Направлення обвинувального акту в суд поза межами строку досудового розслідування є підставою для закриття кримінального провадження (ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВС/ККС у справі № 711/3111/19 від 15.09.2021).

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Фабула судової справи: На практиці, захист і обвинувачення часто стикаються «лобами» через те, що по-різному трактують ті чи інші норми права.

Одним з таких питань є визначення моменту закінчення досудового розслідування і всі витікаючі з нього питання.

Наразі, я в якості захисника, веду кримінальну справу в якій досудове розслідування було завершене, а обвинувальний акт не вручений. Лише після ознайомлення із матеріалами справи (в статусі підозрюваного), особи, щодо яких велось досудове розслідування отримали обвинувальний акт. Ще через тиждень, він був скерований в суд.

Мною було подано заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Суд першої інстанції заяву задовольнив, наразі питання розглядається в суді апеляційної інстанції, однак я маю надію, що воно і надалі залишить без змін. Адже практика ВС з цього питання поповнюється рішеннями на користь сторони захисту.

Із аналогічною ситуацією розглядалась і дана справа.

Так, кримінальне провадження велось за обвинуваченням особи у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (зловживання впливом).

Вироком суду першої інстанції особу визнано винною, призначено відповідне покарання.

Суд апеляційної інстанції своєю ухвалою залишив вирок без змін.

Захисник звернувся до ВС із касаційним оскарженням.

ВС дійшов висновку про обгрунтованість поданої скарги, з огляду на те, що прокурор допустив істотне порушення вимоги КПК України, які полягають, зокрема, у тому, що обвинувальний акт направлено до суду після закінчення строків досудового розслідування.

У ст. 3 КПК України, законодавець пов’язує плин строку досудового розслідування із настанням двох подій:

- внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, як початок відліку строку;

- направленням до суду обвинувального акта/ клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру/ клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, як момент закінчення.

Аналогічні положення містить і ч.2, 3 ст. 283 КПК України, відповідно до якої, прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:

1) закрити кримінальне провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

При цьому, відповідно до вимог ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

З огляду на зазначене, ВС дійшов висновку, що закінчення строку досудового розслідування законодавець пов’язує зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та спричинює закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Тож, на переконання ВС, моментом звернення до суду з обвинувальним актом є саме дата його надходження безпосередньо до суду, якщо такий обвинувальний акт було доставлено до суду нарочно.

При цьому, посилання на складення та затвердження обвинувального акту в межах строку досудового розслідування є неспроможними, оскільки відповідно до вимог кримінального процесуального закону закінчення досудового розслідування пов`язано з вчиненням іншої процесуальної дії - звернення до суду з обвинувальним актом.

Варто зауважити, що саме в цьому рішенні ВС нарешті навів свій висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

"Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду."

Перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 291, 293 КПК України, а також виконання ним приписів ст. 219 КПК України в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я особи, процесуального статусу обвинуваченого стосовно якого, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України має здійснюватися судовий розгляд.

Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України".

Аналізуйте судовий акт: Для звільнення від кримінальної відповідальності потрібна «згода» обвинуваченого, а не «визнання ним вини» (ВС/ККС у справі № 552/5595/18 від 29.07.2021).

ВС пом’якшив покарання, врахувавши зворотню дію закону про кримінальну відповідальність у часі (ВС/ККС у справі № 487/1637/18 від 16.03.2021).

Тяганина під час досудового розслідування є підставою для стягнення моральної шкоди на користь потерпілого (ВС/КЦС у справі № 201/7621/17 від 04.11.2020)

Майнові злочини без потерпілого можливі!? ККС зупинись, досить! (ВС/ККС у справі № 712/10080/15-к від 04.08.2021)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 711/3111/19

провадження № 51-2890км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С.Б.,

суддів Анісімова Г.М., Булейко О.Л.,

за участю:

секретаря

судового засідання Письменної Н.Д.,

прокурора Семака І.А.,

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

захисника Дзігори С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Дзігори Сергія Васильовича на вирок Вищого антикорупційного суду від 19 лютого 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2021 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Франківки Чорнобаївського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вищого антикорупційного суду від 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчиненому за наступних обставин.

01 червня 2018 року співробітниками Національної поліції було складено два протоколи про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які, згідно з розподілами автоматизованої системи діловодства, перебували у провадженні суддів Соснівського районного суду міста Черкас ОСОБА_3 (справа №712/6435/18) та ОСОБА_4 (справа № 712/6436/18).

Через вищезазначені події ОСОБА_2 звернувся за порадою стосовно того, яким чином слід діяти за викладених обставин до ОСОБА_5 , який в свою чергу 13 серпня 2018 року о 12 год 00 хв познайомив його із суддею Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_1 . У ході зустрічі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про можливі правові наслідки у разі притягнення його до адміністративної відповідальності та запропонував передати йому 30000 грн для здійснення ним впливу на прийняття рішень на користь ОСОБА_2 .

Попередньо узгодивши по мобільному телефону місце зустрічі, 26 серпня 2018 року ОСОБА_1 зустрівся поблизу свого будинку АДРЕСА_2 з ОСОБА_2 , який повідомив про неможливість надання неправомірної вигоди у цей день, а тому у результаті розмови було заплановано провести зустріч наступного дня.

27 серпня 2018 року о 09 год 30 хв ОСОБА_1 зателефонував виконуючій обов`язки голови Соснівського районного суду міста Черкас ОСОБА_6 та повідомив про необхідність зустрітися із суддями вказаного суду ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Того ж дня о 14 год 00 хв ОСОБА_1 під час особистої зустрічі з ОСОБА_6 поблизу адміністративної будівлі Апеляційного суду Черкаської області повторив своє прохання організувати йому зустріч із вищезазначеними суддями, на що остання відмовила.

27 серпня 2018 року о 21 год 10 хв ОСОБА_1 , за попередньою домовленістю із ОСОБА_2 , зустрівся з ним біля будинку за місцем свого проживання, де, діючи умисно, з корисливих мотивів одержав від останнього неправомірну вигоду у розмірі 30 000 грн за вплив на прийняття рішень на користь ОСОБА_2 суддями Соснівського районного суду міста Черкаси у справах №№712/6435/18, 712/6436/18.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не погоджується із судовими рішеннями, постановленими стосовно нього, просить їх скасувати з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а кримінальне провадження закрити.

Так, засуджений переконаний, що правових підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 3 статті 369-2 КК не було, натомість наполягає на провокації його до вчинення злочину.

Захисник Дзігора С.В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , у поданій ним скарзі висуває аналогічні вимоги про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження.

На їх обґрунтування стверджує, що обвинувальний акт було направлено до місцевого суду із порушенням строку досудового розслідування, що свідчить про порушення вимог статті 219 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а отже і наявність підстав для закриття кримінального провадження, визначених пунктом 10 частини 1 статті 284 цього Кодексу.

Вказує на відсутність у кримінальному провадженні постанови керівника органу досудового розслідування про визначення детектива Шмітька В.В. слідчим у кримінальному провадженні у проміжок часу з 16 по 20 серпня 2018 року, а тому докази отримані у цей період за його участі є недопустимими, як і ті, що є похідними від них.

Окрім того, на переконання захисника, при затриманні ОСОБА_1 порушено приписи статті 208 КПК, оскільки підозрюваній особі не роз`яснено її права та не забезпечено право користуватися правовою допомогою, що призводить до недопустимості доказів, отриманих за наслідками особистого обшуку особи та освідування.

Проте наведені обставини залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, внаслідок чого ухвала вимогам статті 419 КПК не відповідає.

Заперечень на касаційніскарги від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу свого захисника. Просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити кримінальне провадження.

Захисник Дзігора С.В. підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу свого підзахисного і просив задовольнити їх у повному обсязі. Вказував на допущені під час проведення досудового розслідування стосовно його підзахисного істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, на яких акцентував увагу у поданій ним касаційній скарзі. А тому наголошував на необхідності закриття кримінального провадження з цих підстав.

Прокурор у судовому засіданні наполягав на безпідставності доводів, викладених у касаційних скаргах, які, на переконання сторони обвинувачення, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. А тому, враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні касаційних вимог та залишити без зміни судові рішення, постановлені стосовно ОСОБА_1 . Зазначив, що зі змісту абзацу 2 частини 7 статті 284 та пункту 2 частини 3 статті 314 КПК випливає, що закриття кримінального провадження судом з підстави, передбаченої пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК, можливе лише у підготовчому провадженні. Крім того, вказував, що під час виконання вимог статті 290 КПК сторона захисту не ознайомилася з речовими доказами, а, отже, не можна вважати, що строки досудового розслідування відновили свій відлік після підписання підозрюваним та його захисниками протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі статтею 113 КПК процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (частина 2 статті 113 КПК).

За своєю юридичною природою процесуальні строки виступають темпоральними умовами реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників кримінальних процесуальних правовідносин.

Послідовно реалізуючи політику, спрямовану на підвищення гарантій захисту прав і свобод людини, український законодавець на протязі останніх декількох років вніс низку важливих змін до чинного КПК стосовно строків досудового розслідування, починаючи з впровадження механізму судового контролю за строками розслідування і закінчуючи введенням процесуальних санкцій, під якими необхідно розуміти негативні наслідки для сторони обвинувачення у разі недотримання нею чітких вимог КПК і вчинення процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень поза межами цих строків.

Законом України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року частину першу статті 284 КПК було доповнено пунктом 10, згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Вказана норма була введена в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не має зворотньої дії в часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Внесені зміни кореспондують загальній засаді кримінального провадження, закріпленій у статті 28 КПК, відповідно до якої розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень, і співвідносяться з практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так у справі «Іванов проти України» зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в кримінальному провадженні застосовується у такий спосіб, щоб особа, яку звинувачено, не залишалася тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (пункт 71). Аналогічні позиції ЄСПЛ висловив у справах Карт проти Туреччини (пункт 68), Вемхофф проти Німеччини (пункт 18). При цьому ЄСПЛ у справі «Іванов проти України» вказав, що період, який має прийматися до уваги повинен відраховуватися саме з порушення кримінальної справи проти особи (пункт 63).

В інтерпретації ж до чинного КПК цей період необхідно відраховувати з дня притягнення до кримінальної відповідальності як стадії кримінального провадження, яка, згідно з пунктом 14 частини 1 статті 3 КПК, починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 219 КПК строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею (частина 5 статті 219 КПК).

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 219 КПК, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Частина 4 статті 219 КПК встановлює, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 Глави 24 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 294 КПК строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Відповідно до статті 283 КПК прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: (1) закрити кримінальне провадження; (2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; (3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Згідно з положеннями статті 293 КПК одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №556/1381/18, від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20, ухвали Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №712/6375/18, від 15 березня 2021 року у справі № 676/6116/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 676/804/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20).

Судова практика застосування приписів пункту 10 частини 1 статті 284 КПК є усталеною у діяльності не тільки Верховного Суду, а й судів першої та апеляційної інстанцій, у тому числі Вищого антикорупційного суду (див. наприклад, ухвала Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2020 року та ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 листопада 2020 року у справі № 991/6516/20).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 16 серпня 2018 року детективом Національного антикорупційного бюро Шмітьком В.В. до ЄРДР за №52018000000000797 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення на підставі письмової заяви ОСОБА_2 , яка містила дані про вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 369-2 КК. 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а 21 лютого 2019 року - повідомлено про зміну підозри у вчиненні злочину з частини 3 на частину 2 статті 369-2 КК.

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді Суду, востаннє було продовжено ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 24 січня 2019 року до 27 лютого 2019 року включно.

21 лютого 2019 року прокурором Спеціалізованої прокуратури Генеральної прокуратури України Семаком І.А. повідомлено про завершення досудового розслідування та надано стороні захисту доступ до матеріалів справи (аркуш провадження 62, том 3).

27 березня 2019 року сторона захисту підтвердила факт ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, про що свідчить протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, підписаний підозрюваним та трьома його захисниками без будь-яких зауважень та застережень (аркуш провадження 72, том 3), що, в свою чергу спростовує позицію прокурора про те, що сторона захисту станом на цей день не ознайомилася з матеріалами провадження.

Таким чином, часовий проміжок з 21 лютого по 27 березня 2019 року, згідно з приписами частини 5 статті 219 КПК, не включається у строк досудового розслідування.

Враховуючи, що стороні захисту було відкрито матеріали справи для ознайомлення з ними 21 лютого 2019 року, тобто за 6 днів до спливу строку досудового розслідування (при обчисленні строків днями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу (частина 5 статті 115 КПК)), відлік яких продовжується з моменту виконання приписів частини 9 статті 290 КПК, днем закінчення строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є 02 квітня 2019 року.

Разом з тим, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 хоча складений та підписаний 02 квітня 2019 року, однак направлений до Придніпровського районного суду міста Черкас лише 05 квітня 2019 року, згідно штемпеля на поштовому конверті, та отриманий місцевим судом 09 квітня 2019 року, що свідчить про очевидне порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства України.

За викладених обставин, враховуючи, що злочин, який інкримінувався засудженому не відноситься до категорій тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, підлягають застосуванню приписи пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 42 КПК обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

З огляду на положення статті 2 КПК, згідно з яким до кожного учасника кримінального провадження повинна бути застосована належна правова процедура, та істотне порушення загальної засади кримінального провадження, передбаченої статтею 28 КПК щодо розумних строків, колегія суддів погоджується з позицією сторони захисту і вважає, що ОСОБА_1 слід вважати таким, що не набув процесуального статусу обвинуваченого (підсудного).

Відповідно ж до змісту частини 1 статті 337 КПК судовий розгляд може бути проведений виключно стосовно особи, яка набула статусу обвинуваченого в порядку, передбаченому Законом.

Стосовно позиції прокурора у судовому засіданні, про те, що зі змісту абзацу 2 частини 7 статті 284 та пункту 2 частини 3 статті 314 КПК випливає, що закриття кримінального провадження судом з підстави, передбаченої пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК, можливе лише у підготовчому провадженні, колегія суддів зазначає наступне.

Підготовче провадження є своєрідним процесуальним фільтром між досудовим провадженням і судовим розглядом, одним із завдань якого є перевірка відповідності вимогам закону процесуальних рішень, що надійшли від прокурора.

На переконання колегії суддів, судам першої інстанції слід ретельно перевіряти не тільки дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291-293 КПК, а й виконання ним приписів статті 219 КПК, про які йшлося раніше.

Здійснення судового провадження при наявності підстав для закриття кримінального провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 412 КПК становить істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою безумовне скасування судового рішення, ухваленого за результатами такого судового розгляду.

При цьому, виходячи з завдань апеляційного та касаційного проваджень, а саме: виправлення помилок у застосуванні норм матеріального чи процесуального права та недопущення виконання незаконних і необґрунтованих судових рішень з метою дотримання прав і законних інтересів учасників провадження, а також з огляду на положення статті 415 КПК, яка визначає підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, статті 417 КПК, яка уповноважує суд апеляційної інстанції закрити кримінальне провадження у разі встановлення усіх без виключення підстав, передбачених статтей 284 КПК, статті 440 КПК, яка надає такі ж повноваження суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що не існує жодних процесуальних перепон для скасування судом відповідної інстанції судових рішень нижчих інстанцій і закриття кримінального провадження.

Безпідставною, на думку колегії суддів, є позиція сторони обвинувачення, згідно з якою судом апеляційної інстанції було належним чином перевірено довід сторони захисту щодо дотримання прокурором вимог статті 219 КПК.

Так, у пункті 47.3. ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду вказано: «Ураховуючи, що із 21.02.2019 по 27.03.2019 включно перебіг строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000797 не відбувався, так як сторона захисту знайомилася із матеріалами досудового розслідування, колегія суддів вважає, що складення та затвердження обвинувального акту 02.04.2019, з подальшим його скеруванням до суду, відбулося у межах строку досудового розслідування. А тому, ОСОБА_1 набув статусу обвинуваченого, що спростовує доводи захисника».

Зазначений висновок не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження і не може вважатися таким, що відповідає вимогам статті 419 КПК, з підстав, зазначених вище .

Виходячи із засад законності та дотримання розумних строків у справі, продовження кримінального провадження відносно особи, щодо якої встановлені та підтверджені підстави для закриття кримінального провадження, на думку Суду, суперечить цим засадам, а тому Суд не перевіряє інших доводів касаційних скарг сторони захисту, у тому числі, стосовно допустимості доказів у кримінальному провадженні.

Висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах

Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

Перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291, 293 КПК, а також виконання ним приписів статті 219 КПК в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я особи, процесуального статусу обвинуваченого стосовно якого, відповідно до частини 1 статті 337 КПК, має здійснюватися судовий розгляд.

Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.

З огляду на положення пункту 1 частини 2 статті 412 КПК, яка передбачає у будь-якому разі скасування судового рішення, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження у кримінальній справі його не було закрито, статті 415 КПК, яка визначає підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, статті 417 КПК, яка уповноважує суд апеляційної інстанції закрити кримінальне провадження у разі встановлення усіх без виключення підстав, передбачених статтей 284 КПК, статті 440 КПК, яка надає такі ж повноваження суду касаційної інстанції, у разі встановлення обставини, передбаченої пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК, суд апеляційної чи касаційної інстанцій зобов`язаний скасувати судові рішення нижчих інстанцій і закрити кримінальне провадження.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 440, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Дзігори Сергія Васильовичазадовольнити частково.

Вирок Вищого антикорупційного суду від 19 лютого 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_1 скасувати.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 52018000000000797 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК, закрити на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.

ОСОБА_1 , який відбуває покарання у Державній установі «Менська виправна колонія (№91)», звільнити з місць позбавлення волі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.Б. ФомінГ.М. АнісімовО.Л. Булейко

2761
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0