Звільнення в умовах карантину: чи можна вважати прогулом неприбуття на робоче місце під час дії обмежувальних заходів - зупинення роботи транспорту (ВС/КЦС у справі №569/9738/20 від 21.04.2021).

Фабула судового акту: В минулому році ми всі опинились в ситуації до якої не були готові. Короновірус вніс свої корективи в наше життя і кожен намагався пристосуватись до нових умов.

Як раз в цей час і виник спір між роботодавцем та працівником з приводу звільнення.

Так, під час дії першого карантину у березні 2020 р., після неодноразових захворювань, працівник написав заяву про звільнення за власним бажанням, у зв`язку з погіршенням здоров`я.

Однак, роботодавець вважав, що причини вказані в заяві не відносяться до поважних та звільнив працівника за прогули на підставі ч.4 ст. 40 КЗпП.

Працівник звернувся до суду із позовом про визнання трудових відносин припиненими з моменту подачі ним заяви. У позовній заяві стверджував, що роботодавець не створив безпечних умов праці, оскільки робоче місце погано опалювалось та не забезпечив проїзд до робочого місця на час дії обмежувальних заходів під час карантину.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Рішення мотивовано тим, що позивач не мав можливості продовжувати роботу, через оголошення карантину та запровадження у зв`язку з цим обмежувальних заходів, зокрема відсутності транспортного сполучення та незабезпечення позивача дистанційною (надомною) роботою, тобто обставини, які не можуть бути усунені самим працівником. Отже, в даному випадку має місце поважність причин звільнення за власним бажанням позивача.

Суд апеляційної інстанції дане рішення скасував, оскільки вважав, що документів, які б підтверджували неможливість виконувати трудові обов`язки позивачем надано не було.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, працівником подано касаційну скаргу.

Під час касаційного перегляду ВС проаналізував ст. 38 КЗпП України та дійшов до висновку, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, не лише у випадку, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, а і за наявності інших поважних причин. Тобто, перелік не є вичерпним, а поважність причин повинна вирішуватись в кожному конкретному випадку окремо.

Оцінивши судові рішення попередніх інстанцій ВС дійшов до висновку про задоволення касаційної скарги.

Зокрема, ВС підтвердив, що відсутність на робочому місці, через незабезпечення опаленням робочого кабінету та неможливість дістатись до робочого місця, через встановлення карантину безумовно є поважними причинами неприбуття працівника на роботу та поважними причинами для звільнення за його ініціативою.

ВС зауважив, що з 11.03.2020 р. Постановою КМУ №255 на території України запроваджено карантин, у зв’язку із розповсюдженням COVID-19.

Крім того, як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому (за місцезнаходженням позивача) було припинено сполучення транспортом, що унеможливлювало прибуття на роботу позивача, який мешкає в іншому населеному пункті.

При цьому, прохання позивача про надання йому пільг у вигляді доставки до місця роботи та розвезення назад роботодавцем залишено без задоволення.

ВС також прокоментував те, що відмова позивача працювати дистанційно невілюється відсутністю відповідного наказу власника про переведення позивача на дистанційну роботу та видачу у зв`язку з цим йому матеріально-технічних цінностей, відповідно до вимог ст. 60 КЗпП (із змінам від 2020 р.).

З урахуванням зазначеного, ВС встановив, що вбачає у ситуації позивача поважність причин звільнення за ч.1 статті 38 КЗпП України в строк, про який просив працівник.

Аналізуйте судовий акт: Роботодавець повинен не лише видати наказ про поновлення, але і довести це до відома працівника та допустити його фактично до роботи (ВС/КЦС у справі 521/1892/18 від 17.06.2020 р.)

Чи можна звільнити вагітну? Строки звернення до суду із позовом про працевлаштування (ВС/КЦС у справі № 682/2782/18 від 03.02.2021 р.).

Звільнення працівника за його заявою про звільнення за власним бажанням без узгодження дати звільнення до закінчення двотижневого строку є порушенням прав працівника (ВС/КЦС, № 229/2676/17,18.11.19)

Позивач уклав контракт під час дії особливого періоду, який не скасовано, тому у відповідача не було законних підстав для звільнення позивача з роботи у зв`язку із вступом на військову службу (ВС/КЦС, справа № 537/430/18,12.09.19)

Постанова
Іменем України

21 квітня 2021 року
м. Київ

справа №569/9738/20
провадження №61-914св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Виробничо-конструкторське об`єднання «МААНС» про припинення трудового договору, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду
від 17 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С.,
Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне підприємство «Виробничо-конструкторське об`єднання «МААНС»,

ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог, заяви про забезпечення позову
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного підприємства «Виробничо-конструкторське об`єднання «МААНС» (далі - ПП «ВКО «МААНС») з позовом, у якому просив визнати трудові відносини між ним та ПП «ВКО «МААНС» припиненими з 05 травня
2020 року, у зв`язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
2. Позовна заява мотивована тим, що він перебував у трудових відносинах з ПП ВКО «МААНС», розташованому в м. Здолбунів Рівненської області, на посаді техніка з планування.
3. 05 травня 2020 року позивач направив заяву про звільнення за власним бажанням, у зв`язку з погіршенням здоров`я. 12 травня 2020 року, відповідач надіслав йому відповідь на його заяву про звільнення, якою заперечив проти звільнення з поважних причин у строк, про який просив працівник. Також, відповідач вказав, що заява не може бути розглянута, оскільки ним не надано підтвердження причин відсутності на робочому місці з 13 квітня 2020 року.
4. Указував, що відповідач не звернув уваги на те, що позивач неодноразово хворів, лікарями йому рекомендовано не переохолоджуватися, та просив його створити безпечні умови під час карантину.
5. Також відповідачу було відомо про обмеження транспортного сполучення на час карантину між м. Рівне, в якому він проживав,
та м. Здолбунів Рівненської області в період з 18 березня
2020 року, при цьому відповідач не забезпечив доїздом до роботи працівників, які проживали за межами м. Здолбуніва Рівненської області.
6. Позивач вважав, що причини його відсутності на роботі є поважними, оскільки його явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті ним самим.
7. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області
від 05 жовтня 2020 року у складі судді Кучиної Н. Г. позов
ОСОБА_1 задоволено. Визнано трудові відносини між
ОСОБА_1 та ПП «ВКО «МААНС» припиненими з 05 травня
2020 року, у зв`язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заява позивача ОСОБА_1 про звільнення з роботи за власним бажанням від 05 травня 2020 року зумовлена неможливістю продовжувати роботу (оголошення карантину та запроваджені у зв`язку з цим обмежувальні заходи, зокрема відсутність транспортного сполучення та незабезпечення позивача дистанційною (надомною) роботою, тобто обставини, які не можуть бути усунені самим працівником.
10. Місцевий суд прийшов до висновку про поважність причин звільнення за власним бажанням позивача, а відтак роботодавець має звільнити такого працівника в строк, про який він просить, а саме
з 05 травня 2020 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
11. Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу ПП «ВКО «МААНС» задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року скасовано та прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки документів, які б підтверджували неможливість виконувати трудові обов`язки позивачем надано не було, а причина, по якій працівник просив звільнити його в певну дату не знайшли документального підтвердження, то роботодавець на законних підставах кваліфікував подану заяву, як заяву про звільнення за власним бажанням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, відповідно до якої причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником.
15. Указує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме не враховано, що з приводу забезпечення дистанційної роботи в матеріалах справи наявна лише службова записка адміністратора систем від 03 квітня 2020 року. Однак відповідний наказ не було видано. Тобто, суд апеляційної інстанції переоцінив докази відповідача з приводу відмови позивача від дистанційної роботи.
16. Суд апеляційної інстанції взагалі не дав оцінки доводам працівника, що було відсутнє транспортне сполучення між містами, де позивач проживає і працює.
17. Крім того, неможливість виконання роботи була викликана хворобою позивача, яка підтверджена листками непрацездатності та консультативним висновком лікаря, про що він неодноразово повідомляв роботодавця.

Доводи учасників справи на аргументи касаційної скарги
18. ПП «ВКО «МААНС» у відзиві заперечило проти доводів касаційної скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
20. Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судами
21. 10 червня 2019 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду інженера-технолога (механіка).
22. За заявою від 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 був переведений на посаду техніка з планування згідно наказу від 01 квітня 2020 року.
23. Згідно заяви від 05 травня 2020 року ОСОБА_1 просив звільнити його за власним бажанням у зв?язку зі станом здоров`я.
24. Листом від 12 травня 2020 року за підписом в. о. директора ПП «ВКО «МААНС» позивача повідомлено про необхідність попередження про звільнення за два тижні, а також про необхідність явки на підприємство для надання письмових пояснень про причини відсутності на робочому місті. Оскільки не надано доказів, що підтверджують поважність причини звільнення, то правова природа надісланої заяви про звільнення вважається звільненням «за власним бажанням без поважних причин».
25. Комісією «Про проведення службового розслідування», яка створена наказом від 05 травня 2020 року було проведено детальне розслідування причин відсутності на роботі ОСОБА_1
26. Наказом «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» визнано дні відсутності на роботі ОСОБА_1 , техніка з планування, з 13 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року прогулом без поважних причин.
27. Наказом про припинення трудового договору звільнено з 31 липня 2020 року ОСОБА_1 , техніка з планування за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин) з виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 15 календарних днів.
28. Управлінням Держпраці у Рівненській області було проведено інспекційне відвідування підприємства - відповідача у період з 25 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року за запитом позивача про порушення його трудових прав. Перевіркою встановлено відсутність порушень роботодавцем (відповідачем) вимог законодавства про працю при звільненні працівника ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
29. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
30. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
31. Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
32. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
33. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
34. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
35. Предметом позову у справі, яка переглядається, є припинення трудового договору у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
36. Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.
37. Частиною першою статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
38. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (частина друга статті 38 КЗпП України).
39. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (частина третя статті 38 КЗпП України).
40. Отже, стаття 38 КЗпП України зобов`язує власника звільнити працівника в строки, про які працівник просить, також за наявності інших поважних причин, які зазначені в частині першій статті 38 КЗпП України. Тобто перелік таких причин не є вичерпним.
41. Поважність причин повинна вирішуватись в кожному конкретному випадку.
42. З наявних у справі листків непрацездатності, виданих на ім`я
ОСОБА_1 , слідує, що у період у період з 17 січня 2020 року
по 24 січня 2020 року та з 19 березня 2020 року по 26 березня 2020 року ОСОБА_1 хворів.
43. У службовій записці до в.о. директора ПП ВКО «МААНС»
від 27 березня 2020 року ОСОБА_1 просив звернути увагу на те, що відсутність опалення в кабінеті технологічного відділу та постійно низька температура повітря негативно впливає на стан його здоров`я. За порадою лікаря йому не бажано знаходиться у холодних приміщеннях протягом тривалого часу, а так як його місце роботи є стаціонарним і характер роботи малорухливий, йому доводиться 8 і більше годин знаходитися у холодному приміщенні. В зв`язку з цим просив належним чином забезпечити обігрів робочого місця, так як подальша робота в таких умовах може призвести до погіршення стану його здоров`я з відповідними наслідками.
44. Також позивач пояснював свою відсутність на роботі через припинення транспортного сполучення між містами Рівне - Здолбунів через запровадження карантину. Одночасно просив забезпечити довіз до місця роботи та розвезення додому.
45. У постанові від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18) Верховний Суд указав, що причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.
46. 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв
постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - постанова № 211), на підставі якої з 12 березня
2020 року до 03 квітня 2020 року запровадив на території України карантин.
47. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2020 року № 255 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 211, якими, зокрема: установлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин; заборонено регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі; заборонено перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому).
48. Після 24 квітня 2020 року, у тому числі 05 травня 2020 року, перевезення пасажирів не були поновлені.
49. Рішення про припинення транспортного сполучення було прийнято Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Рівненської області Рівненською обласною державною адміністрацією з метою запобігання поширенню на території Рівненської області гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 (Протокол від 17 березня 2020 року № 4).
50. У ході судового розгляду встановлено, що прохання ОСОБА_1 про надання йому пільг у вигляді доставки до місця роботи та розвезення назад роботодавцем залишено без задоволення.
51. Відповідно до положень статті 60 КЗпП України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом.
52. На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов`язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.
53. Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.
54. Дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.
55. Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
56. При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором.
57. Апеляційний суд урахував службову записку адміністратора систем
від 03 квітня 2020 року, відповідно до якої позивачу було запропоновано позивачу виконання ним посадових обов`язків через віддалений доступ до робочого місця (на дому), на що він відмовився.
58. Разом із тим, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилась відсутність відповідного наказу власника про переведення позивача на дистанційну роботу та видачу у зв`язку з цим йому матеріально-технічних цінностей.
59. Посилання апеляційного суду на результати перевірки, проведеної Управлінням Держпраці у Рівненській області, якою встановлено відсутність порушень відповідачем вимог законодавства про працю при звільненні позивача за пунктом 4 статті 40 КЗпП України 31 липня 2020 року не може бути підставою для відмови в позові.
60. Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (частина четверта статті 24 КЗпП України ).
61. 05 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням на підстав статті 38 КЗпП України. Подача заяви ОСОБА_1 зумовлена неможливістю продовжувати роботу через погіршення стану здоров`я.
62. Листом від 12 травня 2020 року за підписом в. о. директора ПП «ВКО «МААНС» ОСОБА_1 повідомлено про необхідність попередження про звільнення за два тижні, а також про необхідність явки на підприємство для надання письмових пояснень про причини відсутності на робочому місці, оскільки не надано доказів, що підтверджують поважність причини звільнення.
63. Позивач ОСОБА_1 заяву про звільнення від 05 травня
2020 року не відкликав.
64. Положеннями КЗпП України визначено, що при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, роботодавець може звільнити працівника у день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення.
65. Суд першої інстанції проаналізував надані позивачем докази, зокрема: листки непрацездатності, службову записку ОСОБА_1
від 27 березня 2020 року, врахував наявність транспортних обмежень на період карантину, відсутність реального забезпечення дистанційною (надомною) роботою та дійшов правильного висновку, що поважність причин звільнення за власним бажанням позивача знайшла своє підтвердження.
66. Тобто, сукупність наведених позивачем конкретних обставин в обґрунтування заяви про звільнення свідчать про поважність причин звільнення за частиною першою статті 38 КЗпП України в строк, про який просив працівник, а саме з 05 травня 2020 року.
67. Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду про те, що примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому порядку має бути притягнено до відповідальності.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
68. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
69. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
70. Суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
71. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.
72. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, постанова апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 413, 416 ПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Рівненського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року скасувати, рішення Рівненського міського суду Рівненської області
від 05 жовтня 2020 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук