Зміна виду використання земельної ділянки не вимагає дотримання процедури, яка застосовується при зміні категорії цільового призначення землі (ВП ВС по справі № 925/929/19 від 01.06.2021, Відступ від висновку).

Фабула судової справи: Чи необхідно розмежовувати поняття «цільового призначення» та «виду використання» земельних ділянок? Чи необхідно змінювати вид використання землі в такому ж порядку як зміну цільового призначення? ВП ВС відповів на ці питання та відступив від попереднього висновку ВС в аналогічній справі.

До суду звернувся прокурор із позовом до Фермерського господарства та сільради із вимогою про скасування рішення щодо погодження проекту з відведення земельної ділянки та передачі її в оренду.

Порушення прокурор вбачав в тому, що передача в оренду здійснювалась без проведення земельних торгів, а також, на думку прокурора, із передачею земельної ділянки відбулась зміна цільового виду використання землі з порушенням встановленого порядку зміни цільового призначення земель, що суперечить статті 21 ЗК України.

Відповідач із позовом не погоджувався та мотивував свою позицію тим, що під час передачі в користування земельних ділянок зміна цільового призначення останніх не відбувалась. Земельні ділянки «для ведення фермерського господарства» та «для сінокосіння і випасання худоби» знаходяться в межах однієї категорії земель - «землі сільськогосподарського призначення».

Суд першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили та підтримали позицію відповідача.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, прокурор звернувся до суду касаційної інстанції.

ВП ВС зазначила, що з аналізу ст. 19, 20 ЗК України, вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

ЗК України визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства.

Отже, як підсумувала ВП ВС, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

З урахуванням зазначеного, ВП ВС відмовила у задоволенні скарги, залишила попередні судові рішення в силі, однак із мотивуванням, викладеним в редакції постанови ВП ВС.

Аналізуйте судовий акт: Передання земельної ділянки, віднесеної, навіть, частково, до територій зелених насаджень загального користування, для будівництва житлового будинку без зміни її цільового призначення суперечить закону (ВП ВС,№ 761/31121/14-ц,12.12.18)

Визнання судом договору оренди землі укладеним без рішення місцевої ради про передачу земельної ділянки в оренду НЕМОЖЛИВЕ (Велика Палата ВС у справі № 32/563 від 4 грудня 2018р.)

Виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря (ВС/ВП у справі № 904/968/18 від 18 березня 2020 р)

Орган Держгеокадастру може відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою лише шляхом прийняття рішення. Надання простого листа вважається протиправною бездіяльністю (ВС/КАС, справа № 815/3474/17 від 29 липня 2020 р).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 925/929/19

Провадження № 12-11гс21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Власова Ю. Л.

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

прокурора Дутчин І. М.,

відповідача 2 - представник Юрченко В. О. ,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року (суддя Кучеренко О. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року (головуючий суддя Тарасенко К. В., судді Разіна Т. І., Іоннікова І. А. )

у справі № 925/929/19

за позовом першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави

до Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області, Фермерського господарства «Тищук»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Баштечківської сільської ради (об`єднаної територіальної громади),

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2019 року перший заступник керівника Уманської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави з позовом до Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області (далі - Нагірнянська сільська рада, сільрада, відповідач 1) та Фермерського господарства «Тищук» (далі - ФГ «Тищук», відповідач 2), у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Нагірнянської сільської ради від 04 серпня 2016 року № 11-З/VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 та передачі земельної ділянки в оренду» (далі - спірне рішення) та визнати недійсним договір оренди землі від 30 листопада 2016 року (далі - спірний договір), яким передано в оренду земельні ділянки площею 3,2904 га та 7,4059 га, кадастрові номери відповідно 7120984600:02:001:0459 і 7120984600:02:001:0460 (далі - спірні земельні ділянки).

2. Зазначені позовні вимоги прокурор заявив з таких підстав: 1) спірні земельні ділянки були передані в оренду відповідачу 2 з порушенням норм статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) - без проведення земельних торгів; 2) спірні земельні ділянки відносились до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті) та систематично використовувались для сінокосіння, проте були передані в оренду відповідачу 2 для ведення фермерського господарства, внаслідок чого відбулась зміна цільового виду використання землі з порушенням встановленого порядку зміни цільового призначення земель, що суперечить статті 21 ЗК України.

3. Порушення відповідачами інтересів держави прокурор обґрунтував таким: дотримання законності надання земель у користування становить інтерес держави; передача в оренду земельних ділянок без проведення земельних торгів тягне втрату коштів місцевим бюджетом, що підриває фінансові основи держави.

4. Прокурор вважає, що орган, до компетенції якого віднесений захист порушених інтересів держави, у цьому спорі відсутній, оскільки Нагірнянська сільська рада, до повноважень якої віднесено розпорядження спірними земельними ділянками, є відповідачем.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Господарський суд Черкаської області рішенням від 14 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року, у задоволенні позову відмовив.

6. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з такого:

- спірне рішення сільради відповідає нормам статті 134 ЗК України, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою був наданий відповідачу 2 до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» № 1012-VIII від 18 лютого 2016 року, пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачає, що особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, мають право на їх отримання без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом;

- при затвердженні проекту землеустрою цільове призначення спірних земельних ділянок (землі сільськогосподарського призначення) не змінювалось. При цьому, зазначення іншого виду використання цих земельних ділянок не тягне за собою зміну їх цільового призначення, а відтак не потребує окремої процедури, яка необхідна при зміні цільового призначення;

- прокурор помилково зазначив про відсутність органу, до повноважень якого належить здійснення державного нагляду за дотриманням земельного законодавства, яким є відповідний територіальний орган Держгеокадастру.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

7. У грудні 2020 року прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року, постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) ухвалою від 01 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

9. 02 березня 2021 року Касаційний господарський суд ухвалою передав цю справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

10. Ухвала суду мотивована необхідністю відступити від висновку, викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд) від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, щодо застосування статей 31 33 - 37 ЗК України, відповідно до якого зміна виду використання земельної ділянки в межах цільового призначення (використання) земельної ділянки, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади в рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного законодавством, і така зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення є підставою для визнання недійсними відповідних договорів оренди земельної ділянки та скасування наказів, якими затверджено проекти землеустрою.

11. Водночас Касаційний господарський суд вважає, що зміна виду використання земель без зміни цільового призначення земельної ділянки не може бути підставою для визнання недійсними відповідних договорів оренди земельної ділянки та скасування наказів, якими затверджені проекти землеустрою.

12. Оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду висловила намір відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 березня 2021 року цю справу прийняла та призначила до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. 16 березня 2016 року Нагірнянською сільською радою було прийнято рішення № 6-3/VІІ, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок площею 7,4059 га та 3,2904 га (сільськогосподарські угіддя - сіножаті) для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Нагірнянської сільської ради (у межах населеного пункту - села Нагірна Жашківського району Черкаської області).

14. Згідно з довідками державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 31 грудня 2015 року земельні ділянки комунальної власності площею 7,4059 га та 3,2904 га, які знаходяться в адміністративних межах Нагірнянської сільської ради (у межах населеного пункту), відносяться до земель запасу, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, угіддя: сільськогосподарські угіддя (сіножаті).

15. Відділ Держгеокадастру у Жашківському районі Черкаської області прийняв висновки, якими погодив проекти землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_2 земельних ділянок комунальної власності площею 7,4059 га та 3,2904 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя - сіножаті).

16. 04 серпня 2016 року Нагірнянська сільська рада прийняла рішення від № 11-3/VІІ, яким: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності площею 7,4059 га та 3,2904 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Нагірнянської сільської ради (у межах населеного пункту) с. Нагірна Жашківського району Черкаської області (з метою укладення договору оренди земельної ділянки з гр. ОСОБА_2 ); надано в оренду земельні ділянки площею 7,4059 га (кадастровий номер 7120984600:02:001:0460) та 3,2904 га (кадастровий номер 7120984600:02:001:0459) гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.

17. 30 листопада 2016 року між Нагірнянською сільською радою і ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 грудня 2016 року, за яким орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки площею 3,2904 га та 7,4059 га сільськогосподарського призначення (сіножаті) для ведення фермерського господарства, які знаходяться в межах населеного пункту села Нагірна Жашківського району Черкаської області.

18. Згідно з актом приймання-передачі від 30 листопада 2016 року Нагірнянська сільська рада передала, а ОСОБА_2 прийняв в оренду вказані вище земельні ділянки.

19. 22 грудня 2018 року Нагірнянська сільська рада прийняла рішення № 39-5/VII, а також уклала з гр. ОСОБА_2 додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 30 листопада 2016 року шляхом викладення в новій редакції таких пунктів:

- пункт 2 «В оренду передаються земельні ділянки площею 3,2904 га та площею 7,4059 га, у тому числі сільськогосподарські угіддя: рілля площею 3,2904 га та площею 7,4059 га»;

- пункт 5 «Нормативна грошова оцінка земельних ділянок встановлена в розмірі: земельної ділянки площею 3,2904 га - 118 880,24 грн, земельної ділянки площею 7,4059 га - 267 570,86 грн»;

- пункт 9 «Річна орендна плата, вноситься орендарем у грошовій формі, в розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та становить: 5349,61 грн за земельну ділянку площею 3,2904 га та 12040,69 грн за земельну ділянку площею 7,4059 га».

20. 10 липня 2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про реєстрацію юридичної особи - Фермерського господарства «Тищук».

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Касаційну скаргу прокурор мотивував так:

- судами попередніх інстанцій застосовано норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, стосовно використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31 33-37 ЗК України;

- судами також застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18 та від 25 вересня 2020 року у справі № 921/341/19 стосовно визначення прокурора належним позивачем у справі, оскільки органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами;

- ураховуючи вимоги ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитись в порядку, встановленому для зміни цільового призначення земель.

Позиція відповідача та третьої особи

22. У відзиві на касаційну скаргу ФГ «Тищук» зазначає, що під час передачі в користування земельних ділянок зміна цільового призначення останніх не відбувалась. Земельні ділянки «для ведення фермерського господарства» та «для сінокосіння і випасання худоби» знаходяться в межах однієї категорії земель - «землі сільськогосподарського призначення».

23. Пунктом 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення) встановлено, що одним з основних завдань Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері земельних відносин, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Крім того, Держгеокадастр здійснює моніторинг земельних відносин та проводить перевірки всіх суб`єктів на предмет дотримання ними вимог земельного законодавства України. Тобто чинним законодавством встановлено, що органом, який здійснює контроль за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог нормативних актів під час передачі земельних ділянок в оренду є Держгеокадастр, тому позивачем мало бути Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо виду використання земельної ділянки

24. За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Згідно із частинами першою, другою статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

26. Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

27. Згідно із частинами першою, другою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

28. Відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 -37 цього Кодексу.

29. З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

30. Згідно із частиною першою статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам -членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

31. Відповідно до статті 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

32. Згідно зі статтею 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

33. Відповідно до частин першої, третьої статті 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

34. Згідно із частинами першою, другою статті 36 ЗК України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається.

35. Відповідно до статті 37 ЗК України приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства. Державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати в оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.

36. Указаними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31 33 - 37 ЗК України для такого виду використання.

37. Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

38. Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12, від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

39. Разом з тим, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Щодо визначення позивача у справі

40. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і набуває статусу позивача.

41. У цій справі позов подано прокурором в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин. При цьому позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 передав в оренду земельні ділянки відповідачу 2 без проведення земельних торгів та зі зміною виду використання цих земельних ділянок без дотримання відповідних норм земельного законодавства.

42. Підстави представництва прокурор мотивував тим, що орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення з подібним позовом, відсутній, оскільки орган державної влади, що здійснює державний контроль за додержанням земельного законодавства, а саме органи Держгеокадастру, позови з подібними позовними вимогами подавати не можуть, а власник земельної ділянки (відповідач 1) є суб`єктом правопорушення і визначений як відповідач.

43. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави і який повинен був бути визначений як позивач, є територіальний орган Держгеокадастру, оскільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також за додержанням земельного законодавства, у тому числі органами місцевого самоврядування.

44. Згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

45. Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

46. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

47. Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

48. Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

49. Відповідно до статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

50. З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

51. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

52. Як установлено судом апеляційної інстанції, прокурор у 2018 році звертався до відділу у Жашківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, однак указаний орган не вчинив жодних дій щодо звернення до суду, тому прокурор правомірно подав позов до суду, проте позивачем мав зазначити відповідний орган Держгеокадастру.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. За нормами частин першої, четвертої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

54. Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року у справі № 925/929/19 слід змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Судові витрати (судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг) у розмірі 17 289 грн (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять гривень) покладаються на прокурора відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129 300 301 308 311 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року у справі № 925/929/19 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

3. У решті рішення Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року у справі № 925/929/19 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. КнязєвСуддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко В. В. Британчук К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська В. М. Сімоненко Ж. М. Єленіна І. В. Ткач О. С. Золотніков С. П. Штелик Л. Й. Катеринчук