Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про замінування метро (ККС/ВС у справі № 755/13545/18 від 16.02.2021)

Фабула судового акту: Повідомлення про замінування – біль великого міста. Маючи різну мету таких повідомлень, винуватці подій не дбають про людей, що поспішають на роботу, додому, запізнюються на літак.

У цій справі засуджений повідомив про підготовку вибуху на станції метро «Гідропарк» КП «Київський метрополітен»

У результаті перевірки слідчо-оперативною групою станції метро повідомлення не підтвердилося.

Дії чоловіка було кваліфіковано слідчими та в подальшому засуджено за ч. 2 ст. 259 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років.

У касаційній скарзі захисник не погодився із судовими рішеннями, просив їх скасувати та закрити кримінальне провадження стосовно його підзахисного. При цьому зазначив, що дії засудженого мали правомірний характер, а повідомлення про наявність вибухонебезпечних предметів на станціях метро було виконанням громадського обов`язку.

Цікаво, що серед багатьох аргументів захисник також посилався на соціальний статус засудженого, а саме те, що він має три вищі освіти, є кандидатом філософських наук, доцентом, має 39 років трудового стажу, двічі обирався головою профспілки, має численні заохочення та почесні грамоти, також має 10 дітей, 7 онуків та 5 правнуків. Начебто, такий поважний чоловік не міг вчинити того злочину, що йому пред’явлено.

Тим не менш, за висновками судів, з чим погодився і ВС, сукупність доказів, наявних у матеріалах справи свідчить про те, що чоловік таки усвідомлював, що робить.

Судом було враховано і той факт, що особа вже має не зняту та не погашену судимість, а також повторність оскільки вже вчиняла злочин, передбачений ч. 2 ст. 259 КК України.

Аналізуйте судовий акт: Вирок за неправдиве повідомлення про «мінування» суду (Вирок по справі №675/652/21 від 21.04.2021).

Крадіжка в супермаркеті: судами визнано, що матеріали справи не містить доказів наявності в обвинуваченого прямого умислу на таємне заволодіння чужим майном (ККС/ВС у справі № 752/7047/18 від 09.04.2020)

Суд постановив вирок за «піратське» розповсюдження фільмів Warner (Вирок по справі № 759/6479/21 від 06 травня 2021).

Нецензурна лайка є зловживанням особою своїми процесуальними правами (ККС/ВС у справі № 937/1056/20 від 24.03.2021)

Чи можна притягнути свідка до кримінальної відповідальності за відмову від дачі показань? (Виправдувальний вирок по справі №607/12163/20 від 26.04.2021).

Постанова

іменем України

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 755/13545/18

провадження № 51-4531км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,

прокурора Єременка М.В.,

захисника Вернера М.А.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та доповнення до неї засудженого ОСОБА_1 , касаційну скаргу його захисника Вернера М.А. на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 8 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100120000726, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянська Запорізької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 ), неодноразово судимого, останній раз: вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 3 червня 2016 року засудженого за частиною 2 статті 259 КК, статтею 72 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 26 грудня 2016 року (відбув строк покарання),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 259 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 8 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 259 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати та вирішено питання щодо речових доказів.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, 16 липня 2018 року близько 06:50, перебуваючи на пероні станції метро «Лівобережна» КП «Київський метрополітен», використовуючи особистий мобільний телефон марки «Nokia X1», здійснив дзвінок оператора мобільного зв`язку «Лайфселл» з номеру НОМЕР_1 , на телефон спецлінії управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУНП у м. Києві, під час якого, достовірно знаючи, що інформація, яку він збирається повідомити, є неправдивою, та розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку загального страху і невпевненості населення, порушить громадську безпеку, повідомив про підготовку вибуху на станції метро «Гідропарк» КП «Київський метрополітен».

У результаті перевірки слідчо-оперативною групою станції метро «Гідропарк», вищевказане повідомлення ОСОБА_1 не підтвердилося. Тобто повідомлення про підготовку вибуху було завідомо неправдиве.

Крім того, ОСОБА_1 16 липня 2018 року близько 08:29 перебував на пероні станції метро «Лівобережна» та, використовуючи цей же особистий мобільний телефон, здійснив дзвінок на номер «102» ГУНП у м. Києві, під час якого, достовірно знаючи, що інформація, яку він збирається повідомити, є неправдивою, та розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку загального страху і невпевненості населення, порушить громадську безпеку, повторно повідомив про підготовку вибуху на станції метро «Лівобережна».

У результаті перевірки слідчо-оперативною групою станції метро «Лівобережна», вищевказане повідомлення ОСОБА_1 не підтвердилося, вибухових пристроїв та вибухонебезпечних речовин на цій станції метро не виявлено, тобто повідомлення про підготовку вибуху було завідомо неправдиве.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 8 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі захисник не погоджується із судовими рішеннями, просить їх скасувати та закрити кримінальне провадження стосовно його підзахисного. При цьому зазначає, що дії ОСОБА_1 мали правомірний характер, а повідомлення про наявність вибухонебезпечних предметів на станціях метро було виконанням громадського обов`язку.

Тобто вважає, що винуватість його підзахисного стороною обвинувачення не доведена, і в діях останнього відсутній склад злочину.

Разом із тим захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги, а висновок колегії суддів про те, що не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 про відсутність суб`єктивної сторони інкримінованого йому злочину, є невмотивованим та належним чином необґрунтований.

Крім того, захисник вказує на соціальний статус свого підзахисного, який має досвід роботи викладачем, а також посилається на копії долучених до матеріалів справи дипломів про вищу освіту та стан здоров`я його підзахисного, який у час вчинення кримінального правопорушення виявляв ознаки органічного розладу особистості, має хронічну ішемічну хворобу серця, кардіосклероз, облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок.

У своїй касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди не розібрались у фактичних обставинах справи, не врахували висновків судової фоноскопічної експертизи №9/448 від 31 серпня 2018 року, оскільки з його мобільного телефону дзвонила стороння особа, а тому кримінальне провадження стосовно нього слід закрити.

Також засуджений вважає, що поза увагою суду залишились його характеризуючі дані, а саме те, що він має три вищі освіти, є кандидатом філософських наук, доцентом, має 39 років трудового стажу, двічі обирався головою профспілки, має численні заохочення та почесні грамоти органів влади м. Львова та Львівської області, також має 10 дітей, 7 онуків та 5 правнуків.

Водночас, на думку засудженого, суд апеляційної інстанції не врахував у своєму рішенні його похилого віку, стану психічного та фізичного здоров`я, відсутності матеріальної шкоди від злочину та обтяжуючих покарання обставин. При цьому ОСОБА_1 зазначає, що суди не допитали свідків сторони захисту, не перекваліфікували його дії з частини 2 статті 259 КК на статтю 39 КК, не розглянули його клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та призначили неправомірне покарання, що призвело до постановлення незаконних рішень у справі.

У доповненнях до касаційної скарги засуджений просить звільнити його від відбування покарання за пунктом 6 частини 1 статті 537 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та за частиною 2 статті 84 КК у зв`язку із хворобами, про які зазначив захисник у касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу свого підзахисного, доводи самого засудженого, який також підтримав касаційну скаргу свого захисника та просив задовольнити свою касаційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги захисника та засудженого не підлягають задоволенню.

Мотиви Суду.

Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно до вимог статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.

Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він заперечує факт вчинення його підзахисним кримінального правопорушення, стверджуючи про наміри особи виконати свій громадський обов`язок та попередити можливі негативні наслідки.

Натомість такі доводи захисника, наведені ним у касаційній скарзі, є неспроможними з огляду на таке.

У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку належні та допустимі докази, при цьому заслухавши показання ОСОБА_1 , свідків та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 259 КК.

Суд першої інстанції вказав на показання самого винного, який підтвердив, що саме в зазначений в обвинувальному акті час та в зазначеному місці телефонував у поліцію і попереджав про наявність на станціях метро «Лівобережна» та «Гідропарк» вибухонебезпечних предметів, а для того, щоб прискорити дії поліції, вказав, що вибух відбудеться за 15 хвилин. Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суду повідомили, що вони здійснювали відпрацювання за фактом повідомлення про замінювання станцій метро «Лівобережна» та «Гідропарк» у м. Києві. При цьому вказана інформація була перевірена, однак свого підтвердження не знайшла, під час оперативно-розшукових робіт було знайдено особу, яка телефонувала, ним виявився ОСОБА_1 , при якому було знайдено мобільний телефон, з якого він телефонував на «102».

Крім того, судом було досліджено письмові докази у кримінальному провадженні. Зокрема, що згідно з протоколом ОМП від 16 липня 2018 року з фототаблицею, складеним слідчим СВ управління поліції в метрополітені, в період часу з 07:30 до 08:00 в присутності понятих та інспектора-вибухотехніка під час огляду території станції метро «Гідропарк» підозрілих предметів та речей виявлено не було. Відповідно до акта про застосування службового собаки КЦ ГУНП в м. Києві 16 липня 2018 року в період часу з 07:30 до 08:00 під час огляду території станції метро «Гідропарк» вибухових пристроїв та вибухових речовин не виявлено. Згідно з протоколом ОМП з фототаблицею, складеним слідчим СВ управління поліції в метрополітені ГУ Національної поліції у м. Києві, 16 липня 2018 року в період часу з 09:05 до 09:25 в присутності понятих та старшого інспектора-вибухотехніка під час огляду території станції метро «Лівобережна» підозрілих предметів та речей виявлено не було.

З протоколу ОМП з фототаблицею, складеного слідчим СВ управління поліції в метрополітені ГУ Національної поліції у м. Києві 16 липня 2018 року в період часу з 14:30 до 15:00 в присутності понятих та обвинуваченого, вбачається, що в приміщенні кімнати поліції на станції метро «Гідропарк» ОСОБА_1 повідомив про те, що вранці 16 липня 2018 року здійснив два дзвінки на спецлінію «102» про замінування станцій метро «Лівобережна» та «Гідропарк» з метою перевірки роботи спецслужб.

З протоколу огляду предмета від 17 липня 2018 року вбачається, що 16 липня 2018 року в період часу з 08:07 по 08:24 з абонентського номеру НОМЕР_2 на номер спецлінії «102» 16 липня 2018 року в період часу з 08:07 по 08:24 були здійснені дзвінки, під час яких відповідно до протоколу огляду предмета від 05 вересня 2018 року зафіксовано розмову особи чоловічої статі та особи жіночої статі, в ході якої особа чоловічої статі, представляючись ОСОБА_5 , повідомляє про мінування станції метро «Гідропарк» його другом чи сином на ім`я ОСОБА_6 . На інших файлах особа, яка представилась ОСОБА_7 , повідомляє про наявність на станції метро «Лівобережна» вибухових пристроїв та здійснення вибуху через 15 хвилин, а також повідомляє, що з цього дня проїзд у метрополітені коштує 8 грн.

Відповідно до протоколу огляду предмета від 04 вересня 2018 року та додатка до нього під час огляду предмета, а саме оптичного диску CD-R 700 MB 52x з написом «18976 вх 19877 вх», встановлено, що з абонентського номера НОМЕР_2 16 липня 2018 року з 06 год 33 хв по 09 год 45 хв у зоні дії базових станцій ТОВ «lifecell» (м. Київ, шосе Броварське, 10 А , Луначарського 4-А) було здійснено 7 викликів на номер «102».

Також під час досудового розслідування та судового розгляду було проведено ряд експертиз щодо психічного стану ОСОБА_1 , відповідно до яких, у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому кримінальне правопорушення, останній виявляв ознаки органічного розладу особистості, однак, за своїм психічним станом ОСОБА_1 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

У період часу, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, останній за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Вказане суд визнав належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК та підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, особа, що його вчинила, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Перевіряючи доводи касаційної скарги сторони захисту, Суд виходить з фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Посилання сторони захисту на те, що в діях засудженого відсутня суб`єктивна сторона інкримінованого злочину, не заслуговують на увагу.

ОСОБА_1 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 259 КК, - завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, вчинене повторно.

Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом. При цьому особа точно, достовірно знала, що поширена нею інформація є неправдивою, розуміла, що такі повідомлення викликають страх у населення, порушують громадську безпеку. Тим самим винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці та бажає настання таких наслідків. Коли винний прагне дезорганізувати діяльність підприємства, установи, організації, викликати паніку, він діє з прямим умислом.

За фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що інформація, яку він поширює, не відповідає дійсності, а також те, що його повідомлення може створити обстановку страху в населення, порушити громадську безпеку, відволікти певні служби від виконання їх обов`язків, повідомив до спецлінії «102» чергової частини неправдиву інформацію про наявність на станціях метро «Лівобережна» та «Гідропарк» вибухонебезпечних предметів.

Наведені обставини переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав та бажав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді шкоди громадській безпеці, що фактично настали, тобто він діяв повторно, оскільки вже вчиняв злочин, передбачений частиною 2 статті 259 КК, діяв з прямим умислом, у його діях наявний склад злочину, передбаченого частини 2 статті 259 КК .

При цьому зі змісту вироку вбачається, що місцевий суд відповідно до вимог частини 3 статті 374 КПК у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, умисел, мотив вчинення злочину, його наслідки, зазначив дії і роль засудженого, тому касаційні доводи про відсутність у діях ОСОБА_1 умислу є безпідставними.

Усупереч твердженням у поданій касаційній скарзі суд апеляційної інстанції належним чином перевірив усі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, та погодився з висновками суду першої інстанції. У свою чергу апеляційний суд зазначив, що вибухових пристроїв, у тому числі гранат, на місці події виявлено не було. У повідомленні про замінування ОСОБА_1 указав на факт вибуху через певний проміжок часу, при цьому не представився, не зазначив свого місця перебування або можливого місця, де б його можна було б знайти.

Таким чином, апеляційний суд дійшов аргументованого висновку про безпідставність доводів апеляційних скарг сторони захисту, навівши в ухвалі відповідно до статті 419 КПК докладні мотиви прийнятого рішення.

Доводи засудженого про однобічність судового розгляду та перекваліфікацію його дій з частини 2 статті 259 КК на статтю 39 КК є необгрунтованими, оскільки суд перевірив усі докази, які були надані сторонами, провів повно та всебічно судове слідство, під час якого правильно встановив фактичні обставини та співставив докази, які у своїй сукупності надали можливість підтвердити наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 259 КК.

Однак, окрім посилання на статтю 39 КК, засуджений жодним чином не аргументував свою позицію та не зазначив, які його дії вказують на крайню необхідність. При цьому зі змісту його касаційної скарги вбачається, що з його мобільного телефону телефонувала інша особа, а посилання засудженого на висновок фоноскопічної експертизи №9/448 від 31 серпня 2018 року, без належної аргументації, не доводить судової помилки, щодо його невинуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Неспроможними є також доводи сторони захисту, що суди не взяли до уваги дані про особу його підзахисного.

Такі доводи спростовуються тим, що під час судового розгляду судом за клопотанням сторони захисту було проведено стаціонарну судово-психіатричну експертизу, з висновку якої убачається, що в період часу, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення останній виявляв ознаки органічного розладу особистості (F 07/0 за МКХ-10), епізодичного зловживання спиртними напоями (F 10.21 за МКХ-10). Такі ж ознаки він виявляє і в теперішній час. За своїм психічним станом ОСОБА_1 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. У період часу, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, останній за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Урахував суд також похилий вік ОСОБА_1 , його задовільний стан здоров`я, зважив на медичну довідку від 16 липня 2019 року, надану ДУ «Київський слідчий ізолятор», відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на обліку з діагнозом «гіпертонічна хвороба ІІ ступеня 2 стадії ризик 3 СН І, ішемічна хвороба серця (дефузний кардіосклероз 1 стадії)», однак термінового стаціонарного лікування не потребує. Має постійне місце реєстрації, одружений, його характеристики, офіційно не працює, але на час розгляду кримінального провадження працював у ДУ «Київський слідчий ізолятор» викладачем у вечірній школі, раніше судимий за вчинення злочинів, у тому числі проти громадської безпеки.

Тобто, призначаючи покарання, суд першої інстанції з посиланням на відповідні норми та з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру та ступіня тяжкості наслідків, що настали, поведінки ОСОБА_1 під час та після вчинення злочинних дій, призначив покарання в межах санкції частини 2 статті259 КК, яке відповідає загальним засадам призначення покарання та є достатнім і відповідним тяжкості вчиненого та попередження вчинення особою нових злочинів.

Колегія суддів погоджується з таким призначеним покаранням, вважає його співмірним з вчиненим кримінальним правопорушенням та достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Доводи захисника про закриття кримінального провадження стосовно його підзахисного також є безпідставними, оскільки матеріали кримінального провадження містять достатньо доказів, які безпосередньо вказують на причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а припущення захисника про ймовірність знаходження вибухонебезпечних предметів на станції метро нічим не підтверджуються.

У доповненнях до касаційної скарги засуджений, посилаючись на статтю 537 КПК, просить звільнити його від відбування покарання у зв`язку із хворобами, які перелічені захисником у касаційній скарзі, однак такі питання вирішуються під час виконання вироку з урахуванням вимог статті 539 КПК та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Крім того, колегія судді вважає слушним посилання засудженого на помилку у касаційній скарзі захисника щодо дати висновку судово-психіатричної експертизи №123 від 1 жовтня 2019 року, однак така помилка не впливає на законність та обґрунтованість судових рішень.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б слугували підставами для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 , колегією суддів не встановлено.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційна скарга з доповненнями засудженого та касаційна скарга його захисника задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 8 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу з доповненнями та касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

М.М. Лагнюк Н.О. Марчук В.П.Огурецький