Право вимоги вантажоодержувача за накладною, як до перевізника, так і до вантажовідправника.

Витяг з оглядового листа ВГСУ від 21.05.2014 № 01-06/662/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)

ПУНКТ 2.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається відправником та залізницею, тому вантажоодержувач як суб'єкт відносин перевезення має право вимоги і до перевізника (залізниці), і до вантажовідправника.

Відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) звернулося до господарського суду з позовом до Залізниці та публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) про стягнення вартості недостачі вантажу. Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволено: з ПАТ як вантажовідправника на користь ВАТ стягнуто вартість недостачі вантажу. Залишаючи без змін рішення попередніх судових інстанцій, Вищий господарський суд України зазначив таке.

ПАТ на адресу ВАТ було відправлено вантаж - кам'яне вугілля, у тому числі у напіввагоні, що підтверджується залізничною накладною на маршрут або групу вагонів. Вантаж завантажений у напіввагон засобами вантажовідправника навалом, маркований і ущільнений катком у вигляді трапецієвидної шапки.

На станції призначення Залізницею на вимогу одержувача було проведено комісійну перевірку маси вантажу та встановлено недостачу вугілля. При цьому виявлено, що завантаження у напіввагон рівномірне, нижче бортів 20 см, вагон прибув у технічно справному стані, без ознак втрати вантажу, каток застосований, маркування не порушено, наявні природні скоси з обох сторін вагону по всій ширині вагону на довжину 1 люка глибиною 0,7 м, поглиблення відсутні, двері люка щільно закриті, теча вантажу відсутня. Про виявлені обставини складено комерційний акт, вантаж виданий одержувачу. Залізнична накладна свідчить про укладення вантажовідправником (ПАТ) і Залізницею (перевізником) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача (ВАТ).

Згідно зі статтею 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за недостачу вантажу, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Суд касаційної інстанції зазначив, що, покладаючи відповідальність за недостачу вантажу на вантажовідправника, суди обґрунтовано виходили з вимог статті 24 Статуту залізниць України, згідно з якими вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Підставою позовних вимог у даному спорі є неналежне виконання договору перевезення, який укладено ПАТ (відправником) та Залізницею (перевізником) на користь позивача (ВАТ), а не договір поставки, який укладено ВАТ (покупцем) і ТОВ (постачальником). З урахуванням наведеного не прийнято посилання ПАТ на те, що між ним і позивачем відсутні договірні відносини щодо поставки вугілля і підстави для відповідальності ПАТ відсутні.

Не взято до уваги також посилання вантажовідправника на те, що на порушення умов договору поставки вантажоодержувач не викликав його представника для спільного приймання вантажу. При цьому суд врахував, що згідно з умовами договору поставки при виявленні невідповідності даних про кількість (вагу) вугілля, зазначених у залізничних накладних, фактичній кількості вугілля (виявленні слідів розкрадання вугілля з вагонів) недостача вугілля підтверджується комерційним актом, складеним перевізником (постанова від 28.07.2011 № 10/179-10-4651).