Факт проживання батька в місті, яке зазнає руйнувань внаслідок військової агресії рф, не є безумовною підставою для відмови у відібранні малолітньої дитини і переданні її батьку – КЦС ВС (справа № 373/120/23)

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі за позовом батька дитини до її тітки, у сім’ї якої проживає дочка позивача, щодо відібрання дитини та передання її батькові.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку про те, що відібрання малолітньої від тітки не сприятиме стабільності психоемоційного стану дитини та, відповідно, її гармонійному стабільному розвитку, зважаючи на її усталені соціальні зв’язки та побут у м. Переяславі Бориспільського району Київської області, відсутність таких зв’язків і відомих (звичних) для дитини умов за місцем проживання батька в м. Харкові.

Апеляційний суд погодився з таким висновком і виходив виключно з того, що м. Харків, як найбільш імовірне місце проживання дитини в разі задоволення первісного позову, зазнає руйнувань та загибелі міських жителів унаслідок військової агресії російської федерації, що є загальновідомим фактом. Візуальні пошкодження будівель (знищені будівлі), вочевидь, не сприятимуть стабільному психоемоційному стану дитини.

КЦС ВС, скасовуючи постанову апеляційного суду в частині вимог батька дитини про відібрання малолітньої дитини та направляючи справу в цій частині на новий апеляційний розгляд, зазначив, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивач – єдиний із батьків малолітньої дитини, має переважне право, в тому числі й перед тіткою (бабою, дідом) дитини, на особисте виховання дочки та на спільне проживання з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Згідно зі ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її в себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим із батьків є небезпечними для її життя, здоров’я і морального виховання.

Висновок апеляційного суду про те, що переважне право батька на особисте виховання дитини буде суперечити її інтересам з огляду на військову агресію російської федерації, руйнування, яких зазнає м. Харків як імовірне місце проживання дитини з батьком, на думку КЦС ВС, не можна вважати обґрунтованим, оскільки вказане не є безумовною підставою вважати, що умови проживання з батьком небезпечні для життя, здоров’я і морального виховання дитини в розумінні ч. 3 ст. 163 СК України.

Апеляційний суд не перевірив наявність передбачених ст. 163 СК України обставин, які б свідчили про те, що відібрання дитини від відповідачів та передання її рідному батьку суперечитиме інтересам дитини.

Постанова ВС від 11 грудня 2024 року у справі № 373/120/23 (провадження № 61-6928св24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/123779903.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.