Голова ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ Борис Гулько: Не слід забувати, що суд вирішує, як правило, спір двох сторін (як у цивільних, так і в кримінальних справах), і одна сторона практично завжди залишається незадоволеною.

Після прийняття низки люстраційних норм минуло кілька місяців. Отже, можна вже озирнутися назад і зробити певні висновки щодо їх реалізації. Першочергових змін зазнала судова система, яку законодавець вирішив кардинально «пере форматувати» та оновити. Першими під «перезавантаження» потрапили голови вищих спеціалізованих судів країни. Саме їм тепер доведеться відповідати за втілення основних положень закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Чи зміниться ставлення громадян до суддів? Чи зникнуть образливі звинувачення? На ці та інші запитання погодився відповісти новообраний голова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Борис Івановчи Гулько.

«Коли відчуваєш наснагу для досягнення нових цілей, намагаєшся на повну силу реалізувати свій потенціал»

— Борисе Івановичу, дозвольте привітати вас із призначенням і побажати продуктивної роботи на новій посаді. Ваше призначення відкрило нову сторінку в роботі ВСС. Які стратегічні завдання для себе ви вже встигли намітити?

— Дякую за привітання та актуальне побажання. Повноваження голови суду, зокрема й вищого спеціалізованого, чітко визначені в ст.34 закону «Про судоустрій і статус суддів». Насамперед це забезпечення діяльності судової установи на належному рівні. Йдеться про ефективну роботу судових палат ВСС, пленуму суду, Науково-консультативної ради ВСС, усіх структурних підрозділів. Головне завдання ВСС — забезпечити єдність судової практики з питань застосування законодавства при вирішенні справ, справедливий судовий розгляд у розумні строки. Тож своїм основним завданням убачаю сумлінне виконання вимог закону для вдосконалення організаційного забезпечення здійснення судочинства.

Також зазначу, що, враховуючи наявні в суді напрацювання, кадровий потенціал, починаю я не з чистого аркуша, а тому не маю жодних перешкод для досягнення поставленої мети.

— За 3 роки роботи у ВСС ви жодного разу не висували своєї кандидатури на адміністративні посади, не перебували у складі органів суддівського самоврядування. Ви були готові до того, що колеги підтримають саме вас? На чому будували свою «передвиборну агітацію»?

— Жодної «передвиборної агітації» я не проводив. Під час зборів лише наголосив на тому, що в разі обрання на посаду відповідально виконуватиму обов’язки керівника суду, визначені законом. Посада голови суду передбачає надзвичайну відповідальність і потребує професіоналізму, виваженості й мудрості. Мені, звичайно, приємно, що колеги підтримали мою кандидатуру, і тепер найважливіше — виправдати їх довіру.

— До переведення у ВСС ви тривалий час обіймали адмінпосади в Шевченківському районному суді м.Києва, пройшовши шлях від стажиста судді до голови. Просування щаблями судової системи було для вас мрією чи самоствердженням як фахівця?

— На мою думку, професійне зростання — природний процес для будь-якої людини. Усі ми під час роботи здобуваємо певний досвід, отримуємо нові знання та з часом розуміємо, що вже готові до виконання більш складних завдань.

Так само склалось і в мене. Розпочав свій професійний шлях з посади стажиста, згодом став суддею. Працюючи заступником голови в Шевченківському районному суді м.Києва, отримав цінний досвід адміністративної роботи. Тому, коли очолив Шевченківський райсуд, який за складом суддів був не меншим, ніж деякі апеляційні суди, чітко усвідомлював проблеми, які існують в установі, й розумів шляхи їх розв’язання.

Не можу сказати, що колись мріяв зайняти кабінет голови ВСС. Так само не думаю, що ця посада потрібна для самоствердження. Просто, коли відчуваєш у собі наснагу для досягнення нових цілей, намагаєшся на повну силу реалізувати свій потенціал. Тож на цій відповідальній посаді в мене є можливість акумулювати весь свій досвід у вирішенні адміністративних питань.

— Як ви вважаєте, одного року буде для вас досить, щоб проявити себе як керівник? Чи відчуваєте ви в собі сили очолювати суд два терміни поспіль? Прагнутимете цього?

— Питання про строк, на який обирають голів судів та їхніх заступників, було одним з найбільш дискусійних під час розгляду закону в парламенті. Обговорювалися й інші пропозиції щодо строку перебування на адмінпосаді. Чи виправдана нинішня позиція — покаже час.

На мою думку, для вдосконалення роботи суду достатньо навіть одного року на посаді, якщо чітко ставити перед собою завдання та ефективно організовувати роботу. Тому жодної проблеми я в цьому не бачу. До того ж це підтримуватиме будь-якого очільника в тонусі, не дозволяючи розслабитися, бо дуже скоро йому доведеться звітувати про виконану роботу.

Якщо ж колектив буде задоволений роботою голови суду, то може продовжити строк його перебування на посаді, оскільки за нинішніх умов судді самі вирішують питання обрання керівництва.

Зараз найважливіше для мене — реалізувати вже окреслені завдання. Оцінку ж моїй роботі, як я вже сказав, дасть колектив.

«Голова будь-якого суду не має й не повинен мати жодного впливу на суддів»

— Ви, хоч і з невеликим запізненням, отримали своїх заступників. Процедура розтяглася аж на 2 дні. Чому, на вашу думку, жоден з кандидатів так довго не міг заручитися підтримкою більшості колег? Чи не пов’язано це з тим, що ВСС умовно об’єднує 2 окремі суди: у кримінальних та в цивільних справах?

— У тому, що процес обрання заступників голови суду дещо затягнувся, я не бачу нічого негативного. Вибори відбувалися за демократичною процедурою, кожен мав право висунути свою кандидатуру чи кандидатуру колеги. У суді працюють фахівці зі значним досвідом роботи, зокрема й на адміністративних посадах. Тому, звичайно, колектив не міг одразу визначитися, кого підтримати. На мій погляд, це цілком природно, оскільки така процедура обрання керівництва для багатьох була новою.

Говорити ж про певні непорозуміння в суді, у тому числі й між представниками палат, недоречно. Колектив ВСС — єдиний і готовий до злагодженої праці.

— Колектив ВСС досить численний, складається з професіоналів. І кожен суддя — це сформована система поглядів і переконань, які часом можуть іти врозріз із стратегією керівника. Які методи управління судовою установою, на ваш погляд, можуть бути найбільш ефективними?

— Наголошу, що голова будь-якого суду не має і не повинен мати жодного впливу на суддів під час виконання ними своїх професійних обов’язків. Розгляд кожної справи — особиста відповідальність судді, і під час прийняття рішення покладатися він може тільки на себе. Одначе, вивчаючи матеріали справи, суддя може порадитися з колегами з того чи іншого спірного питання щодо застосування законодавства.

Натомість голова суду повинен робити все від нього залежне для забезпечення ефективної діяльності установи, організовувати вивчення та узагальнення судової практики, дбати про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів, виконувати інші визначені законом повноваження. Тому я не думаю, що виконання моїх професійних обов’язків може піти врозріз із позицією когось із суддів та спровокувати конфліктні ситуації.

Водночас голова суду має бути відкритим для колективу, прислуховуватися до думки суддів і працівників апарату. Лише тісна комунікація з колективом забезпечує злагоджену роботу.

Стосовно методів управління судом скажу, що основними з них є:

зведення до мінімуму несуддівських (або суто адміністративних) функцій, які виконують судді, шляхом організації належного їх виконання працівниками апарату суду;

забезпечення максимальної доступності суду для користувачів і відвідувачів;

налагодження ефективної роботи всіх підрозділів і служб установи.

— Ваш попередник, Андрій Солодков, не був присутній під час голосування. Чи дав він вам які-небудь напутні або поради, що могли б полегшити «входження» на посаду?

— Ні, із цього приводу в мене розмови з Андрієм Андрійовичем не було.

«Хибне уявлення про суди здебільшого нав’язане суспільству негативними висловлюваннями про їхню діяльність»

— Як вплинула на суддів і на вас особисто присутність на загальних зборах ВСС громадських активістів? Чи стало це каталізатором для прийняття рішення на вашу користь? Як ви вчинятимете, якщо громадськість вимагатиме своєї присутності на засіданнях судових колегій чи пленуму ВСС?

— В ст.11 закону «Про судоустрій і статус суддів» чітко визначено, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. Крім того, у п.7 ч.2 ст.129 Конституції проголошено принцип гласності судового процесу, з винятками, передбаченими процесуальним законодавством України, наприклад у разі розгляду справи в закритому судовому засіданні. Тому, звичайно, якщо журналісти чи громадяни виявлять бажання бути присутніми на судових засіданнях, ми надаватимемо їм таку можливість, як надаємо її й тепер. Іншої позиції тут навіть бути не може, адже це вимога закону.

Одначе при цьому необхідно враховувати думку учасників судового процесу: якщо хтось з них проти ведення фото- та відеозйомки, суддя має прийняти відповідне рішення. Крім того, існують об’єктивні фактори — іноді через недостатню кількість місць у залах судових засідань не всі охочі можуть потрапити на слухання.

Що стосується присутності громадських активістів на останніх зборах суддів ВСС, то не думаю, що це якимось чином вплинуло на перебіг голосування. Вибори голови ВСС проводилися відповідно до закону, і жодних нарікань з приводу їх організації не було. Тому, на мою думку, присутність на зборах представників громадськості — певною мірою позитивний фактор, що продемонстрував відкритість виборчого процесу.

Водночас деяке напруження було, але тільки через поведінку окремих представників громадськості. З огляду на це та на інформацію, яку ми отримали з інших судів про обрання їх керівників, уважаю, що законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо забезпечення невтручання в діяльність суддівського самоврядування) (№4771) має право на життя.

Крім того, вважаю, потрібен комплексний закон щодо інституту безпеки суддів, який може включати в себе гарантії, передбачені, зокрема, і згаданим проектом.

— Чому, на вашу думку, в суспільстві про судову систему склався стереотип як про корумповану гілку державної влади? Вас особисто не ображають такі огульні підозри в хабарництві?

— Такі негативні відгуки значною мірою сформовані на основі окремих випадків. Хибне уявлення про суди здебільшого нав’язане суспільству негативними висловлюваннями про їхню діяльність.

Становлення судової системи як соціального інституту пов’язане з розвитком демократичних принципів суспільного життя, правосвідомістю громадян та їх правовою культурою. Не слід забувати, що суд вирішує, як правило, спір двох сторін (як у цивільних, так і в кримінальних справах), і одна сторона практично завжди залишається незадоволеною. Причину своєї «поразки» громадяни шукають у суді, часто заявляючи при цьому про його корумпованість, і навіть не думають, що саме вони не довели своєї правоти в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

Хоча не можна не погодитися з тим, що нинішня ситуація у сфері взаємодії суду й суспільства потребує змін. Для підвищення довіри громадян до судової влади її авторитет мусить бути беззаперечним. Кожен суддя повинен мати усвідомлене почуття відповідальності перед суспільством, бути незалежним і керуватися лише принципами законності та справедливості. Водночас надзвичайно важливим фактором формування позитивної думки про судову систему є особисте враження відвідувачів, адже для них суд починається з приміщення, де їх зустрічають. Тож неабияку роль відіграє толерантне ставлення працівників апарату, їх професіоналізм, високі морально-етичні якості.

Принципово важливо, щоб суди були максимально відкритими для громадськості. Тоді в пресі буде значно менше негативної, необ’єктивної інформації, яка підриває довіру до судів. Сподіваюся, завдяки нашим спільним зусиллям громадська думка про вітчизняну Феміду зміниться на краще.

«Перевірка повинна грунтуватися на необхідності цілеспрямованих змін у судовій системі, а не на помсті»

— Із прийняттям закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» у суддівських лавах лунають різні думки. Яке ваше особисте ставлення до пропонованого алгоритму оновлення? Чи вважаєте ви подібні заходи необхідними?

— Незалежність судової влади в демократичному суспільстві є однією з основоположних гарантій дії принципу верховенства права, справедливого й неупередженого захисту конституційних прав і свобод громадян, забезпечення правопорядку та поваги до закону. Очевидним є те, що робота судової системи потребує вдосконалення, і згаданий вами закон спрямований саме на розв’язання актуальних проблем у сфері правосуддя. Крім того, у контексті євроінтеграційних прагнень України одним із зобов’язань перед Радою Європи є реформування національної судової системи. Але питання в іншому: чи будуть запроваджені механізми ефективними?

Я уважно стежив за тенденціями розвитку законопроектів, спрямованих на відновлення довіри до судової влади, і маю зазначити, що безперечною перевагою остаточного варіанта є відведення ключової ролі в цьому процесі «переформатованій» Вищій раді юстиції. Адже цей колегіальний орган розглядатиме висновок створеної відповідно до закону тимчасової спеціальної комісії з перевірки судів загальної юрисдикції про порушення суддею присяги та прийматиме відповідне рішення. При цьому необхідно акцентувати увагу на недопущенні проведення перевірки суддів у неконституційний спосіб, без ретельних підготовчих заходів. Нехтування ж загальновизнаними вимогами у сфері судочинства може призвести до безпідставного звільнення суддів з посад. Тобто перевірка повинна грунтуватися на необхідності цілеспрямованих змін у судовій системі, а не на помсті.

Дискусійною також є норма закону щодо органу, який здійснюватиме перевірку, оскільки відповідно до європейських стандартів процесуальну оцінку роботи суддів може давати тільки вища судова інстанція. Тому, зважаючи на реалії сьогодення, необхідно виважено підійти до формування тимчасової спеціальної комісії, яка не є судовим органом. Її склад і діяльність будуть оцінювати на відповідність, зокрема, висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, а також Основних принципів щодо незалежності правосуддя, схвалених резолюціями №№40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.85 та 13.12.85.

Водночас зазначу, що прийнятий закон містить багато оціночних понять, як-от «суттєві обмеження» конституційних прав і свобод, що не відповідає принципу юридичної визначеності та може призвести до різного тлумачення й вибіркового підходу.

— Дотепер не розв’язана проблема гарантування безпеки суддів та їхніх сімей. А у зв’язку з останніми подіями в країні ще й почастішали погрози на адресу суддів і спроби розправи над ними. Чи почуваються судді ВСС у безпеці?

— Нам усім слід розуміти, що безпека суддів — це одна з гарантій незалежного правосуддя. Для забезпечення законних інтересів суспільства суддя має бути впевнений насамперед у власній захищеності. Він повинен ухвалювати рішення без будь-якого впливу, незважаючи на публікації в засобах масової інформації чи зовнішній тиск. Лише за таких умов буде гарантовано дотримання принципів безсторонності та законності. На моє переконання, якщо наша держава обрала європейський шлях розвитку, то необхідно забезпечити, зокрема, і європейські стандарти здійснення правосуддя. Застосування деякими представниками громади неправових підходів до вирішення справ, а іноді й заподіяння шкоди здоров’ю працівників судів, блокування приміщень і пошкодження майна — це небезпечні прецеденти використання механізмів неконституційного впливу на правосуддя. Нагадаю, що саме незалежність судової влади є фундаментальною засадою функціонування державної влади в країні. Саме незалежність судової влади забезпечує верховенство права, ефективний захист прав і свобод.

«Зворотний зв’язок із громадськістю дозволить оперативно реагувати на можливі недоліки в роботі ВСС»

— Майже рік тому суд отримав нову будівлю, але переїзд щось чомусь затягнувся. Чому? Не хочеться залишати рідні місця чи бракує коштів?

— Як ви знаєте, збори суддів, під час яких було обрано заступників Голови суду, відбулися вже в новому приміщенні. Там уже працює судова палата у цивільних справах, організовано розгляд цивільних справ у залах судових засідань. Наразі вживаються заходи щодо переміщення структурних підрозділів апарату, які забезпечують діяльність ВСС, зокрема управління правової роботи, фінансово-економічне управління, управління кадрової роботи, забезпечення роботи системи автоматизованого документообігу, інформаційного, господарського забезпечення.

На жаль, наразі ми не маємо технічних можливостей для організації роботи в новій будівлі суддів судової палати у кримінальних справах. Однак робота в цьому напрямку ведеться, і я сподіваюся на якнайшвидше розв’язання цієї проблеми.

— Наприкінці минулого року суд розпочав упровадження комунікативної стратегії, покликаної сприяти встановленню діалогу між судовою владою, зокрема ВСС, і громадянами. На якому етапі її впровадження?

— Безперечно, рівень довіри до суду значною мірою залежить від його відкритості. Тому ВСС ще на етапі становлення забезпечував ефективну взаємодію з громадськістю. Власне, затвердження комунікативної стратегії стало продовженням обраного нами курсу на прозорість і гласність. Більшість механізмів і заходів, визначених цією стратегією, уже тривалий час реалізуються й довели свою дієвість. На веб-сайті ВСС та в інформаційних кіосках систематично розміщуються необхідні для громадян відомості, висвітлюється діяльність суду, ефективно працює call-центр, налагоджено тісну співпрацю з представниками ЗМІ.

Водночас упроваджуються й нові механізми взаємодії з громадськістю. Якщо ви переглядали календар заходів комунікативної стратегії, то, мабуть, помітили, що на сайті ВСС планується створити книгу скарг і пропозицій. На стадії розроблення — технічне завдання для реалізації цієї ініціативи. На мою думку, такий зворотний зв’язок із громадськістю дозволить оперативно реагувати на можливі недоліки в роботі ВСС. Також розглядається можливість отримання з веб-сайту суду інформації про рух касаційних скарг і справ. Це досить зручний спосіб інформування учасників процесів.

Крім того, передбачено створення спеціалізованого прес-центру, обладнаного за новітніми технологіями й відповідно до європейських стандартів. Ця новація буде запроваджена в новому приміщенні суду, де вже працює судова палата у цивільних справах.

— Як ви вважаєте: комунікативна віддаленість судів від громадськості — це історична складова чи об’єктивна необхідність? Чому представники судової влади, як правило, уникають спілкування з пресою, неохоче дають інтерв’ю?

— На мою думку, не варто робити такі упереджені висновки. Звичайно, не всі представники судової влади звикли до публічності, але дедалі частіше на сторінках, у тому числі й вашого видання, публікуються їхні інтерв’ю, коментарі тощо. Останніми роками судова влада робить значні кроки на шляху налагодження більш тісного діалогу із суспільством. Функціонують веб-сайти, на яких систематично оприлюднюється інформація про діяльність судових установ, досить поширеною є практика проведення днів відкритих дверей для студентів, представників мас-медіа, що дає можливість ознайомитися з особливостями роботи суду, поспілкуватися з працівниками.

Проте слід зважати й на ст.54 закону «Про судоустрій і статус суддів» та Кодекс професійної етики суддів, згідно з якими суддя не має права розголошувати таємницю нарадчої кімнати, інформацію, що стала йому відома у зв’язку з розглядом справи, піддавати сумніву ухвалені судові рішення.

«Не існує гарантій, що будь-яка нова система буде ефективнішою за попередню»

— Вже не раз порушувалося питання відсутності діалогу між судами різної юрисдикції. Чому, на вашу думку, третя гілка влади роз’єднана? Чи готові ви налагодити співпрацю з вищими спеціалізованими судами та яким чином вона має здійснюватися?

— На мою думку, для вирішення складних питань правозастосування слід налагодити ефективну взаємодію вищих спеціалізованих судів. Дійсно, наразі існують певні «точки перетину» вищих спецсудів, а тому необхідно напрацювати узгоджену позицію, від якої багато в чому залежатиме розгляд справ судами нижчого рівня й, відповідно, те, наскільки передбачуваними для сторін будуть рішення у справах.

Крім того, для визначення спільної позиції в дискусійних питаннях представники вищих спеціалізованих судів мають також долучатися до підготовки постанов пленумів і навіть приймати спільні постанови пленумів про одні й ті самі питання правозастосування. Можу запевнити, що судді ВСС усвідомлюють необхідність об’єднання зусиль із суддями іншої юрисдикції. Переконаний, що й наші колеги з адміністративних та господарських судів так само готові до спільної роботи.

— Чи підтримуєте ви пропозицію Верховного Суду щодо переходу до триланкової системи, за якою фактично доведеться ліквідувати вищі спеціалізовані суди?

— Відповідаючи на ваше дещо провокаційне запитання, зазначу, що ВС і ВСС не є конкурентами в судовій системі. Вони мають загальну мету — на підставі закону вирішити спір, що виник між сторонами. І тому для мене як судді касаційної інстанції не має принципового значення: буде в державі триланкова судова система, та, що існує нині, чи якась інша, видозмінена. Знаю одне: касаційний перегляд судових рішень у державі існуватиме і ми як виконували, так і виконуватимемо ці функції.

Ключовим, на моє переконання, має бути не питання складових судової системи, а те, наскільки ефективно вона може виконувати поставлені завдання — забезпечувати здійснення справедливого правосуддя. При цьому не існує гарантій, що будь-яка нова система буде ефективнішою за попередню. У світі не сформовано єдиного підходу до вирішення питання про систему судів. При цьому вибір залежить від багатьох факторів, зокрема від форми державного устрою, особливостей розвитку національної правової системи тощо.

На мою думку, наявна в Україні система здатна забезпечити належне виконання завдань, які стоять перед судовою владою. Украй важливо, щоб під час проведення реформ законотворці не вдавалися до прийняття поспішних рішень, а підходили виважено до запровадження будь-яких змін.

Джерело: ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ: офіційний сайт