Підставою визнання права власності на “самобуд” є не лише відсутність порушених прав інших осіб, а й відповідність об'єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам (ВС КЦС справа №623/3999/18 від 19.05.2021 р.)

Фабула судового акту: Позивач вирішив збудувати на власній земельній ділянці гараж. Така ділянка була отримана ним у власність за договором міни. Для будівництва гаражу, позивач отримав містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, розробив робочий проект – однак, після будівництва виявилось, що він не повідомив органи державної архітектурно-будівельної інспекції про початок виконання будівельних робіт. У зв’язку із цим, збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, гараж – виявився самочинним будівництвом.

Після цього позивач звернувся до міської ради з приводу отримання вихідних даних на об'єкт самочинного будівництва та до місцевого Департаменту ДАБІ з приводу введення в експлуатацію самочинно збудованого об'єкта будівництва, однак, отримав відповідь, що тільки у разі визнання судом права власності на самочинно збудований об'єкт, розглядається питання щодо прийняття його в експлуатацію. Таким чином, він звернувся до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудований об’єкт.

Суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції відмовив йому у задоволені позову з тих підстав, що позивач не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об'єкта у позасудовому порядку. ВС КЦС, скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У своєму рішенні ВС КЦС визнав відмову цих судів формальною, а те що такі не звернули уваги на звернення позивача до міськради і ДАБІ - відсутністю належної правової оцінки з боку таких, в тому числі, щодо підстав застосування ч.5 статті 376 ЦК України.

Отже у цій справі, ВС КЦС звернув увагу на наступне:

- відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об'єкти. Тому суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

- виходячи зі змісту статей 331, 375, 376, 380 ЦК України, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п'ятої статті 376 ЦК України може бути не лише відсутність порушення прав інших осіб таким визнанням, а й встановлення судом відповідності такого об'єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам.

Тому, вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановити всі обставини справи, зокрема: чи звертався позивач до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил істотними.

Аналізуйте судовий акт: Скасування державної реєстрації права власності не позбавляє особу права витребувати спірну квартиру, або пред'явити позов про визнання права власності на неї (ВС КЦС справа № 367/4613/18-ц від 24.02.2021 р.);

Право власності на прибудований балкон: чи є необхідність в отриманні правовстановлюючих документів? (ВС/КЦС у справі № 466/990/17 від 28.04.2021);

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю застосовується не завжди або інколи важливіше, коли нерухоме майно було введено в експлуатацію (ВС/КЦС у справі № 363/4852/17 від 03 червня 2020 р.);

Якщо об’єкт будівництва не введений в експлуатацію в установленому порядку, то він вважається незавершеним і визнання права власності на нього за рішенням суду НЕМОЖЛИВО (ВС/КЦС у справі № 760/21223/17-ц від 25 серпня 2020р.).

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 623/3999/18

провадження № 61-485св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Ізюмська міська рада Харківської області,

третя особа -Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2019 року у складі судді Герцова О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Ізюмської міської ради Харківської області з позовом про визнання права власності.

Позов мотивований тим, що 15 серпня 2016 року він уклав договір міни земельних ділянок, посвідчений державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І. В. за реєстровим номером 3-897, відповідно до якого набув у власність земельну ділянку площею 0,0033 га, кадастровий номер 6310400000:21:001:0040, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаражу.

В 2017 році він звернувся до виконавчого комітету Ізюмської міської ради та отримав містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 26 січня 2017 року № 17-03 строком чинності до 31 грудня 2019 року.

У березні 2017 року на його замовлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Розвідувач» розроблено робочий проект щодо будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 .

На підставі вказаних документів у 2017 році позивач здійснив будівництво гаражу на належній йому земельній ділянці, однак не повідомив органи державної архітектурно-будівельної інспекції про початок виконання будівельних робіт.

Постановою головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Харківській області Олещенка Є. В. від 18 вересня 2018 року № 540-П його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 96 КУпАП, а саме, виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Вказаною постановою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн, який він сплатив, що підтверджується квитанцією від 25 вересня 2018 року.

Таким чином, на теперішній час вказаний об`єкт будівництва вважається самочинним, так як він збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Просив визнати за ним право власності на гараж площею 28,5 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа без самостійних вимог: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності, відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивач не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об`єкту у позасудовому порядку, зокрема, у відповідності до Прикінцевих положень ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у порядку неможливості отримання вихідних даних на проектування (стаття 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») та неможливості розроблення і затвердження у встановленому порядку проектної документації на об`єкт будівництва (стаття 7 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач звертався до Ізюмської міської ради з приводу отримання вихідних даних на об`єкт самочинного будівництва та до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України з приводу введення в експлуатацію самочинно збудованого об`єкту будівництва, однак, отримав відповідь, що тільки у разі визнання судом права власності на самочинно збудований об`єкт, розглядається питання щодо прийняття його в експлуатацію. Дії, що були вчинені позивачем, свідчать про наявність спору про право, що дає підстави для звернення до суду. Судами не застосовано частину п`яту статті 376 ЦПК України. Позивач здійснив самочинне будівництво гаражу без повідомлення компетентного органу про початок будівництва, але на власній земельній ділянці. Вказане будівництво не порушує прав інших осіб. Судами неправильно застосовано норми Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»щодо можливості отримання вихідних даних на проектування та щодо можливості розроблення і затвердження у встановленому порядку проектної документації на об`єкт будівництва. Судами не з`ясовані всі обставини справи, що мають значення, а тому зроблений неправильний висновок про те, що позивач не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об`єкту у позасудовому порядку. Прийняття в експлуатацію спірного гаражу можливо лише шляхом подання Декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 623/3999/18 надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у кількості п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що15 серпня 2016 року ОСОБА_1 уклав договір міни земельних ділянок, посвідчений державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3-897, відповідно до якого набув у власність земельну ділянку площею 0,0033 га кадастровий номер 6310400000:21:001:0040, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаражу.

В 2017 році ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Ізюмської міської ради та отримав містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки № 17-03 від 26 січня 2017 року.

У березні 2017 року на замовлення ОСОБА_1 ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Розвідувач" розроблено робочий проект щодо будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 .

У 2017 році ОСОБА_1 здійснив будівництво гаражу площею 28,5 кв.м. на належній йому на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Будівництво гаражу ОСОБА_1 здійснив без повідомлення органів державної архітектурно-будівельної інспекції про початок виконання будівельних робіт.

07 вересня 2018 року спеціалістами Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області проведена позапланова перевірка, за результатами якої встановлено факт виконання ОСОБА_1 будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за адресою: АДРЕСА_1 - без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, про що складено акт № 540-Л від 07 вересня 2018 року та протокол про адміністративне правопорушення від 07 вересня 2018 року.

ОСОБА_1 видано припис - 540-Пр про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 07 вересня 2018 року.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення № 540-П від 18 вересня 2018 року, винесеною головним інспектором будівельного нагляду Олещенко Є. В., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частини п`ятої статті 96 КУпАП, а саме, виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн, яке ним сплачено повністю згідно квитанції від 25 вересня 2018 року.

Частиною першою статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК Україникожна особа має звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 328 ЦК Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК Українинабуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

На підставі частини п`ятої статті 376 ЦК Українина вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 - власник земельної ділянки, обґрунтовував позовні вимоги саме посиланням на зазначену норму права.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду, на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернули, не визначилися з характером спірних правовідносин, не з`ясували, чи порушує права інших осібправо власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Крім того, виходячи зі змісту статей 331 375 376 380 ЦК України, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п`ятої статті 376 ЦК Україниможе бути не лише відсутність порушення прав інших осіб таким визнанням, а й встановлення судом відповідності такого об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам.

Тому, вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити всі обставини справи, зокрема: чи звертався позивач до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил істотними.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що позивач звертався до Депертаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області від 22 січня 2019 року, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 березня 2019 року, на що отримав відповіді від відділу містобудування та архітектури апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області від 22 листопада 2018 року № С-2167/2304, Депертаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області від 22 лютого 2019 року № 1020-1950, від 28 травня 2019 року № 1020-4188.

Суди зазначеним обставинам не дали належної правової оцінки, відмовивши у задоволенні позовних вимог з формальних підстав - не вичерпані всі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об`єкту у позасудовому порядку та не з`ясувавши наявність умов для застосування частини п`ятої статті 376 ЦК України, фактично не вирішили спір по суті заявлених позовних вимог.

Отже, суди належним чином не встановили обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не дослідили зібраних доказів, не спростували доводів позивача, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду

У відповідності до частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, судові рішення скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 411 ЦПК України(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПКВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року скасувати.

Справу № 623/3999/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2019 року та постанова Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року втрачають законної сили.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов