Зміни до КПК на період дії карантину: аналіз Закону, опублікованого 22 квітня 2020 року

22 квітня в газеті «Голос України» опубліковано Закон України від 13 квітня 2020 року № 558-ІХ «Про внесення зміни до п. 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID‑19)» (далі — Закон). Цей Закон згідно з його п. 2 набуває чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто сьогодні, 23 квітня 2020 року, крім положення щодо терміну подання клопотання про продовження строку тримання під вартою. Ця норма набуде чинності лише через 10 днів з дня набуття чинності Законом (тобто з 3 травня 2020 року).

Згадайте новину: Изменения в УПК на период карантина: какие дела рассмотрят, а какие – нет

Які ж зміни передбачені Законом? Для відповіді на це запитання зробимо короткий аналіз опублікованого документа.

1. Положення Закону згідно з абз. 1 п. 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) у редакції Закону мають тимчасовий характер, діють виключно на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID‑19), та передбачають особливості лише щодо: 1) здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях слідчим суддею суду першої інстанції. Слід зважати, що лише з дозволу та на підставі ухвали слідчого судді проводяться процесуальні дії, під час яких має місце суттєве тимчасове обмеження прав та інтересів осіб. До переліку таких дій, крім негласних слідчих (розшукових), належать окремі слідчі (розшукові) дії, більшість заходів забезпечення кримінального провадження й інші процесуальні дії. Встановлені Законом особливості, про які йтиметься нижче, не поширюються на розгляд клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, а також не стосуються діяльності слідчих суддів Вищого антикорупційного суду; 2) розгляду судом окремих питань під час судового провадження.

2. Відповідно до абз. 3 п. 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК у редакції Закону у разі неможливості визначити слідчого суддю у суді першої інстанції (наприклад, у випадку задоволення відводу (самовідводу) слідчому судді та неможливості передання клопотання на розгляд іншому слідчому судді чи в інших випадках неможливості здійснення повноважень щодо судового контролю слідчим суддею цього суду), місцевий суд вносить вмотивоване подання (тобто із зазначенням конкретних підстав для передання відповідного клопотання) про передачу клопотання, яке має розглядатися слідчим суддею, для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

У такому випадку, тобто за поданням місцевого суду, питання про передачу клопотання на розгляд до іншого суду залежно від розташування останнього відносно першого (в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції чи в межах юрисдикції різних апеляційних судів) невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого подання, розглядається головою відповідного суду апеляційної інстанції (головою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у разі передачі між судами в межах юрисдикції різних апеляційних судів), про що постановляється відповідна ухвала.

Датою надходження таких матеріалів до суду слід уважати не дату передачі їх відповідному голові суду, а дату і час подання документа, зазначені в реєстраційній позначці (штампі суду), проставленому відповідно до п. 9 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (далі — Інструкція № 814), та п. 2.12. Інструкції з діловодства Верховного Суду, затвердженої наказом керівника апарату Верховного Суду від 31 січня 2020 року № 11. Така позначка проставляється у правому нижньому куті чи іншому вільному від тексту місці у день надходження документа до суду працівником апарату суду, на якого покладено обов’язки щодо приймання судових справ і кореспонденції. Зауважимо, що у п. 9 Інструкції № 814 у частині зазначення в реєстраційній позначці часу подання документа міститься вказівка «у разі необхідності». Отже, зважаючи, що для вирішення питання щодо зміни підсудності голові суду надається не більше 24 годин, час надходження відповідного подання має бути зазначено обов’язково.

Порівняльний аналіз положення, закріпленого у п. 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК, з нормами, передбаченими у частинах 2 і 3 ст. 34 КПК, які співвідносяться між собою як спеціальне і загальне, свідчить, що на відміну від закріпленого порядку вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого, а саме колегією суддів апеляційної та, відповідно, касаційної інстанції в термін не пізніше п’яти днів з дня внесення подання місцевого/апеляційного суду (частини 2, 3 ст. 34 КПК), питання про направлення клопотання, яке має розглядатися слідчим суддею суду першої інстанції, вирішується не колегією суддів, а головою відповідного суду, і не упродовж п’яти днів із дня внесення подання, а протягом 24 годин з моменту його надходження.

Щодо питання зміни підсудності головою суду апеляційної та касаційної інстанцій, то варто зазначити, що для судової практики воно не є новим. Аналогічне за змістом положення в частині, що стосується вирішення питання про передачу справи з одного суду в інший у межах однієї області та різних областей головою суду апеляційної та, відповідно, касаційної інстанцій, було закріплено у частинах 3 і 4 ст. 38 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі — КПК 1960 року), щоправда, з деякими відмінностями. Зокрема, питання щодо передачі справи до суду іншої області згідно з ч. 4 ст. 38 КПК 1960 року був уповноважений розглядати як голова відповідного касаційного суду, так і його заступник. Крім того, з огляду на практику застосування ст. 38 КПК 1960 року місцевий суд звертався не з мотивованим поданням, а з клопотанням. Вирішувалися ж ці питання головою суду не у формі постановлення процесуального рішення (ухвали чи постанови), а у вигляді рішення за його підписом викладеного у формі листа.

У свою чергу, беручи до уваги, що питання вирішення підсудності в означених цим Законом випадках покладається на суддів апеляційної та касаційної інстанцій, які обрані зборами суддів для здійснення адміністративних функцій суду, зокрема Голови відповідного суду, правильним видається, у разі їх відсутності, враховуючи зміст положень ч. 3 ст. 29 та ч. 8 ст. 42 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», керуючись ч. 6 ст. 9 та п. 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК, розгляд означених подань місцевого суду виконувачем обов’язків голови відповідного апеляційного чи Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

3. Щодо закріплених цим Законом особливостей під час судового провадження.

Так, у абз. 5 передбачено, що у разі неможливості у визначений КПК строк суддею (якщо провадження розглядається суддею одноособово) або колегією суддів розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути: а) передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК; або б) розглянуто головуючим, а за його відсутності іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально; або в) може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів у порядку, передбаченому абз. 6 цього пункту. В інших випадках, не пов’язаних з розглядом клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зміна підсудності вирішується у порядку, передбаченому ст. 34 КПК.

Слід зазначити, що використання у цьому абзаці аналізованого пункту модального дієслова «може» свідчить, що згадана норма не має зобов’язальний характер, а вказує на право (можливість) суду скористатися альтернативно одним із трьох запропонованих законодавцем варіантів вирішення ситуації, яка склалася.

Питання про передачу клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке має розглядатися судом під час судового провадження, для розгляду до іншого суду вирішується головою відповідного суду апеляційної інстанції (головою Касаційного кримінального суду Верховного Суду) за вмотивованим поданням місцевого суду чи суду апеляційної інстанції (наприклад, під час вирішення питання, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 401 КПК) невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого подання, про що постановляється відповідна ухвала.

4. В абзацах 7 та 8 п. 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК в редакції Закону встановлена можливість за рішенням слідчого судді, суду, прийнятим із власної ініціативи або за клопотанням сторони кримінального провадження, під час здійснення слідчим суддею судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях, а також судом під час судового провадження проведення судових засідань у режимі відеоконференції. Про прийняття такого рішення мають бути повідомлені сторони у порядку, визначеному ст. 135 КПК, а саме судове засідання у режимі відеоконференції має бути проведено з дотриманням правил, передбачених частинами 3–9 ст. 336 КПК, які регламентують порядок проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження.

Винятком є випадки розгляду клопотання слідчим суддею, судом клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про продовження строку тримання під вартою. Такі клопотання може бути розглянуто слідчим суддею (судом) у режимі відеоконференції виключно якщо підозрюваний (обвинувачений) проти цього не заперечуватиме.

5. Положення абз. 10 п. 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК в редакції Закону за своїм змістом мають імперативний характер та зобов’язує прокурора/слідчого за погодженням із прокурором під час досудового розслідування та під час судового розгляду подавати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Зауважу, що в загальному ж порядку таке клопотання, згідно з ч. 1 ст. 199 КПК подається не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Автор новини: кандидат юридичних наук, заслужений юрист України Слуцька Тетяна Іванівна

Згадайте новину: Неповнолітні. Деякі особливості притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП.