Адміністративний суд перевіряє обгрунтованість лише тих висновків, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу рішення, що оскаржується (ухвала ВАСУ від 19 червня 2014р.)

Фабула судового акту: Платник податків оскаржив податкові повідомлення - рішення, яким були донараховані суми податку на прибуток та ПДВ з мотивів не підтвердження платником податків реальності господарських операцій. У суді відповідач став заперечувати проти поданих платником усіх можливих первісних документів на підтвердження фактів здійснення господарських операцій посилаючись на неправильність їх оформлення, хоча в Акті перевірки цього зазначено не було. Суд не став досліджувати первісні документи на предмет правильності їх оформлення оскільки неправильність їх оформлення не визначалась фіскальним органом як підстава для прийняття повідомлень – рішень за результатами позапланової невиїздної перевірки. Зокрема суд зазначив, що таке дослідження виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб‘єкта владних повноважень. Ця позиція суду базується також на ч. 2 ст. 71 КАС України.

З іншого боку такий висновок суду суперечить такому принципу адміністративного судочинства як «принцип офіційного зв’язування всіх обставин у справі» і за деякими іншими рішеннями ВАСУ, суд першої інстанції має перевірити реальність господарських операцій платника податку навіть якщо вони не ставляться під сумнів фіскальним органом в Акті перевірки або навіть у судовому засіданні.

Враховуйте також: Ухвалу ВАСУ від 19 червня 2014 р. у цій справі (дивиться тут нижче), якої судові акти першої та апеляційних інстанцій залишені без змін.

Читайте статтю: Нові підходи ВАСУ на «старий мотив»

Аналізуйте судовий акт: Застосування у адміністративному судочинстві принципу змагальності сторін судом касаційної інстанції ( ВАСУ, судді Мороз Л. Л., Горбатюк С. А, Швед Е. Ю.)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2011 р. Справа № 2а-4256/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів: Жигилія С.П. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

в присутності представників позивача - Галецький І.М, Самойлова О.В.

представника відповідача - Чернової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 22.06.2011р. по справі №2а-4256/11/2070

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Індустрія"

до Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.03.2011р. № 0000032340 та від 09.03.2011р. № 0000062340.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Індустрія" задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова №0000032340 від 09.03.2011 року та № 0000062340 від 09.03.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Індустрія" (ЄДРПОУ 36371752, 61035, м. Харків, вул. Каштанова, 29) сплачене державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 р. по справі №2а-4256/11/2070 та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.1. п.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.5.2.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача,представника позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Індустрія» є юридичною особою, яка зареєстрована 03.04.2009р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Індустрія» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.06.2009р. по 31.01.2010р., про що було складено Акт перевірки від 22.02.2011р. № 172/23-405/36371752.

В Акті перевірки від 22.02.2011р. № 172/23-405/36371752 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було зроблено висновок про порушення ТОВ «Спец-Індустрія» вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п.п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий періодна загальну суму 58266 грн. та п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в перевіяємому періоді на загальну суму 72861.00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки від 22.02.2011р. № 172/23-405/36371752 відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення від 09.03.2011р. № 000032340 про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Спец-Індустрія» з податку на прибуток підприємств у розмірі 91038.75грн. та від 09.03.2011р. № 0000062340 про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Спец-Індустрія» з податку на додану вартість у розмірі 72832.50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що останні прийняті відповідачем без урахування вимог Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, а також усіх обставин, які мають значення для прийняття таких рішень, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно п. З Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Індустрія», Товариство засноване з метою здійснення підприємницької та іншої не забороненої законодавством України господарської діяльності в сферах виробництва, торгівлі тощо, безпосереднім предметом якої є торгівля спецодягом, оптова та роздрібна.

28.08.2009р між ТОВ «Спец-Індустрія» (покупець) та ПП «Корн Сервіс» (продавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 08/1 ., відповідно до умов якого ПП «Корн Сервіс» зобов'язалось поставити позивачу спецодяг, засоби індивідуального захисту, взуття, а ТОВ «Спец-Індустрія» прийняти зазначений товар та оплатити його вартість.

На підставі вищезазначеної угоди, позивачем отримувалося від ПП «Корн Сервіс» у вересні -грудні 2009 року спецодяг, засоби індивідуального захисту, взуття, що підтверджується копіями видаткових накладних № 39 від 01.09.2009р., № 40 від 02.09.2009р., № 41 від 02.09.2009р., № 43 від 04.09.2009р., № 44 від 06.09.2009р., № 46 від 11.09.2009р., № 54 від 15.09.2009р., № 47 від 17.09.2009р, № 52 від 17.09.2009р., № 53 від 18.09.2009р., № 50 від 18.09.2009р., № 51 від 18.09.2009р., № 55 від 22.09.2009р., № 56 від 22.09.2009р., № 62 від 24.09.2009р., № 59 від 25.09.2009р., № 65 від 28.09.2009р., № 66 від 28.09.2009р., № 61 від 29.09.2009р., № 63 від 29.09.2009р., № 58 від 01.10.2009р., № 67 від 01.10.2009р., № 68 від 05.10.2009р., № 69 від 05.10.2009р., № 71 від 15.10.2009р., № 73 від 19.10.2009р., № 72 від 19.10.2009р., № 74 від 19.10.2009р., № 76 від 21.10.2009р., № 77 від 22.10.2009р., № 78 від 23.10.2009р., № 79 від 23.10.2009р., № 81 від 26.10.2009р., № 83 від 30.10.2009р., № 84 від 30.10.2009р., № 86 від 30.10.2009р., № 88 від 04.11.2009р., № 92 від 12.11.2009р., № 64 від 07.11.2009р., № 93 від 13.11.2009р., № 96 від 16.11.2009р., № 97 від 18.11.2009р., № 95 від 16.11.2009р., № 98 від 19.11.2009р., № 99 від 23.11.2009р., №101 від 25.11.2009р., № 102 від 26.11.2009р., № 103 від 27.11.2009р., № 107 від 30.11.2009р., № 123 від 01.12.2009р., № 124 від 01.12.2009р., № 125 від 01.12.2009р., № 110 від 09.12.2009р., № 109 від 11.12.2009р., № 11 від 14.12.2009р., № 112 від 14.12.2009р., № 114 від 15.12.2009р., № 115 від 15.12.2009р., № 116 від 17.12.2009р., 117 від 23.12.2009р., № 119 від 21.12.2009р., № 120 від 28.12.2009р., № 121 від 29.12.2009р.

Поставка придбаного у ПП «Корн Сервіс» товару здійснювалась автотранспортом ПП «Корн Сервіс», за адресою, внесеною до ЄДРПОУ, а саме: м. Харків, вул. Каштанова, 29, Л-3, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних від 01.09.2009р., 14.09.2009р., 16.09.2009р., 01.10.2009р, 05.10.2009р., 12.10.2009р., 16.10.2009р., 20.10.2009р., 01.11.2009р., 03.11.2009р., 12.11.2009р., 23.11.2009р., 01.12.2009р., 04.12.2009р., 07.12.2009р., 14.12.2009р.

Фактичне надходження та оприбуткування позивачем товару, придбаного у ПП "Корн Сервіс", також підтверджується даними Накладних від 01.09.2009р., від 09.11.2009р., від 14.09.2009р., від 16.09.2009р., 01.10.2009р., від 05.10.2009р., від, 12.10.2009р., від 16.10.2009р., від 20.10.2009р., від 01.11.2009р., 03.11.2009р., від 12.11.2009р., від 23.11.2009р., від 01.12.2009р., від 04.12.2009р., від 07.12.2009р., від 14.12.2009р., а проведення придбаного товару за бухгалтерським обліком - Квитанціями до прибуткових касових ордерів від 01.09.2009р., від 07.09.2009р., від 09.11.2009р., від 14.09.2009р., від 16.09.2009р., від 17.09.2009р., 01.10.2009р., від 05.10.2009р., від від 06.10.2009р., від 07.10.2009р., від 01.11.2009р., 03.11.2009р., від 12.11.2009р., від 23.11.2009р., від 01.12.2009р., від 04.12.2009р., від 07.12.2009р., від 14.12.2009р., від 15.12.2009р.

Оплата товару здійснювалась позивачем шляхом внесення грошових коштів до каси ПП "Корн Сервіс", що підтверджується матеріалами справи (а.с.189-197)

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у справі документами доведено фактичне виконання господарських операцій заправочином, понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємоповязаності сторін перелічених правочинів, використання отриманих ТМЦ у власній господарській діяльності (наявні в матеріалах справи докази подальшого продажу отриманих товарно-матерільних цінностей), що зумовлює відсутність підстав для висновку про нікчемність укладених з ТОВ "СК"Техспецбуд" договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, колегія суддів дійшла висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності субєкта господарювання як платника податку на прибуток.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, де указано, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Зі змісту акту від 22.02.2011р. № 172/23-405/36371752 року вбачається, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичну наявність ТМЦ, отримання позивачем збитку від господарських операцій ДПІ не виявлено, в акті таких висновків не відображено.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування ТМЦ та їх подальшого використання саме в межах господарської діяльності ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова не спростовані в ході судового засідання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок ДПІ про неправомірне завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва.

Окрім того, з копій первинних документів, які у спірних правовідносинах були складені від імені підприємства позивача та його контрагента ПП «Корн Сервіс» , що вони не містять дефектів форми або змісту, які б силу вимог ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняли втрату оглянутими документами юридичного статусу первинних документів.

Щодо доводу ДПІ про надання пояснень ОСОБА_4 наданих старшому слідчиму СВ Київського РВХ МУ УМВД України у Харківській області, що будь -яка господарська діяльність від імені підприємства ним не здійснювалась, колегія суддів вважає за необхідне зазначити натупне.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідач в ході розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження цих обставин, якими в силу норм Кримінально-процесуального кодексу України може бути, зокрема, вирок загального місцевого суду по кримінальній справі..

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень з боку позивача п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 і п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому висновок податкового органу про вчинення ДП порушень цих норм закону належить визнати недоведеним.

Щодо встановленого ДПІ порушень позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції Українипринципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження ДПІ про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" з мотивів наявності письмових пояснень керівника ПП "Корн Сервіс" ОСОБА_4 по факту нездійснення ним господарської діяльності від імені підприємства та відсутності підстав для прийняття документів податкового обліку в якості належих для формування позивачем податковогокредиту .

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Наявність у ПП «Корн Сервіс» статусу юридичної особи платника ПДВ відповідач ані в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції не заперечував.

При цьому, надання письмових пояснень керівника ПП «Корн Сервіс» ОСОБА_4 не спростовується факт господарських відносин між означеним суб'єктом господарювання та позивачем,, позаяк фактичних даних про проведення будь-яких графологічних досліджень підпису гр.ОСОБА_4, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності до дати проведення ДПІ перевірки та врахування результатів цих досліджень при складанні акту від 22.02.2011р. № 172/23-405/36371752 відповідач до суду не подав.

Таким чином, інші обставини та доводи, окрім згаданих письмових пояснень, не були покладені контролюючим органом в основу судження про порушення ТОВ"Спец-Індустрія" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", а тому не підлягають судовій перевірці при розгляді і вирішенні даної адміністративної справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає судження податкового органу про вчинення позивачем порушень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" є необґрунтованим, та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Індустрія" , документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 р. по справі №2а-4256/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 22.06.2011р. по справі№2а-4256/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Дюкарєва С.В.

Судді (підпис)

(підпис) Жигилій С.П.

Ральченко І.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 18.08.2011 р.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Київ К/9991/56396/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011

у справі № 2а-4256/11/2070

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Індустрія"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Індустрія" звернулось до Харківський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Індустрія» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.06.2009 по 31.01.2010, за результатами якої складено акт від 22.02.2011р. № 172/23-405/36371752.

В ході вказаної перевірки виявлено порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п.п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 58266 грн. та п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі вищезазначеного акту відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 09.03.2011 № 000032340 про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Спец-Індустрія» з податку на прибуток підприємств у розмірі 91038,75 грн. та від 09.03.2011 № 0000062340 про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Спец-Індустрія» з податку на додану вартість у розмірі 72832.50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2009 між ТОВ «Спец-Індустрія» (покупець) та ПП «Корн Сервіс» (продавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 08/1., відповідно до умов якого ПП «Корн Сервіс» зобов'язалось поставити позивачу спецодяг, засоби індивідуального захисту, взуття, а ТОВ «Спец-Індустрія» прийняти зазначений товар та оплатити його вартість.

Фактичне надходження та оприбуткування позивачем товару, придбаного у ПП "Корн Сервіс", також підтверджується даними накладних.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, виходячи з наведених положень, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Висновок судів попередніх інстанцій про документальну підтвердженість фактичного виконання операцій між позивачем та ПП «Корн Сервіс» ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах, а саме, договором поставки, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженості дій позивача з ПП «Корн Сервіс» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко