забирали активи. Ми цим точно займемося.

Просто банально зараз перше завдання – прибрати існуюче свавілля, корупційну складову, якою пронизані всі аспекти. Потім будувати нову інфраструктуру, маючи хоч якусь базову стабільність. Тому що зараз запрошувати іноземців, будувати арбітражні суди, коли можна відібрати все без суду, – в цьому немає сенсу. Ми закриваємо ключові діри в найближчий місяць і потім переходимо до більш довгострокового і до гарної картинки.

– А що Мін’юст буде робити щодо ринку землі? Ви ж цим питанням займались.

– Займався певний час. Зараз щиро сподіваюсь, що лідерство у цьому процесі перейде до нового об'єднаного Міністерства економіки, яке вже включає аграрний блок. Передумова запровадження ринку землі, яку ми одразу анонсували, – це зупинка рейдерства. За існуючих умов, якщо передати землю селянам, цю землю у них з великою ймовірністю спробують відібрати. У селян вкрай мало досвіду, розуміння, навичок і грошей, щоб захистити себе від кваліфікованих і досвідчених рейдерів. Тому імплементація всіх змін, про які я казав, є важливою передумовою запровадження ринку землі. Якщо земля стане товаром, цей товар має бути у надійних руках, щоб його не можна було б вкрасти.

– Після призначення міністром ви написали у Facebook, що будете змінювати ситуацію з «винагородами нагору», тобто плануєте зупинити хабарництво, а ще боротися з чорними нотаріусами. Які плани щодо цих двох напрямків?

– Планів багато. Насправді, пост у Facebook – це був меседж. Як я вже згадував, суб'єктів, які адмініструються чи регулюються Міністерством юстиції, вкрай багато. Це десятки тисяч, може сотні тисяч людей. Відповідно, з усіма ними поговорити напряму, як з вами, нереально. Я хотів донести те, що починаючи з минулої п'ятниці Мін'юст працює по-новому. І всі люди, хто тим чи іншим чином підпорядковані чи координуються Мінюстом, теж мають жити за новими правилами. І якщо хтось цього не зробить, він про це пошкодує. Цей меседж дійшов. Я точно знаю, що його отримали практично всі, кого це торкалося.

Маю намір дуже жорстко реагувати на будь-які порушення законодавства з того часу, як я попав у ці стіни. Насправді, все, що необхідно для того, щоб в Україні не було чорних нотаріусів чи щоб кошти не передавали нагору, більш-менш зрозуміло. І я не винайду тут колеса. Що відрізняє нас від інших – ми дійсно зробимо те, про що говоримо. Я не закликаю вірити мені на слово. Я є політиком, сюди потрапив з парламенту, пройшов по партійному списку. Не треба мені довіряти, дивіться за моїми діями та за наслідками. Запитуйте ринок, чи змінилось щось, чи ні. Я не маю жодного наміру залишатись на посаді, якщо не буду ефективним, якщо мої дії не призведуть до змін. І тут я вкрай серйозний. Дуже сподіваюсь завоювати довіру тих, з ким я працюю.

– Скільки років ви собі даєте на те, щоб побачити перші результати? Яку країну новий уряд і ви, як міністр та батько чотирьох дітей, хочете залишити майбутньому поколінню?

– Перші результати будуть помітні за місяць. Умовно 1 жовтня я вже буду готовий обговорити, показати, продемонструвати, що відбулось. Ще яскравіші результати будуть за рік. І рік буде ключовим періодом, по якому влада, парламент та й сам я вирішу, чи варто продовжувати мою діяльність, чи ні. Перед урядом стоїть завдання забезпечити надзвичайно істотне економічне зростання. Прем’єр озвучував 7% зростання на рік. Наша мета на перший рік – 5% зростання.

Всі опитування бізнесу показують, що їм заважає і стримує від інвестування відсутність верховенства права. Вони не почуваються захищеними в Україні. І значна частина захищеності, як це не дивно, може бути забезпечена у цих стінах. Судова система, безперечно, відіграє надзвичайно важливу роль. Але 50% у сфері забезпечення прав бізнесу на нормальне функціонування, на захист прав власності – не судова система, а якраз те, чим опікується Міністерство юстиції. Це головна мета і найбільший шанс для країни, влади і для мене особисто, який може трапитись у житті.

Интерв`ю:Віталій Кличко: З офісом президента немає конфлікту, є порушення ним закону

– Як ви думаєте, чи зможе Україна стати другим Сінгапуром – показати великий економічний зріст, стати більш зручною для бізнесу та людей?

– Ми точно станемо більш зручними для бізнесу. Я хотів би, щоб Україна стала Сінгапуром. Але навіть те зростання, яке ми озвучили, 7%, лише означає, що ми за 7-9 років доженемо Польщу. Не треба очікувати, що реформи одразу зроблять нашу країну Сінгапуром за рік чи два. Ми настільки глибоко в ямі, настільки серйозно відстаємо від сусідів, що нам потрібно робити титанічні зусилля, найрадикальніші реформи, різати по живому, аби тільки хоча б наздогнати їх. Щоб стати Сінгапуром, це потрібно робити десятиліттями. Можливо, я помиляюсь, можливо, станеться якась світова криза, що якимось чином забезпечить нам ідеальні умови і конкурентні переваги. Але поки що виглядає так, що нам доведеться надзвичайно важко попрацювати, щоб вибратись з цієї ситуації.

– Все ж таки новий уряд йде в бік ЄС і НАТО?

– Звичайно. Тут жодних сумнівів немає. Все однозначно і зрозуміло. Питання НАТО – не моя сфера. Простіше по ЄС. В уряді є віце-прем’єр з євроінтеграції. У кожного міністра буде свій заступник з євроінтеграції. Всюди в наших планах фігурує євроінтеграція. І це – не тільки питання якоїсь європейської культури, це питання дійсно якісних правил.

У нас немає традицій написання гарних законів. Це величезні кошти – утримувати апарат, який буде розробляти інноваційне законодавство. По суті, за нас це робить ЄС. Вони дають готові рецепти регулювання. Наша гармонізація із законодавством ЄС означає, що ми практично безкоштовно отримуємо ідеальні, надзвичайно якісні правила регулювання бізнес-діяльності. Це робить наше середовище знайомим для європейського бізнесу. Це економічно вигідно. І ми, безумовно, будемо рухатись у цьому напрямку.

– Чи є якісь новини в судах з Росією щодо війни з Україною? Новини стосовно рейсу МН-17?

– Справу рейсу МН-17 прокоментувати не можу. Але Мін’юст залучений до багатьох судових процесів, де фігурує Росія. Наприклад, вже наступного тижня відбудеться засідання Європейського суду з прав людини за заявою України проти Росії щодо Криму. Це буде надзвичайно цікава подія, цікавий старт. І ви почуєте від нас новини щодо цієї сфери. І це далеко не єдиний судовий процес.

Интерв`ю:Петро Порошенко: В мене, на жаль, є за що просити пробачення в Господа

Автор: Яна Панюшкіна