Заявник, посилаючись на статтю 10 Конвенції, скаржився на притягнення його до кримінальної відповідальності та призначення йому покарання за публікацію непристойних матеріалів на інтернет сайті. Заявник стверджував, що дані заходи були втручанням в його право на свободу вираження поглядів, не були передбачені законом та / або не були необхідними в демократичному суспільстві. На його думку, суди Сполученого Королівства мали право засуджувати лише за ті дії по публікації інтернет-сторінок, які відбувалися в межах їх юрисдикції, в той час як основні дії по публікації були здійснені на території Сполучених Штатів Америки.

Кримінальний закон, а саме ст. 75 КК України визначає низку критерії за наявності який суд може звільнити підсудного від відбування покарання з випробуванням. Такими критеріями є тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи.
При цьому ч. 1 ст. 12 КК України визначено, що залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

Заявники стверджували, що відповідні об'єкти не завантажувалися на комп'ютери ТРВ. На їх погляд, відповідальність за завантаження і поширення файлів повинні нести користувачі ТРВ. Перший заявник також відзначав фундаментальну ідею Інтернету про забезпечення доступу до різних документів, яка передбачає право на надання інформації про торрент-файли. Нарешті, перший заявник вважав, що ТРВ слід розглядати в якості провайдера відповідно до Закону про електронну торгівлю та інші послуги інформаційного суспільства.

Ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Зазначав, що поширена інформація не відповідає дійсності, є неправдивою та недостовірною, ураховуючи наведене просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його немайнові права на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації таку інформацію, автором якої є Відповідач, та просив спростувати конкретні фрази в будікаціях.

В апеляційному господарському суді розмір судового збору повинен визначатися у відсотковому співвідношенні від ставки судового збору, яка підлягала до сплати кредитором при зверненні з майновими вимогами до боржника у справі про банкрутство, а не в загальному позовному провадженні.

При цьому батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною зазначених правочинів правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування. Також зазначеною статтею визначено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Верховний Суд зазначив, зокрема, що рішення про зменшення для позивача розміру орендної плати було прийнято відповідачем 18 липня 2013 року і саме з цієї дати в позивача (орендаря) виникло право на сплату орендної плати у погодженому орендодавцем розмірі. Отримавши таке рішення, позивач, як добросовісний орендар, мав підставні та законні сподівання на реалізацію відповідачем власного волевиявлення шляхом негайного внесення відповідних змін в укладений між сторонами договір оренди.

юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб'єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. При цьому дії дозвільного органу, які пов'язані з несвоєчасним направленням суб'єкту господарювання рішення про відмову у видачі документу дозвільного характеру, не створюють для нього (суб'єкта) ніяких правових наслідків, оскільки виконання таких дій дозвільним органом здійснюється з порушенням умов, зазначених у законі.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, заливши без змін зазначене судове рішення, а також постанову апеляційного господарського суду, зазначив що оспорюваним рішенням міської ради Товариству було надано в постійне користування земельну ділянку, яка знаходиться в 100-метровій зоні Каховського водосховища, тобто є ділянкою водоохоронної зони (прибережної захисної смуги), в той час як відповідача не віднесено до визначеної законодавством категорії осіб, які мають право на отримання у постійне користування земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги водних об'єктів.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

самим важливим нюансом цієї судової справи є та обставина, що станом на момент розгляду справи, наявну заборгованість відповідачем було повністю погашено, що стало підставою для прийняття судом апеляційної інстанції рішення про відмову у позові, оскільки «сплата орендної плати не є істотною умовою договору, а Черкаська міська рада отримала те, на що вона розраховувала при укладанні договору».

У даній справі податкова звернулася до суду із позовом про стягнення податку з власника транспортних засобів.
Постановою місцевого суду позовні вимоги було задоволено оскільки сума податку з власників транспортних засобів, яка мала бути сплачена відповідачем під час першої реєстрації автомобілів в Україні до бюджету не зарахована, що підтверджується довідкою ДПІ.

Відповідно до матеріалів справи перевіркою проведеною ДАБІ встановлено, що фізичною особою-підприємцем у порушення вимоги п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проведено реконструкцію тимчасової споруди під кафе без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. У зв’язку із цим органом ДАБІ винесено припис, яким ФОП зобов'язано усунути виявлені порушення.

Позовні вимоги міської ради до Товариства в цій справі були обґрунтовані тим, що відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, Товариство з обмеженою відповідальністю було зобов'язано взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста шляхом укладення договору про пайову участь. Однак у порушення вимог закону договір про пайову участь з позивачем воно не уклало та не сплатило пайовий внесок, внаслідок чого позивачу завдано збитків у виді упущеної вигоди.

У цивільній справі, рішення у якій пропонується до уваги читачів, стали позовні вимоги колекторської установи щодо стягнення кредитної заборгованості.
Відповідно до матеріалів справи між банком та споживачем фінансових послуг було укладено кредитний договір, права вимоги за яким у подальшому було передано колекторам.

Підставами для накладення дисциплінарного стягнення на прокурора стало те, що у 2016 році позивачем заповнено декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, а також анкету доброчесності прокурора.

При цьому Верховний Суд дійшов висновку про те, що виконання працівником, який не є службовою особою і не виконує функціональних обов’язків з охорони праці, яке потягло кримінально-правові наслідки, виключає відповідальність за ст. 271 КК України, оскільки згідно з приміткою до ст. 364 КК України такий працівник не є службовою особою. Натомість кримінальна відповідальність у цьому випадку може наставати за вчинення злочину проти життя та здоров’я особи.

Предметом судового розгляду в цій справі, що може зацікавити підприємців у сфері будівництва, став позов міської рада (позивач) про розірвання укладеного з Приватним малим підприємством (відповідач) договору оренди земельної ділянки під будівництво готельно-торгівельно-розважального комплексу, (категорія земель - землі житлової та громадської забудови), та про зобов'язання Відповідача повернути Позивачу вказану земельну ділянку.

При цьому за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

ВС/КЦС: Лише компенсація: відчужене без письмової згоди одного з подружжя спільне майно іншим з подружжя не витребовується у добросовісного набувача (ВС/КЦС у справі № 755/20923/14-ц від 03 травня 2018р.)

матеріалами справи встановлено порушення відповідачем порядку сівозмін сільськогосподарських культур та порядок їх чергування у часі і просторі. При цьому законодавче запровадження застосування сівозмін не є обмеження земельних прав, а є проявом загальних правил охорони і використання земель, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на виконання конституційної вимоги щодо надання особливої охорони землі як основного національного багатства.

Частиною 1 статті 420 КПК України визначений вичерпний перелік випадків у яких суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок. Такими випадками є необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідність застосування більш суворого покарання, скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції та неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Головний висновок суду: При цьому потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права:

СУД: Відсутність технічного запису фіксування судового процесу та журналу судового засідання є безумовною підставою скасування вироку суду першої інстанції (Апеляційний суд Житомирської області, 24.04.2018 р.)

З цим висновком погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, зазначивши, зокрема, що згідно з ч.1 ст. 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Позивач звернулася до суду про визнання протиправними дії підприємства та скасування наказу про звільнення у зв’язку з лікарняним.
Суд першої інстанції не врахував доводів позивача про те, що вона була звільнена незаконно на підставі медичних документів.

Господарським процесуальним кодексом у попередній редакції визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. При цьому у разі недотримання такого строку апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Предметом розгляду у цій справі були вимоги акціонера (товариства з обмеженою відповідальністю) про зобов’язання ПАТ надати для ознайомлення документи, пов’язані з діяльністю ПАТ, за наведеним акціонером переліком. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу надання переліку документів, але звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування, чим порушуні права позивача, як акціонера відповідача.