Чи існує в Україні державна програма захисту свідка або потерпілого за аналогією відповідного інституту США?

Фахівцям в галузі права дуже добре відомо про існування інституту державного особистого захисту свідка в кримінальному провадженні, яка на протязі багатьох роках застосовується в США. Пересічні громадяни знайомі із вказаною системою державного забезпечення захисту певних громадян з чисельних фільмів або детективної літератури.

Корисність такого піклування з боку держави важко переоцінити. З одного боку, конкретна особа сприяє правосуддю, оскільки впевненість в тому, що її показання не призведуть до подальшого переслідування придає її активності в кримінальному провадженні. З іншого боку, це викликає довіру до влади та держави як гаранту захисту безпеки людини.

А чи є щось подібне у нас? Ні для кого не є тайною, що в нашій державі багато випадків, коли життя або фізичне здоров’я особи залежить чи буде він або ні брати участь у конкретному кримінальному провадженню.

Виявляється, ще в 1993 році Верховна Рада прийняла Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

На превеликий жаль даний закон маловідомий, проте він практично ідентичний американській системі державного захисту свідків.

Так, вказаний закон передбачає захист осіб які беруть участь у кримінальному
судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні кримінальних правопорушень, а також у судовому розгляді кримінальних проваджень.

Такий спосіб захисту може призначатись слідчим, прокурором або судом, (передбачено й вирішення такого питання й слідчим суддею).

До заходів безпеки відповідно до вказаного закону відносяться та можуть бути застосовані:

а) особиста охорона, охорона житла і майна;
видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;

в) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;
г) заміна документів та зміна зовнішності;

д) зміна місця роботи або навчання;
е) переселення в інше місце проживання;
є) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;
ж) забезпечення конфіденційності відомостей про особу;
з) закритий судовий розгляд.

З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки

Слід вказати, що законом передбачено вказані заходи як за рахунок державного бюджету, а також за рахунок осіб, взятих під охорону.

Отже, при наявності реального ризику заявник, потерпілий, свідок, підозрюваний, обвинувачений, цивільний позивач, експерт, перекладач, понятий, адвокат, а також члени їх сімей, мають вимагати відповідних заходів забезпечення охорони.

Тому всілякі відповіді, які так часто лунають в поліції: «Ми що ж тепер, охороню вати вас зобов’язані?» - некоректні, оскільки статтею 3 Конституцією України визначено, що держава декларує та забезпечує, що, зокрема життя та здоров’я людини, а також її безпека визнаються є вищою соціальною цінністю в Україні.

Щоб уникнути цинічність з боку слідчих та керівників правоохоронних органів, які будуть відмовляти у застосуванні охорони, одразу після негативно відповіді слід звертатися до суду. Благо подібні випадки можна знайти у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а стаття 8 Основного Закону гарантує право звертатися на підставі Конституції України до суду з приводу захисту конституційних прав і свобод людини напряму.

Автор статті: Каланжов Владислав Иванович