Звернення стягнення на нерухоме майно - будинок, в якому проживає боржник, може бути застосоване в останню чергу (ВС/КЦС у справі N 199/4891/19-ц від 17 лютого 2021).

Фабула судового акту: Стадія виконавчого провадження може проходити по-різному: дуже довго, дуже швидко, з результатом, чи без нього, загалом - як пощастить!

На мою особисту думку, із появою приватних виконавців з’явився шанс на ефективне виконання рішення. Однак, як показує практика в цьому питанні важливо не перестаратись.

Переслідуючи легітимну мету, спрямовану на задоволення вимог стягувача, виконавець повинен суворо дотримуватись порядку примусового виконання рішення, пам'ятати про принципи сбалансованоств інтересів та співмірності і не допустити втручання в мирне володіння майном.

До суду звернулась жінка із позовом до приватного виконавця про визнання недійсними постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акт про передачу цього ж майна, скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та скасування державної реєстрації права власності.

Необхідність подачі позову була викликана обставинами, що стались трохи раніше.

Позивач отримала як спадкоємиця не лише майно, але і борг у спадок. В судовому порядку з останньої була стягнута така сума боргу.

Рішення виконувалось в примусовому порядку. Приватний виконавець виявив майно боржника: будинок, земельну ділянку, автомобіль та виставив будинок на продаж з торгів. Після того, як торги відбулись тричі, а майно не було реалізовано, вимоги стягувача були задоволені шляхом передачі будинку у його власність.

З огляду на те, що позивач мала інше майно, на яке виконавець мав звернути стягнення першочергово за Законом, в тому числі, банківські рахунки, остання звернулась до суду за захистом права власності.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не сприяла у виконанні рішення, а звернення стягнення на будинок, на думку суду, вчинено на законних підставах.

Однак, дане рішення скасовано судом апеляційної інстанції. Зокрема, суд погодився із позивачем, що у приватного виконавця не було правових підстав для першочергового звернення стягнення на житловий будинок, у якому зареєстрована та проживає боржник, за наявності у неї іншого нерухомого та рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення.

ВС підтримав позицію суду апеляційної інстанції.

Так, ВС зазначено, що виконавець має право на звернення стягнення на майно боржника в тому числі, на примусову реалізацію, згідно до ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження".

Однак, здійснювати примусове звернення стягнення з боржника необхідно в порядку, врегульованому Законом України "Про виконавче провадження", зокрема, ст. 50 Закону, відповідно до якої першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об'єкти нерухомості.

Отже, звернення стягнення на об'єкти нерухомості здійснюються у виключному випадку у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

У даній справі приватний виконавець в порушення встановленого Законом порядку черговості звернення стягнення на різні види майна боржника, звернув стягнення на житловий будинок, в якому проживає боржник, що призвело до незаконного позбавлення особи права власності на житло.

Підсумовуючи, ВС ще раз наголосив на своєму висновку: звернення стягнення на нерухоме майно - будинок, в якому проживає боржник, може бути застосоване в останню чергу, що визначено частинами першою, третьою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналізуйте судовий акт: Сторони договору купівлі-продажу частки на квартиру вживали «ПРАВО НА ЗЛО» для унеможливлення звернення стягнення на майно відповідача (ВС/КЦС у справі № 754/5841/17 від 10.02.2021)

ВС/КЦС: Звернення стягнення на майно, речове право на яке не зареєстровано, ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ (ВС/КЦС у справі № 446/53/16-ц від 20.01.2021)

Виконавчий напис нотаріуса щодо звернення стягнення на майно боржника на користь стягувача розповcюджує свою дію ВИКЛЮЧНО щодо конкретно визначеного майна боржника (ВС/КГС № 924/789/18 від 25.02.2018)

Фраудаторний договір, або такий, що шкодить інтересам кредитора може бути визнаний недійсним (ВС/КЦС у справі № 757/33392/16 від 24 лютого 2021).

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 р. N 199/4891/19-ц;
N 61-15558св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Б.-К. Л. А.,

третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу К. Г. Л.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Б.-К. Л. А., третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу К. Г. Л., про захист порушеного права власності на нерухоме майно.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, щовона проживає у належному їй на праві власності домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 22 серпня 2014 року укладений договір позики з наступними змінами від 21 серпня 2015 року, за умовами якого остання отримала в борг 42 000,00 дол. США. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року у справі N 201/16990/16ц з неї як спадкоємця після смерті ОСОБА_4, на користь ОСОБА_2 стягнуто суму боргу в рахунок погашення заборгованості за договором позики у розмірі 394 000,00 грн. На виконання вказаного рішення суду від 28 грудня 2017 року видано виконавчий лист, який стягувач ОСОБА_2 направив на примусове виконання на адресу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Б.-К. Л. А. разом із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Під час виконання рішення, 06 грудня 2018 року, приватним виконавцем встановлено наявність у неї нерухомого майна на АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 1,7 га, яка знаходиться за адресою: с/рада Василівська, Солонянський район, Дніпропетровська область, а також встановлено наявність автомобіля SUZUKI, CX-4, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. На підставі отриманої інформації, приватним виконавцем винесено постанову від 20 грудня 2018 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, а також постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Відповідно до звіту оцінювача ОСОБА_5, станом на 21 грудня 2018 року вартість належного їй житлового будинку на АДРЕСА_1, складає 516 300,00 грн. 08 січня 2019 року, приватним виконавцем на адресу директора Дніпропетровської філії державного підприємства "Сетам" направлено заявку на реалізацію вказаного домоволодіння. У зв'язку із тим, що за наслідками проведення трьох електронних торгів домоволодіння на АДРЕСА_1, не реалізоване, 10 квітня 2019 року приватним виконавцем на адресу стягувача ОСОБА_2 направлено повідомлення, яким запропоновано останньому залишити за собою нереалізоване майно, на що кредитор погодився.

22 квітня 2019 року приватним виконавцем ухвалено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, якою передано ОСОБА_2 домоволодіння на АДРЕСА_1. Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області К. Г. Л., 22 квітня 2019 року на підставі постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу ОСОБА_2 видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, на домоволодіння на АДРЕСА_1. На підставі вказаного вище свідоцтва, здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно. Оскільки приватним виконавцем передано у власність стягувачу нерухоме майно, нею 29 травня та 30 травня 2019 року добровільно сплачена залишкова сума заборгованості за виконавчим документом у розмірі 72 669 грн. 3 000,00 грн та 3 590,00 грн. на підставі чого, 30 травня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а також постанову про зняття арешту з коштів боржника та постанову про припинення розшуку майна боржника. Вважає, що дії приватного виконавця з реалізації її нерухомого майна суперечили закону, оскільки у неї були наявні кошти на рахунках, земельна ділянка та автомобіль, на які виконавець мав звернути стягнення першочергово, відповідно до вимог статті 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсними постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 22 квітня 2019 року та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від цієї ж дати, винесені в рамках ВП N 57848355; скасувати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися від 22 травня 2019 року, видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу К. Г. Л., зареєстроване в реєстрі за N 334; скасувати запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22 травня 2019 року, номер запису про право власності 31653480, реєстраційний номер об'єкта номеру нерухомого майна 11413298.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу, як боржнику, достеменно було відомо про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, обов'язки, передбачені законом, для своєчасного виконання рішення, ОСОБА_1 не виконала, на вимогу приватного виконавця декларацію про доходи та майно не надала, про наявність коштів на рахунках не повідомила, автомобіль для реалізації не надала, таким чином, не сприяла виконанню судового рішення, а отже, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки передача спірного майна стягувачу відбулася на законних підставах.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1. Визнано неправомірними: постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 22 квітня 2019 року, акт-приймання передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 22 квітня 2019 року, винесені приватним виконавцем Б.-К. Л. А. у виконавчому провадженні N 57848355, виконавчий лист N 201/16990/16, виданий 28 грудня 2017 року. Визнано недійсним свідоцтво від 22 травня 2019 року, видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу К. Г. Л., зареєстроване в реєстрі за N 334, яким посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності домоволодіння на АДРЕСА_1. Скасовано запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22 травня 2019 року, номер запису про право власності 31653480, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11413298, яким за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на будинок на АДРЕСА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в установлений законом десятиденний строк із дня відкриття виконавчого провадження, тобто у період до проведення виконавчих дій щодо реалізації спірного нерухомого майна на електронних торгах, приватним виконавцем не вчинено жодних дій щодо виявлення рахунків позивача у банківських установах. Приватним виконавцем не проведено виконавчих дій і щодо реалізації належної боржнику на праві власності земельної ділянки, площею 1,7 га, кадастровий номер 1225081500:02:001:2257, яка знаходиться за адресою: с/рада Василівська, Солонянський район, Дніпропетровська область, яка належить ОСОБА_1. Отже, у приватного виконавця не було правових підстав для першочергового звернення стягнення на житловий будинок, у якому зареєстрована та проживає боржник, за наявності у неї іншого нерухомого та рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення. Приватним виконавцем Б.-К. Л. А. порушено порядок, встановлений статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження", для вчинення виконавчих дій щодо звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У жовтні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі N 465/650/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі N 522/10127/14-ц, від 05 червня 2018 року у справі N 910/856/17, Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі N 336/7019/17, від 06 лютого 2018 року у справі N 911/845/17, від 14 березня 2018 року у справі N 910/1454/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, посилаючись на те, що суд не дослідив усі зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Касаційна скарга містить посилання на те, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, що в силу пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України є підставою для обов'язкового скасування судового рішення з направленням прави на новий розгляд. Суд не надав оцінку тому, що автомобіль не знайдено та описано, чи передано на зберігання до спеціального майданчику, а тому це авто фактично не перебувало у розпорядженні приватного виконавця та не було доступне для подальшої реалізації. До участі у розгляді справи не залучено організатора торгів - ДП "Сетам", що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Він є добросовісним набувачем, а тому реституція буде ускладнена або неможлива.

Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 410 ЦПК України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини встановлені судами

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили 13 грудня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_1, як спадкоємця ОСОБА_6, на користь ОСОБА_2 суму боргу в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошових коштів, укладений 22 серпня 2014 року з наступними змінами від 21 серпня 2015 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в розмірі 394 000,00 грн (цивільна справа N 201/16990/16ц).

28 грудня 2017 року ОСОБА_2 видано виконавчий лист із виконання вказаного судового рішення.

На підставі заяви ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження та поданого виконавчого листа N 201/16990/16-ц, 04 грудня 2018 року приватним виконавцем Б.-К. Л. А. відкрито виконавче провадження ВП N 57848355 із примусового виконання рішення суду від 11 жовтня 2017 року. Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження зобов'язано ОСОБА_1 подати декларацію про доходи та майно, а пунктом 3 постанови ухвалено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 39 400,00 грн.

Постановою приватного виконавця від 04 грудня 2018 року з метою забезпечення стягнення та усунення можливостей здійснення відчуження майна боржника, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми боргу.

Згідно з інформаційною довідкою від 12 грудня 2018 року N 149131445 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 1,7 га, кадастровий номер 1225081500:02:001:2257, яка знаходиться за адресою: с/рада Василівська, Солонянський район, Дніпропетровська область, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, на яку приватним виконавцем накладений арешт постановою про арешт майна боржника від 04 грудня 2018 року.

Відповідно до інформаційної довідки від 12 грудня 2018 року N 149129978 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, позивачу на праві приватної власності з часткою 1/1 належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, площа земельної ділянки - 600 кв. м, земельна ділянка площею 583 кв. м за фактичним користуванням. Рішення Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради N 1416 про надання земельної ділянки площею 600 кв. м, зменшення на 17 кв. м

12 грудня 2018 року приватним виконавцем, відповідно до запиту, отримано інформаційну довідку N 149130853 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, якою встановлено, що померлій ОСОБА_6, спадкоємцем якої є ОСОБА_1, на праві приватної власності з часткою 1/1 належала квартира за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з відповіддю КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 13 грудня 2018 року N 18839, направленої на запит приватного виконавця від 12 грудня 2018 року, право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_1. Спадкове майно за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_1 не зареєстроване.

20 грудня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою ухвалено описати, накласти арешт та заборонити відчуження домоволодіння, реєстраційний/кадастровий номер 11413298, місцезнаходження: АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_1 та земельну ділянку площею 583 кв. м за цією ж адресою.

Постановою приватного виконавця від 20 грудня 2018 року призначено суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 для надання експертної оцінки нерухомого майна - домоволодіння на АДРЕСА_1.

Згідно зі звітом про оцінку майна від 21 грудня 2018 року, станом на день оцінки вартість спірного домоволодіння становить 516 300,00 грн.

За даними МВС України, отриманими приватним виконавцем 28 грудня 2018 року, позивачу на праві власності належить автомобіль марки SUZUKI SX-4, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

29 грудня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника - автомобіля марки SUZUKI SX-4, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

08 січня 2019 року приватним виконавцем за N 25/57848355 на адресу директора Дніпропетровської філії ДП "Сетам" направлено заявку на реалізацію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. ДП "Сетам", відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2813/5 "Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів" та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року, є організатором електронних торгів та уповноважене на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Тимчасовим порядком.

09 лютого 2019 року приватним виконавцем отримано від Дніпропетровської філії ДП "Сетам" лист від 31 січня 2019 року за N 364/23/09-19, у якому зазначено, що електронні торги за лотом N 326519 не відбулися, про що системою сформовано протокол від 29 січня 2019 року та організатором торгів 31 січня 2019 року виставлено майно на повторні електронні торги за ціною, яка становить 85 % його вартості, та присвоєно номер лоту 330480 (326519).

Згідно з листом Дніпропетровської філії ДП "Сетам" від 21 лютого 2019 року за N 573/23/09-19, електронні торги за лотом N 330480 вдруге не відбулися, про що системою сформовано протокол від 20 лютого 2019 року та організатором торгів 21 лютого 2019 року виставлено майно на повторні електронні торги за ціною, яка становить 70 % його вартості, та присвоєно номер лоту 333853 (330480).

Відповідно до протоколу N 392470 проведення електронних торгів від 13 березня 2019 року за лотом 333853, за яким виставлялося на реалізацію домоволодіння загальною площею 33,5 кв. м, земельна ділянка загальною площею 583 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 361 410,00 грн торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів.

10 квітня 2019 року приватним виконавцем на адресу стягувача ОСОБА_2 направлено повідомлення за N 708/268/57848355 про нереалізацію майна на третіх електронних торгах та запропоновано останньому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

Листом від 12 квітня 2019 року ОСОБА_2 повідомив приватного виконавця про згоду залишити за собою майно з наданням йому необхідних документів для реєстрації нереалізованого майна, згідно із Законом України "Про виконавче провадження".

22 квітня 2019 року приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження N 57848355 на підставі третіх торгів, що не відбулися, з реалізації майна боржника за лотом N 333853 відповідно до повідомлення ДП "Сетам" - протокол від 13 березня 2019 року N 392470 за стартовою ціною 361 410,00 грн та заявою ОСОБА_2 щодо передачі йому нереалізованого майна в рамках виконавчого провадження N 57848355, винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, якою передано ОСОБА_2 домоволодіння, реєстраційний/кадастровий номер 11413298, місцезнаходження: АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_1.

22 квітня 2019 року приватним виконавцем у рамках виконавчого провадження N 57848355 складений акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, яким передано у власність ОСОБА_2 домоволодіння, реєстраційний/кадастровий номер 11413298, місцезнаходження: АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_1.

Цього ж дня, тобто в день винесення постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, постановою державного виконавця від 22 квітня 2019 року, накладений арешт на грошові кошти, які містяться на рахунках на ім'я ОСОБА_1 у АТ КБ "Приватбанк" та в інших банках, а також на всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім інших коштів, що містяться на рахунках накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 79 870,00 грн.

29 та 30 травня 2019 року ОСОБА_1 добровільно сплачено залишкову суму заборгованості за виконавчим документом у сумах: 72 669,00 грн. 3 000,00 грн. 3 590,00 грн.

Постановою приватного виконавця від 30 травня 2019 року виконавче провадження N 57848355 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постановою приватного виконавця від 30 травня 2019 року знято арешт з коштів боржника та постановою від цієї ж дати припинено розшук майна боржника, який оголошено на підставі постанови про оголошення розшуку майна боржника від 29 грудня 2018 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження"; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно із частиною першою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Отже, відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України "Про виконавче провадження", першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об'єкти нерухомості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що у встановлений законом десятиденний строк із дня відкриття виконавчого провадження, тобто у період до проведення виконавчих дій щодо реалізації спірного нерухомого майна на електронних торгах, приватним виконавцем не вчинено жодних дій щодо виявлення рахунків позивача у банківських установах, не проведено виконавчих дій з реалізації належної боржнику на праві власності земельної ділянки, площею 1,7 га, кадастровий номер 1225081500:02:001:2257, яка знаходиться за адресою: с/рада Василівська, Солонянський район, Дніпропетровська область, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що приватним виконавцем Б.-К. Л. А. порушено порядок, встановлений статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження", для вчинення виконавчих дій щодо звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, а саме житловий будинок.

Правило щодо застосування встановленої законом черговості звернення стягнення на майно боржника, а саме, що в першу чергу звернення стягнення повинно відбуватись на кошти та рухоме майно, має істотне значення. Відповідно, звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" здійснюються у виключному випадку у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

У цій справі, при наявності у боржника коштів та рухомого майна, а також окремої від приватного будинку земельної ділянки, приватний виконавець в порушення встановленого Законом порядку черговості звернення стягнення на різні види майна боржника, звернув стягнення на житловий будинок, в якому проживає боржник ОСОБА_1, що призвело до незаконного позбавлення особи права власності на житло.

При виконанні судового рішення, приватний виконавець хоча і переслідував легітимну мету, спрямовану на задоволення вимог стягувача, проте примусове стягнення на майно боржника повинно відбуватись у повній відповідності до вимог закону, тому втручання в мирне володіння майном вчинене з порушенням встановленої національним законом процедури, не може вважатись правомірним.

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що звернення стягнення на нерухоме майно - будинок на АДРЕСА_1, в якому проживає боржник, може бути застосоване в останню чергу, що визначено частинами першою, третьою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі N 465/650/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі N 522/10127/14-ц, від 05 червня 2018 року у справі N 910/856/17, Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі N 336/7019/17, від 06 лютого 2018 року у справі N 911/845/17, від 14 березня 2018 року у справі N 910/1454/17), безпідставні та необґрунтовані, з огляду на таке.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року у справі N 465/650/16-ц (провадження N 14-356цс18), від 23 січня 2019 року у справі N 522/10127/14-ц (провадження N 14-428цс18) правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі N 910/856/17 (провадження N 12-128гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

У постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі N 911/845/17 та від 14 березня 2018 року у справі N 910/1454/17 суд касаційної інстанції висловив позицію, що відчуження майна на спірних електронних торгах, як угода купівлі-продажу, є багатостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально-правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Відповідачами у справі, мають бути залучені організатори електронних торгів та особа, визнана їх переможцем.

Разом з тим, у справі, що переглядається, відсутні підстави для застосування наведених висновків Верховного Суду, оскільки домоволодіння на АДРЕСА_1, реалізовано не на електронних торгах, тобто щодо спірного майна не укладався договір купівлі-продажу, а майно передано стягувачу в рахунок заборгованості за його заявою. У цій справі відсутні підстави для залучення до розгляду організатора електронних торгів - ДП "Сетам".

У ДП "Сетам", який проводив електронні торги з реалізації арештованого майна, у разі прийняття судового рішення у цій справі, не виникають права та обов'язки щодо повернення домоволодіння, реєстраційний/кадастровий номер 11413298, місцезнаходження: АДРЕСА_1, ОСОБА_1, оскільки позивач оскаржує не електронні торги та/або договір купівлі-продажу, що складений за його результатами, а оскаржує постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Таким чином, доводи заявника про суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, не знайшли своє підтвердження.

У своїй касаційній скарзі заявник посилався на те, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, що в силу пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України є підставою для обов'язкового скасування судового рішення з направленням прави на новий розгляд.

З урахуванням того, що з підстав викладених вище, ДП "Сетам" не підлягає залученню до участі у розгляді справи, Верховний Суд визнає доводи заявника в цій частині також необґрунтованими.

У своїй касаційній скарзі, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, посилаючись на те, що суд не дослідив усі зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Разом з тим, такі доводи заявника не знайшли свого підтвердження, оскільки висновки суду апеляційної інстанції є вичерпними, а рішення відповідає вимогам вмотивованості.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду та встановлення нових обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції та ухвали про виправлення описки.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ступак О. В.

Судді: Гулейков І. Ю., Погрібний С. О., Усик Г. І., Яремко В. В.