Необізнаність спадкоємця про факт смерті батька, або неспілкування внаслідок неприязних відносин, не можуть бути підставами для поновлення строку для прийняття спадщини (ВС/КЦС у справі № 750/262/20 від 11.11.2020 р.)

Так, пропустивши строк для прийняття спадщини, позивач (син) звернувся до суду першої інстанції з проханням надати йому додатковий строк для прийняття спадщини. Надавши табель обліку робочого часу, він доводив, що був водієм вантажного автомобіля для міжнародних перевезень, і протягом строку для прийняття спадщини він – нібито – постійно перебував у відрядженні. Крім того, посилався на те що дізнався про смерть батька тільки після пропуску строку, тому що не спілкувався із ним та проживав окремо.

Перша інстанція, яку підтримала апеляційна інстанція - визнала наведені позивачем причини поважними, пов’язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на подання заяви – і надали додатковий строк.

Дружина спадкодавця (мачуха), звернулась до ВС/КЦС зі скаргою, у якій зазначала, що доводи позивача (сина) не підтверджені належними і допустимими доказами та йому було відомо про смерть батька в межах строку для прийняття спадщини. Крім того, він знав про тяжку хворобу батька ще з 2010 року, однак, допомогу не надавав.

ВС/КЦС, вивчивши матеріали справи, прийняв доволі обґрунтоване рішення про задоволення касаційної скарги дружини спадкодавця. Розглянувши табель обліку робочого часу, ВС/КЦС виявив, що у відрядженні позивач перебував лише 5 днів на тиждень, а інші поважні обставини пропуску строку - ним не наведено.

Правова позиція ВС/КЦС обґрунтована наступним:

1) згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України суд може поновити строк для прийняття спадщини, якщо визнає причини пропуску поважними. Поважні причини – це ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Тобто додатковий строк надається якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку можуть бути, зокрема:

• тривала хвороба спадкоємців;
• велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
• складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
• перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;
• необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Судом НЕ можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строк, як, зокрема:

• юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
• необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини;
• похилий вік;
• непрацездатність;
• невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину;
• відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
• несприятливі погодні умови тощо.

2) Отже - якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

3) При цьому, апелювання на недобросовісність поведінки іншого спадкоємця - дружини спадкодавця, щодо ненадання відомостей про відкриття спадщини, є безпідставними, оскільки це також не свідчить про поважність причин пропуску строку і не є перешкодою на вчинення спадкоємцем дій по прийняттю спадщини відповідно до норм цивільного права.

Цікавим є, також, застосування ВС/КЦС принципу пропорційності: адже має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Враховуючи що відповідач - дружина спадкодавця - постійно проживає у квартирі (яка є спадковим майном) з 1981 року, є власником 1/2 частини такої та інвалідом першої групи, обмеження позивача (сина) на прийняття спадщини, який пропустив визначений частиною 1 статті 1270 ЦК України строк без поважних причин, є пропорційними й водночас необхідним наслідком.

Отже, у цій справі: ВС/КЦС встановив, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносин між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Аналізуйте судовий акт: Перебування на амбулаторному лікуванні є підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини (ВС/КЦС у справі № 315/714/19 від 23.11.2020);

Недобросовісна поведінка нотаріуса є підставою для поновлення строку для продовження строку для прийняття спадщини (ВС/КЦС у справі № 130/2517/18 від 21.09.2020);

У позові про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідачами слід зазначати УСІХ спадкоємців, а у випадку їх відсутності орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ВС/КЦС у справі № 352/382/18 від 30 квітня 2020р);

Надаючи додатковий строк для прийняття спадщини, суд має дослідити, чи вчиняв нотаріус дії для повідомлення про відкриття спадщини, чи викликав спадкоємця, у тому числі шляхом публічного оголошення у пресі (ВС/КЦС, № 761/42165/17-ц,28.10,19).

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року м. Київ

справа № 750/262/20

провадження № 61-14038св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кравченко Володимир Володимирович, на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 березня 2020 року у складі судді Коверзнева В. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Губар В. С., Євстафіїва О. К.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3.

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги, проте у визначений законом строк спадщину не прийняв, оскільки він працює водієм вантажного автомобіля, який використовується для міжнародних перевезень, та у період з квітня 2019 року по 21 листопада 2019 року перебував у відрядженні за кордоном.

Крім того, протягом останніх років він не спілкувався зі своїм батьком, проживав окремо від нього, а про відкриття спадщини дізнався лише 20 листопада 2019 року, тобто поза межами визначеного законом строку для прийняття спадщини.

Зазначав, що вказані причини пропущення строку для прийняття спадщини є поважними.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк тривалістю в два місяці з моменту набрання судовим рішенням у цій справі законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 березня

2020 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий двомісячний строк (який рахується від дня набрання рішенням суду законної сили) для подання ним до нотаріуса заяви про прийняття спадщини ОСОБА_3 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 грн у відшкодування понесених судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 у зв`язку

з причинами, пов`язаними з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для нього, які є поважними, пропустив строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що об`єктивними поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є необізнаність з фактом смерті через припинення спілкування з батьком та постійні відрядження, що унеможливило своєчасне здійснення дій, необхідних для прийняття спадщини.

Зібраними у справі доказами достовірно встановлено факт перебування позивача з квітня 2019 року по вересень 2019 року у відрядженні за межами України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат

Кравченко В. В., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову

в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачу з березня 2019 року було відомо про відкриття спадщини, а доводи останнього про те, що він дізнався про смерть спадкодавця лише 20 листопада 2019 року не підтверджені належними та допустимими доказами.

ОСОБА_1 не зазначив жодної об`єктивної обставини, яка б заважала йому звернутися до нотаріуса з відповідною заявою у визначений законом строк. Надані позивачем докази не підтверджують його перебування

у відрядженні тривалий період, зокрема за кордоном.

Крім того, спадкодавець з 2010 року постійно хворів та потребував сторонньої допомоги, проте позивач не надавав такої допомоги, хоча був обізнаний про вказані обставини.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

06 жовтня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Шлюб між батьками позивача розірвано 22 липня 1972 року.

05 лютого 1980 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу.

ОСОБА_3 був інвалідом першої групи загального захворювання та потребував постійного стороннього догляду. ОСОБА_2 також має першу групу інвалідності загального захворювання.

З 24 листопада 1981 року по день смерті ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_3 належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 . Інша частина вказаної квартири зареєстрована за

ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки, виданої фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6 ), ОСОБА_1 працює водієм автотранспорту з 01 квітня 2019 року та його робота пов`язана з постійними відрядженнями.

ФОП ОСОБА_6 зареєстрований в Управлінні адміністративних послуг Чернігівської міської ради та займається різними видами діяльності, в тому числі й наданням в оренду вантажних автомобілів.

Відповідно до копії табеля обліку робочого часу з квітня 2019 року

по 21 листопада 2019 року позивач періодично перебував у відрядженні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові

від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані

з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду

від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження

№ 61-12844св18).

Рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки він у зв`язку

з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для нього не міг

вчасно звернутися до нотаріуса з указаною вище заявою.

На підтвердження цих обставин ОСОБА_1 посилався на табель обліку робочого часу, який міститься в матеріалах справи (а. с. 11-18).

Разом з тим, з указаного табелю вбачається, що позивач перебував

у відрядженні лише 5 днів на тиждень протягом строку з квітня 2019 року

по 21 листопада 2019 року.

Отже, інформація, викладена в табелі робочого часу, не може бути підставою для визнання поважною причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки поважність причин підлягає доведенню на підставі сукупності доказів, які в достатній мірі підтверджують наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги.

Таким чином, вищевказані докази не підтверджують поважних причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували перебування позивача у відрядженні за межами України та тривалість такого відрядження, позивач суду не надав та матеріали справи не містять.

Крім того, вирішуючи спір суди не врахували, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Разом з тим саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Також безпідставним є посилання позивача на недобросовісність поведінки іншого спадкоємця - відповідача (дружини спадкодавця), щодо ненадання відомостей про відкриття спадщини, оскільки вказані обставини також не свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, так як не є перешкодою на вчинення спадкоємцем дій по прийняттю спадщини відповідно до норм цивільного права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний з принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права. Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з точки зору тлумачення їх у світлі практики Європейського суду з прав людини.

Суди не врахували принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, не забезпечили розумного балансу між інтересами сторін. Ужиті судами заходи не є ефективними з точки зору розв`язання проблеми у цій справі і водночас не є пропорційними щодо прав сторін.

Враховуючи, що концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, суди не перевірили дотримання балансу інтересів кожного зі сторін, зокрема іншого спадкоємця - дружини спадкодавця, яка є власником 1/2 частини спірної квартири та інвалідом першої групи,

а також постійно проживає у цій квартирі з 1981 року, та в сукупності дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Отже, з огляду на обставини цієї справи, обмеження позивача на прийняття спадщини, який пропустив визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк без поважних причин, є пропорційними і водночас його необхідним наслідком.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК Українисуд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову

у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Верховний Суд вважає, що судовий збір у цій справі необхідно стягнути з позивача за розгляд справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій.

ОСОБА_2 є інвалідом І групи та на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Оскільки судом касаційної інстанції скасовано оскаржувані судові рішення та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, то

з ОСОБА_1 до Державного бюджету України необхідно стягнути

2 942,80 грн судового збору, а саме: за подання ОСОБА_2 до суду апеляційної скарги - 1 261,20 грн та касаційної скарги - 1 681,60 грн.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кравченко Володимир Володимирович, задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 березня

2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року скасувати, прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 942,80 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська

Є. В. Петров