ЄСПЛ вказав на нюанси реалізації права особи на побачення до набрання вироком законної сили

Обмеження права осіб, що знаходяться під вартою, на відвідування родичами повинні бути обґрунтовані в кожній окремій справі з причин необхідності запобігання заворушень, підтримання безпеки або інтересами розслідування. Обвинувачені особи, які не були визнані винними, повинні отримувати користь від презумпції невинуватості.

Такого висновку дійшов ЄСПЛ у справі «Чалдаєв проти Росії» (заява № 33172/16), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Артур Чалдаєв, який був засуджений до тринадцяти років ув’язнення за озброєне пограбування, перебував під вартою, чекаючи апеляцію. Його батьки подали запит на відвідування їх сина, але суддя відмовив у дозволі на тій підставі, що вони нещодавно вже мали побачення. Кілька наступних запитів також не отримали позитивного рішення. Причини при цьому не вказувалися.

Тоді Чалдаєв подав до прокурора республіки скаргу на невелику кількість і коротку тривалість його відвідувань. Візити проходили в кімнаті з перегородкою, яка перешкоджала будь-якому фізичному контакту і він міг розмовляти зі своїми батьками використовуючи телефон, який прослуховували співробітники в’язниці.

Згодом апеляція підтвердила вирок суду першої інстанції і засудженого перевели у виправну колонію для відбування покарання.

Посилаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав та основоположних свобод, заявник звернувся до ЄСПЛ із скаргою на обмежену кількість відвідувань його батьками у в’язниці та існуючі правила таких візитів, в тому числі, відсутність можливості фізичного контакту з родичами та прослуховування розмов.

Суд у Страсбурзі нагадав, що у багатьох попередніх справах він виявляв порушення статті 8 у зв’язку з відмовою надати дозвіл на сімейні візити особам, які тримаються під вартою до вироку суду, а також у зв’язку з наявністю перегородки між ув’язненим і відвідувачами. ЄСПЛ вважав, що національний закон не відповідав критеріям якості та передбачуваності, оскільки надавав необмежені дискреційні повноваження органам влади у питанні візитів до установи тримання під вартою і не визначав обставини, за яких може бути відмовлено в таких візитах.

Суд також зазначив, що обмеження візитів до Чалдаєва були засновані на Правилах попереднього ув’язнення та застосовувалися автоматично до всіх затриманих. І держава не має необмежені повноваження для того, щоб встановлювати загальні обмеження, не допускаючи гнучкості у визначенні того, чи обмеження були відповідними або дійсно необхідними. Цих фактів виявилося достатньо, аби констатувати порушення статті 8 Конвенції.

Крім цього, суд погодився з доводами заявника про дискримінацію в розумінні ст. 14 Конвенції його прав на побачення з родичами. Так, відзначається, що особи, які тримаються до набрання вироком сили у слідчих ізоляторах, мають право на побачення з близькими, так само як і засуджені громадяни, стосовно яких обвинувальний вирок вступив в силу. ЄСПЛ зауважив, що ув’язнені у СІЗО повинні також мати більш легкий доступ і до інших форм спілкування зі своїми родичами.

Згадайте новину: Об'єктивних виправдань тривалому провадженню у суді не існує - ЄСПЛ

СПРАВА «ЧАЛДАЄВ ПРОТИ РОСІЇ» (ПРЕС-РЕЛІЗ)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 192 (2019)
28.05.2019

Різні обмеження відвідувань заявника, який знаходився під вартою, порушили Конвенцію

У сьогоднішньому рішенні Палати у справі Chaldayev проти Росії (заява № 33172/16) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Європейської конвенції з прав людини, а також порушення статті 14 (заборона дискримінації) разом зі статтею 8

Справа стосувалася різних обмежень відвідувань заявника сім’єю під час його досудового ув’язнення.

Суд зауважив, що, коли мова йде про права на відвідування, держава не має необмежених меж розсуду для встановлення загальних обмежень не допускаючи гнучкості у визначенні того, чи встановлені обмеження були відповідними або дійсно необхідними. Обмеження візитів пана Chaldayevа фактично були призначені автоматично.

