У Законі України «Про запобігання корупції» відсутні обмеження щодо прямого підпорядкування завідуючого відділенням медичної установи та лікаря-терапевта цього відділення (постанова КЦС ВС від 18.02.2019 у справі № 490/53/17)

Фабула судового акту: Позивач оскаржила наказ про її звільнення з посади завідувача відділення Медичного центру на підставі Закону України «Про запобігання корупції» у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів, спричиненого роботою близької особи у її прямому підпорядкуванні – у відділенні денного перебування хворих на посаді лікаря-терапевта працювала її рідна сестра. З метою врегулювання конфлікту інтересів та на підставі ч. 4 ст. 28 Закону «Про запобігання корупції» позивач була звільнена з посади завідувача відділення Медичного центру за п. 9 ст. 36 Кодексу законів про працю України, п. 6 ч. 1 ст. 29 Закону «Про запобігання корупції». Позивач просила суд поновити її на даній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу

Позивач вважала, що у неї був відсутній конфлікт інтересів, оскільки Законом України «Про запобігання корупції» не заборонене пряме підпорядкування близьких осіб юридичної особи публічного права. Також у порушення вимог цього Закону роботодавець не вжив всіх передбачених законом заходів для врегулювання конфлікту інтересів, а тому звільнення здійснене незаконно.

Так, на час звільнення позивача з посади у Медичному центрі були наявні вакантні посади, зокрема, фахівця підрозділу керівництва, лікаря-офтальмолога підрозділу поліклінічного відділення, сестри медичної фізіотерапевтичного кабінету підрозділу стоматологічного відділення; лікаря-лаборанта підрозділу клініко-діагностична лабораторія.

Відповідач проти позову заперечував, оскільки на момент звільнення позивача з посади можливість запропонувати їй іншу вакантну посаду була відсутня, оскільки рівнозначних вакансій не було. Також у Медичному центрі працюють інші близькі особи, тому застосування інших заходів врегулювання конфлікту інтересів було неможливим.

Відповідно до п. 1.2 Посадової інструкції лікаря-терапевта відділення денного перебування хворих Медичного центру лікар-терапевт безпосередньо підпорядковується завідувачу відділенням денного перебування хворих.

Судові рішення у справі:

Суд першої інстанції позов задовільнив, мотивуючи рішення тим, що роботодавець не вжив передбачених Законом України «Про запобігання корупції» заходів з метою врегулювання конфлікту інтересів, не запропонував особі наявні вакантні посади та звільнив її з займаної посади за відсутності відповідних підстав. Це рішення було залишено без змін судом апеляційної інстанції.

КЦС ВС визнав рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.

КЦС ВС зазначив, що завідувач відділенням медичної установи державного підприємства відповідно до підп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є посадовою особою юридичної особи публічного права. Обмеження щодо прямого підпорядкування близьких осіб не поширюються на посадових осіб юридичних осіб публічного права, а тому сам факт наявності між такими посадовими особами родинних стосунків та факт їх роботи в одній установі в умовах прямого підпорядкування не є порушенням вимог антикорупційного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 28 Законом України «Про запобігання корупції» безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов'язаний вжити передбачені цим Законом України «Про запобігання корупції» заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

КЦС ВС визнав правильним висновок судів, що керівник не вжив передбачених Законом заходів з метою врегулювання конфлікту інтересів, зокрема, не запропонував позивачу інші вакантні посади.

КЦС ВС щодо доводів представника відповідача про те, що на момент звільнення позивача рівнозначні вакантні посади були відсутні, а тому застосування такого заходу врегулювання конфлікту інтересів як переведення на іншу посаду не було можливим, зауважив, що Законом не передбачений обов’язок роботодавця пропонувати саме рівнозначну посаду.

З зазначеним рішенням можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/80112063

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 490/53/17

провадження № 61-29830 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В.І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,

представник відповідача за дорученням - ОСОБА_5,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє на підставі доручення в інтересах державного підприємства «Адміністрація морських портів України», на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2017 року в складі судді Гуденко О. А. та на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 червня 2017 року в складі колегії суддів Колосовського С. Ю., Ямкова О. О., Локтіонової О. В.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

04 січня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ДП «Адміністрація морських портів України», в якому просила визнати незаконним та скаусвати наказ від 28 грудня 2016 року № 1074 про звільнення її з посади завідувача відділення денного перебування хворих Медичного центру Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України», поновити її на даній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначала, що з 12 червня 2013 року вона прийнята на посаду завідувача відділенням денного перебування хворих Медичного центру Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України».

Наказом від 28 грудня 2016 року № 1074 тимчасово виконуючого обов'язки начальника адміністрації Миколаївського морського порту вона була звільнена з посади на підставі Закону України «Про запобігання корупції» в зв'язку з наявністю конфлікту інтересів, спричиненого роботою близької особи в прямому підпорядкуванні ОСОБА_4

ОСОБА_4 зазначає, що в неї був відсутній конфлікт інтересів, оскільки Законом України «Про запобігання корупції» не заборонене пряме підпорядкування близьких осіб юридичної особи публічного права.

Також указує, що в порушення вимог цього закону роботодавець не вжив всіх передбачених законом заходів для врегулювання конфлікту інтересів, а тому звільнення здійснене незаконно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2017 року позов задоволено, поновлено ОСОБА_4 на посаді завідувача відділенням денного перебування хворих Медичного центру Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України», стягнуто з Адміністрації Миколаївського морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» 46 669,12 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції виходив із того, що роботодавець не вжив передбачених Законом України «Про запобігання корупції» заходів з метою врегулювання конфлікту інтересів, не запропонував ОСОБА_4 наявні вакантні посади та звільнив її з займаної посади за відсутності відповідних підстав, а тому позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27 червня 2017 року апеляційну скаргу представника Адміністрації Миколаївського морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» залишено без задоволення, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2017 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстнації повно та всебічно дослідив обставини справи й дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17 липня 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник підприємства зазначає, що на момент звільнення ОСОБА_4 з посади можливість запропонувати їй іншу вакантну посаду була відсутня, оскільки рівнозначних вакансій не було.

Окрім того, в Медичному центрі працюють інші близкі особи ОСОБА_4, а тому застосування інших заходів врегулювання конфлікту інтересів не вбачалося можливим.

Також представник відповідача вказує на необґрунтованість висновку суду першої інстанції про можливість застосування такого заходу врегулювання конфлікту інтересів як здійснення ОСОБА_4 своїх службових повноважень під зовнішнім контролем.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_4 не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 12 червня 2013 року ОСОБА_4 прийнята на посаду завідувача відділенням денного перебування хворих Медичного центру Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» за переведенням у зв'язку з реорганізацією державних підприємств морського транспорту та утворенням ДП «Адміністрація морських портів України».

В указаному відділенні Медичного центру на посаді лікаря-терапевта працює ОСОБА_6, яка є рідною сестрою ОСОБА_4

Відповідно до пункту 1.2 Посадової інструкції лікаря-терапевта відділення денного перебування хворих Медичного центру лікар-терапевт безпосередньо підпорядковується завідувачу відділенням денного перебування хворих.

Відповідно до рапорта начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ДП «АМПУ» 26 грудня 2016 року за результатами службового розслідування, ініційованого в.о. голови ДП «Адміністрація морських портів України», в діяльності завідувача відділення денного перебування хворих Медичного центру ОСОБА_4 наявний конфлікт інтересів, який має постійний характер та спричинений наявністю в її прямому підпорядкуванні близької особи - рідної сестри ОСОБА_6

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника МФ ДП «АМПУ» від 28 грудня 2016 року № 1074 з метою врегулювання конфлікту інтересів та на виконання вимог частини четвертої статті 28 Закону «Про запобігання корупції» ОСОБА_4 звільнена з посади завідувача відділення денного перебування хворих Медичного центру на підставі пункту 9 статті 36 Кодексу законів про працю України, пункту 6 частини першої статті 29 Закону «Про запобігання корупції».

На час звільнення ОСОБА_4 із посади в Медичному центрі були наявні вакантні посади, зокрема, фахівця підрозділу керівництва, лікаря-офтальмолога підрозділу поліклінічного відділення, сестри медичної фізіотерапевтичного кабінету підрозділу стоматологічного відділення; лікаря-лаборанта підрозділу клініко-діагностична лабораторія.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначається Законом України «Про запобігання корупції» (далі - Закон).

Статтею 1 Закону визначено, що пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням.

Згідно з положеннями частини першої статті 27 Закону особи, зазначені у підпунктах «а», «в»-«з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону, не можуть мати в прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими в зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Завідувач відділенням медичної установи державного підприємства відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону є посадовою особою юридичної особи публічного права.

Обмеження щодо прямого підпорядкування близьких осіб не поширюються на посадових осіб юридичних осіб публічного права, а тому сам факт наявності між такими посадовими особами родинних стосунків та факт їх роботи в одній установі в умовах прямого підпорядкування не є порушенням вимог антикорупційного законодавства.

З огляду на викладене заслуговують на увагу доводи позивача про відсутність передбачених Законом обмежень щодо прямого підпорядкування завідуючого відділенням у медичній установі та лікаря-терапевта відповідного відділення такої установи.

Згідно з частиною четвертою статті 28 Закону безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов'язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом: усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляду обсягу службових повноважень особи; переведення особи на іншу посаду; звільнення особи.

Згідно з частиною другою статті 34 Закону звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади в зв'язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється в разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, у тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Правильним є висновок судів, що т.в.о. начальника Адміністрації Миколаївського морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» не вжив передбачених Законом заходів з метою врегулювання конфлікту інтересів, зокрема, не запропонував ОСОБА_4 інші вакантні посади.

Доводи представника відповідача про те, що на момент звільнення ОСОБА_4 рівнозначні вакантні посади були відсутні, а тому застосування такого заходу врегулювання конфлікту інтересів як переведення на іншу посаду не було можливим, не заслуговують на увагу, оскільки Законом не передбачено обов'язок роботодавця пропонувати рівнозначну посаду.

Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Ураховуючи вказані положення, правильним є висновок судів про наявність правових підстав для поновлення ОСОБА_4 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене, обґрунтваним є висновок суду першої інстнації, з яким погодився апеляційний суд, що передбачені Законом та КЗпП підстави для звільнення ОСОБА_4 з посади завідувача відділенням денного перебування хворих медичного центру відсутні, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.

Розмір середнього заробітку, який був стягнутий на користь позивача, підприємство не оскаржує, а тому не є предметом касаційного перегляду.

Доводи представника відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно зазначив про можливість застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, не спростовує правильність висновку суду про недотримання порядку врегулювання конфлікту інтересів і незаконності звільнення ОСОБА_4 з посади.

У касаційній скарзі зазначено, що суд безпідставно не врахував, що в медичній установі працюють також інші родичі ОСОБА_4, а тому звільнення є єдиним можливим заходом усунення конфлікту інтересів, однак указані доводи не заслуговують на увагу, оскільки робота близьких осіб в юридичній особі публічного права Законом не заборонена.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, осільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішенянм.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє на підставі доручення в інтересах державного підприємства «Адміністрація морських портів України», залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат