Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 08 по 14 травня 2021 року

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 08 по 14 травня 2021 року - 0_19814600_1621101560_60a00bf830650.jpg

В цьому огляді є дуже цікава зразкова справа для обґрунтування рішення в які Велика палата вдалась до вдатися до системного, історичного, буквального та телеологічного (цільового) розуміння законодавчо закріплених норм та відмовила ліквідаторам аварії на Чорнобильський станції в перерахунку пенсії встановивши рівень 10 000 грн таким, що не паплюжить людську гідність.

Також в огляд увійшла практика ЄСПЛ та ВС-ККС за березень 2021, дуже цікаве рішення ВС-КЦС з нашої практики щодо мирової угоди та рішення щодо незаконної відмови у реєстрації податкової накладної й ще багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС у зразковій справі яка позбавляє ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, що були призвані на військові збори та брали участь у ліквідації аварії на перерахунок пенсії після рішення КСУ № 1-р(ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року

Справа № 520/12609/19

Чергова ганебна постанова Великої палати з якої вбачається, на мій погляд, чергове маніпулювання законами та правами громадян виключно в інтересах виконавчої та законодавчої гілки влади. Коли суддям потрібно, особливо господарської юрисдикції, вони легко трактують норми конституції та самі доповнюють законодавство, що існує, не чинними нормами, але які на їх погляд є доречними та "справедливими".

Ця постанова прийнята як раз до чергової річниці Чорнобильської катастрофи та демонструє всю можливу зневагу до осіб, що поклали своє життя та здоров'я для захисту не тільки України, але і всього світу від наслідків трагедії. Судді-мільйонери в цій постанові підтвердили, що пенсія до 10 000 грн є достатньої та не порушує жодних прав та належного існування, у зв'язку з чим вважаю, що цього максимального розміру пенсії буде достатньо суддям.

В черговий раз для перекручування норм права та захисту інтересів виконавчої гілки влади замість захисту інтересів громадян Велика палата зазначила, що для того, щоб відповісти на порушені питання, Велика Палата має вдатися до системного, історичного, буквального та телеологічного (цільового) розуміння законодавчо закріплених норм, які регулюють спірні відносини, не оминаючи при цьому їхню відповідність конституційним принципам верховенства права та справедливості.

Суд зазначив, що обчислення і призначення державної пенсії по інвалідності відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону № 796-XI з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відбувається не автоматично, а потребує зовнішньо вираженого письмового бажання пенсіонера отримувати такого виду пенсію. Лише після подання заяви відповідної форми та змісту виникає право пенсіонера на обчислення та призначення йому пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

26. У рамках обставин цієї справи та доводів апеляційних скарг інших учасників цього провадження важливо зазначити також, що якщо пенсіонер із числа військовозобов`язаних, призваних на військові збори, або інші військовослужбовці, але не з числа військовослужбовців строкової служби, виявлять бажання отримувати пенсію по інвалідності відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону № 796-XI з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оформлять таке бажання поданням відповідної заяви до дати ухвалення і оприлюднення КСУ Рішення № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року, а пенсійний орган до дати ухвалення і оприлюднення КСУ Рішення № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року відмовить у призначенні такої пенсії через те, що такі категорії осіб не мають право на призначення пенсії по інвалідності з означеного розміру, то для того, щоб призначити згадуваний вид пенсії після ухвалення Рішення № 1-р (ІІ)/2019, військовослужбовці, які набули право на цю пенсію, повинні подати заяву про її призначення, оскільки попередня заява вичерпала свою зобов`язальну (спонукальну) властивість (спроможність).

У разі, коли пенсіонер з числа військовозобов`язаних, призваних на військові збори, або інші військовослужбовці, але не з числа військовослужбовців строкової служби, подали заяву про призначення пенсії по інвалідності відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону № 796-XI з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, до дати ухвалення і оприлюднення Рішення № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року, а пенсійний орган рішення за наслідками розгляду такого звернення ухвалював після набрання чинності Рішенням № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року, за яким названа категорія військовослужбовців набула право на призначення пенсії по інвалідності за описаних вище умов, то такі особи повинні мати законні очікування на призначення їм цього виду пенсії з 26 квітня 2019 року, тобто з установленої законодавством підстави для її призначення.

Якщо пенсіонер із числа військовозобов`язаних, призваних на військові збори, або інші військовослужбовці, зокрема й з числа військовослужбовців строкової служби, подали заяву про призначення пенсії з інвалідності відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону № 796-XI з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, віддалено від дати набуття права на призначення пенсій по інвалідності на підставі названих положень закону (01 жовтня 2017 року), але просять призначити і виплачувати таку пенсію від дати набуття права на неї, така пенсія має бути обчислена і призначена за наявності для цього підстав, встановлених законом, від дати виявлення бажання її отримувати.

Окремого висвітлення потребує ситуація, коли пенсіонер виявив бажання отримувати пенсію по інвалідності відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону № 796-XIІ з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, подав відповідну заяву, датовану у часі та просторі днем, коли КМУ на виконання вимог частини третьої статті 54 Закону № 796-XIІ своїм нормативно-правовим актом ще не визначив умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, а пенсійний орган використовує відсутність такого акта як підставу для відмови в задоволенні заяви пенсіонера про переведення його на пенсію по інвалідності з моменту виявлення бажання або задовольняє такі вимоги, але від дати набрання чинності нормативно-правовим актом, який встановлює умови, порядок та мінімальні розміри пенсійних виплат.

Із положень частини третьої статті 59 та частини третьої статті 54 Закону № 796-XІI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випливає, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами КМУ з відповідних питань.

Відповідно до абзацу першого підпункту 3 пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2148-VIII КМУ у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом, яким, слід нагадати, частина третя статті 59 Закону № 796-XІI була викладена в новій редакції і порушення якої стверджується у цьому спорі, мав привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Наведені законодавчі положення дають підстави визнати, що матеріальний закон встановив право зацікавленої особи (пенсіонера) на певний вид пенсії, унормував час, з якого така особа набуває право на належне їй благо, і не обмежив реалізацію цього права залежністю від часу прийняття Урядом України механізму реалізації цього права. Покладання за законом на КМУ обов`язку видати нормативно-правовий акт, який має регулювати умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, переслідувало законну мету лише забезпечити, уможливити здійснення права пенсіонера на певний вид соціального захисту, який не може залежати від неоперативності, тривалості чи інших форм несвоєчасного запровадження механізму реалізації права на вид пенсійного забезпечення, що за певних обставин може бути розцінене як втручання у майнові права особи, які захищаються статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

З цього приводу варто звернутися до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своєму рішенні від 24 липня 2014 року у справі «Будченко проти України» (заява № 38677/06) дійшов висновків, з яких можна визнати, що якщо відповідне національне законодавство, яке давало особі право на певне майно (майнові права) та згідно з яким мав бути запроваджений відповідний механізм упродовж певного (короткого) строку, але не був запроваджений чи запроваджений після спливу якогось проміжку часу, то в такому разі незапровадження механізму є порушенням (за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).

З наведених міркувань можна підсумувати, що якщо пенсіонер заявив про право на призначення йому певного виду пенсії за умови, коли матеріальний закон про право, форми і види пенсійного забезпечення передбачає право, підстави, розмір та види складових перерахунку пенсії, але не унормовує або несвоєчасно унормовує умови, порядку призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відмова у призначенні пенсії із посиланням на відсутність нормативного акта про порядок і умови призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності має визнаватися протиправною, оскільки право на призначення (перехід на новий вид) пенсії не може і не має залежати від механізму його реалізації.

Проектуючи ці висновки на питання, які Велика Палата поставила у цій справі, слід визнати, що якщо пенсіонери із числа військовослужбовців, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, подали заву про перехід на пенсію по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ за умови, що на час подання заяви Уряд України ще не запровадив механізм реалізації права на таку пенсію або запровадив його віддалено від дати звернення про переведення на інший вид пенсії, то такі особи мають законні очікування на призначення і виплату пенсії по інвалідності від часу виявлення бажання призначити пенсію, передбачену частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ, незалежно від того, чи КМУ визначив умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи (зокрема, йдеться про постанову Уряду України від 26 червня 2019 року № 543, якою абзац перший пункту 91 Порядку № 1210 викладено у редакції, за якою за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, <�…> і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою (про формулу див. вище)).

За такої ситуації посилання пенсійного органу на відсутність механізму реалізації права на пенсію як на підставу для відмови в переведенні на інший вид пенсії чи як на підставу для призначення пенсії з дати набрання чинності такого акта КМУ не може визнаватися правомірним.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз'яснення:

Огляд судової практики ВС-ККС за березень 2020 року

В огляді зібрано найцікавіші правові позиції з проблем кримінального та кримінального процесуального права, що містяться в постановах, ухвалених Касаційним кримінальним судом у березні 2021 року.

Зокрема, Касаційний кримінальний суд звернув увагу на такі проблеми кримінального права України, як:

✅ визначення суб’єкта зловживання службовим становищем (ст. 369-2 КК України) під час дії примітки до цієї статті із вказівкою на нечинний Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції»;

✅ визначення характеру дій співучасників розбою (ст. 187 КК України) у межах їхньої попередньої домовленості на спільне вчинення цього злочину;

✅ кримінально-правова кваліфікація безгосподарського використання земель (ст. 254 КК України) та порушення встановлених правил охорони надр (ч. 2 ст. 240 КК України), зокрема, їх відмежування від суміжних складів адміністративних правопорушень.

Окрім того, Касаційний кримінальний суд висловився з приводу таких питань кримінального процесуального права України:

✅ як впливає на вирішення кримінального провадження рішення Конституційного Суду України, яким визнано неконституційною статтю або частину статті Особливої частини КК України, що інкримінувалася особі;

✅ чи реалізовано обвинуваченим право на участь перекладача, якщо суд не забезпечив з’явлення останнього у судове засідання, у ході якого було допитано експерта та проведено судові дебати;

✅ чи можна відносити радіотехнічну розвідку до різновиду втручання в приватне спілкування та чи потрібна ухвала слідчого судді на її проведення.

Упродовж березня 2021 року Касаційний кримінальний суд висловлював також інші, не менш цікаві правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

Огляд рішень ЄСПЛ за березень 2021 року

Як і зазвичай, звертаємо вашу увагу на найцікавіші рішення.

Так, у справі BİLGEN v. Turkey ЄСПЛ розглянув питання дотримання статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) у зв’язку з тим, що суддя не мав змоги оскаржити законність свого переведення без своєї згоди до іншого суду.

ЄСПЛ нагадав про важливість судової незалежності та процесуальних гарантій для її захисту стосовно рішень, які впливають на кар’єру судді. Водночас ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції в цій справі, оскільки така відсутність доступу заявника до суду не переслідувала легітимної мети.

Актуальним у контексті захисту права власності на вилучене державою майно є рішення у справі DABIĆ v. Croatia. За її обставинами, будинок заявника на період його відсутності в країні у зв’язку з військовою операцією у серпні 1995 року було вилучено державою для тимчасового розміщення біженців. Зрештою, будинок було пошкоджено, а речі – викрадено. Національні суди відмовили в задоволенні вимоги заявника про компенсацію завданої біженцями шкоди.

ЄСПЛ, дійшовши висновку про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (захист права власності), встановив, що відповідальність за шкоду, завдану майну заявника, має покладатися не лише на того, хто її заподіяв, а і на державу.

У справі MATALAS v. Greece заявника було визнано винним у наклепі на колишнього юриста очолюваної ним компанії.

Більше того, за ці дії заявника покарали 5 місяцями позбавлення волі умовно.

Констатуючи порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів) у цій справі, ЄСПЛ наголосив, що характер та зміст спірних висловлювань заявника, які по суті були оціночними судженнями, не мали призвести до позбавлення його волі навіть умовно, адже така санкція неминуче мала стримувальний вплив на свободу слова.

Окрім цього, огляд містить перелік рішень, ухвалених ЄСПЛ у справах щодо України.

Рішення ЖОАС про визнання рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку протиправним та зобов'язання зареєструвати податкову накладну та стягнення витрат на правову допомогу

Справа № 240/19482/20

Це чергова наша справа щодо неправомірних дій податківців пов'язаних з безпідставною відмовою у реєстрації податкової накладної. Зараз вже у Житомирі.

Суд вважає за необхідне вказати, що надання платником податків, вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної залежить, зокрема від чіткого визначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, однак як було раніше відмічено, контролюючим органом конкретного переліку документів не надано. Як встановлено судом, позивачем надано вичерпний перелік документів для підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної.

Вказаний факт свідчить про відсутність правових підстав для відмови в реєстрації вказаної податкової накладної.

Суд звертає увагу на той факт, що зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак, є неправомірним.

Постанова ВС-КЦС щодо можливості звернення з позовом про стягнення коштів у разі невиконання мирової угоди

Cправа № 752/423/20

Це наша справа. Суд зазначив, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, вирішено питання щодо тотожного позову, який розглядається, тобто позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, постановленого у справі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, випливає із сутності законної сили такого судового рішення, а саме його виключності.

Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов'язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2021

4309
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
0