Обласна (військова) адміністрація має право вимагати розірвання договору тимчасового довгострокового користування лісовою ділянкою, навіть якщо не є стороною договору – ВП ВС (справа № 902/111/24)  

При цьому вимога про розірвання такого договору є належним та ефективним способом захисту і не потребує пред'явлення вимоги про знесення самочинного будівництва, якщо договором врегульовано повернення земельної ділянки та приведення її в придатний для використання стан.

Таких висновків дійшла Велика Палата ВС у справі за позовом прокурора в інтересах держави в особі ОВА до ТОВ і ДП про розірвання договору тимчасового користування та зобов’язання повернути лісову ділянку.

За обставинами справи на підставі розпорядження ОДА між відповідачами було укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою. Однак ТОВ здійснило на ній забудову без згоди постійного користувача — ДП, чим порушило умови договору.

Перед Великою Палатою ВС постало питання про можливість пред’явлення ОВА, яка не є стороною правочину в спірних правовідносинах, вимоги про розірвання договору.

Велика Палата ВС звернула увагу, що держава реалізує своє право власності на лісові земельні ділянки шляхом передання їх у постійне користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, а право розпорядження – шляхом наділення відповідних суб’єктів владних повноважень, які діють від імені держави, правом розпорядження цими ділянками шляхом прийняття відповідних розпорядчих актів.

Обласні державні адміністрації (під час воєнного стану – військові) є органами, уповноваженим здійснювати від імені держави повноваження власника лісової ділянки, вчиняти дії щодо прийняття рішень про передачу лісової ділянки в постійне та тимчасове користування, а також органами, уповноваженими на здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері лісових відносин.

Отже, ОДА (нині – ОВА) має повноваження вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю, які виникли з договору тимчасового довгострокового користування лісами, у тому числі вимагати припинення права тимчасового користування лісовою ділянкою шляхом розірвання договору в судовому порядку.

Разом з тим відповідно до умов спірного договору його дія припиняється, зокрема, у разі проведення ТОВ будь-якого будівництва без згоди ДП. Тому встановлення факту таких порушень не потребує дослідження питання щодо істотності порушень умов договору відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, а є самостійною підставою для розірвання договору.

Також правовими наслідками припинення дії договору є, зокрема, виникнення в ТОВ обов’язку повернути лісову ділянку у стані, придатному для ведення лісового господарства, та відшкодовувати завдані збитки в порядку, визначеному законом. Отже, під час звернення до суду з позовом про розірвання договору від позивача не вимагається вчинення дій, передбачених ст. 376 ЦК України, і не є обов’язковим пред’явлення вимоги про знесення самочинного будівництва та/або визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Вимога про розірвання відповідного договору є належним та ефективним способом захисту.

Постанова ВП ВС від 7 травня 2025 року у справі № 902/111/24 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/127680294.