Керування автомобілем з червоними покажчиками повороту може вважатися порушенням, для підтвердження його наявності, потрібні докази, зокрема відеозапис події, фотокартки. (СУД, №461/7612/24 від 10.10.2024 р.)

Фабула судового акту: Поліцейський виніс постанову про притягнення водія до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме за те що водій керував транспортним засобом, що має технічні несправності зовнішніх світлових приладів, а саме встановлені світлові покажчики поворотів червоного кольору, чим порушив п.6.1.5 ДСТУ 3649:2010 та п.31.1 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із вказаною постановою, водій оскаржив її до суду, оскільки вважав що з його боку порушень не було - адже жодного переобладнання транспортного засобу він не здійснював, автомобіль знаходиться у заводській комплектації, також відповідність усіх пристроїв автомобіля діючим стандартам та нормам в Україні підтверджено сертифікатом експертної установи і первинною реєстрацією автомобіля (у тому числі попереджувальних світлових сигналів). Крім того, зазначав, що у справі відсутні будь-які докази на підтвердження, що автомобіль рухався з увімкненими покажчиками поворотів червоного кольору, таких доказів не може існувати, оскільки наявні покажчики в автомобілі відповідають п.п.6.1.5 ДСТУ 3649:2010 та при використанні відображають жовтий колір.

Отже у цій справі:

Галицький районний суд м.Львова, скасував спірну постанову, а справу закрив - оскільки у ході розгляду справи не здобуто належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення. Разом із тим, стосовно червоних покажчиків повороту суд вказав:

Частина перша статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за, серед іншого, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

У п.6.5.1 ДСТУ 3649:2010 встановлено, що показчики поворотників в автомобілі повинні бути жовтого кольору.

Відповідно до п.31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17: «Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.»

Однак, у оскаржуваній постанові відсутні посилання на докази на підставі яких, встановлено те, що позивачем порушено Правила дорожнього руху. Таких доказів не надано і у ході судового провадження, після звернення позивача до суду, відповідно постанова підлягає скасуванню а справа - закриттю.

Аналізуйте судовий акт: Якщо конструкцією транспортного засобу грязезахисні фартухи та бризговики не передбачені, то їх відсутність не буде порушенням вимог ПДР. (Томашпільський районний суд Вінницької області № 146/1457/24 від 14.10.2024 р.);

Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення (КАС ВС від 08.07.2020 р., № 177/525/17);

Інспектор поліції не надала можливості водію оглянути докази порушення ним ПДР отже постанова і штраф підлягають скасуванню (Ковпаківський районний суд м.Суми 592/8016/23 від 06.07.2023 р.);

Якщо поліцейський не зафіксував факту порушення ПДР, його вимоги про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу, є неправомірними (2-й апеляційний адмінсуд від 29.07.2021 у справі № 524/7029/20).

Справа №461/7612/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 року м. Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючоїсудді Павлюк О. В.,

за участю секретаря Гнаткович В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 (далі Позивач) до Управління патрульної поліції у Львівській області (далі Відповідач), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА №3031544 від 12.09.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Свої позовні вимоги мотивує тим, що поліцейський взводу №2 роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Волос А. І. виніс постанову серії ЕНА № 3031544 від 12.09.2024 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, і наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Відповідно до цієї постанови, Позивач керував транспортним засобом, що має технічні несправності зовнішніх світлових приладів, а саме встановлені світлові покажчики поворотів червоного кольору, чим порушив п.6.1.5 ДСТУ 3649:2010 та п.31.1 Правил дорожнього руху. Позивач не погоджується із вказаною постановою, вважає таку незаконною та безпідставною, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, жодного переобладнання транспортного засобу він не здійснював, автомобіль знаходиться у заводській комплектації, також відповідність усіх пристроїв автомобіля діючим стандартам та нормам в Україні підтверджено сертифікатом експертної установи і первинною реєстрацією автомобіля (у тому числі попереджувальних світлових сигналів). У справі відсутні будь-які докази на підтвердження, що автомобіль рухався з увімкненими покажчиками поворотів червоного кольору, таких доказів не може існувати, оскільки наявні покажчики в автомобілі відповідають п.п.6.1.5 ДСТУ 3649:2010 та при використанні покажчики поворотів відображають автожовтий колір. Жодних порушень Правил дорожнього руху, які б могли стати підставою для зупинки, Позивач не допускав. У зв`язку з наведеним, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою від 20.09.2024 суд відкрив провадження у справі, про що повідомив сторони (а. с. 20).

Позивач у судове з`явився, проте у позовній заяві просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча двічі повідомлявся про розгляд справи належним чином шляхом надсилання ухвали про відкриття провадження та судової повістки про виклик до суду до його електронного кабінету у системі Електронний Суд (а. с. 21, 24). Відзиву до суду не подав, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не скерував.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст. 205 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що відповідач (уповноважений представник) не з`явилися у судове засідання, обізнані про наявність даного адміністративного позову у провадженні суду, а також повідомлялися про місце, час, дату розгляду справи, позивачем до відповідачів скеровано копію позовної заяви з долученими до неї документами, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає можливим провести розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ч. 1ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти до висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд встановив, що поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Волос А. І. виніс постанову серії ЕНА № 3031544 від 12.09.2024 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, і наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн (а. с. 16).

Відповідно до цієї постанови, гр. ОСОБА_1 12.09.2024 о 8:00 год. керував транспортним засобом, що має технічні несправності зовнішніх світлових приладів, а саме встановлені світлові покажчики поворотів червоного кольору, чим порушив п.6.1.5 ДСТУ 3649:2010 та п.31.1 Правил дорожнього руху.

Частина першастатті 121 КУпАП передбачає відповідальність за, серед іншого, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

У п.6.5.1 ДСТУ 3649:2010 встановлено, що показчики поворотників в автомобілі повинні бути жовтого кольору.

Відповідно до п.31.1 ПДРУкраїни, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17: «Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.»

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї постанови № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Однак, у оскаржуваній постанові відсутні посилання на докази на підставі яких, встановлено те, що позивачем порушено Правила дорожнього руху. Таких доказів не надано і у ході судового провадження, після звернення Позивача до суду.

Суд відзначає, що відносно спрощений порядок провадження у такій категорії справ, на відміну від, наприклад, справ, які передаються на розгляд до суду, не звільняє орган уповноважений на прийняття рішення у справі дотриматись вимог закону щодо змісту прийнятого рішення, а також отримання у встановлений законом спосіб доказів які встановлюють факт вчинення правопорушення.

Належна вмотивованість процесуального рішення забезпечує дотримання принципу верховенства права, об`єктивності під час з`ясування обставин справи (оцінки доводів учасника провадження), дотримання основоположних прав та інтересів людини та громадянина під час провадження. У свою чергу, невиконання такої вимоги щодо наведення належних та достатніх мотивів у процесуальному рішенні може призвести до недотримання загальних засад адміністративного законодавства.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтями 10 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку відповідача) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку версії відповідача. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що Позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, а Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів на спростування цих його тверджень, зокрема доказів які фіксують правопорушення, суд вважає, що оскаржена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесена інспектором поліції без додержання вимог законності, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на те, що у ході розгляду справи не здобуто належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, суд приходить до висновку, що зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС України,при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, сплачений Позивачем судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Керуючись ст. 2 6 9 77 139 242-246 250 255 262 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 3031544 від 12.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення -закрити.

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ПАВЛЮК