Бажання орендодавця самостійно обробляти земельну ділянку не є окремою підставою для розірвання договору оренди землі (ВС КЦС справа №198/1022/19 від 19.03.2021 р.)

У цій справі, ВС КЦС не тільки підтвердив доволі очевидний висновок, про те що саме по собі бажання орендодавця самостійно обробляти земельну ділянку не є окремою підставою для розірвання договору оренди землі, а ще й наголосив стосовно важливості точного формулювання в договорі оренди землі підстав для його розірвання. Так, на думку позивача, договір містив його право на розірвання такого договору у випадку наявності бажання обробляти землю самостійно. Втім, суд визнав цей пункт – таким, що не містить чіткого визначення можливості розірвання договору в односторонньому порядку та механізму (процедури) такого розірвання.

Фабула судового акту: Орендодавець (позивач) і орендар (відповідач) уклали договір оренди землі строком на 15 років, умовами якого було передбачено наступне (п.7): “орендар кожні п’ять років дає згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря про це (про свій намір) не пізніше, як за 100 днів.” Разом із цим умови іншого пункту договору вказували на неможливість розірвання договору в односторонньому порядку “без вагомих причин та рішення суду” (п.28).

Вважаючи, що бажання самостійно господарювати на земельній ділянці є підставою розірвання – позивач звернувся до відповідача з листами про припинення спірного договору. Відповідач відмовив, апелюючи на відсутність вагомих підстав. Це і слугувало причиною звернення до суду.

Втім, суд першої інстанції відмовив орендодавцю у задоволені позову, що було підтримано судом апеляційної інстанції. У своїх рішеннях суди зазначали про різне тлумачення сторонами пункту 7, яким чітко не визначено можливості розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. При цьому пункт 28 договору прямо вказує на неможливість розірвання його в односторонньому порядку. Разом із тим, бажання позивача самостійно обробляти належну йому земельну ділянку, не є окремою підставою, визначеною законом для дострокового розірвання договору оренди землі.

Позивач (орендодавець) подав касаційну скаргу. ВС КЦС, розглянувши його доводи – визнав їх такими, що переважно зводяться до тлумачення заявником на власний розсуд умов договору оренди та норм матеріального права. У задоволенні касаційної скарги ВС відмовив, а рішення попередніх судів залишив без змін, погодившись із їх правовою оцінкою обставин справи.

Отже у цій справі, ВС КЦС навів наступні нормативні акти, доводи та висновки:

1) Частинами 1-4 статті 31 Закону України “Про оренду землі” № 161-XIV, який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі, відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону (правонаступників), від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи-орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії);

- в інших випадках, передбачених законом;

(від авт. - з 17.12.2020 р. додано ще одну підставу - припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України “Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями”)

Договір може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону № 161-XIVна вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

2) Системний аналіз умов договору оренди свідчить, що ними не передбачено можливості розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця. При цьому заперечення зі сторони орендаря свідчить, що останній не погоджується на розірвання, тобто відсутня взаємна згода сторін на розірвання договору.

3) Відповідне положення (наведене вище) пункту 7 договору оренди земельної ділянки, на який посилається позивач як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку, не містить чіткого визначення можливості розірвання договору в односторонньому порядку та механізму (процедури) такого розірвання.Натомість, зі змісту вказаного пункту очевидно, що для розірвання договору потрібна згода орендаря (відповідача у справі), яку останній має надати, що виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку. Крім того, пункт 28 договору містить імперативне положення про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

До того ж - бажання позивача самостійно обробляти земельну ділянку не є окремою підставою, визначеною законом або договором, для розірвання спірного договору оренди землі.

Аналізуйте судовий акт: Належний спосіб захисту у випадку відмови чи ухилення орендодавця від укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі (ВП/ВС у справі № 908/299/18 від 26 травня 2020 р.);

Угода про розірвання договору оренди земельної ділянки укладена між міською радою та попереднім власником об'єктів нерухомості НЕ породжує зміну цивільних прав та обов`язків, так як укладена з особою, яка не є стороною договору (№ 922/1349/18);

Правильно обраний спосіб захисту порушених прав у суді – одна із гарантій поновлення договору оренди земельної ділянки (ВП, справа №378/596/16-ц від 29 вересня 2020 року);

У разі продажу нерухомості, договір оренди попереднього землекористувача не припиняється, а відбувається заміна сторони (ВС/КГС, справа № 913/210/18 від 18 квітня 2019 р);

Все ж таки: визнання договору оренди земельної ділянки неукладеним чи недійсним? (ВС/КЦС, справа № 383/1354/182 від 09 грудня 2020 року).

Постанова

Іменем України

19 березня 2021 року

м. Київ

справа № 198/1022/19

провадження № 61-13256св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - товариство з обмеженою відповідальністю «Лан»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Маренич С. О., від 27 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., від 27 липня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» (далі - ТОВ «Лан», Товариство) про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7, 527 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:001:029.

08 серпня 2014 року між сторонами було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 серпня 2014 року.

Пунктом 7 договору оренди визначено, що орендар кожні п`ять років дає згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря про це (про свій намір) не пізніше, як за 100 днів.

ОСОБА_1 , вважаючи, що в силу наведених положень Товариство, підписавши договір оренди, надало згоду на його розірвання кожні п`ять років, без будь-яких додаткових підстав, окрім потреби чи бажання позивача, 29 травня 2019 року та повторно 04 червня 2019 року звернувся до відповідача з відповідною письмовою заявою про свій намір припинити дію (розірвати) договору оренди земельної ділянки.

Однак, відповідач відмовив у розірванні договору оренди, посилаючись на неможливість його розірвання в односторонньому порядку та відсутність вагомих підстав для надання згоди на розірвання договору.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати припиненим шляхом розірвання, договір оренди земельної ділянки, площею 7, 527 га, з кадастровим номером 1225982500:01:001:029, розташованої на території Новов`язівської сільської ради, укладений 08 серпня 2014 року між ним та ТОВ «Лан».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області

від 27 квітня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів можливості розірвання укладеного договору оренди землі кожні п`ять років в односторонньому порядку, відповідності такої можливості суті відносин між сторонами. Сторони спірного правочину по-різному тлумачать положення пункту 7. При цьому, судом було враховано, що пункт 28 договору оренди земельної ділянки однозначно визначає неможливість розірвання цього договору в односторонньому порядку.

Інші передбачені законом підстави необхідні та достатні для розірвання договору оренди земельної ділянки стороною позивача в судовому засіданні не наведені. Бажання позивача самостійно обробляти належну йому земельну ділянку, не є окремою підставою, визначеною законом для дострокового розірвання договору оренди землі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня

2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладеним між сторонами договором оренди земельної ділянки чітко не визначено можливості розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку та механізму (процедури) реалізації такого розірвання, при цьому пункт 28 договору вказує на неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду касаційній скарзі на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області

від 27 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 27 липня 2020 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України),просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення вимог його позову в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанції, які ухвалюючи оскаржені судові рішення, не врахували, що чинне законодавство допускає розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено його умовами.

Пункт 7 укладеного між сторонами договору оренди містить можливість одностороннього його розірвання за бажанням однієї з його сторін, не обумовлюючи таке розірвання настанням будь-яких подій та умов, в тому числі невиконанням орендарем умов договору оренди. Заявник вважає, що відсутність визначеного договором оренди механізму (процедури) реалізації його розірвання за наявності можливості такого розірвання не може бути перешкодою та звужувати права орендодавця щодо реалізації права на розірвання правочину.

Звертає увагу касаційного суду, що сторони договору оренди на власний розсуд у пункті 7 погодили можливість одностороннього його розірвання за ініціативою орендодавця та виклали його саме в такій редакції.

Пункт 7 договору оренди не визнаний недійсним, а тому повинен виконуватися в повному обсязі. Також заявник наголошує на тому, що як власник земельної ділянки має право користуватися нею на власний розсуд і таке право не порушує право ТОВ «Лан» на здійснення господарської діяльності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

В лютому 2021 засобами поштового зв`язку ТОВ «Лан» подано відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2020 року залишитибез змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею

7, 527 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:001:029.

08 серпня 2014 року між ТОВ «Лан» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № б/н (далі - договір оренди), відповідно до умов якого в оренду Товариства передано земельну ділянку площею

7, 527 га, кадастровий номер 1225982500:01:001:029.

Право оренди земельної ділянки ТОВ «Лан» на підставі зазначеного договору зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 серпня 2014 року, номер запису про інше речове право 6727051.

Умовами укладеного договору оренди передбачено:

- Договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично (пункт 7);

- Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (пункт 26);

- Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 27);

- Розірвання договору оренди в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається (пункт 28);

- Перехід права власності на орендовану земельну ділянку, або її частину до другої особи не є підставою для зміни договору (пункт 29);

- Цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 32).

29 травня 2019 року та повторно 04 червня 2019 року ОСОБА_1 направив ТОВ «Лан» повідомлення про свій намір припинити договір оренди, оскільки бажає самостійно обробляти свою земельну ділянку, на які отримав від Товариства відповідь, що умови договору не передбачають можливості його розірвання в односторонньому порядку, при цьому всі умови договору орендарем виконуються належним чином та підстав для його розірвання до спливу 15 років немає.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

За змістом пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 2 Закону № 161-XIVвідносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України(далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону № 161-XIV, яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У пункті «б» частини першої статті 90 ЗК Українизакріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIVдоговір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою-четвертою статті 31 Закону № 161-XIV, який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У частині першій статті 2 ЦПК Українивизначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір між сторонами виник у зв`язку із різним розумінням та тлумаченням змісту пункту 7 договору оренди землі, згідно з яким сторонами погоджено, що договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично.

При цьому сторонами у пунктах 26-28 договору оренди погоджено порядок припинення його дії.

Системний аналіз умов договору оренди свідчить, що його умовами не передбачено можливості розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця. При цьому заперечення зі сторони орендаря свідчить, що останній не погоджується на розірвання, тобто відсутня взаємна згода сторін на розірвання договору.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що абзац другий пункту 7 договору оренди земельної ділянки, на який посилається позивач як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку, не містить чіткого визначення можливості розірвання договору в односторонньому порядку та механізму (процедури) такого розірвання. Натомість, зі змісту вказаного пункту очевидно, що для розірвання договору потрібна згода орендаря (відповідача у справі), яку останній має надати, що виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку. Крім того, пункт 28 договору містить імперативне положення про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Судами обґрунтовано вказано, що бажання позивача самостійно обробляти земельну ділянку не є окремою підставою, визначеною законом або договором, для розірвання спірного договору оренди землі. Інших окремих підстав як в сукупності, так і окремо, необхідних і достатніх для розірвання договору оренди землі, в тому числі наявність істотних порушень договору орендарем, позивачем не наведено.

До аналогічних висновків в подібних справах за позовами фізичних осіб до ТОВ «Лан» про розірвання договорів оренди землі дійшов Верховний Суд у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 198/631/19 (провадження

№ 61-12032св20), від 11 березня 2021 року у справі № 198/877/19 (провадження № 61-9624св20).

Верховний Суд також звертає увагу, що згідно з частиною першою

статті 32 Закону № 161-XIVна вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24і 25цього Законута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК Українита іншими законами України.

При цьому свобода договору не є абсолютною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням ЦК Українита інших актів цивільного законодавства.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Наведені у касаційній скарзі доводи переважно зводяться до тлумачення заявником на власний розсуд умов договору оренди та норм матеріального права, ці доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК Україниоскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2020 року залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області

від 27 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 27 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В.В. ШиповичЄ. В. СинельниковС. Ф. Хопта