ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (ВС/КЦС у справі № 676/1200/20 від 06.04.2021).

Фабула судового акту: У відповідності до діючого законодавства України, якщо особа, яка записана батьком дитини має сумніви у кровній спорідненості із дитиною, він може звернутись до суду і оспорити даний факт. Однак, лише самих слів в суді не вистачить. ВС вкотре роз’яснив, які докази перш за все має досліджувати суд у даній категорії справ.

До суду із позовом до колишньої дружини звернувся чоловік та просив суд виключити запис про його батьківство.

Позивач вважав, що народжений у шлюбі спільний син зовсім і не спільний. Незважаючи на те, що дитина з’явилась під час шлюбу, позивач зазначав, що в цей період мав непостійні відносини з відповідачкою, неодноразово на тривалий час виїжджав за межі України на роботу.

Також позивач стверджував, що відповідачка в зазначений період мала близькі стосунки з іншим чоловіком, який на його думку і є справжнім батьком дитини.

Судами першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що позов грунтується на припущеннях, при цьому належних доказів того, що позивач не є біологічним батьком дитини суду не надано.

Не погоджуючись із рішеннями судів, позивач оскаржив їх до касаційного суду.

ВС зауважив на тому, що справи про батьківство повинні розглядатись з урахуванням презумпції того, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя (ст. 122 СК України).

СК України встановлено, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

При цьому, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 СК України має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Важливим є те, що оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

ВС також наголосив на тому, що для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Зокрема, ЄСПЛ притримується позиції, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

Однак, в межах розгляду даної справи, жодна із сторін не заявляла клопотання про проведення експертизи.

З урахуванням зазначеного, суди вірно виходили із недоведенності позовних вимог і відмова у позові є законною.

Аналізуйте судовий акт: Утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання є обов’язком батьків, отже вимоги про сплату аліментів за цей період є законними (ВС/КЦС у справі №308/4214/18 від 13.04.2021).

Дитина має право на відшкодування моральної шкоди від матері, що покинула її у пологовому будинку та відмовилась від утримання (ВС/КЦС у справі № 2-3897/10 від 21.04.2021).

Проживання батьків за однією адресою не є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини разом з одним із них (ВС/КЦС у справі № 288/39/20 від 18.03.2021).

Позбавлення батьківських прав – крайня міра (ВС/КЦС по справі №753/2025/19 від 06.05.2020 р.).

Постанова
Іменем України

06 квітня 2021 року
м. Київ

справа № 676/1200/20
провадження № 61-588св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Кам`янець-Подільська районна державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Антонюка Ігоря Володимировича на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2020 року у складі судді Бондаря О. О. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про виключення запису про батьківство.
На обґрунтування позову зазначив, що з 09 листопада 1999 року позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 05 травня 2014 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила сина - ОСОБА_3 . Оскільки дитина народилася у шлюбі, сторони записані батьками дитини.
Позивач вказує, що в період 2010-2011 років мав непостійні відносини з відповідачкою, неодноразово на тривалий час виїжджав за межі України на роботу. Окрім того, позивачу стало відомо, що відповідачка в зазначений період мала близькі стосунки з іншим чоловіком, який і є справжнім батьком ОСОБА_3 .
З урахуванням викладених обставин, просив суд виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , складеного у виконавчому комітеті Слобідо-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 14 жовтня 2011 року, № 31.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що достатніх належних та допустимих доказів щодо відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком дитини, та дитиною матеріали справи не містять.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Антонюк І. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року.

В касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

15 березня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 09 листопада 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Довжоцькою сільською радою Кам`янець-Подільського району Хмельницької області було зареєстровано шлюб.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2014 року у справі за № 676/2713/14-ц даний шлюб було розірвано.
З копії актового запису про народження від 14 жовтня 2011 року № 31 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є сторони у цій справі.
07 лютого 2015 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 07 лютого 2015 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
За змістом положень статті 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.
Відповідно до статті 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.
Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (стаття 136 СК України).
Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Матеріали справи не містять клопотань учасників справи про призначення судово-генетичної експертизи, право на звернення з якими їм судами роз`яснювалось.
Оскільки достатніх належних та допустимих доказів щодо відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком дитини, та дитиною матеріали справи не містять, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Зокрема, до висновку про відсутність у суду касаційної інстанції повноважень втручатися в оцінку доказів дійшла Велика Палата Верховного Суду, виклавши відповідну правову позицію у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, і суди попередніх інстанцій переглянули судове рішення відповідно до таких висновків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Антонюка Ігоря Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев