Науково - практичний коментар підстав для передачі справи Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду

Стаття 403. Підстави для передачі справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду

1. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

2. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об’єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об’єднаної палати.

3. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об’єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об’єднаної палати) іншого касаційного суду.

4. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об’єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

5. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

6. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції.

1. Коментована стаття визначає підстави для передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду. Зазначений механізм є новелою ЦПК України і спрямований на забезпечення єдності судової практики. Адже, як показав досвід останіх років, судова практика не давала змоги передбачити яким чином буде застасована та чи інша норма закону, оскільки найвищий суд держави нерідко відступав від власних правових позицій, не наводячи при цьому будь - яких мотивів відповідних змін. Однією з причин існування такої ситуації була недосконалість правового регулювання. З огляду на наведене, в ході судової реформи у нових процесуальних кодексах було закладено ефективні механізми для забезпечення єдності та сталості судової практики. Відтепер відступлення Верховним Судом від свого попереднього висновку має відбуватись відкрито, шляхом постановлення ухвали про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати із зазначенням мотивів необхідності відступлення від раніше викладеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Такий підхід є позитивним кроком у судочинстві, він дозволяє встановити юридичну певність та стабільність у спірних правовідносинах. Надання права забезпечувати єдність судової практики саме суду касаційної інстанції відповідає законодавству провідних демократичних країн (Італії, Франції, Німеччини тощо). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що розбіжності судових рішень за своєю природою є невід’ємним наслідком будь-якої судової системи, яка базується на мережі судів першої інстанції та апеляційних судів з повноваженнями в їх територіальної юрисдикції. Разом із тим роль найвищої судової інстанції полягає в тому, щоб вирішувати ці суперечності. Така позиція сформульована, наприклад, у справі «Тудор проти Румунії» (Tudorv. Romania) [1].

У касаційному цивільному суді функціонують судові палати, до їх складу входять колегії по три або п’ять суддів. Колегії є найменшими структурними одиницями, які в рамках процесуального законодавства здійснюють первинний розгляд будь-якої касаційної скарги. Кількість та спеціалізація судових палат визначається рішенням зборів суддів. Так, зборами суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду утворено дві судові палати (перша та друга), спеціалізація відсутня, судді розглядають всі справи, які потрапляють до суду.

За змістом частини першої коментованої статті, якщо, наприклад, колегія суддів першої судової палати вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати, то справа за вмотивованою ухвалою колегії суддів передається на розгляд всієї палати.

Так, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вивчивши матеріали справи№ 645/3265/13-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитними договорами, дійшла висновку про передачу справи на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, мотивуючи своє рішення тим, що Верховним Судом у складі різних колегій суддів однієї палати Касаційного цивільного суду застосовується принципово різний підхід до розуміння та тлумачення статті 1282 ЦК України, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних спорів Верховним Судом [2].

2. За змістом частини 2 даної статті колегія суддів або палата зобов'язана передати справу на розгляд об'єднаної палати лише в тому випадку, якщо вона вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об’єднаної палати. Нагадаємо, об'єднана палата створюється для розгляду справ щодо яких є різна практика в межах одного касаційного суду. До її складу входять по два судді, які обираються зборами суддів Касаційного цивільного суду, зі складу кожної із судових палат Касаційного цивільного суду та голова Касаційного цивільного суду.

Механізм застосування частини 2 статті 403 ЦПК України висвітлемо на конкретному прикладі із судової практики.

Так, за обставинами справи № 645/3265/13-ц, яка перебувала в провадженні Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПрАТ Фармацевтична фірма «Дарниця» у червні 2014 року звернулось до суду з позовом до ф.о. про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири, укладеного 14 лютого 1997 року.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, а рішенням апеляційного суду зазначене рішення було скасоване та ухвалене нове - про відмову у задоволенні позову. У своєму рішенні апеляційний суд зазначив: з умов договору вбачається, що відповідач зобов’язаний сплатити вартість квартири протягом 15 років, посилань на обов’язок оплати вартості квартири відповідно до курсу іноземної валюти на день платежу, договір не містить. Отже, сплативши повну вартість квартири, що підтверджується квитанціями з оплати та довідкою ЗАТ «Фармацевтична Фірма «Дарниця» від 15 грудня 2000 року, відповідач виконав умови договору.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року, ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції <...>. Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення апеляційного суду не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, з огляду на те, що сторони визначили еквівалент національної грошової одиниці в іноземній валюті як умовну одиницю, маючи на увазі долар США. З відповідача належить стягнути суму заборгованості у гривнях, визначену за офіційним курсом до долара США на день платежу. Разом з тим, у суді касаційної інстанції у різних складах принципово різний підхід до вирішення справ (№ 61-1766ск17 № 61-1766ск17), що випливають з одних і тих правовідносин, у яких один і той же предмет спору, і які врегульовані одними і тими ж нормами матеріального права. В зв’язку з цим, колегія суддів ухвалила рішення про передачу справи на розгляд Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, задля усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних спорів Верховним Судом [3].

3, 4. В частинах третій та четвертій коментованої статті йдеться про право колегії суддів, палати або об’єднаної палати ініціювати передачу справи на розгляд Великої Палати, якщо така колегія, палата або об’єднана палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні іншого касаційного суду у складі Верховного Суду (мається на увазі іншого ніж касаційний цивільний суд), або якщо така колегія вважає за необхідне відступити від висновку викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. У разі виявлення такого наміру, передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є обов’язком відповідного суду, який розглядає справу в касаційному порядку.

5. Зі змісту частини 5 даної статті вбачається, що підставою передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати є наявність двох складових:

1) справа містить виключну правову проблему, що потребує вирішення;

2) вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

ЦПК України не містить визначення понять «виключна правова проблема», «забезпечення розвитку права» та «формування єдиної правозастосовчої практики», відповідне тлумачення знаходимо в матеріалах судової практики.

Так, у справі № 753/22010/14-ц за позовом ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ф.о про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на те, що у провадженнях судових органів різних інстанцій на сьогодні знаходиться на розгляді більше 20 справ за позовами ПрАТ «ФФ «Дарниця» у подібних правовідносинах. Зокрема, у провадженні Касаційного цивільного суду знаходяться 11 справ. Оскільки у різних складах суду касаційної інстанції принципово різний підхід до вирішення даної справи, вона містить виключну правову проблему й її передача на розгляд Великої Палати необхідна для забезпечення розвитку права й формування єдиної правозастосовчої практики.

Мотивуючи ухвалу про передачу даної справи на розгляд Великої Палати, колегія суддів зазначила: про виключну правову проблему в державі свідчить те, що нижчестоящі суди не сприймають правову позицію найвищого суду в державі в системі судоустрою, при однакових фактичних і правових обставинах та при подібних правовідносинах.

Виключна правова проблема має оцінюватися з врахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний відбиває той факт, що вона наявна не в одній якійсь конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать наступні обставини:

1) касаційна скарга мотивована тим, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду;

2) норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами нижчестоящих інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі [4].

6. Коментована частина статті передбачає, що касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду при зазначенні учасниками справи такої підстави касаційного оскарження судового рішення, як порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, зобов’язаний передати справу на розгляд Великої Палати, остання, в свою чергу, зобов’язана прийняти справу до розгляду. Зазначена норма процесуального законодавства має важливе значення для розв’язання юрисдикційних конфліктів та формування єдиної правозастосовчої практики. Наявність конфлікту юрисдикцій у державі призводить до позбавлення позивача права на ефективний засіб правового захисту, що є порушенням ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і до втрати можливості отримати вирішення спору судом, встановленим законом. Так, Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «LeoZand v. Austria», зазначив: відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом [5].

Література:

1. Judgement in Case of Tudor v. Romania 24 March 2009 : The European Court of Human Rights [Електронний ресурс] / European Court of Human Rights, Council of Europe. – Режим доступу: https://hudoc.echr.coe.int/rus#{"itemid":["001-91885"]}

2. Ухвала у справі № 645/3265/13-ц від 21 березня 2018 року: Верховний Суд [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу:http://reyestr.court.gov.ua/Review/72938910

3. Ухвала у справі № 753/11000/14-ц від 15 березня2018 року: Верховний Суд [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72850417

4. Ухвала у справі № 753/22010/14-ц від 8 травня 2018 року: Верховний Суд [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу:http://reyestr.court.gov.ua/Review/73902421

5. Judgement in Case of Leo Zand v. Austria 12 October 1978 : The European Court of Human Rights [Електронний ресурс]/ European Court of Human Rights, Council of Europe. – Режим доступу: https://hudoc.echr.coe.int/rus#{"fulltext":["Leo%20ZAND%20v/AUSTRIA"],"documentcollectionid2":["DECISIONS"]}

Автор статті: Сусанна Сулейманова,

кандидат юридичних наук,

старший викладач кафедри цивільного процесу

Національного університету «Одеська юридична академія»