Чистий дохід (прибуток) в сумі 4, 238 млрд. грн. стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" в дохід Державного бюджету України (Окружний адміністративний суд м. Києва, суддя Вовк П. В., справа № 826/14937/15)

Фабула судового акту:

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2015 року 10 год. 39 хв. № 826/14937/15

за позовом Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення коштів

Суддя - Вовк П.В.,

при секретарі судового засідання Хайло А.А.

Представники:

від позивача Фатьянов Р.О., довіреність № 259/9/28-10-10-3-25 від 21 січня 2015 року

Туман Н.В., довіреність № 257/9/28-10-10-3-25 від 21 січня 2015 року

від відповідача Гайдуков В.О., довіреність № 231/10 від 20 листопада 2014 року

Майданович Д.В., довіреність № 65/10 від 15 квітня 2014 року

Лозицька О.Л., довіреність № 44/10 від 30 березня 2015 року

На підставі ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в судовому засіданні 16 вересня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 17 вересня 2015 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі також - МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП, позивач) до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі також - ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідач), в якій позивач, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету, у сумі 4 238 714 975, 60 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року в даній справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету, у сумі 4 238 714 975, 60 грн. Оскільки відповідач самостійно не сплатив вказану суму заборгованості, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про її стягнення.

У ході судового розгляду справи, представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

В наданих суду запереченнях відповідач вказав на безпідставність позовних вимог позивача з огляду на відсутність у нього правових підстав для звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки сплата чистого прибутку (доходу) господарських організацій не є податковим платежем, а відповідно, не сплата таких коштів не може бути визначена в якості податкового боргу підприємства.

А оскільки Податковий кодексу України (далі - ПК України) передбачає право контролюючих органів звертатись до суду з позовами про стягнення виключно сум податкового боргу платника податку, відповідач вважає заявлені МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП позовні вимоги неправомірними.

Крім того, відповідач вказує на помилковість позиції позивача щодо припадання граничного строку сплати частини чистого прибутку на 01 липня 2015 року.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «НАЕК «Енергоатом» перебуває на податковому обліку в МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП.

Згідно поданого ДП «НАЕК «Енергоатом» до позивача розрахунку чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями від 25 лютого 2015 року, відповідач самостійно визначив суму чистого прибутку, що підлягає сплаті, в розмірі 4 758 636 276, 00 грн.

З наявних в матеріалах справи даних облікової картки платника податку - ДП «НАЕК «Енергоатом» вбачається, що за відповідачем, з урахуванням наявної в нього переплати за попередні періоди, рахується заборгованість зі сплати чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету, у сумі 4 238 714 975, 60 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою ним зобов'язань, самостійно нарахованим ним в поданій до податкового органу звітності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти вказані в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно вимог статті 11-1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України:

- у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень;

- у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.

Чистий прибуток державних підприємств енергетичної галузі, з якого розраховується та сплачується частина чистого прибутку (доходу), зменшується на суму цільових коштів (обсяг інвестиційної складової), що надійшли у складі тарифу і спрямовуються на виконання інвестиційних проектів, рішення щодо яких приймаються Кабінетом Міністрів України, та на обсяг повернення кредитних коштів (у складі тарифу), запозичених для фінансування капітальних вкладень на будівництво (реконструкцію, модернізацію) об'єктів згідно з відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України.

Державними підприємствами електроенергетичної галузі, фінансування яких здійснюється в межах кошторису, затвердженого національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відрахування частини чистого прибутку (доходу) провадяться із суми перевищення фактично отриманих кошторисних доходів над фактично здійсненими кошторисними видатками у звітному періоді.

Чистий прибуток державних підприємств енергетичної галузі, з якого розраховується та сплачується частина чистого прибутку (доходу), зменшується на суму прибутку, яка виникла в результаті виконання законів України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії», «;Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» та «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування підприємств - учасників Державного концерну «Укроборонпром».

Відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11-1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Кабінет Міністрів України Постановою від 23 лютого 2011 року № 138 затвердив Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями.

Згідно п.п. 1, 3 вказаного Порядку, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі:

- 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень;

- 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Під час розрахунку чистого прибутку (доходу) за 2014 рік його розмір збільшується на суму дооцінки необоротних активів, яка підлягала перенесенню до нерозподіленого прибутку у звітні періоди 2010 - 2013 років, але не менше суми дооцінки необоротних активів, включеної до складу витрат у звітному періоді, які включають у тому числі амортизацію.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Враховуючи зазначені положення вбачається, що розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету України, є обов'язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата вказаного платежу.

Положеннями п. 40.1 статті 40 ПК України передбачається, що Розділ ІІ ПК України «Адміністрування податків, зборів, платежів» визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі I цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи (до яких, згідно статті 41 ПК України віднесено й органи доходів і зборів).

Так, відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 16 лютого 2011 року, на контролюючі органи покладено обов'язок забезпечення відповідно до законодавства здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів доходів за кодом бюджетної класифікації 21010100 (частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету відповідно до закону), а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів.

Водночас, згідно пп. 19-1.1.45 п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України, до функцій контролюючих органів віднесено звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, виходячи з наведених вище положень законодавства, беручи до уваги обставину наявності у податкових органів повноважень щодо здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, враховуючи передбачене на законодавчому рівні право податкового органу на звернення до суду та підтверджену матеріалами справи заборгованість відповідача зі сплати вказаного платежу в загальному розмірі 4 238 714 975, 60 грн., суд приходить до висновку про правомірність заявлених МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП вимог про стягнення з відповідача коштів.

В своїх запереченнях на адміністративний позов відповідачем зазначалось про безпідставність заявлених податковим органом позовних вимог, оскільки сплата чистого прибутку (доходу) господарських організацій не є податковим платежем, а відповідно, не сплата таких коштів не може бути визначена в якості податкового боргу підприємства, можливість стягнення виключно якого передбачена нормами ПК України.

Суд критично оцінює таку позицію ДП «НАЕК «Енергоатом» з огляду на наступне.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В свою чергу, згідно пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно ж до приписів пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

При цьому, відповідно до вимог статті 6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Водночас, згідно п. 4.2 статті 4 ПК України, загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства, суд приходить до висновку про те, що податковий борг платників податків може виникати виключно у випадку несплати ними податків та/або зборів, визначених ПК України.

Виключний перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів визначений положеннями статей 9 та 10 ПК України.

Між тим, до такого переліку не включений чистий прибуток (дохід) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету. Обов'язок спрямування частини чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами, як вже зазначалось вище, передбачений приписами ч. 1 статті 11-1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

Враховуючи зазначені вище положення законодавства та відповідні їм правові висновки, суд погоджується з позицією відповідача про те, що несплата платником податків коштів за вказаним платежем у розмірі 4 238 714 975, 60 грн. не може визнаватись його податковим боргом.

Проте зазначена обставина, на думку суду, жодним чином не впливає на факт правомірності дій МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП при реалізації його повноваження щодо здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, оскільки приписи Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 16 лютого 2011 року, що наділяють контролюючі органами таким повноваженням, власне і не передбачають віднесення платежу зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій до категорії податкового боргу такого підприємства як обов'язкової умови здійснення податковими органами функцій контролю за його сплатою.

Зазначена позиція знаходить своє відображення і судовій практиці Вищого адміністративного суду України. Так, в ухвалі від 23 січня 2014 року (справа №К/9991/50087/11) судом касаційної інстанції було зроблено правовий висновок, згідно якого, у разі добровільної несплати господарським товариством, у статутному фонді якого державі належать частки (акції, паї), до бюджету частини прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у його статутному фонді, податковий орган повинен пред'явити адміністративний позов про стягнення відповідної суми.

Окремо в своїх запереченнях відповідач зазначає, що приписи положень абз. 4, 5 статті 11 Закону щодо строків сплати господарськими товариствами дивідендів до Державного бюджету України не розповсюджують свою дію на ДП «НАЕК «Енергоатом», як про це зазначає позивач в своєму позові, оскільки відповідач є державним підприємством, а не господарським товариством, а сплата частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету, не охоплюється поняттям дивідендів.

Відповідно до абз. 4, 5 положень ч. 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних капіталах.

Суд погоджується з вказаними доводами відповідача, оскільки зазначені положення стосуються сплати дивідендів, а не частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань).

Водночас необхідно звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Згідно п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 137.4 статті 137 ПК України, податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року.

Відповідно до пп. 49.18.3 п. 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, суд приходить до висновку про те, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання розрахунку частини чистого прибутку (доходу) (60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року).

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем було подано розрахунок частини чистого прибутку (доходу) за 2014 рік, останнім днем сплати зазначеного платежу є 11 березня 2015 року.

Між тим суд зазначає, що помилкова позиція податкового органу про те, що останнім днем сплати відповідачем частини чистого прибутку (доходу) є 01 липня 2015 року, не впливає на встановлені вище обставини правомірності його вимог щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 4 238 714 975, 60 грн., оскільки у визначений на підставі наведених правових положень строк (11 березня 2015 року), ДП «НАЕК «Енергоатом» не було сплачено визначеного в поданому ним розрахунку від 25 лютого 2015 року розміру частини чистого прибутку (доходу).

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету, у сумі 4 238 714 975, 60 грн. (чотири мільярди двісті тридцять вісім мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень шістдесят копійок) на розрахунковий рахунок № 31119074799011 УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 37995466) в ГУ ДКС України у м. Києві, МФО 820019, за платежем: частина чистого прибутку (доходу), що вилучається до бюджету, код платежу 21010100.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк