А Вам внесли? Практика оскарження бездіяльності слідчого щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про злочин

Аналіз судової практики оскарження бездіяльності слідчого з невнесення відомостей про злочин до ЄРДР

Після набрання чинності 19 листопада 2012 року новим Кримінальним процесуальним кодексом України із законодавства було виключено інститут дослідчої перевірки та встановлено обов’язок слідчого протягом 24 годин з моменту надходження повідомлення про злочин вносити відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До цієї події, відповідно до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу 1960 року перед ухваленням рішення про порушення кримінальної справи або про відмову у порушенні, за необхідності, протягом десяти днів проводилась перевірка заяви про злочин.

З 19 листопада 2012 року дані про злочин спочатку вносяться до ЄРДР, перевірка проводиться у порядку досудового розслідування і, коли відсутній склад або подія злочину, кримінальне провадження підлягає закриттю.

Однак, прокурори та слідчі, які не бажали працювати за новими правилами, вигадали наступний «правовий» інструмент. Після надходження заяви про злочин, навіть якщо в ній є посилання на конкретні склади злочинів та статті Кримінального кодексу, цю заяву розглядають протягом тижнів та місяців у порядку Закону України «Про звернення громадян».

Проаналізуємо судову практику щодо оскарження бездіяльності слідчого з невнесення даних про злочин протягом 24 годин до ЄРДР.

Перед безпосередньо власним аналізом доцільно навести дані існуючих узагальнень, зокрема листа ВССУ від 09.11.2012 № 1640/0/4-12 та узагальнення Апеляційного суду м. Києва.

У листі від 09.11.2012 ВССУ тлумачить термін «бездіяльність з невнесення до ЄРДР» та роз’яснює порядок обчислення строків. У пункті 2 цього листа надається визначення бездіяльності, згідно якого, це невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення».

Також, суд вказує на порядок обчислення цього строку у 24 години, а саме:

- заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, непритомний стан заявника, відрядження тощо);

- у випадку надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, строк обчислюється з моменту надходження заяви слідчому, прокурору.

Стосовно ж строків на оскарження ВССУ вказує, що частиною 1 ст. 304 КПК встановлено десятиденний строк, упродовж якого особа має право звернутися зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора. Цей строк обчислюється з моменту прийняття рішення, вчинення відповідної дії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії

На практиці часто виникає ситуація, коли після подання заяви, наприклад, поштою, заявник чекає відповіді чи повідомлення про розгляд заяви та включення інформації про злочин до ЄРДР. Після тривалого часу очікування заявник починає встановлювати інформацію щодо розгляду заяви і виявляється, що відомості до ЄРДР не внесені, а строки на оскарження бездіяльності вже пропущені.

Отже, для того, щоб не втратити можливість оскарження бездіяльності, необхідно уточнювати у черговій частині або канцелярії органу досудового розслідування інформацію про вручення повідомлення про злочин слідчому, а також звертатись до суду зі скаргою на його бездіяльність у межах десятиденного строку з моменту вручення цього повідомлення.

Докладну інформацію щодо статистики оскарження бездіяльності, дій та рішень слідчого містить згадане вище узагальнення Апеляційного суду м. Києва.

Виявляється, що з 829 скарг, поданих до районних судів м. Києва, задоволені були лише 85, а за 155 було відмовлено у відкритті провадження, за 270 було відмовлено у задоволенні скарги, 80 скарг було повернуто, а за 199 рішення взагалі не було прийнято, за 25 скаргами провадження закрите, за 15 відмовлено у розгляді. Таким чином, було задоволено менш ніж 10 відсотків скарг. При цьому підставами відхилення решти 90 відсотків скарг послугували формальні причини.

За результатами власного аналізу судових рішень щодо оскарження невнесення відомостей про злочин до ЄРДР, вбачається, що у задоволенні скарг відмовляли також здебільшого з формальних причин.

Серед яких:

1. повідомлення про злочин не містило обставин, об’єктивних даних, посилань на докази та ін., які вказують на наявність ознак злочину;

2. заявник оскаржив не бездіяльність, а дії щодо надання відповіді у порядку Закону України «Про звернення громадян», відмову, рішення про невнесення та ін.;

3. скаржник не долучив до скарги доказів звернення до правоохоронного органу із заявою або повідомленням про злочин;

4. до скарги на бездіяльність слідчого не було долучено належну довіреність;

5. було порушено строк для звернення.

Нижче наведені приклади розгляду судами скарг на невнесення відомостей про злочини до ЄРДР, які ілюструють тезу про здебільшого формальні причини відмов у задоволенні скарг.

Так, ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2013 року за провадженням № 753/3188/13 повернуто скаргу фізичної особи – представника підприємства на бездіяльність прокурора, яка полягала у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставою для повернення скарги стало те, що з поданої до суду копії довіреності представника, де чітко перераховані повноваження, не вбачалось, що такий представник наділений правом подавати скарги на дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора ( п.1 ч.2 ст. 304 КПК України).

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду від 06 лютого 2013 за провадженням № 755/2515/13-к було повернуто скаргу оскільки скаржником до скарги не надано жодних доказів того, що прокуратурою Дніпровського району м. Києва взагалі було отримано заяви-повідомлення про вчинення правопорушень певними особами, у зв'язку з чим, в супереч положень ст. ст. 214, 303 КПК України, неможливо встановити дату та час імовірного отримання таких повідомлень прокуратурою Дніпровського району м. Києва.

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 30 січня 2013 року за справою № 757/11/13-к відмовив у задоволенні скарги, оскільки направлення заяви скаржника до прокуратури Закарпатської області за територіальним принципом відповідають вищезазначеним положенням кримінального процесуального закону та наказу Генерального прокурора України №125 від 03.12.2012р., тому в даному випадку відсутня будь - яка бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань його заяви про кримінальне правопорушення від 07.12.2012 року, а також у нездійсненні інших процесуальних дій.

Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 11.04.2014 року за справою № 760/4895/14-к щодо невнесення даних до ЄРДР було відмовлено у задоволенні скарги через, те що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.

Той самий суд ухвалою від 18 лютого 2014 року за справою № 1-кс/760/92/14 відмовив у скарзі, оскільки на думку слідчого судді, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки конкретного кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального, якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зрозуміло, що усі ці скарги стосується одного й того самого явища – невнесення з якихось причин даних про злочин протягом 24 годин. Отже, у випадку об’єктивного і розумного підходу до розгляду цих скарг, у будь-якому випадку очевидний, прямий і безпосередній факт порушення слідчим або прокурором закону повинен знайти своє відображення у судовому рішенні.

Таким чином, численними є випадки, коли слідчі судді шукають формальні підстави для відмови у задоволенні або відмови у розгляді скарг на бездіяльність слідчого з невнесення протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення відомостей про злочин до ЄРДР.

Для уникнення такого необґрунтованого розгляду та відмови у задоволенні скарги з формальних причин вважаємо необхідним висловити наступні рекомендації:

1. уточнювати у черговій частині або канцелярії органу досудового розслідування інформацію про вручення повідомлення про злочин слідчому;

2. звертатись до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого у межах десятиденного строку з моменту вручення йому повідомлення про злочин;

3. зберігати докази отримання правоохоронним органом повідомлення про злочин та долучати ці докази до скарги;

4. долучати до скарги належні документи про підтвердження повноважень на її подання;

5. чітко викладати у тексті повідомлення про злочин обставини його вчинення, елементи складу злочину, правову кваліфікацію;

6. визначати предмет оскарження саме як «бездіяльність», застосовувати дослівно формулювання предмету оскарження з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Автор статті: адвокат Тимур Михайлов, АО «Скляренко, Сидоренко та партнери»

Джерело: Юрлига

Аналізуйте судовий акт: Початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане із здійсненням ними судочинства (Висновок ВРУ від 01.07.2013)

Читайте статтю: Теорія неправосудності або спроба ненаукового коментаря за відсутності практики застосування статті 375 КК України

Дивіться відео: КПК: Порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності