Особі, яка не має офіційної електронної адреси, суд зобов’язаний направляти копії судових рішень рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ВС КАС справа №4120/4298/21-а від 07.07.2022 р.)

Фабула судового акту: Позивач оскаржував рішення суду першої інстанції для чого подав апеляційну скаргу. Ухвалою апеляційного адміністративного суду його апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано в строк протягом 10 днів з дня отримання ухвали - усунути її недоліки. Недоліки полягали у необхідності подати ще клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідну ухвалу, апеляційний суд направив на електронну пошту, яку позивач вказував у позовній заяві. Натомість, в апеляційній скарзі позивач не зазначив електронну пошту. Відповідно - ухвалу про залишення без руху, з необхідністю усунення недоліків позивач-апелянт не отримав, і - як наслідок - нічого не подав. У зв’язку із цим апеляційний суд повернув йому апеляційну скаргу.

Позивач-апелянт подав касаційну скаргу, мовляв - що суд апеляційної інстанцій дійшов необґрунтованого висновку про наявність зазначеної у матеріалах справи офіційної електронної адреси позивача. Посилався на вимоги статті 251 КАС України про те що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, суд зобов`язаний надсилати судові рішення також у паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

І ВС КАС погодився із цими доводами. ВС вказав: Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Так, в апеляційній скарзі позивачем було вказано необхідні відомості та контактні дані щодо нього самого, а також його представника, зокрема поштову адресу, номер телефону, тощо на виконання вимог п. 3 ч.2 ст. 296 КАС України з метою вчасного отримання поштової кореспонденції у даній справі. В апеляційній скарзі позивач не висловлював жодних прохань щодо направлення копії судових рішень на електронну адресу.

Пунктом 5.8 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (далі - Положення), встановлено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти,вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. З огляду на це Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про відсутність у нього офіційної електронної адреси.

Отже, у розумінні ст. 251 КАС України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення.

Крім того, згідно з ч.11ст. 251 КАС України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Таким чином, Суд зазначає, що аналіз викладених вище приписів КАС України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем отримання якого та початком відліку наданого строку на оскарження, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Колегія суду також врахувала позицію ВС, висловлену у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, яка полягає у тому, що неналежне виконання судом обов`язку щодо вручення стороні справи судового рішення не може бути підставою для застосування до особи, яка самостійно не отримала таке рішення, негативних процесуальних наслідків.

Отже у цій справі: Суд надіслав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виключно на адресу електронної пошти, що була зазначена в позові, проте не була зазначена в апеляційній скарзі та не є офіційною електронною адресою апелянта. У матеріалах справи відсутні будь-які інші документи, що підтверджують отримання позивачем або його представником вказаного листа.

З урахуванням викладеного у цій справі направлення позивачеві копій судових рішень мало відбуватися шляхом направлення їх рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Отже спірну ухвалу про повернення апеляційної скарги ВС скасував.

Аналізуйте судовий акт: При поданні процесуальних документів через «Електронний суд» в якості доказу направлення таких документів сторонам підійдуть і докази направлення таких документів електронною поштою (5-й апеляційний адмінсуд від 21.10.2021 у справі № 420/11001/21);

Заява підписана кваліфікованим електронним підписом представника та направлена на електронну пошту суду, вважається належно підписаною та поданою (ВС КЦС № 205/5252/19 від 03.05.2022 р.) ;

Достовірність та цілісність електронних доказів презюмується до тих пір, поки немає розумних сумнівів у протилежному. ВС КГС висловився стосовно оцінки роздруківок листування у Telegram, Jira, Gitlab та по ел. пошті, як доказів (ВС КГС справа №910/5408/21 від 03.08.2022 р.);

Доставка ухвали на електронну пошту зазначену в ЄСІТС (навіть якщо вона відрізняється від тої, що зазначена скаржником у документах) є достовірним доказом отримання судового рішення (ВС КАС справа №459/3660/21 від 30.08.2022 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року

м. Київ

справа № 120/4298/21-а

адміністративне провадження № К/990/281/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 120/4298/21-а

за позовомОСОБА_1

до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалуСьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Білої Л.М., суддів: Курка О.П. Гонтарука В.М.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1.Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року позов ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації (далі - Управління) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.

2.Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

3.Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано в строк протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, які полягають у поданні позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

4.Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.

5.Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на виконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року, у встановлений судом строк, скаржником не усунуто недоліку апеляційної скарги, оскільки заяв (клопотань) про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 не надано, ні через канцелярію суду, ні поштовим зв`язком.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6.Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

7.Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено без дотримання норм процесуального права, зокрема, частин п`ятої та одинадцятої статті 251 КАС України.

8.Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанцій дійшов необґрунтованого висновку про наявність зазначеної у матеріалах справи офіційної електронної адреси позивача. Скаржник вказує, що електронна адреса, за якою нібито надсилалися процесуальні документи у справі, не вказана ним у апеляційній скарзі та, тим паче, не є офіційною. До того ж, з посиланням на вимоги статті 251 КАС України зазначає, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, суд зобов`язаний надсилати судові рішення також у паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Позиція інших учасників справи

9.Від Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації надійшов відзив, у якому зазначено, що скаржник зловживає процесуальними правами, оскільки адреса електронної скриньки скаржника зазначена у позовній заяві.

10.Від ПФУ відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 10 січня 2022 року про відкриття касаційного провадження ПФУ отримано 18 січня 2022 року.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. Касаційна скарга надійшла до суду 30 грудня 2021 року.

12.Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року відкрито касаційне провадження на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №120/4298/21-а витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

13. Суддя-доповідач ухвалою від 06 липня 2022 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 07 липня 2022 року.

14.При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи

15.Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

16.Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

17.Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

18.Зазначеним вимогам процесуального закону ухвалаСьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на таке.

19.Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

20.Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

21.Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

22. Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати підхід Верховного Суду щодо вирішення правових питань, пов`язаних із відкриттям апеляційного провадження.

23. Так, у справі №1718/2-а-834/11 (постанова від 5 січня 2021 року) суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.

24. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 826/562/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 823/1940/18, від 12 червня 2019 року у справі № 381/2198/18, від 10 вересня 2019 року у справі № 640/1374/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 819/748/17, від 21 травня 2020 року у справі № 344/10095/16-а, від 19 серпня 2020 року у справі № 461/7577/16-а, від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3096/20, від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.00610, від 17 червня 2021 року у справі № 570/4516/19, від 05 липня 2021 160/9902/19, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 802/1794/18-а, від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20, від 17 грудня 2021 року у справі № 460/713/21, від 01 лютого 2022 року у справі № 160/12705/19, від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21 та від 18 лютого 2022 року у справі № 380/893/20.

25.Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків, встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

26. У подальшому, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі № 120/4298/21-а повернуто особі, яка її подала. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк скаржником не усунуто недоліку апеляційної скарги, оскільки не подано заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням підстав для його поновлення. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявна електронна адреса представника апелянта, на яку судом двічі, а саме 12 жовтня 2021 року та 29 жовтня 2021 року, направлялася належним чином завірена та підписана ЕЦП копія ухвали від 06 жовтня 2021 року, що підтверджується довідкою суду.

27.Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду не погоджується та вважає за необхідне вказати таке.

28.Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.

29.Частинами другою, третьою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

30.Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

31.У цій справі скаржник вважає, що копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та ухвала про повернення апеляційної скарги належним чином йому направлена не була та у визначеному законом порядку він її не отримував, про що свідчить відсутність поштових повідомлень про вручення відповідних ухвал у матеріалах справи. При цьому скаржник звертає увагу на те, що у відповідності до положень статті 251 КАС України, у випадку розгляду справи у паперовому вигляді - судові рішення також мають надсилатися у паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Окрім того, скаржник вказує, що про наявність у нього офіційної адреси електронної пошти ним у апеляційній скарзі зазначено не було.

32. Колегія суддів вважає обґрунтованими наведені доводи скаржника з огляду на наступне.

33.Так, в апеляційній скарзі позивачем було вказано необхідні відомості та контактні дані щодо нього самого, а також його представника, зокрема поштову адресу, номер телефону, тощо на виконання вимог пункту 3 частини другої статті 296 КАС України з метою вчасного отримання поштової кореспонденції у даній справі.

34.Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі позивач не висловлював жодних прохань щодо направлення копії судових рішень на електронну адресу.

35.Разом з тим, суд апеляційної інстанції надіслав копію ухвали від 06 жовтня 2021 року про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху виключно на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується супровідним листом Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року № 120/4298/21-а/38043/2021. Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують отримання позивачем або його представником вказаного листа.

36.Відповідно до підпункту 15.1 пункту 15 частини 1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

37.Відповідно до підпункту 15.3 пункту 15 частини 1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системирозгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.

38.Згідно з підпунктом 15.15 пункту 15 частини 1 зазначеного розділу КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі. Пунктом 16 цього розділу встановлено, що до дня реєстрації суб`єкта владних повноважень в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримання ним офіційної електронної адреси надсилання судом суб`єкту владних повноважень текстів повісток, копій судових рішень здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

39.Згідно з частиною п`ятою статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

40.Пунктом 5.8 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (далі - Положення), встановлено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

41.Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. З огляду на це Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про відсутність у нього офіційної електронної адреси.

42.Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 червня 2022 року у справі № 761/21436/20.

43.Також положеннями частин п`ятої, шостої статті 251 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

44.Отже, у розумінні статті 251 КАС України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення.

45.З урахуванням викладеного у цій справі направлення позивачеві копій судових рішень мало відбуватися шляхом направлення їх рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

46.Крім того, згідно з частиною одинадцятою статті 251 КАС України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

47.Таким чином, Суд зазначає, що аналіз викладених вище приписів КАС України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем отримання якого та початком відліку наданого строку на оскарження, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

48.Подібна за змістом правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 120/2583/21-а та від 09 червня 2022 року у справі № 320/11945/20.

49.Колегія суддів також звертає увагу на те, що питання належності вручення процесуальних документів учасникам справи було предметом неодноразового аналізу Верховним Судом. Так, зокрема у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/22516/18, від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20, від 31 березня 2021 року у справі № 240/13092/20, від 9 квітня 2021 року у справі №500/90/19, від 17 червня 2021 року у справі № 420/2097/20, від 1 липня 2021 року у справі №802/118/17-а, від 22 липня 2021 року у справі №340/141/21 та від 26 січня 2022 року у справі № 240/12515/20 Верховний Суд зазначив про необхідність застосування саме положень підпункту 15.15 пункту 15 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України та вручення судових рішень судами в паперовій формі.

50.З огляду на вищезазначене, колегія суддів вказує на те, що при вирішенні питання про дотримання позивачем строку на усунення недоліків апеляційної скарги необхідно виходити із дати отримання ним судового рішення, надісланого у порядку та у спосіб, встановлений законом.

51. Однак, суд апеляційної інстанції достовірно не встановив факт отримання такої ухвали позивачем або його представником. Направивши ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху на електронну адресу: avgust-1991@hotmail.com, суд апеляційної інстанції не зміг забезпечити її вручення скаржнику. Внаслідок цього позивач був позбавлений права вчасно відреагувати на ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, що призвело до постановлення незаконної ухвали від 15 листопада 2021 року про повернення позивачу поданої ним апеляційної скарги.

52.На цій підставі також відхиляються твердження Управління, зазначені у відзиві про те, що скаржником вчинено зловживання процесуальними правами. Колегія суддів з огляду на те також враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, яка полягає у тому, що неналежне виконання судом обов`язку щодо вручення стороні справи судового рішення не може бути підставою для застосування до особи, яка самостійно не отримала таке рішення, негативних процесуальних наслідків.

53. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012 та пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року №13-рп/2011).

54.Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

55.Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 07 вересня 2018 року у справі №202/6189/16-а, від 23 липня 2019 року у справі №826/7824/18 та від 5 січня 2021 року у справі № 1718/2-а-834/11.

56.Отже, суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини п`ятої статті 251 КАС України, підпункту 15.15 пункту 15 частини першої розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України в частині дотримання порядку направлення копії судового рішення у справі та передчасно застосував наслідки щодо повернення апеляційної скарги, передбачені частиною другою статті 298 КАС України, чим позбавив позивача права на гарантований Конституцією України обов`язковий апеляційний перегляд судових рішень.

57.Таким чином, доводи касаційної інстанції щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції частин п`ятої та одинадцятої статті 251 КАС України знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

58.Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Україна є демократична, соціальна, правова держава, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість її діяльності; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 1, частина друга статті 3, частини перша, друга статті 55, пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України).

59.Подібних висновків дійшов Конституційний Суд України у рішенні від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018, де, зокрема, у пункті 2.1 вказав, що до основних засад судочинства згідно з Конституцією України належать, у тому числі, забезпечення права на апеляційний перегляд справита у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а також обов`язковість судового рішення (пункти 8, 9 частини другої статті 129). До того ж, Конституційний Суд України у цьому Рішенні, зазначив, що відповідно до принципу верховенства права держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема давала б можливість відновлювати порушені права і свободи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки.

60.Конституційний Суд України у пунктах 2, 2.1 Рішення від 6 квітня 2022 року № 2-р(II)/2022 також зазначив, що приписи статті 8, частини першої статті 55 Конституції України зобов`язують державу гарантувати на законодавчому рівні кожному можливість реалізації його права на судовий захист. Законодавець має встановити такий обсяг права осіб на судовий захист, який забезпечував би його дієву реалізацію, а відмова судів у реалізації такої можливості може призвести до порушення гарантованого Конституцією України права на судовий захист. Гарантуючи судовий захист із боку держави Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

61.За юридичною позицією Конституційного Суду України право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац п`ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Отже, право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя.

62.Також, в контексті цієї справи Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини.

63.Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

64.Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

65.Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

66.Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golderv. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).

67.У рішенні «Швидка проти України» (заява № 17888/12, пункти 49-51) ЄСПЛ також наголосив про усталений принцип важливості права на доступ до суду, з огляду на вагоме місце в демократичному суспільстві права на справедливий судовий процес Суд зазначив, що таке твердження має на меті забезпечити можливість виправити будь-які недоліки на стадіях судового розгляду, а недотримання цього принципу створить проблему позбавлення апеляційної юрисдикції ефективної ролі в перегляді судових рішень. Такими самими висновками керувався ЄСПЛ у рішенні «Малиновська проти України» (заява №74576/13).

68.Вирішуючи заявлене питання, суд також ураховує пункти «а» та «b» статті 1 Рекомендацій(95)5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних або комерційних справах» від 7 лютого 1995 року, де передбачено, що повинна існувати можливість контролю за будь-яким рішенням суду нижчої інстанції зі сторони суду вищої інстанції, а у разі якщо буде визнано доцільним передбачити винятки зі сфери цього принципу, останні повинні бути засновані на законі і повинні відповідати загальним принципам справедливості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69.Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

70.За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та протиправно повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

71.З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року - скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 349 353 355 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

УхвалуСьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року скасувати та направити справу до цього суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Т.Г. Стрелець