Суд також зазначив, що обмеження прав осіб, які знаходяться в досудовому ув’язненні, з точки зору візитів родини загалом були застосовними незалежно від підстав для їх розміщення в досудовому ув’язненні, досягнутого етапу в кримінальному провадженні та будь-яких міркувань безпеки.

Суд не знайшов об’єктивного та розумного обґрунтування підпорядкування осіб, які знаходяться в досудовому ув’язненні, такому ж типу обмежень, що й в’язні, які відбувають довічне ув’язнення. Обвинувачені особи, які не були визнані винними, повинні отримувати користь від презумпції невинуватості.

Суд дійшов висновку, що всі обмеження прав затриманих на відвідування повинні бути обґрунтовані в кожній окремій справі на підставі запобігання заворушень та підтримання охорони і безпеки, або необхідності захисту законних інтересів розслідування.

Основні факти

Заявник, Artur Rinatovich Chaldayev, є громадянином Росії, який народився в 1986 році. Зараз він знаходиться під вартою в м. Рузаєвка.

24 січня 2013 року пан Chaldayev, якого підозрювали у причетності до озброєного пограбування, був обвинувачений у відповідному злочині. 18 травня 2015 року він був засуджений до тринадцяти років ув’язнення. Пан Chaldayev подав апеляцію.

1 червня 2015 року батьки пана Chaldayevа подали запит для отримання дозволу на відвідування їх сина. Суддя відхилив їх запит на підставі того, що батьки вже заздалегідь отримали дозвіл на візит. Вони скаржилися на це рішення голові суду, але його скарга була відхилена.

10 серпня 2015 року пан Chaldayev подав запит для отримання дозволу на візит своїх батьків. Його запит було відхилений, не було вказано жодних причин для цього рішення. 5 жовтня 2015 року батьки подали запит для отримання дозволу на відвідування свого сина до Верховного Суду Республіки Мордовія.

Верховний суд відхилив їх запити.

Тим часом 11 жовтня 2015 року пан Chaldayev подав скаргу до прокурора Республіки Мордовія зі скаргою на невелику кількість і коротку тривалість його відвідувань у в’язниці. Візити відбувалися в кімнаті з перегородкою, яка перешкоджала будь-якому фізичному контакту між ув’язненим і його відвідувачами, і він міг розмовляти зі своїми батьками використовуючи телефон, який прослуховували співробітники в’язниці.

29 жовтня 2015 року засудження пана Chaldayevа стало остаточним, а 27 листопада 2015 року він був переведений у виправну колонію для відбування його вироку до тюремного ув’язнення.

Згадайте новину: Змагальність та рівність сторін у кримінальному проваджненні: чи повинні розкриватися результати НСРД? ЕСПЛ у справі «Леас проти Естонії»

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) заявник скаржився на порушення його права на повагу до його приватного і сімейного життя у зв’язку з обмеженою кількістю відвідувань його батьками у в’язниці попереднього ув’язнення № IZ-13/1 та правилами таких візитів. Він також скаржився на те, що він не мав жодного фізичного контакту зі своїми родичами, а також те, що телефон, який він використовував для того, щоб розмовляти з ними, прослуховувався.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 3 лютого 2016 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Vincent A. De Gaetano (Мальта), Голова,

Branko Lubarda (Сербія),

Helen Keller (Швейцарія),

Dmitry Dedov (Росія),

Pere Pastor Vilanova (Aндорра),

Alena Poláčková (Словаччина),

Georgios A. Serghides (Кіпр),

а також Stephen Phillips, Секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 8

Суд зауважив, що у багатьох попередніх справах він виявляв порушення статті 8 у зв’язку з відмовою надати дозвіл на сімейні візити особам, які знаходяться в досудовому ув’язненні, а також у зв’язку з наявністю перегородки між ув’язненим і його або її відвідувачами. Зокрема, Суд вважав, що розділ 18 Закону №. 103- FZ не виконував критерії якості та передбачуваності тому, що він надавав необмежені дискреційні повноваження національним органам влади у сфері візитів у в’язниці і не визначав обставини, за яких може бути відмовлено в таких візитах.

29 липня, 12 серпня та 6 жовтня 2015 року суди відхилили запити на візити, подані паном Chaldayev та його батьками. Ці рішення не супроводжувалися підставами.

Суд зазначив, що обмеження візитів пана Chaldayev були засновані на пункті 143 Правила в’язниці попереднього ув’язнення та застосовувалися автоматично до всіх затриманих. У зв’язку з цим стосовно прав на відвідування Суд зазначив, що держава не могла мати необмежені повноваження для того, щоб встановити загальні обмеження не допускаючи гнучкості у визначенні того, чи обмеження були відповідними або дійсно необхідними.

Ці факти були достатніми для того, щоб Суд виявив, що стаття 8 була порушена.

Стаття 14 разом зі статтею 8

Суд зауважив, що як особи, позбавлені свободи, затримані особи, які не були визнані винними в остаточному рішенні, та ув’язнені, засудження яких стали res judicata, продовжували користуватися правом на повагу до приватного і сімейного життя. Суд вважав, що пана Chaldayev тримали під вартою в умовах, які можливо порівняти з умовами тримання під вартою засудженого злочинця.

Суд зазначив, що згідно з розділом 18 Закону № 103- FZ час відвідування затриманих осіб у в’язницях попереднього ув’язнення, у тому числі тих осіб, які не були засуджені остаточним рішенням, був на одну годину коротшим (з трьох годин) часу, встановленого статтею 89 Кодексу про виконання кримінального покарання (CECS) порівняно з засудженими ув’язненими (чотири години). Так само, Закон №. 103-ФЗ не містив положення для того, щоб особи, які знаходяться в досудовому ув’язненні, мали тривалі візити, в той час як CECS дозволяв засудженим ув’язненим мати принаймні два тривалих візити на рік. Обмеження прав на відвідування осіб, які знаходяться в досудовому ув’язненні, застосовувалися переважно до затриманих незалежно від причин їх розміщення в досудовому ув’язненні, досягнутого етапу в кримінальному провадженні, та будь-яких міркувань безпеки.

Суд не знайшов об’єктивного обґрунтування такої різниці в ставленні стосовно тривалості коротких візитів або права на тривалі візити.

Стосовно відсутності можливості у пана Chaldayev отримати дозвіл на тривалий візит його батьків Суд вважав, що режим його тримання під вартою у в’язниці попереднього ув’язнення був еквівалентний режиму тримання під вартою в’язня, який відбуває довічне ув’язнення, тобто особи, засудженої за надзвичайні варті осуду та небезпечні дії, тримання під вартою якої залучало одиночне ув’язнення. Суд не знайшов об’єктивного і розумного обґрунтування підпорядкування заявника таким самим обмеженням, що і в’язні, які відбувають довічне ув’язнення. Обвинувачені особи, які не були визнані винними, повинні отримувати користь від презумпції невинуватості.

Суд також не знайшов жодного обґрунтування тригодинного обмеження для коротких візитів. Це обмеження, ймовірно, витікало з положень про одиночне ув’язнення, які Комітет з запобігання катування (CPT) поставив під сумнів у звіті від 17 грудня 2013 року запропонувавши органам влади здійснити їх «поглиблений перегляд». Дійсно, присвоєння особі статусу підозрюваної або обвинуваченої особи і тримання його або її під вартою у в’язниці попереднього ув’язнення, автоматично зменшували його або її короткі візити з чотирьох до трьох годин. Крім того, особи, які знаходяться у в’язниці попереднього ув’язнення автоматично позбавляються права на тривалі візити, їх статус підозрюваних або обвинувачених автоматично зменшує їх короткі візити з чотирьох до трьох годин.

Згадайте новину:Накладання арешту на майно: ЄСПЛ висловився щодо обмеження гарантій захисту власності

Суд дійшов висновку, що всі обмеження прав затриманих на відвідування повинні бути обґрунтовані в кожній окремій справі на підставі запобігання заворушень та підтримання охорони і безпеки, або необхідності захисту законних інтересів розслідування.

Суд дійшов висновку про порушення статті 14 разом зі статтею 8.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Росія повинна виплатити заявникові 10 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 210 євро відшкодування видатків та витрат.