Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 20 по 26 березня 2021 року

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 20 по 26 березня 2021 року - 0_31805600_1616952431_6060bc6f4dabb.jpg

В цей огляд окрім скандальної постанови Великої палати щодо Приватбанку та Суркісів увійшла дуже цікава судова практика щодо оскарження виконавчого збору, ухилення ФГВФО від повернення вкладу, відмова банку у стягненні боргу після позасудового стягнення іпотеки, відшкодування ОСББ завданої шкоди, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова БП-ВС щодо цивільної юрисдикції при оскарженні встановлення пов'язаності осіб та стягнення їх коштів у Приватбанку

Справа № 826/20221/16

Нарешті з'явилось рішення Великої палати по справі Суркісів до Приватбанку. Цинічність цього рішення вражає, а також неозброєними оком вбачається як навмисно затягувалась справа для набрання чинності так званим антиколомойським Законом, який не застосували тільки тому, зазначивши, що провадження закривають з інших підстав.

Велика палата в черговий раз застосовуючи магічний шар, карти Таро, кавову гущу, заячу лапку, на мій погляд, прийшла до висновку, що причиною звернення позивачів до суду є їхнє прагнення одержати від ПАТ «КБ «Приватбанк» грошові кошти. Це є основною вимогою у цьому спорі. Під час розгляду спору про стягнення грошових коштів (депозиту та процентів, нарахованих за ним) позивачі вправі доводити відсутність у них статусу осіб, пов'язаних з банком, у певний період часу як підставу своїх вимог, посилаючись безпосередньо на частину першу статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», без оскарження рішення Національного банку України про визнання їх пов'язаними з банком особами як самостійної позовної вимоги.

У зв'язку з цим суд зазначив, що провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування в частині, що стосується позивачів, наказу уповноваженої особи Фонду про заборону видаткових операцій з рахунків пов'язаних з банком осіб, рішення виконавчої дирекції Фонду про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку, рішення виконавчої дирекції Фонду про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у банку, рішення виконавчої дирекції Фонду про погодження умов продажу неплатоспроможного банку, наказу уповноваженої особи Фонду про перерахування коштів пов'язаних з банком осіб не направлене на поновлення (і не здатне поновити) прав позивачів незалежно від юрисдикції суду.

Аналіз правових норм, що визначають функції Фонду у процедурі виведення банку з ринку за участю держави, дають підстави вважати, що вони зводяться до встановлення контролю над банком замість його статутних органів, виконання представницьких функцій шляхом вчинення дій від імені банку та інших осіб, забезпечення передачі контролю новому акціонеру державі як інвестору, єдиному члену вищого органу управління банком, а не контролюючому суб'єкту. Такі відносини є приватноправовими.

111. Отже, суди попередніх інстанцій при розгляді справи через неправильне застосування норм матеріального права зробили помилкові висновки про те, що договори про придбання акцій та акти приймання-передачі за цими договорами є адміністративними договорами та що розгляд позовних вимог про оскарження таких правочинів належить здійснювати в порядку адміністративного судочинства.

Відносини позивачів з Банком щодо купівлі-продажу акцій банку та облік прав власності на них є корпоративними відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статі 12 Господарського процесуального кодексу України, у редакції яка діяла на момент звернення з позовом, але оскільки основною вимогою є цивільно-правова вимога про стягнення з Банку суми депозитів та процентів, то вимоги про захист права у звязку з укладенням таких договорів мають розглядатися як тісно пов'язані з основною вимогою також судом цивільної юрисдикції.

123. Водночас позивачі у цій справі вимагають стягнення коштів не з держави в особі суб'єкта владних повноважень, а з юридичної особи ПАТ «КБ «Приватбанк». Отже, справу в цій частині не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

124. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у редакції з 15 грудня 2017 року суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України у редакції до 15 грудня 2017 року суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо, зокрема, захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. З огляду на суб'єктний склад сторін у спорі, позивачами в якому є фізичні особи, справу в цій частині належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз'яснення:

Рішення Господарського суду м. Києва про стягнення з Документальний сервіс УА авансу за невиконанні роботи, 3% річних, індексу інфляції та витрат на правову допомогу

Справа № 910/20335/20

Це наша справа, суд визнав обґрунтованими вимоги щодо стягнення авансу за невиконаний договір підряду, та витрати на правову допомогу. Єдине вражає внутрішнє переконання суду щодо розміру витрат на правову допомогу. З 10 000 грн офіційно перерахованої суми, суд задовільнив за внутрішнім переконанням 3500 грн.

Рішення ОАСК щодо визнання протиправної та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у зв'язку з пропуском строків

Справа № 640/23275/20

Це наша справа. Суд зазначив, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як вбачається з пункту 2 постанови від 29.11.2016 ВП №52992110 про стягнення виконавчого збору, то строк пред`явлення останньої до виконання встановлено три місяці.

Тобто, встановлений тримісячний строк пред`явлення постанови від 29.11.2016 ВП №52992110 до примусового виконання, тоді як постанова старшого державного виконавця прийнята лише від 22.02.2019, з пропуском встановленого строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який у відповідності до частини третьої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції на момент винесення постанови від 29.11.2016 ВП №52992110) поновленню не підлягає.

Ухвала ШААС про відмову у роз'ясненні рішення ФГВФО та недбале відношення ФГВФО до своїх обов'язків

Справа № 826/26258/15

Це наша справа. Сама справа по суті дуже цікава, ми змусили визнати вкладником та повернути вклад за рахунок коштів ФГВФО правонаступнику, не дивлячись на те, що він також був вкладником і свою суму отримав. Звичайно ФГВФО не хотів виплачувати гарантовану суму, але суд зазначив про протиправність таких дій. Зараз же ФГВФО, зловживаючи, на мій погляд, своїми правами, що підтвердив суд, намагається шляхом затягування та поданням заяв про роз'яснення рішення, його не виконувати.

Суд зазначив, що колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що законодавцем чітко розмежовано порядок «роз`яснення судового рішення якщо таке є незрозумілим» (ст.254 КАС України) та «встановлення способу і порядку виконання судового рішення в разі наявності обставин, що ускладнюють його виконання» (ст.378 КАС України).

Тобто, поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій 'державним виконавцем та іншими суб`єктами владних повноважень.

Таким чином, проаналізувавши безпосередньо постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, колегія прийшла до висновку, що вона не містить неточностей чи розбіжностей, що могли би стати перешкодою для його виконання, а недбале відношення сторін до своїх прав та обов`язків в адміністративному процесі не є підставою для роз`яснення рішення.

Рішення Солом'янського райсуду про відмову Приватбанку у стягнення заборгованості та відсотків за кредитом після позасудового стягнення предмета іпотеки

Справа № 760/12553/16-ц

Це наша справа. Суд зазначив, що станом на день розгляду даної справи рішення приватного виконавця 09.12.2016 про визнання за АТ КБ «Приватбанк» в позасудовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 - є чинним.

При цьому, частина 6 статті 36 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

За таких обставин, враховуючи, що вимоги АТ КБ «Приватбанк» були задоволені саме за процедурою позасудового врегулювання - шляхом визнання права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки, до наступних вимог ПАТ КБ «Приватбанк», які заявлені в даному провадженні, слід застосовувати положення ст. 36 Закону і вважати їх недійсними з огляду на фактичне повне виконання боржником своїх зобов`язань.

Норми ж статті 47 Закону України «Про іпотеку», на які посилається у відповіді на відзив Позивач, стосуються звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з прилюдних торгів, і на відносини з позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки не поширюються.

Постанова ВС-КГС щодо необхідності визначення балансоутримувача при стягненні в порядку суброгації з ОСББ шкоди завданої падінням бурульок

Справа № 910/8002/20

Це наша справа. Суд зазначив, що судами не встановлено беззаперечного факту прийняття ОСББ «Оболонська 7'Я» на баланс будівлі на вулиці Оболонська Набережна 7, корп. 1, відтак статусу балансоутримувача. Крім того, приписи пункту 1.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76 та пункту 1.1.8.6. Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків не містять в собі посилань про покладення обов`язку з виконання робіт по скиданню з дахів і покрівель снігу та льоду саме на балансоутримувача.

61. Крім того, матеріали справи (арк. справи 97) містять в собі Договір № 1/ОН7 від 01.05.2018, укладений ОСББ «Оболонська 7'Я» (Замовник) та ТОВ «МЖК «Оболонь-Комфорт» (Виконавець), за умовами якого Виконавець приймає на себе зобов`язання забезпечити комплекс заходів (послуг та робіт) для ефективного обслуговування Об`єкту Замовника, відповідно до умов даного Договору, а Замовник, в свою чергу, приймає на себе зобов`язання прийняти та оплатити належним чином вказані роботи та надані послуги.

62. Проте, судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено умов вказаного Договору, не встановлено, чи є ТОВ «МЖК «Оболонь-Комфорт», відповідно до умов договору, управителем багатоквартирного будинку, в розумінні приписів статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207.

63. Відтак, враховуючи наведене вище у цій Постанові, суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасних висновків про те, що ОСББ «Оболонська 7'Я» є особою, відповідальною за заподіяння шкоди та належним відповідачем у цій справі.

Рішення Шевченківського райсуду м.Києва про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий написм нотаріуса КМНО Богомолової Дар`і Ігорівни на користь Вердикт Капітал

Справа № 761/10435/20

Це наша справа. Вражає те, чому Мін'юст не діж та не позбавляє відразу нотаріусів та приватних виконавців свідоцтв. перших за незаконність вчинення виконавчих написів, других за прийняття до виконання незаконних виконавчих документів.

Суд зазначив, що на день вчинення виконавчого напису, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, не передбачала можливість вчинення виконавчого напису на договорі відступлення права вимоги, який нотаріально не посвідчений.

Вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.

Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов'язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2021

1662
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
1