Зловживання правом чи захист прав? Чи може залишення позову без розгляду бути зловживанням та підставою для стягнення судових витрат?(ВС/КЦС у справі №521/3011/18 від 14.01,2021 р.)

Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Фабула судового акту: Інколи сторони використовують свої права недобросовісно. Це може призводити до затягування процесу та завантаження судової системи заздалегідь необґрунтованими позовами.

У новій редакції ЦПКУ, як і в інших кодексах, законодавець передбачив заходи, які може застосовувати суд для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Зокрема, суд має право покласти на сторону судові витрати повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору.

Однак, що є зловживанням процесуальними правами в розумінні ЦПКУ?

В ст. 44 ЦПКУ міститься примірний перелік дій, які суд може визнати зловживанням, серед них необґрунтовані чи вже вирішені судом клопотання, подання одночасно декількох позовів, подання штучних позовів та ін.

Нещодавно ВС надав свої роз’яснення з цього питання.

До суду звернувся позивач із позовною заявою про усунення перешкод у користуванні житлом.

Однак, до розгляду справи по суті справа так і не дійшла.

У попереднє судове засідання позивач двічі не з’явився, хоча і був повідомлений належним чином.

З огляду на повторну неявку позивача, суд залишив без розгляду позовну заяву. Відповідач в свою чергу подав заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу на підставі ст. 141 ЦПКУ.

Суд першої інстанції відмовив у її задоволенні з тих підстав, що ст. 141 ЦПКУ не визначений порядок розподілу витрат на правничу допомогу, а з подібною вимогою відповідач може звернутись до суду в порядку позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції змінив рішення, але виключно у мотивації відмови.

Так судом було зазначено,що відповідачами не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені.

Під час касаційного перегляду ВС залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У своєму рішенні ВС роз’яснив, що доступ до правосуддя гарантований ст. 55 КУ.

Із аналізу ст. 141, 142 ЦПКУ слідує, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Проте, у справі, що розглядається, відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами.

Дії ,направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

При цьому, не має значення за чиєю ініціативою залишено позов без розгляду: суду чи позивача.

Отже, дисципліна у судовому процесі важлива, і суд повинен реагувати на ситуації, коли є реальне зловживання правами. Однак, такі заходи реагування не можуть заважати доступу особи до правосуддя.

Аналізуйте судовий акт Суд не зобов`язаний стягувати всі витрати на адвоката, якщо розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору (ВС/КГС № 915/237/18 від 01.08.2019)

ОП КГС: Зменшення розміру відшкодування витрат на правову допомогу можливе ЛИШЕ за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам (ОП КГС у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020)

Свідоме неотримання судової кореспонденції може свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи (ВС/КГС, справа № 922/1714/18, 17.04.19)

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, що порушують права інших осіб. У разі недодержання цього правила суд може зобов'язати припинити зловживання своїми правами (ВССУ, справа № 360/108/15-ц, ухвала від 26.10.16 р.)

Постанова

Іменем України

14 січня 2021 року

м. Київ

справа № 521/3011/18

провадження № 61-10254св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головний державний виконавець Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Заліпаєв Юрій Валерійович, ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана ОСОБА_6 , на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2018 року у складі судді Бобуйка І. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2020 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області Заліпаєва Ю. В., Бронікова О. С., треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житлом.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Заліпаєва Ю. В., Бронікова О. С., треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні житлом - залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач повторно не з`явилася в судове засідання, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, поважних причин її неявки суду не повідомлено. Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення судових витрат у розмірі 6 000,00 грн суд першої інстанції виходив з того, що статтею 141 ЦПК України не визначений порядок розподілу витрат на правничу допомогу, роз`яснивши ОСОБА_6 про те, що вона може звернутися з даною вимогою до суду в порядку позовного провадження.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2018 року змінено в частині обґрунтування відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачами не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, а тому не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2018 року в частині щодо відмови у задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із залишенням позову без розгляду та скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким вимогу про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 , судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із залишенням позовної заяви без розгляду задовольнити. В іншій частині ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2018 року залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що за сукупністю обставин є неможливим застосування деяких висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, оскільки така стосується випадку залишення позову без розгляду у зв`язку з волевиявленням самого позивача, а не суду як у даній справі. Така відмінність є принциповою, оскільки сама по собі також характеризує поведінку позивача під час розгляду судового спору.

Відповідачем був доведений факт відсутності предмету спору, оскільки позивачем не надано жодних пояснень і доказів стосовно того, яким чином відповідачі порушують її право, зважаючи на перехід права власності на квартиру до ОСОБА_2 та відсутності у ОСОБА_1 законних підстав для користування нею.

Стороні, на користь якої ухвалене рішення, повинні бути компенсовані документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні понесених нею витрат у зв`язку з розглядом справи, але й має спонукати іншу сторону утриматися від подання безпідставних заяв, скарг та таким чином зменшити навантаження на суди.

Аргументи учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду від учасників справи не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У серпні 2020 року матеріали цивільної справи № 521/3011/18 надійшли до Верховного Суду та 14 грудня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 серпня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження. Заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції статті 357 ЦПК України.

Касаційна скарга подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що позивач звернулась з позовом до Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області Заліпаєва Ю. В., Бронікова О. С., за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житлом.

16 березня 2018 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено підготовче засідання на 11 квітня 2018 року.

05 червня 2018 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 31 липня 2018 року.

31 липня 2018 року позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомила. Судове засідання по справі було перенесено на 28 серпня 2018 року.

28 серпня 2018 року позивач повторно в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомила.

28 серпня 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала заяву про розгляд справи без її участі та стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 6 000,00 грн, мотивуючи тим, що позивач пред`явив безпідставний позов та Малиновським районним судом м. Одеси вже розглядалась подібна справа.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У заяві про стягнення судових витрат у розмірі 6 000,00 грн, пов`язаних із правовою допомогою, заявник не зазначив, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду. У заяві вказано на норми ЦПК України, а також долучено до заяви витяг з договору про надання правової допомоги № 21/07/2016-1 від 21 липня 2016 року, додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 21/07/2016-1 від 21 липня 2016 року, рахунок № 3 до договору про надання правової допомоги № 21/07/2016-1 від 21 липня 2016 року, квитанція № 3, акт № 3 приймання-передачі наданих послуг від 28 серпня 2018 року (арк. спр. 121- 126).

Вирішуючи вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Волканової Вікторії Миколаївни, залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2018 року, яка змінена постановою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2020 рокув частині відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов

4904
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярные судебные решения
ЕСПЧ
1