Зобов`язання щодо сплати ФОПом боргу за договором оренди, нарахованого до його смерті, не є нерозривно пов`язаним зобов’язанням і допускає процесуальне правонаступництво (ВС КГС справа № 910/8055/20 від 15.09.2021 р.)

Фабула судового акту: Цілком логічно, що ФОПи повинні сплачувати борги навіть при втраті статусу «підприємця». А хто повинен сплачувати борги, якщо така особа померла? Тонкощі правонаступництва розглянув ВС КГС у цьому рішенні.

Балансоутримувач подав позов до ФОПа орендаря з вимогою про розірванн договору оренди та сплати заборгованості з орендних платежів плюс штрафні санкції. Рішенням суду першої інстанції у позові відмовлено внаслідок недоведеності факту використання приміщення та статусу балансоутримувача (а не власника) у позивача.

В процесі оскарження рішення в суді апеляційної інстанції, ФОП помирає, а позивач подає клопотання про зупинення провадження до вступу спадкоємця в спадщину та залучення його як правонаступника. Однак суд у задоволенні клопотання відмовляє та закриває провадження на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 ГПК (смерть особи у спорі що не допускає правонаступництва).

Позивач не погоджуючись із закриттям провадження подає касаційну скаргу - яку частково задовольняє ВС КГС та скасовує спірну ухвалу.

Таким чином, ВС КГС висловився стосовно правонаступництва у таких правовідносинах. Суд вказав:

1. закриття провадження у справі за наявності факту смерті заявника є можливим лише тоді, коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

2. підставою для процесуального правонаступництва на будь-якій стадії судового процесу є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, тобто вибуття сторони із спірних правовідносин і перехід до іншої особи прав і обов`язків такої сторони.

3. фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ч.1 ст. 52 ЦК України).

4. Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (ст. 1282 ЦК України). При чому для цього необхідно встановити коло спадкоємців, а кредитор зобов’язаний пред‘явити вимоги до таких після прийняття ними спадщини та одержання свідоцтва.

Отже, колегія суддів вважає, що звернення кредитора безпосередньо до суду, зокрема, із заявами про процесуальне правонаступництво слід розглядати як пред'явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядку статті 1281 ЦК України.

Отже у цій справі: ВС КГС дійшов висновку, що зобов'язання щодо сплати орендарем боргу за договором оренди приміщення та штрафних санкцій, нарахованих до смерті особи, не є таким, що нерозривно пов`язане з особою спадкодавця і - як висновок - може бути виконане іншою особою. А тому, в такому спорі допустиме процесуальне правонаступництво.

Аналізуйте судовий акт: В силу закону припинення договору оренди саме по собі не тягне припинення зобов'язання щодо внесення орендної плати, воно припиняється належним виконанням зобов'язання по поверненню майна орендодавцю (ВГСУ, справа № 910/20246/15, 12.04.16);

Одночасне стягнення орендної плати за користування майном та неустойки за несвоєчасне повернення майна, після припинення договору оренди, є незаконним (ВС/КГС у справі № 910/11131/19 від 19 квітня 2021);

Розмір орендної плати регулюється виключно договором оренди землі, тому ЛИШЕ зміна індексації нормативної грошової оцінки ділянки не створює додаткових податкових зобов’язань для орендаря (ВС/КАС, №813/3819/17, від 20 червня 2018 р.);

Правила виключної підсудності поширюються на БУДЬ-ЯКІ спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов’язані з нерухомим майном, в т. ч. на спір про стягнення заборгованості з орендної плати (ВП/ВС у справі № 911/2390/18 від 16.02.2021)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/8055/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 (колегія суддів у складі: Алданова С.О. - головуючий, Зубець Л.П., Мартюк А.І.)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва"

до Фізичної особи-підприємця ІНФОРМАЦІЯ_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація

про розірвання договору, виселення та стягнення коштів,

за участю позивача: Гайдучок О.О. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" (далі - позивач), звернувшись до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), просило розірвати договір оренди від 13.08.2013 №07013, укладений між позивачем, відповідачем та третьою особою, виселити відповідача з орендованих приміщень та стягнути з нього 93 416,79 грн, з яких 86 699,64 грн - основна заборгованість, 2 497,77 грн - пеня, 2 036,27 грн - 3 % річних та 2 183,11 грн - інфляційні втрати.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено істотне порушення умов договору щодо своєчасної сплати орендних платежів.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 в позові відмовлено з тих підстав, що договір оренди припинився 12.08.2016, позивач не довів, що відповідач використовував після цього орендоване приміщення, крім того, позивач є лише балансоутримувачем майна, а не орендодавцем, яким за спірним договором є третя особа.

2.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження до вступу ОСОБА_1 в спадщину та залучення його як правонаступника відповідача після смерті самого відповідача; провадження у справі закрито на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.3. Ухвала мотивована тим, що настала смерть фізичної особи-підприємця - відповідача, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки єдиний спадкоємець - ОСОБА_1 (син відповідача) не має і на момент смерті не мав статусу фізичної особи-підприємця, тобто процесуальне правонаступництво не відбувається, що є підставою для закриття провадження у справі.

3. Короткий зміст касаційної скарги і узагальнені доводи інших учасників справи

3.1. В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу апеляційного суду про закриття провадження у справі, ухвалити нове рішення, яким зупинити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 до залучення до участі у справі правонаступника відповідача.

3.2. Позивач в якості підстав касаційного оскарження посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме статей 52 227 231 ГПК України, зазначає, що фізична особа може бути правонаступником фізичної особи-підприємця, оскільки спірні правовідносини не є нерозривно пов`язаними з особистістю позивача, що виключає правонаступництво, а оскільки ОСОБА_1 (син відповідача) спадщину ще не прийняв на момент винесення оскарженої ухвали, апеляційний суд не повинен був закривати провадження, а мав провадження зупинити до залучення до участі у справі правонаступника.

3.3. ОСОБА_1 , син відповідача - померлої ФОП ІНФОРМАЦІЯ_1 подав заяву про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на ухвалу апеляційного суду від 17.05.2021, а саму ухвалу просить залишити без змін. В заяві він вказує на те, що касаційну скаргу не отримував; він не має статусу фізичної особи-підприємця і не може бути стороною в господарському процесі; апеляційний суд вірно закрив провадження у справі; права та обов`язки ФОП ІНФОРМАЦІЯ_1 нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і є припиненими у зв`язку зі смертю відповідної особи.

Вказана заява містить як елементи заяви про закриття касаційного провадження, так і відзиву на касаційну скаргу.

За приписами господарського законодавства відзив на касаційну скаргу, заяви і клопотання можуть подавати учасники справи (ст.ст. 295 та 42 ГПК України), а відповідно до положень статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Натомість ОСОБА_1 на даний момент не має статусу учасника справи, що розглядається, заперечує те, що він може бути залучений до участі у справі як правонаступник відповідача. Вказане виключає можливість розгляду поданої ОСОБА_1 заяви судом і заява підлягає залишенню без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1. Апеляційний суд, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 ГПК України та пославшись на пункт 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", виходив з того, що процесуальне правонаступництво фізичних осіб має свої особливості; стосовно фізичних осіб - підприємців та учасників корпоративних відносин, що є сторонами у справах або третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, таке правонаступництво можливе за одночасної наявності двох умов: по-перше, коли відповідні правонаступники мають аналогічний правовий статус (зокрема, фізичних осіб - підприємців чи учасників корпоративних відносин), і, по-друге, існування даного статусу на момент вирішення господарським судом питання про процесуальне правонаступництво: сама лише можливість виникнення процесуального правонаступництва в майбутньому (наприклад, через передбачуване успадкування майна та виникнення у іншої особи в зв`язку з цим корпоративних прав) не може братися господарським судом до уваги. Оскільки ОСОБА_1 не має статусу фізичної особи-підприємця, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, що є підставою для закриття провадження відповідно до статті 231 ГПК України.

4.2. Статтею 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (п.6 ч.1). У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч.3). Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч.4). Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч.5).

Отже, закриття провадження у справі за наявності факту смерті заявника є можливим лише тоді, коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Таким чином, дослідженню в даній справі підлягає питання чи допускають спірні правовідносини правонаступництво.

4.3. Підставою для процесуального правонаступництва на будь-якій стадії судового процесу є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула з таких правовідносин.

4.4. Статтею 52 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ч.1).

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №640/16902/18 та від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 зазначено, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

При цьому, якщо спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов`язання за яким у особи з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, то спір відноситься до юрисдикції господарського суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №640/16902/18).

4.5. Відповідно до частини 1 статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтею 1219 ЦК України встановлено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

4.6. Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 цього Кодексу визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст.1222 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За частиною першою статті 1296 цього Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 вказаного Кодексу передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Таким чином вбачається, що при вирішенні питання про заміну учасника справи судам необхідно встановити коло всіх спадкоємців померлого боржника, які прийняли спадщину (за законом або за заповітом).

4.7. Згідно із частиною першою статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частини друга та третя статті 1281 Цивільного кодексу України). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч.4 вказаної ст. 1281 Кодексу).

Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

4.8. Оскільки зі смертю боржника грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 цього Кодексу, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов`язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов`язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження 14-397цс19)).

Звідси сплив строків, визначених частиною четвертою статті 1281 ЦК України, має своїм наслідком і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.

4.9. За таких обставин при вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником в порядку статті 52 ГПК України та заміни сторони виконавчого провадження в порядку статті 334 цього ж Кодексу у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з`ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред`явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника.

З викладеного також вбачається, що, до складу спадщини померлої фізичної особи-підприємця входить все майно (сукупність речей, майнові права та обов`язки), крім того, на яке не може бути звернено стягнення, перелік якого міститься в Додатку до Закону України "Про виконавче провадження".

4.10. За таких обставин відповідно до положень статті 1281 ЦК України позивач повинен пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (або ж з дня, коли вона дізналася про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину).

Отже, колегія суддів вважає, що звернення кредитора безпосередньо до суду, зокрема, із заявами про процесуальне правонаступництво слід розглядати як пред`явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядку статті 1281 ЦК України.

4.11. Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 зі справи №916/617/17, які відповідно до положень статті 236 ГПК України підлягають врахуванню судами при застосуванні норм права.

4.12. З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що зобов`язання щодо сплати орендарем боргу за договором оренди приміщення та штрафних санкцій, нарахованих до смерті особи, не є таким, що нерозривно пов`язане з особою спадкодавця і не може бути виконане іншою особою.

При цьому вимоги щодо розірвання договору оренди та виселення у зв`язку з тим, що договір оренди згідно статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" припиняється у разі, зокрема, смерті фізичної особи - орендаря, не можуть бути адресовані спадкоємцю, оскільки вказані зобов`язання за спірним договором оренди є припиненими.

4.13. Посилання апеляційного суду при ухваленні оскарженої постанови на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 2011 не може бути виправданим, оскільки відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, вказана постанова Пленуму стосувалась правовідносин, що регулювались чинним на той момент законодавством, зокрема, відповідною редакцією ГПК України.

Відповідно до положень статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

4.14. Відповідно до приписів статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційний суд не врахувавши вищевикладеного, висновків Верховного Суду щодо спірного питання, не дослідивши доказів прийняття спадщини ОСОБА_1 , отримання ним свідоцтва про право на спадщину, об`єму успадкованого ним майна з урахуванням можливих інших спадкоємців, дійшов помилкового висновку щодо неможливості правонаступництва фізичної особи-підприємця фізичною особою без відповідного статусу у спірних правовідносинах, дійшов передчасного висновку щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 ГПК України, тому відповідно до приписів статті 308 та статті 310 ГПК України прийнята ним ухвала про закриття провадження підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до апеляційного суду.

Зупиняти апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 до залучення до участі у справі правонаступника відповідача, як це просить скаржник, суд касаційної інстанції, з урахуванням положень статті 300 ГПК України, повноважень не має.

4.15. Оскільки у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до положень статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" задовольнити частково.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі № 910/8055/20 скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич