ФОП може отримати допомогу по безробіттю, якщо насправді не займається господарською діяльністю і не отримує від неї дохід (ВС/КЦС у справі № 757/17820/17-ц від 24 квітня 2019 року).

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Фабула судової справи: Підприємництво, як зазначає сам законодавець діяльність ризикова. Реєстрація в якості суб’єкта господарювання, наприклад, ФОП зазвичай здійснюється для ведення підприємницької діяльності та отримання від неї відповідного прибутку. Однак, об’єктивні фактори, як то раптовий карантин, хвороба та ін. можуть кардинально змінити ситуацію, а ФОП може залишитись ФОП лише на папері.

Із позовом до суду звернувся міський центр зайнятості про стягнення виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю.

Обґрунтовував позов тим, що після призначення та виплати допомоги було виявлено, що відповідач весь цей час був зареєстрований як ФОП. На пропозицію повернути кошти добровільно - не відреагував.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, з тих підстав, що на час звернення до центру зайнятості відповідач належав до працевлаштованого населення і не мав права отримувати передбачені законом соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Суд апеляційної інстанції підтримав висновки викладені у рішенні, з огляду на те, що на думку суддів, відповідач не повідомив міський центр зайнятості щодо обставин, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, а саме, що він на момент звернення був зареєстрований як фізична особа -підприємець, що призвело до безпідставного надання йому статусу безробітного та незаконного отримання допомоги по безробіттю.

Однак, ВС не погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій і виклав власну позицію.

Фактично, позивач звернувся за стягненням суми, яку вважав безпідставно набутою відповідачем.

ВС нагадав про виключення, передбачене ст. 1215 ЦК України, з якої вбачається, що не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому, як зазначає ВС, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Зобов'язання у зв'язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Ч.2, 3 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що стягнення виплачених сум застрахованій особі можливе лише внаслідок встановлення умисного невиконання нею своїх обов'язків та здійснення зловживання.

З огляду на зазначене, ВС проаналізував, з якими обставинами законодавець пов’язує отримання статусу безробітного. Зокрема, такими обставинами є: наявність відповідної заяви особи, що бажає отримати такий статус та факт відсутності заробітку (доходів) та підходящої роботи з першого дня реєстрації в органах зайнятості, при цьому особа готова та здатна приступити до роботи (ст. 43 ЗУ «Про зайнятість населення»).

Спірним питанням у цій справі було співвідношення статусу безробітної особи із одночасною реєстрацією особи в якості ФОП.

В цьому контексті ВС зазначив, що матеріалами справи підтверджено факт відсутності доходів у Відповідача з моменту звернення до центру зайнятості, оскільки відповідач у вказаний період не здійснював підприємницької діяльності.

При цьому призначення вказаної допомоги по безробіттю пов'язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти. Необхідними умовами для визнання особи безробітною і для виплати відповідної грошової допомоги, є не формальна реєстрація особи як суб'єкта підприємницької діяльності, фізичної особи - підприємця чи приватного підприємця, а реальне зайняття підприємницькою діяльністю та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування.

Враховуючи зазначене, ВС дійшов до висновку, що немає правових підстав для задоволення позову, з огляду на те, що Відповідач на час звернення із заявою про надання статусу безробітного господарської діяльності фактично не здійснював, прибутків від такої діяльності не отримував.

Аналізуйте судовий акт: Адвокат з діючим свідоцтвом безробітним НЕ вважається (ВС/КАС у справі № 287/21/15-а від 07.04.2020)

Так формальне порушення є! Але чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття? (ВС/КАС у справі № 825/2328/16 від 22 травня 2020р.)

Обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування (ВС/КАС, справа №806/1368/17, 26.06.18)

Звернення юридичних осіб, державних органів щодо порушення трудового законодавства не є підставою для проведення Держпрацею позапланових перевірок (ВС/КАС у справі № 804/3566/17 від 27.11.2020)

Постанова

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 757/17820/17-ц

провадження № 61-45759св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Київський міський центр зайнятості, відповідач - ОСОБА_1,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Захарченко Сергій Павлович, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року у складі судді Підпалого В. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Київський міський центр зайнятості (далі - Київський МЦЗ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю у розмірі 37 623,47 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 26 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного центру зайнятості Київського МЦЗ із заявою про надання йому статусу безробітного.

Наказом Печерського районного центру зайнятості Київського МЦЗ від 01 червня 2016 року ОСОБА_1 надано статус безробітного з 25 червня 2016 року і призначена допомога по безробіттю.

Відповідно до акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 13 лютого 2017 року встановлено, що ОСОБА_1 на момент реєстрації як безробітного та в період одержання допомоги по безробіттю в Печерському РЦЗ був зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 15 березня 2000 року.

Наказом Печерського районного центру зайнятості від 14 лютого 2017 року прийнято рішення щодо повернення відповідачем отриманої допомоги з безробіття в розмірі 37 623,47 грн. 15 лютого 2017 року відповідач особисто отримав лист-повідомлення з пропозицією повернути кошти, але кошти відповідач не повернув.

На підставі вищевикладеного Київський МЦЗ просив стягнути з ОСОБА_1 виплачену йому допомогу у розмірі 37 623,47 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського МЦЗ виплачену йому допомогу у розмірі 37 623,47 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач на час звернення до центру зайнятості належав до працевлаштованого населення і не мав права отримувати передбачені законом соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач не повідомив Київський МЦЗ щодо обставин, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, а саме, що він на момент звернення до Київського МЦЗ 01 червня 2016 року був зареєстрований як фізична особа -підприємець, отже, не мав права на отримання статусу безробітного, що призвело до безпідставного надання йому статусу безробітного та незаконного отримання допомоги по безробіттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Захарченко С. П., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент звернення до міського центру зайнятості ОСОБА_1, будучи зареєстрованим у статусі фізичної особи - підприємця, не здійснював підприємницьку діяльність, не отримував прибутку, тому не було умисного невиконання своїх обов'язків та зловживання ними відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Доводи інших учасників справи

У січні 2019 року Київський міський центр зайнятості подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що відповідач в добровільному порядку не відшкодував незаконно отримані кошти, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів про задоволення позовної заяви є правильними і відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 лютого 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 26 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного центру зайнятості Київського МЦЗ із заявою про надання йому статусу безробітного.

Наказом Печерського районного центру зайнятості Київського МЦЗ від 01 червня 2016 року ОСОБА_1 надано статус безробітного з 25 червня 2016 року і призначена допомога з безробіття.

Відповідно до акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 13 лютого 2017 року встановлено, що ОСОБА_1 на момент реєстрації як безробітного та в період одержання допомоги по безробіттю в Печерському РЦЗ був зареєстрований як фізична особа - підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 15 березня 2000 року.

Установлено, що за період з 25 червня 2016 року по 13 лютого 2017 року відповідачу була нарахована та виплачена допомога по безробіттю у розмірі 37 623, 47 грн.

Наказом Печерського районного центру зайнятості від 14 лютого 2017 року прийнято рішення щодо повернення відповідачем отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 37 623,47 грн.

15 лютого 2017 року відповідач особисто отримав лист-повідомлення з пропозицією повернути кошти, проте кошти у добровільному порядку не повернув.

Відповідно до наданої інформації Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві стосовно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вбачається, що згідно з відомостями з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем з 15 березня 2000 року. ФОП ОСОБА_1 за 2000 рікподана декларація про доходи, отримані від підприємницької діяльності, за видом діяльності торгівля та посередницька діяльність, де сума доходу становить нуль гривень (а. с. 83).

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що останній запис щодо періоду його зайнятостізроблено з 01 січня 2011 року до 11 квітня 2016 року (а. с. 88, а. с. 96).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань записів щодо ОСОБА_1 не знайдено (а. с. 92).

Відповідно до доданих представником відповідача податкових декларацій про майновий стан і доходи поданих ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві вбачається відсутність доходів, які включаються до загального річного оподаткованого доходу (а. с. 101-103).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом, Київський міський центр зайнятості просив стягнення виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю, як безпідставно отриманої.

Відповідно до статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності: а) рахункової помилки зі сторони платника; б) недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Зобов'язання у зв'язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом. За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.

Задовольняючи позов, суди послалися на те, що ОСОБА_1 з 15 березня 2000 року зареєстрований у Державному реєстрі як суб'єкт підприємницької діяльності, у зв'язку з чим відповідач не мав законних підстав на отримання статусу безробітного у результаті чого незаконно отримав допомогу по безробіттю у розмірі 37 623,47 грн.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка визначає права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Установлено, що Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві розглянула запит щодо надання інформації стосовно фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та повідомила, що згідно з відомостями з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем з 15 березня 2000 року. ФОП ОСОБА_1 подана за 2000 рік декларація про доходи, отримані від підприємницької діяльності, за видом діяльності торгівля та посередницька діяльність, де сума доходу становить нуль гривень (а. с. 83).

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що останній запис щодо періоду його зайнятості зроблено з 01 січня 2011 року до 11 квітня 2016 року (а. с. 88, а. с. 96).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань записів щодо ОСОБА_1 не знайдено (а. с. 92).

З урахуванням зазначеного суди дійшли помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено у діях відповідача умислу на зловживання своїми обов'язками чи свідомого надання неправдивих відомостей при поданні у травні 2016 року до Київського міського центру зайнятості заяви про надання статусу безробітного.

Разом з тим суди не врахували, що згідно з вищевикладеними доказами підтверджено факт відсутності доходів у ОСОБА_1 за період з 02 червня 2016 року до 05 лютого 2017 року, визначено, що відповідач у вказаний період не здійснював підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

При цьому призначення вказаної допомоги по безробіттю пов'язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти. Необхідними умовами для визнання особи безробітною і для виплати відповідної грошової допомоги, є не формальна реєстрація особи як суб'єкта підприємницької діяльності, фізичної особи - підприємця чи приватного підприємця, а реальне зайняття підприємницькою діяльністю та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування.

Отже, немає правових підстав для задоволення позову, з огляду на те, що ОСОБА_1 на час звернення із заявою про надання статусу безробітного господарської діяльності фактично не здійснював, прибутків від такої діяльності не отримував.

Вищевказане узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, прийнятої у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18) від 06 лютого 2019 року.

Таким чином, доводи Київського міського центру зайнятості щодо повідомлення ОСОБА_1 недостовірних даних, на підставі яких було прийнято рішення про надання статусу йому безробітного, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються обґрунтованими поясненнями відповідача, що він вважав свою реєстрацію скасованою, оскільки з 2000 року не подавав звітності. Крім того, ця інформація не є конфіденційною і Київський міський центр зайнятості не позбавлений права перевірити її під час прийняття рішення про надання статусу безробітного і призначення допомоги по безробіттю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Захарченко Сергій Павлович, задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 37 623,47 грн відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловськ

1653
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0