Огляд законодавства в сфері допоміжних репродуктивних технологій в Україні

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Контент аналіз існуючих проектів законів поданих до ВРУ та наукових публікацій, дозволив з’ясувати, що станом на січень 2022 року існує (існувало) 14 проектів законів про ДРТ: проект №8703 від 17.06.2011 р. (ініціатори - народні депутати Рибаков І.О., Сорочинська-Кириленко Р.М., Каплієнко В. В., Камчатний В.Г., Гасюк П.П. – далі проект І. Рибакова)[1]; проект № 8282 від 16.10.2012 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмежень у використанні допоміжних репродуктивних технологій», проте Президентом України він був відхилений, а вето депутати не подолали[2]; проект № 8625 від 18.07.2018 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав дітей при використанні допоміжних репродуктивних технологій)» (вносився народними депутатами: П. Я. Унгурян, О. В. Білозір, І. В. Сисоєнко, Ю. І. Соловей, М. І Лаврик, О. Ю. Кришин – далі проект П. Унгуряна)[3]; № 8629 від 19.07.2018 групи депутатів (І.С. Луценко, І.В. Геращенко, М.М. Іонова – далі проект І.Луценко)[4], однак 29.08.2019 цей проєкт був відкликаний[5]; альтернативний йому проект № 8629-1 від 01.08.2018 (вносився народним депутатом України В. М. Купрієм – далі проект В. Купрія )[6]; проект № 3488 від 15.05.2020 (ініціатор - народний депутат України Дануца О.А – далі проект О. Дануца)[7], проект від МОЗ України (далі – проект МОЗ) від 2021 р.[8], проект від УАРМ від 2021 р. (далі – проект УАРМ)[9] , проект 6475 від 28.12.21 (проект Шмигаля)[10], проект 6475-1 від 11.01.2022 (проект Дануци)[11], проект 6475-2 від 13.01.22 (В.Вагнер) [12], проект 6517 від 13.01.22 (внесення доповнення до КК)[13] та проект адвоката, який практикує у сфері ДРТ, к.ю.н., С. Антонова[14].

Серед українських науковців проблематиці правового врегулювання ДРТ також було присвячено чимало публікацій: Н. Аблятіпова[15], С. Антонов[16], А.Головащук[17], Р. Майданик[18], Е. Мухамедова[19], О. Покальчук[20], З. Ромовська[21], І. Сенюта[22], Р. Стефанчук[23] тощо.

2. Методи дослідження.

Не дивлячись на достатню на перший погляд розробленість цієї тематики та доволі багато наявних законодавчих пропозицій з врегулювання правовідносин у сфері ДРТ, основні практичні проблеми, які потребують законодавчого врегулювання, досі залишились поза увагою законодавця та науковців. Відтак метою цієї статті є аналіз чинного українського законодавства у сфері ДРТ та зазначених проектів законів для узагальнення їх позитивних положень, виявлення недоліків, проблем, що потребують вирішення, та формулювання власних пропозицій у цій сфері, а також кореспондування цих положень із законодавством про кримінальну відповідальність. В статті було використано наступні методи наукового пізнання: матеріалістичної діалектики, порівняльний та метод контент-аналізу, історико-правовий, соціологічний.

3. Виклад основного матеріалу. Почнемо із сфери застосування цього закону, точніше із статусу осіб, які можуть скористатися ним. В проекті І.Луценко закладено протиріччя, що проявляється в ст.3 та 9. Так ст.3 передбачає, що Закон поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Однак вже у ст.9 визначено, що не можуть скористатися методикою сурогатного (замінного) материнства, яка є видом ДРТ, зокрема, особи без громадянства. Вважаю, що окрім явної правової колізії, обмеження прав осіб без громадянства є проявом дискримінації, що в свою чергу є порушенням Конституції України[24]. Всі інші проекти, передбачають поширення проектів законів на іноземних громадян. Однак закон В. Вагнер передбачає можливість застосування цього закону іноземними громадянами лише тих країн, де не заборонено програми ДРТ (ч.2 ст.20). Не заборонено - не означає, що дозволено, але при цьому слід вважати, що відсутня чітко сформульована заборона.

Також перед законодавчим визначенням сфери застосування цього закону за колом суб’єктів, слід орієнтуватись на політику держави в цій сфері, звичайно, якщо вона визначена. Переконана, що Україна, використавши вже існуюче законодавство в цій сфері та покращивши його, може розраховувати на істотні фінансові надходження, які можуть стати складовою бюджету країни, звісно, за вміло встановленої податкової та міжнародної політики.

Визначення термінології. Логічно, що ДРТ застосовуються в разі діагностування безпліддя особи. Проте на практиці виникають питання, чи означає це граничний вік пацієнтів, в межах якого вони можуть скористатись ДРТ. Адже діагноз безпліддя прив’язаний до репродуктивного віку людини. Так за рекомендаціями ВООЗ репродуктивний вік жінки – 49 років[25]. У чоловіків репродуктивний вік, за дослідженнями різних науковців становить – 40-45років[26] або до 60 років[27]. Виходить, що наявність терміну «репродуктивний вік» можна тлумачити, як можливість встановлення діагнозу безпліддя тільки в такому віці.

В діючому Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, який затверджений Наказом МОЗ № 787 від 09.09.2013 (далі - Порядок)[28] та іншому чинному законодавстві України - відповідь на це питання відсутня. Проекти МОЗ (ч.3 ст.7), УАРМ (ч.3 ст. 7) а також проекти Д.Шмигаля та О.Дануци, пропонують залишити це питання на розсуд лікаря акушера-гінеколога в кожному випадку індивідуально[29].

Зарубіжна практика законодавчого врегулювання ДРТ, знає випадки обмеження можливості скористатись програмами ДРТ жінкам після 50 років (Білорусь[30], Греція[31]). Проект закону про ДРТ І. Луценко у ст. 6 також передбачав граничній вік використання ДРТ для жінок – 55 років, однак для чоловіків такий вік не встановлений. У проекті В. Купрія у ст. 6 цей вік для жінок збільшений до 60 років, при відсутності обмежень для чоловіків. Такі нерівні можливості реалізації своїх репродуктивних прав можна розцінювати як приклад дискримінації, що прямо заборонено Конституцією. У проекті І. Рибакова передбачено можливість участі жінки у державних програмах СМ до 40 років (ст.21)[32]. В новітніх проектах 2021-2022 років таких обмежень вже не визначено.

Отже, від домовленості професіоналів між собою щодо цього аспекту залежить і правове тлумачення можливості людини реалізувати своє право на репродукцію. Точніше чи можливо сьогодні, наприклад, жінці, якій на момент звернення до ЗОЗ виповнилось 50 років, скористатись програмами ДРТ не порушуючи закон?

Також одним з принципових аспектів правового врегулювання використання ДРТ є визначення кола суб’єктів, які можуть скористатись цим правом. За п. 1.7 Порядку повнолітні жінки та/або чоловіки мають право за медичними показаннями на проведення лікувальних програм ДРТ. Проте це право обмежено видом ДРТ, який зможе обрати повнолітній суб’єкт. І тлумачення законодавства у сфері врегулювання ДРТ свідчить, що жінки мають більше можливостей реалізувати своє право на репродукцію в порівнянні із чоловіками.

Так базовою програмою ДРТ є запліднення in vitro (далі – ЗІВ). Відповідно до ст. 48 Порядку, застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці. Згідно п.3.6 Порядку для ЗІВ застосовується підготовлена за відповідною технологією сперма чоловіка або донора. Однак в п.3.1.-3.6 Порядку, присвячених порядку проведення процедури ЗІВ, відсутня вимога перебування в зареєстрованому шлюбі для осіб, які бажають скористатись цією програмою. Разом з тим в Додатку 2 до цього Порядку у Заяві пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій, наявна графа, в якій згадується про чоловіка/партнера жінки, яка бажає скористатись ЗІВ. Проте, шляхом застосування системного тлумачення законодавства, можна дійти висновку, що ця заява розрахована на всі види програм ДРТ (ЗІВ, ВМІ, СМ тощо), і в деяких з них наявність шлюбу є обов’язковою (програма СМ). Тож може виникнути питання, чи може одинока жінка скористатись програмою ЗІВ? – вважаю, що перепон для цього діюче законодавство не містить, оскільки ст. 48 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі – Основи) відсилає до п. 3.1.-3.6. Порядку, в яких така вимога відсутня. Крім того п. 1.7 Порядку гарантує можливість повнолітніх жінок та/або чоловіків за медичними показаннями проведення лікувальних програм ДРТ. Згадування у п. 3.6. Порядку про використання при ЗІВ сперми чоловіка, розраховано на випадки перебування жінки-пацієнтки у шлюбі. Відтак, якщо така жінка не перебуває у шлюбі або за інших обставин – в її випадку застосовується сперма донора.

Однак одинокий чоловік не може розраховувати на таку програму.

Всі інші програми, окрім програми СМ, також розраховані або на поодиноких жінок, або на осіб, які проживають разом без реєстрації шлюбу і розраховані на жінок (Внутрішньоматкова інсемінація (далі - ВМІ), Інтрацитоплазматична ін'єкція спермія (далі - ІЦІС), донація гамет, ембріонів). Нажаль проекти 2021-2022 років не змінюють цієї ситуації.

Виходить, що поодинокі чоловіки не можуть реалізувати своє репродуктивне право. Між тим ст. 24 Конституції гарантує рівність прав чоловіка та жінки, а також не припустимість дискримінації за ознакою статі, а п. 1.7. Порядку декларує право в тому числі і чоловіків на застосування ДРТ.

З наведеного випливає, що відсутність в законодавстві можливості реалізації права чоловіка на використання ДРТ для лікування безпліддя, суперечить Конституції. Так само буде суперечити принципу неприпустимості дискримінації, зокрема за соціальним статусом, пропозиції включити в майбутній закон вимогу для подружніх пар перебування у шлюбі не менше року/2 років для отримання можливості скористатись програмою СМ (ч.1 ст. 20 проекту Вагнер).

Виправити таку ситуацію можливо шляхом передбачення в новому законі рівних можливостей для всіх осіб, не залежно від статі та наявності і строку шлюбних відносин для реалізації свого репродуктивного права шляхом використання програм ДРТ. Прикладом може стати законодавство Республіки Вірменія[33]. Схожі пропозиції щодо відсутності вимоги перебування у шлюбі для потенційних батьків надавались у проекті В.Купрія[34]. Проте у проекті МОЗ (ст.1) та УАРМ (ст.1) такі вимоги не висуваються[35].

Доцільно обмежити визначення в законі кількості ембріонів при ембріотрансфері одним ембріоном, оскільки це є необхідним для збереження репродуктивного здоров’я жінки, адже навіть два ембріони (тим більше три-п’ять) вважаються багатоплідною вагітністю, яка є нетиповою для людини, а відтак є загрозою для здоров’я. Аналізовані проекти законів про ДРТ подібної вимоги не містять. Чинне законодавство передбачає можливість у виключних випадках перенесення навіть трьох ембріонів, як правило з майбутнею їх редукцією (п. 3.8 Порядку), що на практиці дуже часто переростає у зловживання у виді рекламної пропозиції осіб, які надають послуги у сфері ДРТ. А редукція потім не проводиться через відсутність медичних показників, через що сурогатна матір вимушена виношувати багатоплідну вагітність.

Обов’язково слід в новому законі передбачити пряме обмеження щодо вибору статі ембріона для його подальшого трансферу у тіло людини, що є також проявом дискримінації, і вимоги щодо цього більшість існуючих проектів законів не містять (окрім проекту УАРМ – ст.12, Шмигаля – ст.12, В.Вагнер – ст.8)[36]. Чинне законодавство прямо цього не передбачає. Лише є згадки про таку заборону у Р.Х Порядку (проведення Преімплантаційної медико-генетичної діагностики (далі - ПГД)). На практиці подібний відбір відбувається у вигляді створення декількох ембріонів різних статей, з яких переноситься в майбутньому тільки ембріони конкретної статі. І хоча об’єктивно відсутнє порушення закону, проте за спрямованістю умислу це є правопорушення, на яке в чинному законодавстві України поки відсутні засоби державно-правового реагування. Однак на міжнародному рівні існує пряма заборона щодо статевої селекції ембріонів: наприклад, ст. 14 Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування досягнень біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину від 12.05.2003 прийнята Радою Європи (Україна підписала її 22.03.2002, однак не ратифікувала)[37]. Докладніше про міжнародне врегулювання статевої селекції ембріонів писала К.Москаленко в своїй публікації[38]. Доречи проект Д. Шмигаля у ст.2 містить посилання на цей нормативно-правовий акт, хоча він не є частиною українського законодавства!

Пунктом 10.1 Порядку передбачено ПГД, метою якого є запобігання народження людини зі спадковими хворобами. Системне тлумачення законодавства, разом із міжнародними нормами, дозволяє стверджувати про заборону законодавця щодо вибору статі ембріона, за виключенням випадків описаних у п. 10.1. Порядку. Однак не кожна особа, яка буде ознайомлюватись із текстом цього нормативно-правового акту, обізнана з іншими нормативними актами в цій сфері. Враховуючи викладене, неочікувано, що у ст. 12 проекту МОЗ дозвіл вибору статі майбутньої дитини допускається без зазначення будь-яких обмежень[39], а у проекті Д. Шмигаля – за соціальними показаннями (наявності в родині 2 дітей однієї статі).

Ведучи мову про прояви дискримінації у правовідносинах у сфері використання ДРТ, слід окремо зупинитись на необхідності врегулювання в законі порядку реалізації права ВІЛ-інфікованих пар на репродукцію. Прикладом такого врегулювання є наказ Міністерства охорони здоров’я РФ від 31.07.2020 №803н «Про порядок використання допоміжних репродуктивних технологій, протипоказаннях та обмеженнях щодо їх застосування»[40]. Чинний Порядок, а також проекти наявних законів такого не передбачають. На практиці в Україні застосовуються ДРТ для такої категорії осіб. Правове врегулювання таких відносин відбувається згідно системного тлумачення юристом чинного законодавства. Тобто є загальний Порядок застосування ДРТ в Україні, в якому у п. 3.7 передбачено процедуру відмивання сперміїв та відокремлення фракцій морфологічно нормальних та активно рухомих сперміїв, а також в 2011 році вийшли Методичні рекомендації «Підготовка до ведення вагітності дискордантних пар», в яких більш детально йдеться про цю процедуру (С.18,19)[41].

Не дивлячись на це, було б доцільно в майбутньому законі присвятити окремий розділ врегулюванню правовідносин між цими суб’єктами. Оскільки ця сфера відносин є достатньо вразливою, тому має не залишати місця для неоднозначного тлумачення.

Слід погодитись із пропозиціями Української асоціації репродуктивної медицини (УАРМ) доповнити Порядок (якщо його залишити поряд із новим законом) положенням щодо заборони контакту «шкіра-до-шкіри» між сурогатною матір’ю та новонародженим, прикладання новонародженого до грудей сурогатної матері, а також встановлення вимоги тримати цих осіб програми СМ в різних палатах відразу після народження[42]. Зараз всі ці аспекти можуть бути прописані у договорі сурогатного материнства. Якщо він є трьохстороннім (додається заклад охорони здоров’я (ЗОЗ), в якому відбуваються пологи), то дотримання цих вимог покладається в рівному ступені як на сурогатну матір так і на ЗОЗ.

Посмортальна репродукція – один з актуальних аспектів репродуктивних програм, на який також слід окремо звернути увагу в законі. Відомо вже декілька випадків, коли особи звертались до ЗОЗ з проханням використати біологічний матеріал померлої особи для лікування безпліддя. Їм було відмовлено через неврегульованість цього питання. Слід зазначити, що в проектах законів І. Луценко, №6475-2 (2022 р.), В.Вагнер та С.Антонова цей аспект висвітлено.

Доцільно пункт щодо посмортальної репродукції включати у шлюбний договір.

Враховуючи, що закон про ДРТ, регулює правовідносини результатом яких є створення ембріонів людини, доцільно включити в нього положення, які б забороняли створення химер. Цю ідею, разом із встановленням заборони створення клонів, пропонує і С.Антонов у своєму проекті[43]. Однак створення клонів, окрім як з медичною метою, вже заборонено в Україні законом «Про заборону репродуктивного клонування людини» ще в 2005 році[44], тому дублювати цю заборону ще раз не доцільно.

Враховуючи особливо вразливий статус дитини, народженої у програмі ДРТ (СМ), в порівнянні з іншими учасниками ДРТ, слід у законі передбачити гарантію дотримання прав такої дитини (що відсутнє у всіх проектах!). Для цього доцільно в договорі передбачити компенсаційну виплату потенційними батьками на користь народженої у програмі дитини певної суми, яку потенційні батьки можуть тимчасово покласти на зберігання на банківський рахунок або на депозит нотаріуса. В разі порушення прав дитини (потенційні батьки відмовились від дитини) - ця сума переводиться на банківський рахунок дитини і зберігається до досягнення дитиною повноліття, після чого вона може розпоряджатися цими коштами. Ця сума повертається потенційним батькам, якщо вони виконали свої договірні зобов’язання щодо оформлення на себе дитини та прийняли її у свою родину.

Щодо визначення форми та основних положень договору про сурогатне материнство в законі про ДРТ. Огляд зарубіжного законодавства в цій сфері свідчить про тенденцію зазначати в законі форму договору, зокрема про сурогатне материнство. Автори проектів законів також пропонують законодавче визначення форми та основних положень договору про сурогатне материнство в законі про ДРТ, враховуючи відсутність подібного виду договору в ЦК та достатню його поширеність на практиці. Однак, вважаю, що слід розглянути можливість внесення змін до ЦК у виді інституту договору сурогатного материнства, тим більше, що наразі продовжується робота над Концепцією нового ЦК. Ці зміни, одночасно з іншими змінами, пов’язаними із введенням в дію закону про ДРТ, мають подаватись одночасно із законопроектом про ДРТ.

Взагалі слід відмітити, що згідно кращих традицій законотворчої техніки, основні принципи та положення будь-якого правового інституту мають виписуватись у відповідному кодексі (ЦК), деталізуватись цей інститут може у відповідному законі (наприклад закон про ДРТ), а окремі аспекти, процедури, при необхідності, мають знайти своє відображення у підзаконних НПА. Дотримання такого алгоритму стане запорукою покращеного розуміння системності законодавства та його тлумачення.

Слід відмітити, що проекти МОЗ (ч.1, 3 ст.13) та УАРМ (ч.1, 3 ст.13), проект І. Луценко (ст.12)[45], проект В.Купрія (ст.9)[46] та проекти №6475 – №6475-2 скоротили перелік можливих сторін договору про сурогатне материнство тільки до подружжя (за чинним законодавством можливе укладання договору чоловіком або дружиною із цього подружжя) та сурогатною матір’ю чим, вважаю, суттєво обмежили права потенційних батьків[47].

Щодо визначення фінансової форми правовідносин між сурогатною матір’ю та потенційними батьками, слід залишити існуючу – некомерційну/комерційну. Новітні проекти так само про це зазначають.

Щодо контролю в цій сфері, переконана, що в громадянському суспільстві найкращим контролером має бути суспільство. Тобто «розпліднення» додаткових контролюючих органів в цій сфері не потрібне, а буде лише ще одним корупційним ризиком.

Встановлення граничного віку СМ пропонується по-різному в проектах законів. Так у ст.10 проекту І.Луценко пропонувалось встановити вік сурогатної матері 18-55 років. С. Антоновим у ст. 23 свого проекту запропоновано вік 20-35; майже такий же вік (21-35) – в проекті В.Вагнер, а проекти Д. Шмигаля та О.Дануци – не мітять такої вимоги; у п.6.4. Порядку відсутній граничний вік сурогатної матері, проте є вимога щодо її повноліття. Вважаю, що встановлювати граничний вік все ж таки доцільно, враховуючи комерційну складову цих правовідносин та медичні критерії фертильності. Таким віком, враховуючи загальні медичні рекомендації щодо народжуваності, доцільно встановити 35 років. Однак слід у законі залишити можливість виступити сурогатною матір’ю членові родини потенційних батьків (як запропоновано в ст. 9 проекті І. Луценко та проекті №6475-2), вік якого може бути значно більшим за 35. Відтак у випадку коли сурогатною матір’ю є член родини потенційних батьків/одного з них, граничний вік встановлювати не потрібно, адже він і так може бути обмеженим медичними показниками.

В деяких зарубіжних юрисдикціях (Білорусь), додатковою вимогою для набуття статусу сурогатної матері є надання останньою довідки про відсутність у неї судимості за тяжкий/особливо тяжкий злочин проти людства[48].

Однак, якщо із загальною вимогою про витребування у сурогатної матері довідки про відсутність судимості ще можна погодитись, адже відсутність судимості гарантує відсутність додаткових стресових факторів, які можуть ускладнити проходження сурогатною матір’ю програми (запліднення, виношування вагітності, народження), то вказівка про обмеження судимості тяжкістю скоєних кримінальних правопорушень видається недоречною. Виходить, якщо сурогатна матір вчинила вбивство (тяжкий злочин, але не проти людства), то вона може бути допущена у програму. Не говорячи вже про те, що вірогідність вчинення потенційною сурогатною матір’ю кримінальних правопорушень проти людства замала, хоча б через те, що частка таких кримінальних правопорушень у сукупності всіх інших є значно меншою ніж, прикладом вчиненням кримінальних правопорушень проти особи.

Щодо вимоги від сурогатної матері довідки про відсутність її перебування на обліку у психіатра, то це цілком доцільна ідея, яка повинна реалізуватись у новому законі. Її запропоновано в проекті В.Вагнер (ч.3 ст.21). Однак інші обмеження щодо СМ, визначені в цій статі не можна вважати доцільними

(Замінною матір`ю не може бути жінка, яка:

визнана судом недієздатною або обмежено дієздатною;

позбавлялася судом батьківських прав або обмежена в них;

була усиновлювачем (опікуном, піклувальником) дитини і при цьому усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку чи піклування) з її вини;

має судимість за злочини проти прав та свобод дитини або притягувалася до відповідальності за насильство в сім’ї;

перебуває на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами;

є підозрюваним, обвинуваченим у кримінальному провадженні.) . А зокрема обмеження щодо неможливості участі жінки перебуваючи у статусі обвинуваченої чи підозрюваної – взагалі суперечить принципу дотримання презумпції невинуватості.

Одночасно із вимогою надання таких документів від сурогатної матері, доцільно передбачити в законі надання подібних документів потенційними батьками. Крім цього від потенційних батьків доцільно вимагати документи, які визначенні законодавством країни проведення програм ДРТ щодо усиновлення дитини. Частково ці вимоги сформульовані в проекті В.Вагнер (ст.7 раніше застосовували методики допоміжних репродуктивних технологій з метою народження дитини, але при цьому відмовилися від народженої дитини;

за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;

були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148 149 150 150-1 164 166 167 169 181 324 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;

є особами без громадянства.).

Виклад тексту в передостанньому пункті є свідченням низької законодавчої техніки.

Не можемо погодитись із пропозицією С. Антонова, висловленою у його проекті закону щодо віддання переваги одним юридичним особам (ст.4: «Агенція з організації репродуктивних програм (Агенція)» та «Спеціалізована юридична фірма») перед іншими щодо надання послуг у сфері ДРТ[49], адже це є порушенням антимонопольного законодавства та закладає додаткові корупційні ризики.

Також не можна погодитись із пропозицією щодо додаткового ліцензування суб’єктів господарювання у сфері сурогатного материнства (ч.2 ст.7 проекту О.Дануци). Адже ліцензуванню підлягає діяльність, яка створює додаткову небезпеку для прав громадян. Проте важко погодитись, що діяльність щодо сурогатного материнства є більш небезпечною ніж діяльність у сфері усиновлення.

В проекті В.Вагнер передбачено заборону посередницьких агенств (ст.9), заборону реклами програми сурогатного материнства та донації гамет (ст.). На перший погляд правове врегулювання відносин у сфері ДРТ можуть нагадати правовідносини у сфері усиновлення. Проте соціальна реклама щодо усиновлення законом дозволена і навіть потрібна!

В проекті В. Вагнер з’явилась заборона вивозу ембріонів/гамет з території України, чого не було у всіх попередніх проектах. Правове врегулювання донації гамет/ембріонів має бути аналогічним правовому врегулюванню у сфері трансплантації, а там дозволений вивіз органів за межі України. Разом з тим в новітніх проектах законів 2021-2022рр. визначено власника репродуктивних клітин, що є значним кроком вперед. Також в них пропонується проводити тест ДНК в державних лабораторіях на підтвердження генетичної спорідненості дитини та потенційних батьків.

У проектах №6475 - №6475-2, які названі «про застосування ДРТ» відсутні інші методи лікування безпліддя окрім донації гамет/ембріонів, кріоконсервації та сурогатного материнства. Тобто такі методи як: ЕКЗ, ІКСІ, - відсутні. Таким чином предмет, визначений у назві проекту не розкрито у змісті проектів.

Одночасно з поданням проекту закону про застосування ДРТ, доцільно подати проекти законів про внесення відповідних змін КК КУпАП ЦК СК тощо. Пропозиції щодо відповідних змін надані були лише у проектах В. Купрія[50], О. Дануци[51], П. Унгуряна[52] та В.Вагнер[53]. Слід окремо приділити увагу запропонованим змінам до КК (проекти О. Дануци, П. Унгуряна та В.Вагнер). Запропоновані зміни до ст. 149, доповнення новими складами кримінальних правопорушень (ст.ст. 138-1, 168-1, 169-1) КК не можна вважати доцільними, оскільки вони порушують принципи криміналізації діянь, зокрема запропоновані до криміналізації «нові» діяння вже врегульовані діючими положеннями КК: ст. 149 в чинній редакції та ст. 145. Дублювання заборон призведе до законодавчої колізії, що спричинить труднощі у правозастосуванні та як наслідок - порушення прав людини. Докладніше про це - в інших моїх публікаціях.

Власні пропозиції щодо кримінально-правового, і не тільки, врегулювання деяких аспектів використання ДРТ викладені у моїй монографії[54][55].

Також слід визначитись із глобальним питанням: ми створюємо рамковий закон, в якому окреслені основні вимоги, а деталі процедур залишаться у діючому Порядку (як пропонувалось УАРМ[56]), звісно із виключенням суперечливих новому закону положень; або ми на основі Порядку вносимо до нього зміни та додаємо до нього все необхідне і він набуває статусу нового закону.

У проектах аналізованих законів, за наявності важливих додаткових положень, відсутні деталізовані процедури, які визначені у Порядку (Р.ІІ-ХІІ), зокрема відсутній перелік методик ДРТ, однією з яких є базовий метод ДРТ – запліднення іn vitro (далі - ЗІВ). Вважаю, що чинний Порядок доцільно покласти в основу нового НПА, актуалізувавши його положення. На сьогодні запропоновані проекти НПА в сфері ДРТ ще більше ускладнюють діяльність в цій сфері, створюючи зайві колізії норм замість заповнення законодавчих прогалин.

Підводячи підсумок викладеному зауважимо, що слід доповнити Порядок, відповідними новими положеннями щодо кола суб’єктів, які можуть використовувати методики ДРТ; прав та обов’язків осіб, щодо яких можуть застосовуватись ДРТ, посмортальної репродукції; надати новому нормативному акту статусу закона, а зміст договору сурогатного материнства помістити в ЦК. Дотримуючись сучасної концепції інформатизації суспільства слід створити всеукраїнську базу даних (Єдиний електронний банк даних) щодо всіх учасників правовідносин у сфері ДРТ, особливо щодо методу СМ. До цієї бази мають бути внесені данні потенційних батьків, сурогатних матерів, дітей, які народились у програмах ДРТ; ЗОЗ, які практикують в цій сфері; довідок про генетичну спорідненість, свідоцтв про народження дітей, народжених в програмах ДРТ, дані донорів та інформація про їх донації. Така інформація буде корисна при виявленні та розслідуванні правопорушень в цій сфері та стане профілактикою протиправної поведінки всіх учасників правовідносин у сфері ДРТ. Крім того надасть змогу контролювати кількість народжених дітей від одного донора на певній території за певний проміжок часу.

При модернізації правового врегулювання ДРТ, зокрема СМ, не можна обійтись без укладання додаткових міжнародних угод, спрямованих на спрощений порядок легалізації дитини, народженої у програмі СМ.

Загалом при створенні нового НПА, необхідно пам’ятати про доцільність таких дій, адже чинне законодавство в сфері ДРТ цілком працездатне. Проблема в правову нігілізмі, який поширюється у суспільстві як пандемія. За таких обставин, будь-який новий НПА буде мати ті ж наслідки, що і чинний. Крім того кожен правозастосовець у своїй практичній діяльності має пам’ятати про загально-правові та галузеві принципи права, які застосовуються в разі браку конкретних правових норм. Застосування аналогії права, закону теж не має бути перепоною для правозастосування. За такого фахового підходу до практики правозастосування не потрібно буде створювати нові, додаткові НПА. І ще завжди слід пам’ятати, що закон – не підручник, він не має містити основи права.

Список використаних джерел.

1. Women`s health URL: https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets/detail/women-s-health.

2. ελληνικός νόμος για τις τεχνολογίες υποβοηθούμενης αναπαραγωγής 3305/2005 Β’ Διεύθυνση Επιστημονικών Μελετών – Τμήμα Νομοτεχνικής Επεξεργασίας Σχεδίων και Προτάσεων Νόμων, Έκθεση στο Νομοσχέδιο «Εφαρμογή των μεθόδων ιατρικώς υποβοηθούμενης αναπαραγωγής», Βουλή των Ελλήνων, Ιανουάριος 2005 URL:https://www.hellenicparliament.gr/UserFiles/7b24652e-78eb-4807-9d68-e9a5d4576eff/E-MEDIPAR-EPIS.pdf

3. Аблятіпова Н. А. Проблеми сурогатного материнства в Україні. Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр. / Одес. нац. юрид. акад. О., 2009. Вип. 51. С. 167–173.

4. Гамидов С.И., Попова А.Ю., Овчинников Р. И. и др. Репродуктивные нарушения у мужчин позднего отцовского возраста. РМЖ. 2016. № 8. С. 474-475. http://health-ua.com/article/32198-reproduktivnye-narusheniya-umuzhchin--pozdnego-ottcovskogo-vozrasta

5. Головащук А. П. Допоміжні репродуктивні технології як спосіб реалізації права на материнство. Верховенство права, законність та права людини: Міжнародна науково-практична конференція, м. Київ, 28–29 червня 2012. Київ. К.: Центр правових наукових досліджень, 2012. С. 32

6. Головащук А. П. Правове регулювання допоміжних репродуктивних технологій URL: http://kul.kiev.ua/images/chasop/2013_2/189.pdf;

7. Закон Армении «О репродуктивном здоровье и репродуктивных правах человека» URL: https://www.arlis.am/documentview.aspx?docid=75284 станом на 28.06.21

8. Закон Республики Беларусь «О вспомагательных репродуктивных технологиях» от 7 января 2012 года №341-З URL: https://www.ilo.org/dyn/natlex/docs/ELECTRONIC/92757/108213/F-471462638/BLR-2012-L-92757.pdf

9. Закон України «Про заборону репродуктивного клонування людини» від 11.01.2005 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2231-IV#Text

10. Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування досягнень біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину від 12.05.2003 прийнята Радою Європи URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_529#Text

11. Конституція України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

12. Майданик Р.А. Репродуктивні права. Сурогатне материнство. К.: Алерта. 2013. 48с. (Серія «Курс медичного права»).

13. Матеріали нарада керівників клінік ДРТ. УАРМ. 15.12.2018 URL: https://uarm.org.ua/component/attachments/download/368.html

14. Москаленко К. Вибір статі. URL: http://www.pgp-journal.kiev.ua/archive/2018/12/8.pdf

15. Мухамедова Е. Е. Репродуктивні права фізичної особи в системі особистих немайнових прав. Учен. записки Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». 2012. № 2, т .25(64). С. 136–141.

16. Підготовка до ведення вагітності дискордантних пар (Методичні рекомендації). МОЗ; НАМН України; КМАПО ім. П.Л. Шупіка; ДУ «Інституту стратегічних досліджень МОЗ України». Київ. 2011. С. 18-20

17. Покальчук О. Право на сурогатне материнство отдностатевих партнерств. Теорія і практика інтелектуальної власності. №2. 2020. С. 101-107

18. Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затверджений Наказом МОЗ № 787 від 09.09.2013 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1697-13#Text

19. Приказ Министерства здравоохранения РФ от 31 июля 2020 г. N 803н "О порядке использования вспомогательных репродуктивных технологий, противопоказаниях и ограничениях к их применению" Система ГАРАНТ: URL: http://base.garant.ru/74776088/#ixzz6zvTTagXS

20. Проект Закону "Про реалізацію репродуктивних прав та допоміжну репродукцію людини" (С. Антонов) URL: http://www.medlawcenter.com.ua/ua/123/repro_law.html

21. Проект закону УАРМ «Про допоміжні репродуктивні технології» від 2021 р. URL: https://www.uarm.org.ua/en/?option=com_attachments&task=download&id=484

22. Проект Закону № 8625 від 18.07.2018 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав дітей при використанні допоміжних репродуктивних технологій)» (П. Унгуряна) URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH6NL00A.html

23. Проект Закону № 8629 від 19.07.2018 «Про допоміжні репродуктивні технології» (І. Луценко) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64477

24. Проект Закону №3488 від 15.05.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань застосування допоміжних репродуктивних технологій» (О.Дануца) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68850

25. Проект Закону №8703 від 17.06.2011 р. «Про допоміжне материнство» (І.Рибакова) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=8703&skl=7

26. Проект МОЗ «Про допоміжні репродуктивні технології» від 2021 р. URL: https://www.uarm.org.ua/en/?option=com_attachments&task=download&id=484

27. Проекту Закону № 8629-1 від 01.08.2018 «Про Допоміжні репродуктивні технології» (В.Купрія) URL: https://ips.ligazakon.net/document/JH6NP1AI

28. Проект Закону № 6475 від 24.12.2022 р. «Про Допоміжні репродуктивні технології» (Д.Шмигаля) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=73524

29. Проект Закону № 64475-1 від 11.01.2022 р. «Про Допоміжні репродуктивні технології» (О. Дануца) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=73571

30. Проект Закону № 64475-1 від 11.01.2022 р. «Про Допоміжні репродуктивні технології та замінне материнство» (В.Вагнер) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=73585

31. Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правопорушень у сфері застосування допоміжних репродуктивних технологій URL:http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=73586

32. Репродуктивный вoзраст Главный редактор Д.И. Валентей. Демографический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия. 1985. URL: demography.academic.ru

33. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково - практичний коментар. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. 532 с.

34. Сенюта І.Я. «Сурогатне материнство: нормативна «Ахіллесова п’ята». URL: https://medcom.unba.org.ua/publications/publications/print/5538-surogatne-materinstvo-normativna-ahillesova-pyata.html

35. Стефанчук Р. О. Поняття, система, особливості здійснення і захисту репродуктивних прав фізичної особи. Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2004. № 1-2. С. 66–72.

36. Триньова Я.О. Біоетика кримінально-правового забезпечення протидії злочинності: монографія. Харків. Право, 2019. 536 с.

35. Триньова Я.О. Сурогатне материнство. (настільна книга адвоката, лікаря, сурмами, генетичних батьків та правоохоронця). Норма права. Київ. 2021. 386с.

[1] Проект Закону №8703 від 17.06.2011 р (І.Рибаков) «Про допоміжне материнство» URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=8703&skl=7

[2] Сенюта І.Я. «Сурогатне материнство: нормативна «Ахіллесова п’ята». URL: https://medcom.unba.org.ua/publications/publications/print/5538-surogatne-materinstvo-normativna-ahillesova-pyata.html

[3]Проект Закону № 8625 від 18.07.2018 р. (П. Унгуряна) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав дітей при використанні допоміжних репродуктивних технологій)» URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH6NL00A.html

[4] Проект Закону № 8629 від 19.07.2018 «Про допоміжні репродуктивні технології» (І. Луценко) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64477

[5] Сенюта І.Я. «Сурогатне материнство: нормативна «Ахіллесова п’ята» URL: https://medcom.unba.org.ua/publications/publications/print/5538-surogatne-materinstvo-normativna-ahillesova-pyata.html

[6] Проект Закону № 8629-1 від 01.08.2018 р. «Про Допоміжні репродуктивні технології» (В.Купрія) URL: https://ips.ligazakon.net/document/JH6NP1AI

[7] Проект Закон №3488 від 15.05.2020

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань застосування допоміжних репродуктивних технологій» (О.Дануца) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68850

[8] Проект МОЗ «Про допоміжні репродуктивні технології» від 2021 р. URL: https://www.uarm.org.ua/en/?option=com_attachments&task=download&id=484

[9] Проект закону УАРМ «Про допоміжні репродуктивні технології» від 2021 р. URL: https://www.uarm.org.ua/en/?option=com_attachments&task=download&id=484

[10] Проект Закону № 6475 від 24.12.2022 р. «Про Допоміжні репродуктивні технології» (Д.Шмигаля) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=73524

[11] Проект Закону № 64475-1 від 11.01.2022 р. «Про Допоміжні репродуктивні технології» (О. Дануца) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=73571

[12] Проект Закону № 64475-1 від 11.01.2022 р. «Про Допоміжні репродуктивні технології та замінне материнство» (В.Вагнер) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=73585

[13] Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правопорушень у сфері застосування допоміжних репродуктивних технологій URL:http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=73586

[14] Проект Закону "Про реалізацію репродуктивних прав та допоміжну репродукцію людини" (С. Антонов) URL: http://www.medlawcenter.com.ua/ua/123/repro_law.html

[15] Аблятіпова Н. А. Проблеми сурогатного материнства в Україні. Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр. Одес. нац. юрид. акад. О., 2009. Вип. 51. С. 167–173.

[16] Проект Закону України "Про реалізацію репродуктивних прав та допоміжну репродукцію людини" (С.Антонов) URL: http://www.medlawcenter.com.ua/ua/123/repro_law.html

[17] Головащук А. П. Правове регулювання допоміжних репродуктивних технологій http://kul.kiev.ua/images/chasop/2013_2/189.pdf; Головащук А. П. Допоміжні репродуктивні технології як спосіб реалізації права на материнство. Верховенство права, законність та права людини: Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 28–29 червня 2012). Київ. Центр правових наукових досліджень, 2012. С. 32

[18] Майданик Р.А. Репродуктивны права. Сурогатне материнство. К.: Алерта. 2013. 48с. (Серыя «Курс медичного права»).

[19] Мухамедова Е. Е. Репродуктивні права фізичної особи в системі особистих немайнових прав. Учен. записки Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». 2012. № 2, т .25(64). С. 136–141.

[20] Покальчук О. Право на сурогатне материнство отдностатевих партнерств. Теорія і практика інтелектуальної власності. №2. 2020. С. 101-107.

[21] Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково - практичний коментар. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. 532 с.

[22] Сенюта І.Я. «Сурогатне материнство: нормативна «Ахіллесова п’ята». URL: https://medcom.unba.org.ua/publications/publications/print/5538-surogatne-materinstvo-normativna-ahillesova-pyata.html

[23] Стефанчук Р. О. Поняття, система, особливості здійснення і захисту репродуктивних прав фізичної особи. Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2004. № 1-2. С. 66–72

[24] Конституція України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

[25] Women`s health URL: https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets/detail/women-s-health

[26] Репродуктивный вoзраст Главный редактор Д.И. Валентей. Демографический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия. 1985. URL: demography.academic.ru

[27] Гамидов С.И., Попова А.Ю., Овчинников Р. И. и др. Репродуктивные нарушения у мужчин позднего отцовского возраста. РМЖ. 2016. № 8. ​С. 474-475. URL: http://health-ua.com/article/32198-reproduktivnye-narusheniya-umuzhchin--pozdnego-ottcovskogo-vozrasta

[28] Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затверджений Наказом МОЗ № 787 від 09.09.2013 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1697-13#Text

[29]Проекти МОЗ та УАРМ URL: https://www.uarm.org.ua/en/?option=com_attachments&task=download&id=484

[30] Закон Республики Беларусь «О вспомагательных репродуктивных технологиях» от 7 января 2012 года №341-З URL: https://www.ilo.org/dyn/natlex/docs/ELECTRONIC/92757/108213/F-471462638/BLR-2012-L-92757.pdf

[31] ελληνικός νόμος για τις τεχνολογίες υποβοηθούμενης αναπαραγωγής 3305/2005 .

Β’ Διεύθυνση Επιστημονικών Μελετών – Τμήμα Νομοτεχνικής Επεξεργασίας Σχεδίων και Προτάσεων Νόμων, Έκθεση στο Νομοσχέδιο «Εφαρμογή των μεθόδων ιατρικώς υποβοηθούμενης αναπαραγωγής», Βουλή των Ελλήνων, Ιανουάριος 2005 URL: https://www.hellenicparliament.gr/UserFiles/7b24652e-78eb-4807-9d68-e9a5d4576eff/E-MEDIPAR-EPIS.pdf

[32] Проект Закону №8703 від 17.06.2011 р. «Про допоміжне материнство» (І.Рибакова) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=8703&skl=7

[33] Закон Армении «О репродуктивном здоровье и репродуктивных правах человека» URL: https://www.arlis.am/documentview.aspx?docid=75284 станом на 28.06.21

[34] Проекту Закону № 8629-1 від 01.08.2018 «Про Допоміжні репродуктивні технології» (В.Купрія) URL: https://ips.ligazakon.net/document/JH6NP1AI

[35]Проекти закону МОЗ та УАРМ «Про Допоміжні репродуктивні технології» URL: https://www.uarm.org.ua/en/?option=com_attachments&task=download&id=484

[36]Проект УАРМ «Про Допоміжні репродуктивні технології» URL: https://www.uarm.org.ua/en/?option=com_attachments&task=download&id=484

[37] Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування досягнень біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину від 12.05.2003 прийнята Радою Європи URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_529#Text

[38] Москаленко К. вибір статі URL: http://www.pgp-journal.kiev.ua/archive/2018/12/8.pdf

[39]Проект МОЗ «Про допоміжні репродуктивні технології» від 2021 р. URL: https://www.uarm.org.ua/en/?option=com_attachments&task=download&id=484

[40] Приказ Министерства здравоохранения РФ от 31 июля 2020 г. N 803н "О порядке использования вспомогательных репродуктивных технологий, противопоказаниях и ограничениях к их применению" Система ГАРАНТ: URL: http://base.garant.ru/74776088/#ixzz6zvTTagXS

[41] Підготовка до ведення вагітності дискордантних пар (Методичні рекомендації). МОЗ; НАМН України; КМАПО ім. П.Л. Шупіка; ДУ «Інституту стратегічних досліджень МОЗ України». Київ. 2011. С. 18-20

[42]Матеріали нарада керівників клінік ДРТ. УАРМ. 15.12.2018 URL: https://uarm.org.ua/component/attachments/download/368.html

[43] Проект Закону "Про реалізацію репродуктивних прав та допоміжну репродукцію людини" (С. Антонов) URL: http://www.medlawcenter.com.ua/ua/123/repro_law.html

[44] Закон України «Про заборону репродуктивного клонування людини» від 11.01.2005 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2231-IV#Text

[45] Проект Закону № 8629 від 19.07.2018 «Про допоміжні репродуктивні технології» (І. Луценко) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64477

[46] Проекту Закону № 8629-1 від 01.08.2018 «Про Допоміжні репродуктивні технології» (В.Купрія) URL: https://ips.ligazakon.net/document/JH6NP1AI

[47] Проекти законів МОЗ та УАРМ «Про допоміжні репродуктивні технології» від 2021 р. URL: https://www.uarm.org.ua/en/?option=com_attachments&task=download&id=484

[48] Закон Республики Беларусь от 7 января 2012 г. № 341-З «О вспомогательных репродуктивных технологиях» URL: https://kodeksy-by.com/zakon_rb_o_vspomogatel_nyh_reproduktivnyh_tehnologiyah.htm

[49] Проект Закону "Про реалізацію репродуктивних прав та допоміжну репродукцію людини" (С. Антонов) URL: http://www.medlawcenter.com.ua/ua/123/repro_law.html

[50] Проекту Закону № 8629-1 від 01.08.2018 «Про Допоміжні репродуктивні технології» (В.Купрія) URL: https://ips.ligazakon.net/document/JH6NP1AI

[51] Проект Закону №3488 від 15.05.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань застосування допоміжних репродуктивних технологій» (О.Дануца) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68850

[52] Проект Закону № 8625 від 18.07.2018 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав дітей при використанні допоміжних репродуктивних технологій)» (П. Унгуряна) URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH6NL00A.html

[53] Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правопорушень у сфері застосування допоміжних репродуктивних технологій URL:http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=73586

[54] Триньова Я.О. Біоетика кримінально-правового забезпечення протидії злочинності: монографія. Харків. Право, 2019. 536 с.

[55] Триньова Я.О. Сурогатне материнство. (настільна книга адвоката, лікаря, сурмами, генетичних батьків та правоохоронця). Норма права. Київ. 2021. 386с.

[56] Матеріали наради керівників клінік ДРТ. УАРМ. 15.12.2018 URL: https://uarm.org.ua/component/attachments/download/368.html