Чи перестануть колись спортсмени бити рекорди: експерти пояснили, де лежить межа

У Парижі щойно стартували літні Олімпійські ігри 2024 року. Їх невід'ємною частиною є встановлення нових світових рекордів. Видання Live Science спробувало розібратися, а чи настане коли-небудь час, коли люди вже просто не зможуть побити встановлені рекорди через досягнення межі людських можливостей.

Як розповіли виданню опитані експерти, біофізичні обмеження, притаманні людському тілу, справді можуть обмежити деякі людські досягнення. Однак інноваційні техніки виконання вправ та вдосконалений спортивний одяг можуть допомогти спортсменам продовжувати відкривати нові рівні продуктивності.

Кевін Мурач, дослідник м’язів з Університету Арканзасу, розповів, що найефективніше м’язи скорочуються вздовж лінії між двома сухожиллями. Однак, розширюючись, м’язи скорочуються під менш ефективним косим кутом. Отже збільшення м’язової маси створює додаткову силу, але віддача від додаткової маси поступово зменшується, і м’язи зрештою наближаються до жорсткої межі, після якої додаткова маса вже не дає додаткової сили.

Більше того, величезні м’язи можуть навіть заважати спортсменам у деяких видах спорту, наприклад, у спринті. 

Отже м’язи встановлюють стелю для того, які результати спортсмени можуть продемонструвати. Але ефективність також залежить від того, що спортсмени роблять зі своїми м’язами.

На Олімпійських іграх 1968 року Дік Фосбері використав інноваційну стратегію для стрибків у висоту, яка буквально підняла планку. Замість того, щоб злетіти вперед над жердиною, він повернув своє тіло в польоті. Стрибок назад дозволив йому вигнути тіло та опустити центр маси, щоб він міг перестрибнути через жердину з меншими зусиллями. Через п'ять років Дуайт Стоунс удосконалив "флоп Фосбері" і перевершив світовий рекорд у стрибках у висоту, використовуючи цей метод.

Тепер усі стрибуни у висоту використовують саме цей метод. І це доводить, що фізичні обмеження тіла можна обійти, застосувавши іншу техніку виконання спортивної вправи.

Удосконалення спортивного одягу також може значно підвищити продуктивність. Наприклад, на Олімпіаді 2008 року спортсмени в купальниках з поліуретановим покриттям побили 25 світових рекордів. 

Одна з гіпотез полягає в тому, що "поліуретанова панель, ламінована поверх тканини, може запобігти виходу повітря з тканини з костюма [купальника], коли спортсмен входив у воду", — сказала Ада Феррі, інженер текстилю з Політехнічного університету Турина в Італії.

Вона припустила, що невелика кількість захопленого повітря могла дати учасникам перевагу, створивши певну плавучість. 

Оскільки перемога в перегонах зазвичай визначається за кілька сотих долей секунди, навіть плавучість у кілька міліметрів може мати вирішальне значення. Поліуретанові купальники пізніше були заборонені на змаганнях у 2010 році. Однак це не завадило спортсменам перевершувати рекорди, що свідчить про те, що фактична продуктивність плавців ще не досягла стелі.

З 2016 року взуття з карбоновими устілками може дати бігунам перевагу, каже Феррі. Цей тип взуття обмежує втрати енергії через амортизуючу проміжну підошву взуття, через що бігуну потрібно менше працювати, щоб бігати швидше. World Athletics, організація федерацій легкої атлетики, дозволяє спортсменам змагатися в цьому взутті, якщо висота спіненої основи не перевищує 4 сантиметри, тому, можливо, цей спортивний одяг може призвести до нових рекордів у бігу.

Як писав УНІАН, група дослідників з Єльського університету (США) спробували систематизувати всі вже наявні наукові знання щодо психічного розладу, відомого як параноя. Провівши низку тестів, вони змогли зробити важливе відкриття, яке вказує, звідки береться цей розлад.

Також ми розповідали, що дієти і спортзали в майбутньому стануть непотрібними: вчені зрозуміли, що змушує організм спалювати жир. Тепер справа за малим – зрозуміти, як стимулювати вироблення в організмі потрібних молекул.