Підпис позовної заяви за допомогою факсиміле не допускається. ВС роз’яснює наслідки (ВС/КГС у справі № 916/3209/20 від 08.07.2021).

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Фабула судової справи: Підписання позовної заяви за допомогою факсиміле може тягнути повернення позовної заяви, або залишення її без розгляду.

Так, Приватне підприємство звернулось до господарського суду із позовом до ДП МТП та адміністрації морських портів про стягнення матеріальної шкоди.

Суд відкрив провадження у справі, однак, один із відповідачів подав заяву про залишення позову без розгляду.

Свою заяву мотивував тим, що позовна заява підписана адвокатом із застосуванням факсиміле.
При цьому, відповідач заявив клопотання про призначене експертизи підпису та подав аналогічне дослідження інших документів, поданих від імені позивача, в яких спеціаліст підтвердив застосування рельєфного кліше (факсиміле).

Після представлення таких беззаперечних доказів, адвокат підтвердив, що дійсно використав факсиміле при підписанні позову.

Однак, пояснив, що до суду цей екземпляр потрапив помилково (помічник переплутав) та просив залучити позов підписаний власноручно.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що наявні підстави для залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Позиція судів зводиться до того, що підписання позовної заяви за допомогою факсиміле унеможливлює встановлення вираження справжньої волі особи, чий підпис відтворено, на настання відповідних правових наслідків.

Не погоджуючись, позивач оскаржив винесені рішення до касаційного суду.

Однак, ВС дослідивши матеріали справи, залишив оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Зокрема, ВС зазначив, що юридична особа бере участь у справі через свого, належним чином уповноваженого представника (ст. 56 ГПК України). Окремо кодекс передбачає порядок представництва у суді, що здійснюється адвокатом (ст. 58 ГПК України).

Враховуючи положення ст. 6, 42, 162, 174 ГПК України, ВС дійшов до висновку, що законодавець передбачив обов`язковість та безумовність вимоги господарського процесуального закону стосовно підписання позовної заяви власноручним або електронним цифровим підписом позивача (його представника) або особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, як підтвердження справжньої волі позивача на настання відповідних правових наслідків станом на час звернення до суду із позовом, отже дотримання принципу диспозитивності господарського судочинства.

При цьому, використання в такому випадку факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису ГПК України не допускається.

Скріплення позовної заяви підписом позивача або його представника має бути виконане власноручно у спосіб, визначений ч.8 ст. 42, ч.2 ст. 162 ГПК України.

У разі недотримання цих вимог процесуальний закон не передбачає можливості залишення позовної заяви без руху задля підтвердження волевиявлення позивача, а в залежності від стадії процесу встановлює безумовні наслідки, зокрема, повернення позовної заяви і доданих до неї документів зі стадії відкриття провадження у справі (ч.4 ст.174 ГПК України) або залишення позову без розгляду після відкриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Аналізуйте судовий акт: Суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача і у випадку його повторної неявки - залишає позовну заяву без розгляду (ВС/КЦС, справа № 558/9/18)

Зловживання правом чи захист прав? Чи може залишення позову без розгляду бути зловживанням та підставою для стягнення судових витрат?(ВС/КЦС у справі №521/3011/18 від 14.01,2021 р.)

Суд повернув без розгляду апеляційну скаргу, що містила нецензурну лексику та образливі вислови (ВС/ККС у справі №264/6844/20 від 29.07.2021).

Чи можна залишити без розгляду позов з підстав неявки позивача на стадії підготовчого провадження? Відповідь надав Верховний Суд (ВС/КЦС у справі № 598/2250/19 від 10.02.2021).


ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року
м. Київ

Справа № 916/3209/20


Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:
скаржника ПП "Влахос": Воронков В. О.
відповідача-1 ДП "Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ": Колесніченко Б. В. (в режимі відеоконференції)
відповідача-2 Ізмаїльської філії ДП "Адміністрація морських портів України": Коновалов Д. О. (в режимі відеоконференції)
третьої особи ТОВ "Кара-Марин": Воронков В. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Влахос"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021
у складі колегії суддів: Аленіна О. Ю. (головуючого), Лавриненко Л. В., Мишкіної М. А.
та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.02.2021
у складі судді Мостапенко Ю. І.

у справі за позовом Приватного підприємства "Влахос"
до 1. Державного підприємства "Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ"
2. Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Усть-Дунайськ" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Усть-Дунайськ"); в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського порту)
3. Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська Адміністрація) в особі Відділу (служби) капітана Усть-Дунайського морського порту
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Кара-Марин"

про стягнення 5 312 905,50 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2020 року Приватне підприємство "Влахос" (далі - ПП "Влахос") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом в якому просило стягнути солідарно з відповідачів: Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" (далі - ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ") та Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України") в особі філії Усть-Дунайськ ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Усть-Дунайськ) та в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) 5 312 905,50 грн матеріальної шкоди.
2. Ця позовна заява підписана від ПП "Влахос" адвокатом Воронковим В. О. на підставі довіреності б/н від 15.07.2019 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1423 від 31.01.2006).
Обставини справи
3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2020 прийнято до розгляду позовну заяву ПП "Влахос" та відкрито провадження у справі.
4. ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" звернулося до суду першої інстанції із заявою про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на те, що позов ПП "Влахос" (у т.ч. докази за переліком позову) підписаний від імені позивача представником - адвокатом Воронковим В. О. із застосуванням факсиміле чи інших технічних засобів (роздруківка на кольоровому принтері тощо).
5. Позивач у свої запереченнях від 28.12.2020 просив суд першої інстанції відмовити у задоволенні заяви ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" про залишення позову без розгляду, оскільки відповідачем у цій заяві було викладено лише припущення щодо обставин відтворення підпису представника ПП "Влахос" на позовній заяві.
6. У судовому засіданні 14.01.2021 представник позивача Воронков В. О. усно надав суду першої інстанції пояснення у яких підтвердив підписання надісланої на адресу суду позовної заяви власноручно, без використання факсиміле, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.01.2021 та звукозаписом даного судового засідання, з огляду на що, судом першої інстанції ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні заяви ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" про залишення позову без розгляду.
7. 04.02.2021 ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" звернулося до місцевого господарського суду з клопотанням про призначення технічної експертизи для з`ясування способу нанесення підпису представника позивача на позовній заяві ПП "Влахос" та доданих документах.
8. До цього клопотання відповідачем-1 було додано висновок експертного дослідження Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28.01.2021 № ЕД-19/116-21/1135-ТД яким підтверджено, що підпис адвоката Воронкова В. О. на позовній заяві ПП "Влахос" від 04.11.2020, заяві ПП "Влахос" про залучення співвідповідача до участі у справі № 916/3209/20 від 23.12.2020, описах вкладення у конверт від 23.12.2020 та від 07.11.2020 нанесений за допомогою застосування рельєфного кліше (факсиміле).
9. Після подання відповідачем висновку експертного дослідження № ЕД-19/116-21/1135-ТД від 28.01.2021 та заявлення клопотання про призначення технічної експертизи, представник позивача підтвердив факт використання факсиміле на позовній заяві ПП "Влахос".
10. 05.02.2021 до Господарського суду Одеської області від ПП "Влахос" надійшло клопотання про залучення письмових доказів, в якому, серед іншого позивач стверджував, що випадкова помилка, за незалежних від адвоката обставин, призвела до направлення засобами поштового зв`язку до суду, замість оригіналу позову, екземпляра позовної заяви ПП "Влахос" від 04.11.2020 з нанесеним іншим співробітником ПП "Юридична фірма Р.О.В." факсиміле особистого підпису адвоката Воронкова В. О.
11. Враховуючи викладене, позивач просив місцевий господарський суд долучити до матеріалів справи оригінал позовної заяви ПП "Влахос" від 04.11.2020, доданий до цього клопотання.
Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій
12. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2021 залишено без розгляду позов ПП "Влахос" до ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" та ДП "Адміністрація морських портів України" про стягнення 5 312 905,50 грн матеріальної шкоди.
13. Мотивуючи цю ухвалу суд першої інстанції вказав, що підписана шляхом відтворення підпису адвоката за допомогою факсиміле позовна заява ПП "Влахос" не відповідає вимогам господарського процесуального закону стосовно скріплення власноручним підписом позивача (його представника) позовної заяви, поданої до суду у паперовій формі, а тому наявні підстави для залишення позову ПП "Влахос" без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
14. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.02.2021 залишено без змін.
15. Апеляційний суд визнав обґрунтованим висновок першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, зазначивши, що з матеріалів справи вбачається та не заперечується представником позивача, що подана до суду першої інстанції позовна заява містить факсиміле представника ПП "Влахос", адвоката Воронкова В. О., що унеможливлює встановлення вираження справжньої волі особи, чий підпис відтворено, на настання відповідних правових наслідків.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ПП "Влахос")
16. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій у касаційній скарзі ПП "Влахос" просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
17. Скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, стверджуючи, що попри встановлені після відкриття провадження у справі недоліки позовної заяви ПП "Влахос" (вх№ 3317/20 від 09.11.2020), доказом волевиявлення позивача на звернення до суду була подана до Господарського суду Одеської області пізніше (05.02.2021) позовна заява ПП "Влахос", ідентична за своїм змістом заяві, зареєстрованій судом 09.11.2020 за вх.№ 3317/20, та підписана позивачем з дотриманням вимог частини восьмої статті 42, частини другої статті 162 ГПК України.
18. Касант вважає, що за таких обставин станом на 08.02.2021 у Господарського суду Одеської області були відсутні підстави для застосування наслідків передбачених пунктом 2 частини другої статті 226 ГПК України через підписання позовної заяви ПП "Влахос" із застосуванням факсиміле представника позивача.
(ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ")
19. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обставин звернення до суду ПП "Влахос" та наявності підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини другої статті 226 ГПК України.
(Ізмаїльська філія ДП "Адміністрація морських портів України")
20. У відзиві на касаційну скаргу Ізмаїльська філія ДП "Адміністрація морських портів України" заперечує доводи касанта, стверджуючи про правильність наданої судами попередніх інстанцій правової оцінки матеріалам позовної заяви ПП "Влахос" та заявам (клопотанням) сторін.
21. У судовому засіданні 08.07.2021 представники учасників справи підтримали раніше висловлені позиції та надали пояснення по суті касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
22. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
25. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
26. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є залишена без змін апеляційним судом ухвала суду першої інстанції про залишення позову ПП "Влахос" без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
27. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що підписана шляхом відтворення підпису адвоката за допомогою факсиміле позовна заява ПП "Влахос" не відповідає вимогам господарського процесуального закону стосовно скріплення власноручним підписом позивача (його представника) позовної заяви, поданої до суду у паперовій формі, а тому наявні підстави для залишення позову ПП "Влахос" без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
28. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до твердження про відсутність у суду першої інстанції підстав для залишення позову без розгляду після відхилення судом відповідного клопотання відповідача - 1 та усунення позивачем недоліків позовної заяви шляхом подання позивачем у підготовчому провадженні примірника позовної заява ПП "Влахос", оформленого (підписаного представником) з дотриманням вимог частини восьмої статті 42, частини другої статті 162 ГПК України.
29. Отже, враховуючи обставини справи, мотиви з яких виходили суди попередніх інстанцій та доводи касаційної скарги, необхідним є з`ясування питання підставності висновків судів попередніх інстанцій щодо залишення без розгляду позову ПП "Влахос" із застосуванням пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
30. Залишаючи без змін оскаржувані судові рішення колегія суддів Верховного Суду висновує таке.
31. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).
32. Відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
33. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 58 ГПК України). Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"
34. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.
35. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 14 ГПК України).
36. При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (частина перша 161 ГПК України).
37. Статтею 162 ГПК України передбачено обов`язкові вимоги до змісту та оформлення позовної заяви, зокрема визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частини перша, друга цієї статті).
38. Таким чином, позовна заява має містити підпис позивача або його представника. При цьому, позовна заява має бути підписана власноручно, відтворення підпису за допомогою факсиміле або інших технічних засобів відтворення зображення підпису процесуальним законом не допускається. З урахуванням положень частини восьмої статті 6 ГПК України позовна заява може містити електронний цифровий підпис, прирівняний до власноручного підпису, відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
39. Ці приписи кореспондуються з положеннями статті 42 ГПК України про те, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (частина восьма цієї статті).
40. За змістом частини п`ятої статті 174 ГПК України позовна заява повертається позивачу у разі, якщо таку заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано (пункт 1 вказаної норми).
41. Зазначені положення засвідчують обов`язковість та безумовність вимоги господарського процесуального закону стосовно підписання позовної заяви власноручним або електронним цифровим підписом позивача (його представника) або особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, як підтвердження справжньої волі позивача на настання відповідних правових наслідків станом на час звернення до суду із позовом, отже дотримання принципу диспозитивності господарського судочинства.
42. Використання в такому випадку факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису ГПК України не допускається.
43. Скріплення позовної заяви підписом позивача, його представника або іншої особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, має бути виконане власноручно у спосіб, визначений статтями частиною восьмою статті 42, частиною другою статті 162 ГПК України.
44. У разі недотримання цих вимог процесуальний закон не передбачає можливості залишення позовної заяви без руху задля підтвердження волевиявлення позивача, а в залежності від стадії процесу встановлює безумовні наслідки, зокрема, повернення позовної заяви і доданих до неї документів зі стадії відкриття провадження у справі (частина четверта статті 174 ГПК України) або залишення позову без розгляду після відкриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
45. Враховуючи наведене Верховний Суд акцентує, що оскільки процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення позивача до суду та власноручне підписання ним заяв по суті справи, то подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису позивача (його представника), що є штампом із зображенням підпису та може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам частини другої статті 4, статей 42, 46, частини другої статті 162 ГПК України та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа.
46. Близьку за змістом правову позицію щодо застосування частини восьмої статті 42 та/чи частини другої статті 162 ГПК України за обставин факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи на процесуальних документах викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 5027/805-б/2012, від 26.06.2018 у справі № 922/4478/16, від 23.11.2018 у справі № 5023/1668/11 врахування якої судами попередніх інстанцій у цій справі колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим.
47. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується позивачем, подана до суду першої інстанції в паперовій формі позовна заява ПП "Влахос" не була підписана власноручно представником позивача, а оформлена (підписана) іншою особою шляхом факсимільного відтворення підпису представника позивача, адвоката Воронкова В. О., що підтверджено як поясненнями представника позивача, так і наданим відповідачем - 1 висновком експертного дослідження Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28.01.2021 № ЕД-19/116-21/1135-ТД.
48. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду вважає правильним та обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що підписання позовної заяви ПП "Влахос" шляхом факсимільного відтворення підпису представника позивача не є власноручним підписом цієї особи в розумінні приписів частини восьмої статті 42, частини другої статті 162 ГПК України та не є підтвердженням волі позивача на настання відповідних правових наслідків за позовом саме станом на час ініціювання його судового розгляду, тому погоджується з необхідністю залишення позову ПП "Влахос" без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України.
49. Залишення позову ПП "Влахос" без розгляду з цих підстав не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду за захистом свої прав з дотриманням вимог господарського процесуального закону до змісту та оформлення позову.
50. Наведене вище узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, рішеннями у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010 та у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 у яких суд зауважив, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
51. З огляду на викладене помилковими є доводи касанта про усунення підстав для залишення позову ПП "Влахос" без розгляду під час підготовчого провадження у справі, позаяк справжня воля позивача на настання відповідних правових наслідків за позовом, що підтверджується власним підписом цієї особи (її представника) у позовній заяві, має значення та підлягає з`ясуванню судом саме станом на час звернення до суду з таким позовом, а непідтвердження цієї обставини безумовно матиме наслідком повернення позовної заяви згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України або залишення без розгляду після відкриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини другої статті 226 ГПК України, а не залишення її без руху з наданням часу для усунення такого недоліку позивачем.
52. Верховний Суд відхиляє посилання касанта на те, що відповідач повторно, після відмови у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, до суду з аналогічним клопотанням не звертався, адже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, за приписами статті 226 ГПК України суд першої інстанції не позбавлений можливості вирішити питання про залишення позову без розгляду самостійно, без відповідного звернення учасників справи.
53. Інші доводи касаційної скарги, обґрунтовані семантичним аналізом змісту оскаржуваних рішень та твердженням про їх незрозумілість для позивача, правильних та вмотивованих висновків судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду не спростовують та самі по собі не можуть бути підставою для їх скасування або зміни.
54. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
55. Верховний Суд також зауважує, що як неодноразово вказував Європейський Суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
Щодо суті касаційної скарги
56. Доводи касаційної скарги ПП "Влахос" не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
58. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
59. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
Щодо судових витрат
60. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржуваних судових рішень витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Висновок щодо застосування норм права
61. Скріплення позовної заяви підписом позивача, його представника або іншої особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, має бути виконане власноручно у спосіб, визначений статтями частиною восьмою статті 42, частиною другою статті 162 ГПК України.
62. У разі недотримання цих вимог процесуальний закон не передбачає можливості залишення позовної заяви без руху задля підтвердження волевиявлення позивача, а в залежності від стадії процесу встановлює безумовні наслідки, зокрема, повернення позовної заяви і доданих до неї документів зі стадії відкриття провадження у справі (частина четверта статті 174 ГПК України) або залишення позову без розгляду після відкриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
63. Процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення позивача до суду та власноручне підписання ним заяв по суті справи, тому подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису позивача (його представника), що є штампом із зображенням підпису та може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам частини другої статті 4, статей 42, 46, частини другої статті 162 ГПК України та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа.
На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Влахос" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.02.2021 у справі № 916/3209/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді В. Г. Пєсков В. Я. Погребняк

2885
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0