Головна Блог ... Аналітична стаття Дайджести Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 27 листопада по 03 грудня 2021 року Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублі...

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 27 листопада по 03 грудня 2021 року

06.12.2021
Подякувати
Автор: Кравець Ростислав Юрійович
Підписатися на автора
Переглядів : 4588
Додати в обране
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 27 листопада по 03 грудня 2021 року - tn1_0_15058500_1638723618_61acf02224c98.jpg

 

Необхідність ліквідації Великої палати, як і повне перезавантаження Верховного суду, з прибиранням адвокатів та науковців звідти, доводиться щоденною судовою практикою, яка не тільки не відповідає Закону, але й суперечить здоровому глузду. Рішення суду перетворились в художні твори з натягуванням сови на глобус.

Цей огляд, за останній тиждень містить, на мій погляд, найбільшу кількість постанов, що порушують права громадян на судовий захист і допомагають монополістам, власникам банків, банкам та керівникам органів влади уникати відповідальності й продовжувати безкарно зловживати правом. Чергові відступи від своїх же нещодавніх правових позицій знаходяться і серед цих постанов. Навіть незаконність власної реєстрації не змогли належним чином обгрунтувати, зазначивши, що винен реєстратор і тому реєстрація законна.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Свідомо незаконна постанова ВП-ВС щодо неврахування ЗУ Про захист прав споживачів при стягненні депозиту

Справа № 320/5115/17

Дуже сумно дивитись, як поважні судді перетворюються під впливом великих зарплат та пенсій в ганебних "захисників" банків, що не виконують свої зобов`язання перед клієнтами. Договірно знаючи про наявність навіть рішення Конституційного суду у свій час, коли суддя Луспеник прийшов до "геніального" висновку про те, що Закон про захист прав споживачів не діє після укладання кредитного договору, наразі, фактично скопіювавши його незаконне рішення, що було відмінено конституційним судом України, судді прийшли до висновку, що з моменту розірвання чи припинення депозитного договору вже не діє Закон України про захист прав споживачів.

Такий висновок є явно не законним, на моє переконання та не логічним з точки зору захисту прав споживачів.

Наразі банки можуть взагалі не повертати кошти вкладникам, все, що їх очікує за валютними депозитами, це встановлення ними після вже припинення дії договору ставки в 0,00001% річних та 3% річних за статтею 625 ЦК України. Взагалі банки втрачають сенс повертати кошти та своєчасно виконувати свої зобов`язання завдяки от таким ганебним рішенням Великої палати незаконного зареєстрованого Верховного суду (без України).

Й, до речі, відповідно до ст. 263 ЦПК та аналогічної у ГПК - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Однак з огляду на те, що відповідно до цієї статті ж, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом, то врахування саме цієї постанови є необов`язковим, як такої, що не відповідає завданням судочинства та нормам матеріального права й звичайно - правовій визначеності.

Свідомо незаконна постанова ВП-ВС, що звільняє власників банків від відповідальності перед клієнтами та вкладниками з позбавленням їх права на захист

Справа № 761/45721/16-ц

Це наша справа. Данишевська підготувала на останок постанову, що захищає власників банків від відповідальності. За її логікою до власника може звернутись виключно банк, якому заподіяна шкода і виключно на підставі рішення самого власника цього банку. Інакше ніхто не може звертатись до власника з позовом.

Тобто ексголова незаконно зареєстрованого Верховного суду (без України) позбавила вкладників та клієнтів банку захисту свої права. Вважаю, що ті особи, яки з нею погодились, повинні бути позбавлені судівської винагороди та судівського забезпечення, а все, що було ними отримано від платників податків, повернуто до Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 263 ЦПК та аналогічної у ГПК - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Однак з огляду на те, що відповідно до цієї статті ж, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом, то врахування саме цієї постанови є необов`язковим, як такої, що не відповідає завданням судочинства та нормам матеріального права й звичайно - правовій визначеності.

Постанова ВП-ВС про можливість інвестора витребувати квартиру та майнові права у разі порушення його прав за інвестиційним договором

Справа № 359/5719/17

Велика палата відійшла від своїх позицій, що буди прийняті раніше, вірогідно потрохи набираючись досвіду й зазначила:

146. Інвестор після виконання ним фінансових зобов`язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об`єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об`єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України).

147. Отже саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об`єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти.

148. Разом з тим у разі вчинення самочинного будівництва об`єкту нерухомого майна інвестор, рівно як і забудовник, не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (стаття 376 ЦК України).

149. Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи (статті 392, 388 ЦК України). При цьому не вимагається визнання недійсними нікчемних правочинів, які спрямовані на незаконне заволодіння майном інвестора іншими особами (стаття 228 ЦК України).

Постанова ВП-ВС про необхідність отримання дозволу органів опіки та піклування при зверненні стягнення на житло правом користування яким мають неповнолітні

Справа № 755/12052/19

На мій погляд, досить збочене розуміння вимог Закону. Не дивлячись на визнання необхідності захисту прав дітей, порушення вимог Закону щодо оцінки майна та направлення звіту про оцінку, що призвело до порушення порядку реалізації майна, бувший адвокат, що раніше захищав інтереси банків, прийшов до висновку, що так можна, і якщо баба дітей зловживає правами, то права малолітніх дітей можна не захищати.

Але навіть у цьому збоченому, на мій погляд, вигляді, Велика палата встановила, що для судових рішень, які передбачають стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Постанова ВП-ВС про необхідність за рахунок газопостачальника встановити безоплатно газові лічильники, обов`язкової згоди всіх мешканців на встановлення загально будинкового лічильника та нарахування споживання за постановою КМУ

Справа № 212/5836/17

Судді Великої плата трохи почали думати про себе і згадувати про громадян та їх права. Велика палата зазначила:

109. Односторонні дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу необхідно кваліфікувати не тільки в контексті застосування попередньої та чинної редакцій Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», а також у контексті норм про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності (Конституція України, ЦК України, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

110. Односторонні дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу без згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку слід кваліфікувати як протиправні незалежно від того, вчинені вони до 20 січня 2018 року чи після цієї дати.

111. Дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу будуть правомірними за одночасного дотримання таких умов: у споживачів не встановлені індивідуальні лічильники обліку газу; загальнобудинковий лічильник газу встановлений з дотриманням положень законодавства, зокрема за наявності згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку.

112 . За відсутності хоча б однієї з указаних умов дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу суперечитимуть як Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і приписам законодавства про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності (Конституція України, ЦК України, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

113. Законодавство передбачає два механізми визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників: за показаннями загальнобудинкового лічильника та за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

114. Якщо з будь-яких причин установити загальнобудинковий лічильник природного газу у певний проміжок часу з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, внаслідок відсутності згоди співвласників будинку) не виявляється можливим, то визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників має відбуватися за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

115. У разі виникнення спору в умовах відсутності юридичної визначеності у правовому регулюванні щодо застосовних норм споживання природного газу суд повинен застосовувати останні норми споживання природного газу, які затвердив Кабінет Міністрів України (незалежно від втрати чинності відповідною постановою, зокрема від визнання її нечинною чи скасування), до затвердження нових норм споживання природного газу.

Постанова ВП-ВС про можливість забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження

Справа № 910/11552/20

Велика палата зазначила, що місцевий суд виходив з того, що у разі невжиття указаних заходів забезпечення позову до розгляду справи судом існує можливість продажу під час примусового виконання спірного виконавчого напису майна позивача, внаслідок чого останній буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав, що також може призвести до виникнення між сторонами інших суперечок, неспіврозмірно збільшити тягар витрат на відновлення заявлених до захисту прав.

65. Велика Палата Верховного Суду погоджується з указаними аргументами місцевого суду, що в разі продажу виконавцем під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса майна позивача та подальшого задоволення позову і визнання цього напису таким, що не підлягає виконанню, ефективний захист або поновлення порушених прав позивача буде неможливим, оскільки спірний виконавчий напис буде вже виконано.

66. Ураховуючи викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми статті 136 ГПК України та обрав заходи забезпечення позову, які відповідають пункту 5 частини першої статті 137 ГПК.

Постанова ВП-ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді справи щодо обмеження виїзду за кордон і можливості повторного розгляду судами цього питання

Справа № 761/31233/14-ц

Судді продемонстрували повне не розуміння норм Конвенції та яскраве вміння маніпулювати фактами. Замість перегляду справи за законодавством, що існувало, намагаючись продовжити порушення встановленого ЄСПЛ права, вони зазначили про нову можливість нескінченого перегляду. З таким підходом, можна взагалі нічого не розглядати, а чекати поки саме все вгомониться. Що, на мій погляд, вони й постійно роблять.

Судді продемонстрували своє нерозуміння взагалі природи заборони виїзду за кордон. Цей засіб не є покаранням, це виключно забезпечення того, щоб особа не зникла за кордоном і не більше. Однак для трирічок, що займались захистом інтересів банків все своє життя, це, скоріше всього, важко осягнути й зрозуміти.

Велика палата зазначила, що враховуючи характер констатованих ЄСПЛ порушень Україною зобов`язань за Конвенцією та присуджену ним справедливу сатисфакцію, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заявник може відновити порушені права відповідно до процедури, визначеної чинним законодавством України, зокрема, шляхом подання заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до статті 441 ЦПК України.

44. Тому відсутні законні підстави для застосування такого додаткового заходу індивідуального характеру, як повторний розгляд справи позивача, зокрема відсутні підстави для скасування за виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України ухвали Апеляційного суду від 17 грудня 2014 року.

Постанова ВП-ВС про цивільну юрисдикцію спору ОСББ з забудовником і особою, якій передали допоміжні приміщення

Справа № 641/5523/19

Велика палата перевзувається в польоті. Раніше вони розповідали, що можливе одне й те саме розглянути за різними видами судочинств і взагалі окремо, а також віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Також раніше судді трирічки задля прикриття незаконності добору у ВАкС, взагалі вважали, що можна не розглядати вимоги до одної зі сторін спору, наприклад комісії з міжнародних експертів.

В цьому випадку, скоріше всього інтереси когось з суддів були особисто зачеплені тому суд зазначив, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Свідомо незаконна Постанова ВП-ВС щодо можливості отримання постачальниками газу компенсації одночасно з державного бюджету та з побутових споживачів

Справа № 161/11800/19

Після цієї постанови всі судді Великої палати, їх помічники та всі родичі до третього коліна повинні отримувати газ вже безоплатно за такий правовий висновок на шкоду позивачам. Завжди спори у разі неоднозначності Законів вирішувались на користь споживачів, окрім цього.

Велика палата зазначила, що нормами Кодексу ГРМ та положеннями Типового договору № 2498, які затверджені регулятором, встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, оскільки прямих вказівок на те, що ці норми поширюються лише на комерційних споживачів, у законодавстві немає, а така можливість стосовно побутових споживачів прямо передбачена актами самого регулятора.

Тобто на час виникнення спірних правовідносин не було передбачено жодних виключень щодо приведення об`єму природного газу спожитого побутовим споживачем до стандартних умов.

Можна зробити висновок, що на час виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не було належно врегульовано питання обчислення об`ємів спожитого природного газу побутовими споживачами, а регулятором та відповідним міністерством не було вчинено дій з належного урегулювання спірних правовідносин.

Лише 06 листопада 2020 року НКРЕКП прийняло постанову № 2033 «Про затвердження Методики визначення розмірів нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу та змін до деяких постанов НКРЕКП» (далі - постанова НКРЕКП № 2033), яка набрала чинності 07 листопада 2020 року та у якій було прямо зазначено, що приведення об`єму природного газу в точках комерційного обліку до стандартних умов поширюється виключно на випадки обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим.

Таким чином, лише з набранням постановою НКРЕКП № 2033 чинності визначено, що приведення спожитого об`єму природного газу до стандартних умов здійснюється виключно у випадку обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим.

Постанова ВП-ВС щодо виконання рішення третейського суду і визнання такого рішення менш авторитетним на відміну від судового

Справа № 466/8649/16-ц

Велика палата в прямому сенсі витерла ноги о третейські суди. Суд зазначив, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про третейські суди» сторони третейського розгляду - позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред`явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред`явлено позовні вимоги.

69. Обов`язковість виконання рішення третейського суду передбачена тільки для сторін третейського розгляду справи. Оскільки ОКП ЛOP «БТІ та ЕО» залучено до розгляду справи як третю особу, рішення третейського суду від 25 березня 2009 року не створило для ОКП ЛOP «БТІ та ЕО» жодних правових наслідків і не підлягало виконанню, оскільки ОКП ЛOP «БТІ та ЕО» не може бути зобов`язаною особою за таким рішенням третейського суду. Отже, ОКП ЛOP «БТІ та ЕО» неправомірно здійснило реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомості за ОСОБА_2 .

70. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) та в пункті 10.28 постанови від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19).

71. Цей висновок є справедливим і для рішень третейських судів. Зокрема, рішення суду, третейського суду не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі, незалежно від того, чи було таке рішення в подальшому оскаржене і скасоване. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід скаржника про те, що рішення третейського суду від 25 березня 2009 року не оскаржувалося і є чинним.

72. Львівська міська рада не була стороною третейського розгляду при ухваленні рішення про визнання права власності за ОСОБА_2 на спірні нежитлові приміщення. Крім того, на час розгляду справи третейським судом відповідно до статі 6 Закону України «Про третейські суди» третейським судам не були підвідомчі справи, однією зі сторін яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство. Оскільки рішення третейського суду у справі, в якій особа не була відповідачем, не створює для цієї особи правових наслідків, то рішення третейського суду від 25 березня 2009 року не спричинило припинення права власності позивача.

74. Водночас у цій справі відповідач ОСОБА_1 не покладався на судове рішення. Натомість він посилається на рішення третейського суду. Відповідно до статті 14 Закону України «Про третейські суди» сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів; за домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. Закон містить мінімальні вимоги до третейських суддів (стаття 18 Закону України «Про третейські суди»). Рішення третейського суду зазвичай не мають такого рівня авторитетності, як судові рішення. Отже, особа, яка покладається на рішення третейського суду для того, щоб робити власні висновки про права та обов`язки, у тому числі сторін третейського розгляду, робить це на власний ризик. Тому Велика Палата Верховного Суду критично ставиться до посилання на рішення третейського суду з боку ОСОБА_1 і вважає, що наявність рішення третейського суду само по собі не свідчить про добросовісне набуття спірного майна.

86. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

87. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Постанова ВП-ВС про порядок та підстави зміни орендної плати у зв`язку зі зміною грошової нормативної оцінки та ставки орендної плати

Справа № 635/4233/19

Велика палата зазначила, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Тобто в Типовому договорі безальтернативно зазначено про обчислення орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності виключно з урахуванням коефіцієнтів індексації, а сторони договору обмежені у визначенні оцінки земельної ділянки обов`язком враховувати вказаний коефіцієнт індексації.

За змістом статей 632, 651 ЦК України та статті 30 Закону № 161-XIV зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

Тобто визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення органу місцевого самоврядування, у даному випадку селищної ради, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру (ставки) орендної плати, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати граничні (мінімальний та максимальний) розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, бо такі ставки встановлюються, з урахуванням правової природи орендної плати як загальнодержавного податку, у ПК України.

Такі рішення селищної ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору.

Розмір орендної плати, визначений сторонами договору оренди, у випадку, коли об`єктом оренди є землі державної ікомунальної власності, має враховувати нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

З аналізу нормативно-правових норм ПК України, Закону № 1378-IV, Закону № 161-XIV Велика Палата Верховного Суду вважає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

Постанова ВП-ВС про виділення в натурі паю спадкоємцю та цивільну юрисдикцію такого спору

Справа № 542/1403/17

Велика палата зазначила, що право на земельну частку (пай), у тому числі отримане у порядку спадкування, є окремим об`єктом земельних відносин, а правовідносини щодо права власності на нього та перетворення права на земельну частку (пай) у право власності на земельну ділянку як річ є цивільними правовідносинами щодо зміни прав та обов`язків власника таких прав.

8.13. За таких обставин спори, що виникають з приводу наявного права на земельну частку (пай) та його перетворення у право власності на земельну ділянку, є спорами щодо цивільних прав та обов`язків і мають розглядатися судами цивільної юрисдикції.

10.28. Доводи касаційної скарги про те, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 була виключена із списків осіб, які мали право на земельну частку (пай) колективної власності КСП ім. Пархоменка, Богданівська сільрада не видавала викопіювання земельної частки (пай) у зв у зв`язку тим, що земельна частка (пай) при розпаюванні земель КСП ім. Пархоменка ОСОБА_2 не виділялась, не можна взяти до уваги як підставу для відмови у задоволені позову, оскільки, як установили суди, рішення про виключення ОСОБА_2 зі списків на паювання реалізоване не було, і рішення про виділення їй земельної частки (паю) було прийнято на підставі поданих списків про паювання, до цього часу не скасовано і не оскаржено, а відповідно у ОСОБА_2 на момент смерті виникло право на земельну частку (пай), яке перейшло у порядку спадкування до позивача.

10.29. Крім того, за наявності не скасованого розпорядчого акта про видачу сертифіката та свідоцтва про право на спадщину такі доводи не можуть бути прийнятними і такими, що впливають на право позивача на отримання земельної ділянки в натурі. Забезпечення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки в натурі за встановлених судами обставин повинно здійснюватися відповідно до принципу верховенства права та застосування аналогії закону (визначеного законодавством порядку, переліку осіб та підстав розподілення резервного фонду). Саме державні органи та органи місцевого самоврядування повинні здійснити таке забезпечення за рахунок земель резервного фонду або земель запасу.

Постанова ВП-ВС про необхідність розгляду заяви про перегляд заочного рішення, а не залишення її без розгляду у разі подачі поза межами встановленого строку

Справа № 214/5505/16

Велика палата зазначила, що заяву про перегляд заочного рішення, оформлену відповідно до вимог, установлених частинами першою - сьомою статті 285 ЦПК України, суд приймає та розглядає у порядку, передбаченому статтями 286, 287 ЦПК України. За змістом речення першого частини першої статті 286 ЦПК України суд зобов`язаний прийняти до розгляду заяву про перегляд заочного рішення, якщо вона відповідає зазначеним вимогам, тобто є належно оформленою.

44. Визначений у статті 287 ЦПК України порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення застосовний як до розгляду суті цієї заяви, так і до розгляду на предмет дотримання строку її подання. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення;2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження (речення перше частини третьої статті 287 ЦПК України).

45. У разі відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд з цієї причини відмовляє у задоволенні такої заяви про перегляд. Тоді відповідач, який її подав, може оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, обґрунтувавши, зокрема, поважність причин для пропуску строку на подання заяви про перегляд цього рішення. Передбачене у реченні другому частини четвертої статті 287 ЦПК України спеціальне правило про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення застосовне лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року.

Свідомо незаконна Постанова ВП-ВС про можливість стягнення МТСБУ зі страховика суми виплаченої потерпілому поза строками та з врахуванням франшизи

Справа № 910/17324/19

Думаю скоро судді трирічки будуть починати свої рішення з висловлювання - в деякому царстві, в деякому государстві. Ця постанова черговий яскравий приклад натягування сови на глобус. Коли в рішенні суд починає його обґрунтовувати висловом - суд сам знає закон, виникає обгрунтований сумнів, що він його знає і в подальшому це підтверджується самим рішенням.

В цьому рішенні суд зазначив про відсутність підстав у застосуванні правовідносин регресу, однак чомусь бере з цих правовідносин франшизу. Я розумію, що львівська школа права давно випередила криворізьку та харківську разом, однак, думаю, не потрібна зовсім уходити в астрал.

Це рішення доводить необхідність найскорішої ліквідації Великої палати, переводи всіх адвокатів та вчених, що туди потрапили до судів першої інстанції для отримання необхідного досвіду, а не вигадування норм та перекручування законів у ейфорії самосвідомості "найкращих".

Постанова ВП-ВС щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту після визнання права власності на переобладнане та самовільно збудоване нерухоме майно без додаткових актів введення в експлуатацію

Справа № 904/2258/20

Чергове рішення судді трирічки із серії - суд сам знає закон. Це коли натягують сову на глобус. Велика палата зазначила, що станом на час визнання за відповідачем права власності на переобладнане та самовільно збудоване нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, законом був установлений обов`язок замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який мав бути реалізований шляхом звернення до органу місцевого самоврядування щодо укладення договору про пайову участь, укладення з органом місцевого самоврядування такого договору до моменту одержання дозволу на виконання будівельних робіт та сплати визначеного органом місцевого самоврядування у вказаному договорі пайового внеску протягом одного місяця після прийняття об`єкта містобудування в експлуатацію.

46. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2009 року у справі № 31/339-09 визнано за відповідачем право власності на переобладнане та самовільно збудоване нерухоме майно без додаткових актів введення в експлуатацію. Отже, дату набрання цим судовим рішення законної сили (24 листопада 2009 року) слід вважати датою прийняття відповідного об`єкта містобудування в експлуатацію.

47. Враховуючи наведені вище законодавчі норми, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про виникнення у листопаді 2009 року у відповідача як замовника будівництва вказаного нерухомого майна обов`язку взяти участь у розвитку інфраструктури міста Дніпра.

62. Ухилення замовника будівництва від укладення з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не звільняє такого забудовника від обов`язку укласти договір та сплатити визначений законом пайовий внесок.

Свідомо незаконна Постанова ВП-ВС про адміністративну юрисдикцію спору капітана морського порту про поновлення на роботі на час не віднесення цієї посади до публічної служби

Справа № 490/4465/18

Велика палата демонструє нехтування правами громадян. Не дивлячись на те, що спір вже вирішено по суті, справу направляють на новий розгляд для продовження знущання з капітана порту нібито на підставі порушення юрисдикції, однак, застосування правильних норм матеріального права.

Суд зазначив, що капітан морського порту, забезпечуючи функції держави, є суб`єктом публічної служби у правовідносинах, що випливають із безпеки мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях, ці повноваження реалізуються на підставі законів України та у визначених випадках, зокрема, шляхом прийняття адміністративних актів. Капітан морського порту є суб`єктом з компетенцією спеціального характеру як представник адміністративної влади, юридичні наслідки від його діянь переважно у формі адміністративних (індивідуальних) актів справляють вплив на суб`єктів приватного права, що не перебувають зі службовими особами в службово-правових відносинах.

60. Отож принаймні тільки за окресленими властивостями, які характеризують правовий статус капітана морського порту, його повноваження, призначення, функції та завдання, слід визнати, що особа, яка обіймає посаду капітана морського порту, повинна підпадати під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення до та після 14 травня 2019 року спору за участю такої особи з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби на такі спори поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Постанова ВП-ВС після ЄСПЛ щодо скасування вироку у зв`язку з недопущенням захисника під час першого обшуку до відібрання пояснень

Cправа № 1-248/2011

Велика палата зазначила, що як зазначив ЄСПЛ, з моменту початку огляду службового кабінету ОСОБА_1 правоохоронні органи фактично поводилися з ним як із підозрюваним і з цього часу він набув право на кваліфіковану юридичну допомогу; хоча ОСОБА_1 не відмовлявся від послуг захисника, адвоката не було допущено без вагомих причин до огляду місця події, що призвело до порушення конвенційного права заявника за підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції.

У контексті викладеного, виходячи з характеру (змісту) констатованих ЄСПЛ порушень у цій справі, адекватним способом поновлення права ОСОБА_1 на справедливий суд є повторний її розгляд. Оскільки Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості безпосередньо досліджувати докази та в умовах обмеженого перегляду оцінити вплив доказів, здобутих з порушенням права на захист на решту фактичних даних, їх переконливість та достовірність, справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді апеляційній інстанції як суду не лише права, а й факту належить ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей, у тому числі, за необхідності, шляхом проведення судового слідства, перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, і з урахуванням висновків ЄСПЛ ухвалити справедливе рішення.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз'яснення:

Дайджест правових позицій ВП-ВС за вересень - жовтень 2021 року

Дайджест охоплює нові правові позиції Великої Палати ВС, відображені в рішеннях, оприлюднених у вересні – жовтні 2021 року.

Серед них – позиції щодо:

✅ права АРМА здійснювати реалізацію земельної ділянки, на яку ухвалою слідчого судді накладено арешт у кримінальному провадженні та яку передано АРМА в управління;

✅ можливості оскарження наказу про призначення перевірки з питань дотримання податкового законодавства після її проведення;

✅ порядку поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній до 5 грудня 2019 року);

✅ юрисдикції спору про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення за позовом особи, щодо якої порушено справу про банкрутство;

✅ правових підстав для виплати суддям Конституційного Суду України різниці в заробітній платі тощо.

Огляд судової практики ВС-КЦС за жовтень 2021 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

✅ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, зауважено, що виконання вимоги кредитора щодо погашення заборгованості, яку мав спадкодавець, здійснюється виключно в межах вартості отриманого в спадщину майна та не повинно зумовити погіршення майнового стану спадкоємця;

✅ у спорах щодо недоговірних зобов’язань зазначено, що конфліктна ситуація між батьками учня та вчителем, яка стала причиною погіршення стану здоров’я та, як наслідок, смерті останнього, може розцінюватися як нещасний випадок, пов’язаний із виробництвом;

✅ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, вказано, що лише негативна поведінка усиновленої дитини, конфлікти між нею та усиновлювачами, зумовлені особливостями перехідного віку дитини, не можуть бути підставами для скасування усиновлення цієї дитини;

✅ у спорах, що виникають із загальних положень про договір, констатовано, що в разі коли предмет іпотеки – квартира – зазнає реконструкції (шляхом об’єднання двох квартир), то іпотека поширюється на все реконструйоване (об’єднане) майно незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв’язку з такою реконструкцією;

✅ у спорах, що стосуються питань процесуального права, акцентовано, що в разі використання мирової угоди не як засобу для захисту цивільних прав та інтересів, а як інструменту зловживання правом, зокрема для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу, оскаржуване судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора, що надає останньому право на апеляційне оскарження ухвали суду про затвердження такої угоди.

Огляд правових висновків ВС-КГС щодо застосування норм права у процедурах банкрутства (липень - вересень 2021 року)

Матеріал напрацьовано управлінням забезпечення роботи судової палати для розгляду справ про банкрутство.

Огляд містить правові висновки Верховного Суду, які сприятимуть забезпеченню сталості та єдності судової практики у справах щодо застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства і дадуть змогу зрозуміти основні підходи до вирішення проблемних питань, які виникають щодо:

✅ банкрутства юридичних осіб (відкриття провадження у справі про банкрутство; розгляд та захист порушених прав суб’єктів у межах справи про банкрутство; розгляд грошових вимог кредиторів (стаття 45 КУзПБ); закінчення процедури розпорядження майном боржника);

✅ ліквідаційної процедури (наслідки визнання боржника банкрутом; покладення солідарної/субсидіарної відповідальності; визнання недійсним правочину з реалізації майна банкрута);

✅ відновлення платоспроможності фізичної особи (відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; звернення стягнення на майно; розгляд грошових вимог кредиторів);

✅ процесуальних питань тощо.

Правові висновки стануть у пригоді суддям, адвокатам, юристам, науковцям, а також усім, хто здійснює професійну діяльність у сфері банкрутства і хоче бути в курсі останньої судової практики.

Свідома незаконна Постанова ВС-КАС про нібито законність реєстрації Верховного суду (без України)

Справа № 826/15714/17

Це наша справа. Якщо Вам потрібно натягнути сову на глобус, відкривайте і беріть приклад з цього рішення. ЄСПЛ встановив незаконність реєстрації, КСУ встановив незаконність реєстрації, Верховний суд в порушення прямої норми Закону відмовив передати у Велику палату і сам розглянув питання реєстрації Верховного суду (без України).

Відсутність розпорядчого акту, як це передбачено Законом, фальсифікація поданих документів, порушення процедури реєстрації не є, на думку суддів Верховного суду (без України) підставою для скасування власної реєстрації.

‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов'язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2021

4588
Переглядів
0
Коментарі

Залиште Ваш коментар:

Додати
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст