Переведення працівників на дистанційну роботу, як і відсутність у штаті компетентної особи у сфері права, не обмежувало право на своєчасну правову допомогу, тому не є поважними причинами пропуску строку (ВС КАС № 320/3307/21 від 30.09.2021 р.)

Питання строку звернення до суду для “розблокування” податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у 2020 році по-своєму врегулював ВС (фактично залишивши 6 місяців для оскарження таких рішень податкової), тому не дивно, що у 2021 році виникають справи, як ця - щодо критеріїв визнання причин пропуску строку поважними. У цьому рішенні, ВС КАС проаналізував такі причини поважності пропуску строку, як встановлення карантину (через COVID-19), переведення працівників на дистанційну роботу та відсутність у штаті компетентної особи у сфері права.

Фабула судового акту: ТОВ «Т» звернулось до суду до ГУ ДПС у Київській області та до ДПС України, в якому просило визнати протиправним та скасувати біля 6-ти рішень комісії, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН та зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні датою їх фактичного надходження. Проте після одержання позовної заяви судом першої інстанції з'ясовано, що вона подана з порушення визначеного законодавством строку звернення до суду.

Позов залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків - у зв’язку із чим, позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування підстав поважності пропуску строку звернення до суду він посилався на: 1) поширення на території України коронавірусу COVID-19 та, як наслідок, переведення всіх працівників підприємства на дистанційну роботу; 2) відсутності у штаті підприємства компетентної особи у сфері права, що позбавило позивача реальної можливості підготувати та своєчасно направити до суду позовну заяву.

Проте, ухвалою суду першої інстанції (яка була залишена в силі апеляційним судом) позов повернуто позивачу. Таким чином, суди не визнали причини пропуску звернення до суду поважними, пояснюючи тим, що переведення працівників на дистанційну роботу у зв`язку з введенням на території України карантину є питанням організації внутрішніх робочих процесів позивача та не звільняє останнього від відповідальності за несвоєчасне виконання процесуальних обов`язків. Крім того, позивач жодним чином не був обмежений у праві на своєчасне отримання правової допомоги у строк.

Позивач подав касаційну скаргу. Проте ВС КАС також не погодився з доводами скаржника. Залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, ВС КАС висловив наступні висновки:

Щодо строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не проводилася процедура адміністративного оскарження (як досудового порядку вирішення спору):

Згідно з абз.1 ч. 2 статті 122 КАС Українидля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до п. 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 - при перевірці контрольованої операції). Однак - зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов'язана забезпечити реєстрацію ПН в ЄРПН, не дозволяє поширити на них це правило (про 1095/2555 днів).

Тому, щодо рішень комісії контролюючих органів щодо реєстрації /відмов у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань ВС від 02.07.2020 р. у справі №1.380.2019.006119 сформулював правовий висновок, відповідно до якого строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору - становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. І від цього правового висновку ВС КАС не знайшов підстав відступати.

Щодо впливу карантину на процесуальні строки:

Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон №540) розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України був доповнений п. 3, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені КАС України, продовжено на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Однак, не треба забувати, що 17 липня 2020 року набрали чинності положення Закону України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно із яким, визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону № 540 закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом №731. Отже - законодавець передбачив закінчення продовжених у зв`язку із запровадженням карантину строків - 6 серпня 2020 року. Позивач же звернувся до суду аж - 19 березня 2021 року (із пропуском на 63 календарних дні).

Щодо підстав визнання поважності пропущення строків звернення до суду:

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже у цій справі: Позивач звернувся до суду із порушенням визначеного строку звернення до суду (навіть продовженого Законом №540 у зв’язку з карантином). Проте, зазначені ним підстави пропуску строку - не свідчать про об'єктивну неможливість реалізації позивачем свого права звернення до суду у передбачений КАС України строк.

Переведення працівників підприємства в режим дистанційної роботи не нівелює обов'язки працівників підприємства належним чином виконувати передбачений обсяг функцій і фактично є питанням організації внутрішніх робочих процесів. Ці підстави не спричинили припинення діяльності підприємства, а відтак позивач жодним чином не був обмежений у праві на своєчасне отримання правової допомоги у встановлені ч.2 статті 122 КАС України строки (6 місяців).

Аналізуйте судовий акт: Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) (ВС КЦС справа № 240/533/21 від 06.07.2021 р.);

КАС України не містить обов'язку отримувати судове рішення в суді. Неналежне виконання судом обов'язку вручити рішення - не може бути підставою для застосування негативних процесуальних наслідків до сторони (ВС КАС № 240/10995/20 від 16.09.2021 р.);

Неповідомлення сторони про відкриття апеляційного провадження та ненадсилання їй апеляційної скарги є не менш суттєвим порушенням, ніж розгляд справи за її відсутності, внаслідок неповідомлення (ВС КАС № 657/1284/16-а від 17.08.2021 р.);

Особа, яку не залучено до участі у справі, має право на апеляційне оскарження - якщо у мотивувальній частині рішення є висновки про її права та обов`язки, або у резолютивній - прямо вказано про такі (ВС КАС № 160/11823/20 від 20.09.2021 р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 320/3307/21

адміністративне провадження № К/9901/29598/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Агро 2016»

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року (суддя Харченко С.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року (судді: Коротких А.Ю., Сорочко Є.О., Чаку Є.В.)

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Агро 2016»

до Головного управління ДПС у Київській області,

Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АГРО 2016» (надалі також - Позивач, ТОВ "ТАНДЕМ-АГРО 2016") 19 березня 2021 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - Відповідач-2), в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 3 червня 2020 року № 1607712/40421552;

-зобов`язати Відповідача-2 зареєструвати податкову накладну від 17 квітня 2020 року № 6 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження - 7 травня 2020 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 3 червня 2020 року№ 1607711/40421552;

-зобов`язати Відповідача-2 зареєструвати податкову накладну від 30 квітня 2020 року № 5 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження - 7 травня 2020 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 3 червня 2020 року№ 1607717/40421552;

-зобов`язати Відповідача-2 зареєструвати податкову накладну від 25 березня 2020 року № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження - 4 травня 2020 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 3 червня 2020 року№ 1607716/40421552;

-зобов`язати Відповідача-2 зареєструвати податкову накладну від 26.03.2020 № 5 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження - 4 травня 2020 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 3 червня 2020 року№ 1607714/40421552;

-зобов`язати Відповідача-2 зареєструвати податкову накладну від 8 квітня 2020 року № 3 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження - 30 квітня 2020 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 3 червня 2020 року № 1607713/40421552;

-зобов`язати Відповідача-2 зареєструвати податкову накладну від 10 квітня 2020 року № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження - 30 квітня 2020 року.

1.2. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень

Після одержання позовної заяви судом першої інстанції з`ясовано, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України(надалі також - КАС України), а саме подана з порушення визначеного законодавством строку звернення до суду.

У зв`язку з наведеним позовну заяву ТОВ "ТАНДЕМ-АГРО 2016" ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.

На виконання вимог цієї ухвали від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування підстав поважності пропуску строку звернення до суду Позивач посилався на:

- поширення на території України коронавірусу COVID-19 та, як наслідок, переведення всіх працівників підприємства на дистанційну роботу до 28 лютого 2021 року;

- відсутності у штаті підприємства компетентної особи у сфері права, що позбавило позивача реальної можливості підготувати та своєчасно направити до суду позовну заяву.

На підтвердження вказаних обставин представником Позивача надано копії відповідних документів.

1.3. Короткий зміст ухвали і мотиви її прийняття

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АГРО 2016» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Вказане судове рішення залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року

Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили із того, що переведення працівників на дистанційну роботу у зв`язку з введенням на території України карантину є питанням організації внутрішніх робочих процесів позивача та не звільняє останнього від відповідальності за несвоєчасне виконання процесуальних обов`язків. Наведені вище обставини не спричинили припинення діяльності підприємства та виконання керівником та працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-АГРО 2016" своїх функціональних обов`язків, а відтак позивач жодним чином не був обмежений у праві на своєчасне отримання правової допомоги у встановлені частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строки.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив його скасувати і направити матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач стверджує, що в оскаржуваних судових рішеннях, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку щодо прийняття оскаржуваних рішень у квітні-травня 2020 року, тоді як рішення були ухвалені 3 червня 2020 року.

Посилаючись на практику Верховного Суду позивач стверджує, що норми Податкового кодексу України, передбачають, що строк для звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу) і обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення, а не як вказали суди у цій справі - 6 місяців.

Позивач також посилається на норми КАС України, які були чинними з 2 квітня 2020 року по 16 липня 2020 року, та вважає, що процесуальні строки, в тому числі строки для звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав та інтересів, продовжувались на період дії карантину. Тобто в даному випадку, на думку Позивача, строк звернення до адміністративного суду для оскарження спірних рішень продовжувався на строк дії карантину - до 6 серпня 2020 року (на 63 календарних дні).

Також Позивач стверджує, що при ухваленні спірних рішень судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки обставинам, що вказують на поважність підстав пропуску строку звернення до суду, зокрема щодо прийняття наказів № 14/10 від 14 жовтня 2020 року, № 31/12 від 31 грудня 2021 року, якими з метою запобігання поширенню серед працівників Товариства гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом, було переведено всіх працівників Товариства на дистанційну надомну роботу до 28 лютого 2021 року. Враховуючи зазначені накази, як вказує Позивач, була відсутня об`єктивна можливість підготуватись до суду та подати позовну заяву. Зібрати всі необхідні документи, сформувати позовну заяву та звернутися до суду не було можливості у зв`язку з переходом всіх працівників Позивача на дистанційну (надомну) роботу.

Окрім цього, як наголошує Позивач, у штаті працівників ТОВ «ТАНДЕМ-АГРО 2016» нема компетентної особи (з відповідними знаннями в сфері права) яка б могла належним чином сформувати правову позицію та позовну заяву для звернення до суду для оскарження рішень. Після виходу працівників ТОВ «ТАНДЕМ-АГРО 2016» на нормальний режим роботи, було укладено з адвокатом договір про надання правової допомоги для супроводу процесу оскарження рішень.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку суду апеляційної інстанції

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Спірним у цій справі є питання застосування строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не проводилася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, а відтак, саме в межах цього питання і здійснюється касаційний перегляд судових рішень у цій справі.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені у нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обрахунку його початку, але й природу спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.

Так, зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної розкривається у статті 201 Податкового кодексу України(далі ПК України), відповідно до якої на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК Українивстановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу Українинадано визначення поняттю податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу..

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Таким чином, право на формування податкового кредиту прямо залежить від факту реєстрації податкової накладної, а відтак, і на визначення податкових зобов`язань, що підлягають сплаті у звітному періоді.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК Українидатою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, датою виникнення податкових зобов`язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України. На дату виникнення податкових зобов`язань платник податків зобов`язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН. В подальшому податкові зобов`язання відображаються у податковій декларації за звітний період і підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК Українидля подання податкової декларації.

Таким чином, у процедурі реєстрації податкових накладних суттєве значення мають наслідки відмови у її реєстрації або реєстрації із порушенням граничних строків. При цьому, у випадку відмови у реєстрації податкової накладної негативні наслідки більшою мірою несе покупець (отримувач) товарів, який, внаслідок відсутності податкової накладної в ЄРПН, позбавлений права на формування податкового кредиту у звітному періоді.

Суд звертає увагу на те, що різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю у підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їхнє оскарження.

Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Частиною першою статті 122 КАС Українивстановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС Українидля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК Українивизначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК Українирішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК Українивизначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК Україниконтролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК Українивизначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК Українивстановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.

Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК Україниможливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.

Верховним Судом у постанові від 2 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006119 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС Україниі становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів не знаходить передбачених законодавством підстав для відступлення від правових висновків, зазначених у наведених вище постановах Верховного Суду.

Як підтверджується матеріалами справи та зазначає Позивач у касаційній скарзі, рішення з приводу правомірності яких виник спір прийняті 3 червня 2020 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211(із змінами та доповненнями) на всій території України був встановлений карантин з 12 березня 2020 року.

2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"

Підпунктом 2 пункту 9 вказаного Законурозділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства Українибув доповнений пунктом 3, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, строки, визначенні КАС України, продовжено на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17 липня 2020 року набрали чинності положення Закону України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", якими пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено у новій редакції.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №731-IX визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, законодавцем встановлено обмеження строків встановлених відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, зокрема, строку звернення до суду, який закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом № 731-IX. Викладене, у свою чергу, свідчить, що законодавець передбачив закінчення продовжених у зв`язку із запровадженням карантину строків - 6 серпня 2020 року.

Оскільки спірні рішення, з приводу правомірності яких виник спір, винесені 3 червня 2020 року (тобто в період зупинення строків Законом №540-ІХ) і Позивач не спростовує, що про ці рішення він зміг дізнатися у день їх прийняття, саме з 6 серпня 2020 року (у зв`язку із набранням чинності Закону № 731-IX) розпочався відлік передбаченого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду із цим позовом.

Разом з тим, Позивач звернувся до суду 19 березня 2021 року, тобто із порушенням визначеного строку звернення до суду.

Згідно з частиною першоюстатті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли вказаним Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення

Надаючи оцінку зазначеним Позивачем підставам пропуску строку на предмет їх поважності, суди зазначили, що вони не свідчать по об`єктивну неможливість реалізації Позивачем свого права звернення до суду у передбачений КАС Українистрок.

Так, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Так, як зазначено Позивачем на підставі наказів № 14/10 від 14 жовтня 2020 року, №31/12 від 31 грудня 2021 року, з метою запобігання поширенню серед працівників Товариства гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом, було переведено всіх працівників на дистанційну надомну роботу до 28 лютого 2021 року. При цьому у штаті Позивача був відсутній працівник, який би міг забезпечити юридичний супровід справи до суду.

На час прийняття цих наказів стаття 60 Кодексу законів про працюпередбачала, що на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов`язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу. Дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця. При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу. Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Переведення працівників підприємства в режим дистанційної роботи не нівелює обов`язку працівників підприємства належним чином виконувати передбачений обсяг функцій і фактично є питанням організації внутрішніх робочих процесів.

Зазначені Позивачем в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду обставини не спричинили припинення діяльності підприємства та виконання керівником та працівниками ТОВ "ТАНДЕМ-АГРО 2016" своїх функціональних обов`язків, а відтак Позивач жодним чином не був обмежений у праві на своєчасне отримання правової допомоги у встановлені частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строки.

Посилання Позивача у касаційній скарзі на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі №640/8328/19 не може свідчити про порушення судами норм матеріального права, в тому числі, у зв`язку із тим, що зазначені в наведеній ухвалі норми стосуються не процесуальних строків звернення до суду, а строків подання касаційної скарги. До того ж, у межах справи №640/8328/19 звернення до суду із повторною касаційною скаргою відбувалась в період зупинення строків Законом №540-ІХ, в той час як Позивач звернувся до суду із позовом поза межами зупиненого строку, а саме на час дії Закону №731-IX. Тобто правовідносини у цій справі та наведеній Позивачем не є подібними.

Наведене вище вказує на те, що обставини пропуску строку на звернення до суду, наведені Позивачем у суді першої інстанції, та про які йшлося в апеляційній та касаційній скарзі, належним чином оцінені судами та правильно визнані неповажними, оскільки вони не відповідають вказаним вище критеріям в їх сукупності.

Частиною другою статті 123 КАС Українивизначено, що якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС Українипозовна заява повертається позивачеві у випадку, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки пропущено шестимісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску Позивачем не повідомлено. Не наведено про наявність таких і в апеляційній та касаційній скаргах.

Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних рішень суди не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексумежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 345, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Агро 2016» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх