Неудавшиеся судебное взыскание банка по кредиту или как отменить заочное решение 2014г. Пять лет спустя +готовый текст апелляционной жалобы (в деле № 200/534/14-ц от 16 января 2019 г.)

Фабула судового акту: Днепровским апелляционным судом полностью отменено заочное решение 2014 г. о взыскании с нашего клиента долга по кредиту в связи с пропуском банком исковой давности (такое основание для удовлетворения апелляции крайне редки, т.к. исковая давность обычно применяется судом в первой инстанции). Также с банка взысканы судебные издержки за подачу клиентом апелляции.

Интересно данное дело тем, что исковую давность применил именно суд апелляционной инстанции, т.к. при принятии заочного решения ответчик не был надлежащим образом проинформирован про рассмотрение дела и поэтому не мог воспользоваться своим правом на подачу заявления о применении исковой давности в суде первой инстанции.

Дело выиграно полностью благодаря многолетнему опыту в кредитных делах юристов Гильдии профессиональных юристов. Хотя дело совсем не простое, что видно из его хронологии:

04.03.2014 г. принято, без уведомления клиента, заочное решения о взыскании долга по кредиту в пользу ПриватБанка http://reyestr.court.gov.ua/Review/37497470

02.04.2014 г. клиент подал заявление о пересмотре заочного решения, но суд оставил заявление без движения до момента уплаты клиентом судебного сбора за подачу заявления http://reyestr.court.gov.ua/Review/57937037

18.04.2014 г. суд вернул клиенту заявления о пересмотре заочного решения т.к. так и не был уплачен судебный сбор http://reyestr.court.gov.ua/Review/38463567

В начале августа 2018 г. клиент обратился в Гильдию профессиональных юристов для отмены взыскания исполнительной службой по выданному исполнительному листу на основании заочного решения 2014 г.

22.08.2018 г. Васильевым Павлом Сергеевичем юристом Гильдией профессиональных юристов было подготовлено и поданно повторное заявление о пересмотре заочного решения. Суд отказал в удовлетворении заявления, мол необоснованно http://reyestr.court.gov.ua/Review/76112586

На отказ суда в виде ухвалы, была подана апеляция.

16.01.2019 г. Днепровский апелляционный суд принял постановление которым полностью удовлетворил апелляционную жалобу, подготовленную Васильевым Павлом Сергеевичем юристом Гильдией профессиональных юристов, и было отменено заочное решение о взыскании кредита с клиента на основании применения исковой давности в апелляционной инстанции http://reyestr.court.gov.ua/Review/79305234

Полный текст постановления Днепровского апелляционного суда:

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1691/19 Справа №200/534/14-ц

Суддя у 1-й інстанції - Шевцова Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2014 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 06.07.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNP0AN09980436, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 67 093,60 грн зі строком користування до 06.07.2014 року, на умовах платності та повернення. Відповідач належним чином умови договору не виконував, у зв'язку з чим станом на 23.12.2013 року утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути в примусовому порядку та складає 154 409,76 грн: заборгованість за кредитом в розмірі 40 227,62 грн, заборгованість за відсотками 54 417,94 грн, заборгованість за комісією 3 076,92 грн, пеня 56 687,28 грн.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість кредитним договором від 06.07.2006 року станом на 23.12.2013 року в розмірі 137 950,10 грн, яка складається з наступного: 40 227,62 грн - заборгованість за кредитом; 54 417,94 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 076,92 грн. - заборгованість з комісії; 40 227,62 грн - пеня, а також судовий збір в розмірі 1 544,10 грн, а всього 139 494,20 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові, відповдно до ч 4 ст. 267 ЦК України.

Передбаченим ст.360 ЦПК України правом на подання відзиву позивач не скористався.

Вислухавши представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.07.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № DNP0AN09980436, за умовами якого відповідачу ОСОБА_1 видано кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 67 093,60 грн, за умови сплати відсотків в розмірі 16,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з терміном повернення до 06.07.2014 року.

Відповідач належним чином не виконував умови договору, у зв'язку з чим станом на 23.12.2013 року, згідно розрахунку позивача, утворилась заборгованість в сумі 154 409,76 грн. та складається з заборгованості за кредитом в розмірі 40 227,62 грн, заборгованості за відсотками 54 417,94 грн, заборгованості за комісією 3 076,92 грн., пені 56 687,28 грн.

Ухвалюючи заочне рішення у справі, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.509 551 554 610 625 1054 ЦК України, дійшов висновків, що сума заборгованості підлягає частковому стягненню.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким рішенням з огляду на наступне.

Згідно п.7.1 Кредитного договору № DNP0AN09980436, погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами в період з "06" по "13" число кожного місяця.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу.

Згідно наданого позивачем розрахунку, останнє погашення заборгованості відбулося 09 березня 2010 року, тобто з наступного місяця, в який мав бути внесений черговий платіж, виникло право кредитора на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Однак з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду лише в січні 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі до винесення ним рішення.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що він не був повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, а у перегляді заочного рішення суду йому було відмовлено.

Відповідно до частини п'ятої статті 74 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи у суді першої інстанції.

При цьому в порушення вимог ст.224 ЦПК України у справі було ухвалено заочне рішення, а ухвалою від 22 серпня 2018 року відповідачу було відмовлено в його перегляді.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права, а судді - керуючись відповідним принципом (частина першастатті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції, частина першастатті 47 цього Закону в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанцій; стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції), суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно зі статтею 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо БегеерБ.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення.

Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц.

З огляду на зазначене, апеляційний суд приймає до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності, та приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно положень ч.4 ст.267 ЦПК України.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України, з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 498,85 грн.

Керуючись ст.ст. 367 374 376 382 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2014 року - скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2498,85 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова

Текст апеляционной жалобы:

Апеляційний суд Дніпропетровської області

вул. Харківська, 13, м. Дніпро, 49000

телефони: (056)744-25-60 (056)744-79-76,

електрона пошта: inbox@dpa.court.gov.ua

через

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

проспект Дмитра Яворницького ,57, м. Дніпро, 49000

тел. канцелярії (056) 744-00-77,

елек. пошта: inbox@bs.dp.court.gov.ua

Особа, яка подає апеляційну

скаргу (відповідач): , ІПН

вул. , буд.___, м. Дніпро, 49000

поштова адреса: вул. Барикадна, 15А,

м. Дніпро, 49044, тел.095-235-31-10

Позивач: Публічне Акціонерне Товариство

Комерційний Банк "Приватбанк", код 14360570

вул. Грушевського, будинок 1Д, м. Київ, 01001

засоби зв’язку невідомі

10.09.18

Апеляційна скарга

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від ___ .2014 р. справа 200/534/14-ц про стягнення заборгованості

З оскаржуваним рішенням я не згодний, оскільки вона прийняте з порушенням процесуального права, що підтверджую наступним.

1) Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України 2004 року сторони до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті,зобов'язані повідомити суд про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмета спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмета спору.

Проте всупереч вимогам цієї статті позивач не повідомив суд про існування рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13.03.2011 р. по справі 2-5391/11 про стягнення з мне заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Вказану обставину суд першої інстанції при перегляді заочного рішення – не дослідив, що підтверджується змістом ухвали від 22.08.2018 р.

2) Дії позивача, щодо дострокового стягнення в судовому порядку всієї суми за договором є фактом дострокового припинення договірних зобов’язань саме 26.05.2011 р. (дата подання позову за першою справою).

3) Позивач не повідомив, що 01.06.2009 р. я добровільно передав, а позивач прийняв за актом автомобіль, який було придбано мною за кредитні кошти.

Факт мого добровільного повернення майна, та прийняття його позивачем є самостійною підставою для припинення кредитного договору датою прийняття банком майна. Та усі подальші дії банку зі стягнення заборгованості, нарахування відсотків, неустойки після фактичного припинення договірних відносин – не відповідають законодавству.

Отже зі сторони позивача наявне невиконання ст.131 ЦПК та ст.13 ЦК.

4) Не відповідає законодавству і стягнення комісії за кредитним договором, оскільки комісія банка не передбачена ст.ст.1046 1047 ЦК.

Розмір заборгованості за процентами за користування кредитом явно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту. Пеня також значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту. Вказані перевищення не відповідають загальним засадам цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ч.1 ст.3 ЦК).

5) Суд не дослідив ту обставину, що починаючі з 01.02.2009 року процентна ставка підвищилась банком в односторонньому порядку з 16,08% до 27,48%, без отримання на це моєї згоди. При цьому, розрахунок заборгованості за договором, що мається в матеріалах справи (а.с.5-6) оформлений з порушенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки відсутня інформація ПІБ та посада хто саме склав вказаний розрахунок та чи є у вказаної особи повноваження на такі дії.

Усе вищезазначене, є суттєвими обставинами, які не були враховані при винесенні заочного рішення від 2014 року. В тому числі, в момент прийняття позивачем автомобіля зобов’язання перед банком в мене припинилося добровільним виконанням, що відповідає главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на момент винесення заочного рішення) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав.

Отже, підчас прийняття заочного рішення я був позбавлений можливості таких процесуальних дій, які мав на меті зробити, якщо був би присутній на судовому засіданні, в тому числі:

- подання заяви про застосування позовної давності до вимог позивача;

- подання та витребування у банка кредитної справи (де міститься акт про отримання банком авто та заочне рішення від 2011 року);

- подання заперечень на позов істотно б вплинули на розгляд справи по суті так як в позовній заяві позивач наводить неправдиву інформацію, яка не співпадає з реальними подіями, щодо фактичних обставин у справі та розміру заборгованості;

- датою 01.06.2009 припинення дії кредитного договору, що є підставою для припинення подальшого нарахування заборгованості за тілом кредиту/процентами/пенею.

Відтак, прийняте заочне рішення та розгляд справи без моєї участі є діями протиправними, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

Щодо застосування позовної давності: суд першої інстанції який прийняв заочне рішення, не повідомивши мене належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив мене права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Вказане порушення суд першої інстанції міг виправити, задовольнивши заяву про перегляд заочного рішення. Проте в ухвалі від 22 серпня 2018 року суд не встановив причини моєї неявки на судові засідання через неналежність повідомлення про час і місце розгляду справи. Крім того, не дослідивши кредитний договір і проведений позивачем розрахунок процентів і пені за цим договором, не визначивши початок перебігу позовної давності за вимогами позивача про стягнення таких процентів і пені, в ухвалі від 22 серпня 2018 року суд визнав безпідставними мої доводи стосовно того, що вказаний розрахунок є помилковим, і що позивач звернувся до суду, пропустивши позовну давність. Дослідження зазначених обставин, на які я посилався у заяві про перегляд заочного рішення, мало істотне значення для вирішення спору, оскільки у разі їх підтвердження у задоволенні позову може бути відмовлено.

Той факт, що я не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом моєї заяви про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції (аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду справа 200/11343/14-ц від 17.04.2018 р., посилання ЄДРСР: 74963810).

Щодо сплати судового збору: я зараз ніде не працюю та не зареєстрований як фізична особа підприємець. Я знаходжусь у активному пошуку роботи, постійно відвідую співбесіди щодо працевлаштування, але моя кандидатура через мій вік є не затребуваною. Трохи допомагають коштами родичі. Одним словом, саме зараз матеріально дійсно важко, дуже важко.

Мій дохід не дозволяє сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки з серпня 2016 року ніде не працюю, також з не зареєстрований як фізична особа підприємець та інших джерел для існування у мене не має. Вказані обставини підтверджую:

- формою ОК-7 Пенсійного фонду України індивідуальні відомості про застраховану особу;

- відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2017 по 2 квартал 2018 р.;

- роздруківкою відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вищезгаданий перелік документів є достатніми доказами для звільнення від сплати судового збору, що також підтверджується практикою Верховного Суду при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору, а самеухвала Верховного суду від 22.01.18р. у справі №522/12014/16 посилання на ЄДРСР:71750081 та ухвала Верховного Суду від 18.01.18 р. у справі №210/5503/16 посилання на ЄДРСР:71666738.

У розрізі п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» я маю право на звільнення від сплати судового збору, оскільки розмір судового збору перевищує 5% розміру мого річного доходу за попередній календарний рік.

Єдиним органом державної вдали, який облікує дані про доходи всіх осіб в державі є Державна фіскальна служба України та її територіальні органи.

Апеляційну скаргу подано у вересні 2018 року, тому календарний рік слід рахувати з вересня 2017р. тобто з третього кварталу 2017 року. За вказаний період, згідно відомостей Державної фіскальної служби України, я нічого не отримав*

* - відомості про доходи накопичуються у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, починаючі з 01 січня 1998 року відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), які щокварталу подаються податковими агентами до територіальних органів ДФС. Інформація про доходи за останній звітний період надається через 50 днів після його закінчення.

Отже, сума судового збору перевищує 5% розміру мого річного доходу. Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є для мене тягарем та об'єктивно перешкоджає доступу до правосуддя.

Також прошу врахувати практику Європейського Суду з прав людини (рішення від 19.06.2001 року Справа "Креуз проти Польщі" (CASE OF KREUZ v. POLAND) - заява N28249/95), де суд дійшов прийшов до висновку, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Згідно ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», суд також може звільнити від сплати судового збору на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Законотворці в Цивільно процесуальному кодексі України потурбувалися і передбачили для осіб які перебувають у скрутному матеріальному положенні статтю 136, згідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З зазначених підстав, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Таким чином, є крайня необхідність для застосування шановним судом статті 136 наведеного закону для звільнення мене від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Виходячи з даних обставин сплата судового збору перешкоджатиме мені у доступі до правосуддя.

Щодо строку подання апеляційної скарги: 07.09.2018 р. мій представник у суді отримав примірник ухвали (повний текст) від 22.08.2019 р. якою суд ухвалив у задоволенні моєї заяви про перегляд заочного рішення – відмовити. Тому строк на апеляційне оскарження саме заочного рішення мною не пропущено.

Частина 4 ст.288 ЦПК визначає, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись викладеним, -

Прошу шановний суд:

1. Звільнити мене від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
2. Апеляційну скаргу розглянути за моєю участю.
3. Застосувати по справі позовну давність до вимог позивача.
4. Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.03.2014 р. справа 200/534/14-ц про стягнення заборгованості – скасувати.
5. В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Додаток в завірених копіях:

- форма ок-7 відомостей Пенсійного фонду України індивідуальні відомості про застраховану особу ;

- відомості на з Державного реєстру фізичних осіб – платників про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2017 по 2 квартал 2018;

- роздруківка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо не реєстрації як фізичної особи підприємця;

- роздруківка Постанови Великої Палати Верховного Суду справа 200/11343/14-ц від 17.04.2018р., посилання ЄДРСР: 74963810;

- примірник апеляційної скарги з додатками для позивача.

(ПІБ) (підпис)

Гильдия профессиональных юристов

Вывод имущества из-под ипотеки, отмена кредитов, ипотек, поручительств, арестов с имущества, отмена выселения с ипотечного имущества вот ссылка на группу в Фейсбуке: https://www.facebook.com/groups/211700846047561

тел.095-235-31-10, 096-476-66-66

сайт http://gpl.in.ua