Невідповідність здобувача ліцензії ліцензійним умовам - є однозначною підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії, навіть у випадку встановлення неправомірності однієї з підстав відмови (ВС КАС справа № 826/11347/17 від 16.09.2021 р.)

Фабула судового акту: Рішення цікаво тим, що ВС КАС визнав конкретний пункт відмови у видачі ліцензії позивачу протиправним та скасував саме цей пункт - а не рішення про відмову в цілому, на противагу судів попередніх інстанцій, які вважали невідповідність однієї із підстав відмови - причиною для скасування такої в цілому (при цьому вийшовши за межі позовних вимог).

Позивач, який звертався до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі також - “Нацкомфінпослуг”) із заявою про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) - отримав відмову у її видачі.

Не погоджуючись лише із одним підпунктом відмови - він подав позов, де вимагав визнання протиправним та скасування саме цього підпункту в частині відмови у видачі ліцензії у зв'язку з виявленням недостовірності даних у підтвердних документах.

Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог (позов задовольнив частково) та визнав протиправним (скасував) розпорядження Нацкомфінпослуг про відмову у видачі ліцензії в цілому. Суд апеляційної інстанції погодився з доводами окружного адмінсуду та залишив рішення в силі.

Так, судами встановлено, що оскаржуваним розпорядженням Нацкомфінпослуг постановила: - відмовити позивачу у видачі ліцензії у зв`язку зі встановленням невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам та виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії, а саме:

1.1. примірний договір фінансового лізингу не містить обов’язкового підтвердження, щодо надання клієнту інформації про діяльність цієї фінустанови- що є порушенням вимог абзацу десятого пункту 24 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №913 (надалі також - “Ліцензійні умови”);

1.2. у Внутрішніх правилах (в одному із пункті) надання послуг з фінансового лізингу, затверджених позивачем міститься інформація щодо найменування позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКЛКАПІТАЛ»), яка не відповідає інформації, зазначеній в заяві (де Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКА КАПІТАЛ»);

1.3. у позивача на дату подання документів на отримання ліцензії наявні невиконані заходи впливу: постанови про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг - що є порушенням вимог пункту 11 Ліцензійних умов.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції - вважали, що помилка, допущена у Внутрішніх правилах (п.1.2. відмови), є технічною помилкою, допущеною при наборі тексту, яка не впливає ні на зміст, ні на сприйняття тексту Внутрішніх правил. Тому, виходячи за межі позовних вимог (оскільки такі, на думку суду не відновили б у повній мірі порушеного права позивача) - скасували оскаржувану відмову повністю.

Нацкомфінпослуг подала касаційну скаргу. ВС КАС визнав вихід за межі судів попередніх інстанцій безпідставним, у зв’язку із чим - змінив резолютивну та мотивувальну частини їх рішень. ВС КАС зазначив наступне:

У відповідності до частини третьої статті 13 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії є:

1) встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії;

2) виявлення недостовірних даних у підтверджуючих документах, поданих здобувачем ліцензії. (Тобто встановлення на момент подання документів здобувачем ліцензії чи ліцензіатом наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб`єкта господарювання при цьому не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб`єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною).

Разом із тим, за загальним правилом, суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві. Суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших законодавчих приписів, ніж ті, про які зазначає позивач.

Отже у цій справі: Так, дійсно тексті Внутрішніх правил надання послуг з фінансового лізингу позивачем неодноразово вказується правильне найменування позивача, а помилка, допущена на сторінці 5 Внутрішніх правил, є технічною помилкою, допущеною при наборі тексту, яка не впливає ні на зміст, ні на сприйняття тексту Внутрішніх правил. Тому ВС КАС погодився з висновками судів про необґрунтованість підпункту 1.2 відмови і необхідності скасування такого її підпункту.

Проте, вирішуючи цей спір, попередні суди не встановили відсутності порушень з боку позивача, щодо інших підпунктів відмови (1.1. та 1.2.) - а отже дійшли помилкового висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог. Адже - невідповідність здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії, у відповідності до статті 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»є підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

Аналізуйте судовий акт: Наявність у забудовника об`єктів із середнім та значними наслідками укладених трудових договорів з найманими працівниками є обов’язковою умовою для отримання ліцензії (ВС/КАС, у справі № 808/2508/17,08.04.20);

Продаж алкоголю без ліцензії, особі, що недосягла 18 років: незалежно від того хто здійснив продаж (офіціант, бармен), відповідальність несе суб’єкт господарювання від імені якого здійснено реалізацію (ВС/КАС у справі № 804/8054/17 від 09.03.2021);

Принцип «мовчазної згоди» не може застосовуватись для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності (ВС/КАС № 826/2810/17 від 26.06.2018);

Не суперечить законодавству стягнення заборгованості за кредитом і процентів за користування грошима в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором; неустойка стягується в національній валюті (справа № 754/12040/15-ц, 04.10.17).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа №826/11347/17

адміністративне провадження № К/9901/1546/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №826/11347/17

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКА КАПІТАЛ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження № 526 від 10.03.2017 в частині, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргоюНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Аблова Є.В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Бужак Н.П., суддів: Костюк Л.О., Мельничука В.П.,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ТОВ "ЕСКА КАПІТАЛ" звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування підпункту 1.2 пункту 1 розпорядження № 526 від 10 березня 2017 року "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕСКА КАПІТАЛ" у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)" в частині відмови у видачі ліцензії на надання послуг фінансового лізингу, у зв`язку з виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії.

Свої вимоги Товариство обґрунтовувало протиправністю оскаржуваного рішення через невірність твердження відповідача, викладеного у підпункті 1.2 пункту 1 розпорядження щодо надання Товариством недостовірної інформації.

Окружний адміністративний суд міста Києва вийшов за межі позовних вимог та своїм рішенням від 10 липня 2018 року вирішив:

«Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКА КАПІТАЛ» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження № 526 від 10 березня 2017 року «Про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «ЕСКА КАПІТАЛ» у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)».

Відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКА КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 36258745, адреса: 03067, Київ, вул.Машинобудівна, 50-А) сплачений ним судовий збір у розмірі 1600,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (код ЄДРПОУ 38062828, вул.Б.Грінченка, 3, Київ, 01001).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.»

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судами встановлено, що за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКА КАПІТАЛ" про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг від 22.02.2017 №220217/1 (вх. від 24.02.2017 №1053/ФК) і доданих до неї документів, відповідачем прийнято розпорядження № 526 від 10 березня 2017 року "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕСКА КАПІТАЛ" у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)".

Так, Національна комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг оскаржуваним розпорядженням постановила:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕСКА КАПІТАЛ" у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг фінансового лізингу, у зв`язку зі встановленням невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії, та виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії, а саме:

1.1. примірний договір фінансового лізингу не містить підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надана клієнту, як це передбачено пунктом 9-1 частини першої статті 6 Закону, що є порушення вимог абзацу десятого пункту 24 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №913;

1.2. у пункті 3.1 розділу 3 «Порядку здійснення внутрішнього контролю за наданням послуг фінансового лізингу клієнтам» Внутрішніх правил надання послуг з фінансового лізингу, затверджених наказом директора Товариства від 10.01.2017 № 10/01-1, міститься інформація щодо найменування Товариства (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКЛ КАПІТАЛ»), яка не відповідає інформації, зазначеній в заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКА КАПІТАЛ»);

1.3. у Товариства на дату подання документів на отримання ліцензії наявні невиконані заходи впливу (незалежно від того, чи настав строк їх виконання), а саме: постанови про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг від 18.04.2016 № 248/16/03/01- ЛК (термін виконання - 18.05.2016), що є порушенням вимог пункту 11 Ліцензійних умов.

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним в частині висновків, що інформація щодо найменування Товариства не відповідає інформації, зазначеній в заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, звернувся до суду із цим позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що помилка, допущена на сторінці 5 Внутрішніх правил, є технічною помилкою, допущеною при наборі тексту, яка не впливає ні на зміст, ні на сприйняття тексту Внутрішніх правил. При цьому, виходячи за межі позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача відносно скасування спірного розпорядження лише в частині підпункту 1.2 пункту 1 розпорядження №526 від 10.03.2017 не відновлять у повній мірі порушеного права позивача на отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що судами не було надано оцінки іншим порушенням Ліцензійних умов, що, в свою чергу не свідчить про протиправність оскаржуваного розпорядження в цілому.

У поданому відзиві позивач просить відмовити у задоволенні скарги, а судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, частиною другою статті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 №2664-III(далі - Закон №2664), метою якого є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 28 Закону №2664(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.15 року №222-VIIIліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 6 Закону орган ліцензування видає ліцензії на право здійснення видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону.

Види господарської діяльності, на здійснення яких державний колегіальний орган видає ліцензії, встановлюються цим Законом.

Орган ліцензування для цілей цього Законуза відповідним видом господарської діяльності: 1) отримує та розглядає заяву разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, і за результатом їх розгляду приймає рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії, оформлення, переоформлення та видачу інших документів, що стосуються сфери повноважень органу ліцензування.

Рішення органу ліцензування оформлюються організаційно-розпорядчими актами за підписом керівника органу або його заступника згідно з розподілом повноважень.

У відповідності до частини третьої статті 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії є:

1) встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії;

2) виявлення недостовірних даних у підтверджуючих документах, поданих здобувачем ліцензії. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб`єктом господарювання до органу ліцензування, є встановлення на момент подання документів здобувачем ліцензії чи ліцензіатом наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб`єкта господарювання. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб`єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною.

Як встановлено судами, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії позивачу, однією з підстав такого рішення було виявлення недостовірних даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії, а саме - через неправильне зазначення літери у найменуванні позивача, яке містилося на сторінці 5 Внутрішніх правил надання послуг з фінансового лізингу, затверджених наказом позивача від 10.01.2017 року № 10/01-1.

Проте, згідно зі встановленими обставинами, у тексті Внутрішніх правил надання послуг з фінансового лізингу позивачем неодноразово вказується правильне найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКА КАПІТАЛ», а помилка, допущена на сторінці 5 Внутрішніх правил, є технічною помилкою, допущеною при наборі тексту, яка не впливає ні на зміст, ні на сприйняття тексту Внутрішніх правил.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів про необґрунтованість підпункту 1.2 пункту 1 розпорядження № 526 від 10 березня 2017 року.

Разом з цим, Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог. Так, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не досліджувалися та не оцінювались інші пункти розпорядження, а тому без надання ним правової оцінки у судів були відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог з огляду на таке.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за загальним правилом, суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Колегія суддів відзначає, що гарантоване статтею 55 Конституції Україниправо на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.

Таким чином, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших законодавчих приписів, ніж ті, про які зазначає позивач.

Так, у підпункті 1.1. оскаржуваного розпорядження зазначено, що примірний договір фінансового лізингу не містить підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надана клієнту, як це передбачено пунктом 9-1 частини першої статті 6 Закону, що є порушення вимог абзацу десятого пункту 24 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №913.

У зв`язку з цим слід зазначити, що згідно з абз.10 п.24 Ліцензійних умов фінансова установа зобов`язана надавати фінансові послуги на підставі договору, який відповідає вимогам статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статей 11і 18 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 10561 Цивільного кодексу України, інших законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, вимогам до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, визначеним Нацкомфінпослуг, та положенням внутрішніх правил надання фінансових послуг фінансовою установою. Якщо відповідно до вимог законодавства додатком до внутрішніх правил надання фінансових послуг є типовий договір, договори з надання фінансових послуг, що укладаються фінансовою установою, повинні відповідати такому типовому договору.

Пунктом 9-1 частини першої статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"встановлено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Законунадаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен, зокрема, містити підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту.

Частиною другою статті 12 цього Законувстановлено, що фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про:

1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг;

2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість;

3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги;

4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги;

5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги;

6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів;

7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

У підпункті 1.3 оскаржуваного розпорядження зазначено, що у Товариства на дату подання документів на отримання ліцензії наявні невиконані заходи впливу, а саме: постанова про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг від 18.04.2016 № 248/16/03/01- ЛК (термін виконання - 18.05.2016).

Разом з цим, пунктом 11 Ліцензійних умов установлено, що у здобувача ліцензії / ліцензіата на дату подання документів на отримання ліцензії повинні бути відсутні невиконані заходи впливу (незалежно від того, чи настав строк їх виконання).

Проте, вирішуючи цей спір, суд не встановив відсутності порушень з боку позивача пунктів 11, 24 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №913, а отже дійшов помилкового висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог.

Крім того, судами не було враховано, що невідповідність здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії, у відповідності до статті 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»є підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

Відтак у судів попередніх інстанцій не було підстав для виходу за межі позовних вимог й задоволення позову шляхом визнання протиправним і скасування розпорядження в повному обсязі.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2018 року змінити, виклавши абзаци 1, 2 резолютивної частини судового рішення в наступній редакції:

«Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКА КАПІТАЛ» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати підпункт 1.2 пункту 1 розпорядження № 526 від 10 березня 2017 року «Про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «ЕСКА КАПІТАЛ» у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)».

Абзац 4 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2018 року - виключити.

Виключити з мотивувальних частин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року висновок про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог.

В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №826/11347/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду