Застосування різних ставок орендної плати за землю при однаковому її цільовому призначенні, є забороненою законодавством формою непрямої дискримінації з боку місцевих рад (ВС/КГС у справі від 17.02.2021 № 904/1104/20)

Земельні спори з органами місцевого самоврядування стали тепер доволі поширеним явищем. Розпорядники землі «на свій розсуд» трактують норми земельного законодавства, приймаючи при цьому неправомірні рішення внаслідок чого порушують права суб’єктів господарювання. В розглядуваній ситуацій місцева рада встановила різні ставки орендної плати за однакові земельні ділянки, що Верховний Суд вважає незаконним.

Фабула судового акту: Спір виник між міською радою як орендодавцем та ТОВ як орендарем. Об’єктом оренди виступала земельна ділянка плошею 0,6101 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Відповідно до умов договору орендар сплачував оренду плату у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної (далі - НГО) ділянки.

Надалі у зв’язку зі спливом строку договору оренди землі ТОВ звернулось до міської ради із клопотанням про передачу земельної ділянки площею 0,6101 га в оренду терміном на 15 років, а розмір орендної плати прохала встановити у розмірі 3 % від НГО. За результатами розгляду звернення міська рада вирішила надати в оренду земельну ділянку строком на 3 роки, а розмір орендної плати встановила на рівні 12 % від НГО.

Такі дії міської ради Товариство вважає незаконними з огляду на те, що розпорядник землі порушив вимоги конкурентного законодавства під час визначення ставки орендної плати для нього. Тут, варто зауважити, що законодавством не передбачено право органів місцевого самоврядування встановлювати для суб’єктів господарювання різні ставки орендної плати на земельні ділянки однакового цільового призначення. Відтак, ТОВ вважає це проявом непрямої дискримінації з боку міської ради.

Крім вимог скасування пункту договору щодо ставки орендної плати, Товариство вимагало скасувати пункт щодо передачі йому земельної ділянки строком на 3 років. Позивач вважає, що вимога про передачу йому земельної ділянки на такий строк породжують у нього очікування щодо отримання спірної земельної ділянки саме на цей строк, оскільки такий строк не перевищує максимально встановлений строк для оренди земельних ділянок, що визначений статтею 93 ЗКУ та статтею 19 Закону України «Про оренду землі».

Позиція Верховного Суду у цій ситуації наступна.

Щодо строку орендної плати та правомірних очікувань. Суд апеляційної інстанції зазначив, що клопотання позивача про надання йому в оренду земельної ділянки строком на 15 років не породжує виникнення у нього правомірного очікування (законного сподівання) на його задоволення. ВС погодився з такою позицією та підкреслив, що легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційної норми частини другої статті 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Питання чи були очікування Товариства щодо передачі йому земельної ділянки на 15 років легітимними не були досліджені Верховним Судом з огляду на те, що не з’ясовувались судами попередніх інстанцій.

Щодо встановлення ставки орендної плати місцевою радою «на свій розсуд». Використання землі в Україні є платним, а об'єктом плати виступає земельна ділянка (ст. 206 ЗКУ). Оредна плата за користування землею нараховується відповідно договору оренди землі. ВС підтримав позицію апеляції, що встановлення для позивача розміру орендної плати в розмірі вищому, ніж іншим суб`єктам господарювання, призвела до створення йому нерівних умов у конкуренції порівняно з ними, оскільки такі дії сприяють збільшенню витрат, пов’язаних зі сплатою оренди за земельну ділянку, а відтак дорожчанню продукції, зменшенню рівня прибутковості тощо

Місцева рада не надала доказів прийняття загальних правил у вигляді НПА щодо порядку визначення розміру орендної плати в межах, визначених ПКУ, за користування землею у своєму місті.

Відсутність будь-яких правил, положення чи методики визначення ставок орендної плати чи хоча б матеріалів опрацювання заяви позивача компетентними постійними комісіями міської ради, у спірному питанні поставили позивача у залежність не від верховенства права, а від суб’єктивних чинників, пов’язаних з особою відповідача, волі посадових осіб міської ради, яка з огляду на викладене не може бути абсолютною.

Таким чином, відсутність єдиних ставок орендної плати дало можливість міській раді суб’єктивно визначати розмір ставки орендної плати для кожного з суб’єктів господарювання окремо. Такі дії суперечать нормам конкурентного законодавства, так як створюють суб’єктам господарювання нерівні умови діяльності порівняно з конкурентами, які діють на одному товарному ринку.

Аналізуйте судовий акт: Земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства (ВС/КЦС у справі № 318/1274/18 від 20.01.2021)

Угода про розірвання договору оренди земельної ділянки укладена між міською радою та попереднім власником об'єктів нерухомості НЕ породжує зміну цивільних прав та обов`язків, так як укладена з особою, яка не є стороною договору (№ 922/1349/18)

Наслідком укладення договору оренди у період дії іншого договору оренди тієї ж земельної ділянки є визнання останнього договору оренди недійсним (ВП/ВС у справі № 587/2326/16-ц від 15 січня 2020 року)

Якщо дозвіл на розробку проекту відведення з/д отримали два заявника, то право оренди на цю з/д продається компетентним органом на аукціоні за правилами ст. 134 ЗК України (ВС у справі № 688/2908/16-ц від 29 вересня 2020 р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 904/1104/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігамма" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 (колегія суддів: Березкіна О. В., Антонік С. Г., Кощеєв І. М.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 (суддя Фещенко Ю. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігамма" до Нікопольської міської ради про визнання недійсними пунктів 1 та 2 рішення Нікопольської міської ради від 31.01.2020 № 76-58/VII "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Дігамма" в оренду земельної ділянки за фактичним розміщенням будівлі супермаркету на вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області",

за участю представників:

позивача - Ромащенко К. В.,

відповідача - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дігамма" (далі - ТОВ "Дігамма") звернулося до Нікопольської міської ради із позовом про визнання недійсним пункту 1 рішення Нікопольської міської ради від 31.01.2020 № 76-58/VII "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Дігамма" (далі - ТОВ "Дігамма") в оренду земельної ділянки за фактичним розміщенням будівлі супермаркету на вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області" в частині встановлення трирічного строку оренди земельної ділянки по вулиці Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області та пункту 2 рішення Нікопольської міської ради від 31.01.2020 № 76-58/VII.

2. В обґрунтування вимоги про визнання недійсним пункту 1 рішення щодо встановлення трирічного строку оренди земельної ділянки по вулиці Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області, позивач послався на те, що, звертаючись до відповідача (Нікопольської міської ради) з клопотанням про надання спірної земельної ділянки на строк 15 років, мав законне очікування щодо отримання спірної земельної ділянки саме на цей строк, оскільки такий строк не перевищує максимально встановлений строк для оренди земельних ділянок, що визначений статтею 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статтею 19 Закону України "Про оренду землі";

- в обґрунтування вимоги про визнання недійсним пункту 2 рішення зазначив, що Нікопольською міською радою було порушено вимоги конкурентного законодавства під час визначення ставки орендної плати для позивача. Позивач вказав, що законодавством України не передбачено право відповідача встановлювати різним суб`єктам земельних відносин різні умови розрахунку та ставки оренди за користування землею. Більш того, з урахуванням того, що орендний платіж має подвійну правову природу, тобто в тому числі є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком, орендний платіж має бути однаковим для всіх суб`єктів земельних відносин на відповідній території. Тобто, дії Нікопольської міської ради щодо застосування різних ставок орендної плати за землю при однаковому цільовому призначенні землі, є забороненою законодавством формою непрямої дискримінації з боку органів місцевого самоврядування.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 22.10.2012 між Нікопольською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Дігамма", як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення сесії Нікопольської міської ради від 27.05.2011 № 11-8/VI надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться: м. Нікополь, вул. Шевченка, 223 (кадастровий номер земельної ділянки 1211600000:03:002:0064).

4. Згідно з пунктом 9 договору розмір орендної плати становить 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

5. 07.10.2016 Нікопольською міською радою VII скликання на підставі звернення ТОВ "Дігамма" від 23.08.2016 про поновлення договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Нікополь, вул. Шевченка, 223, площею 0,6101 га на термін 3 роки, прийнято рішення № 26-12/VІІ "Про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк ТОВ "Дігамма" на вул. Шевченка, 223 за фактичним розміщенням будівлі супермаркету", згідно з яким поновлено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1211600000:03:002:0064) площею 0,6101 га строком на 3 роки із тим самим цільовим призначенням, та з орендною платою за користування земельною ділянкою у розмірі 12 % від діючої нормативної грошової оцінки земель.

6. 12.10.2016 між Нікопольською міською радою, як орендодавцем та ТОВ "Дігамма", як орендарем було укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі (державна реєстрація від 17.10.2013 № 2947251), відповідно до пункту 1 якої ТОВ "Дігамма" було поновлено договір оренди землі (кадастровий номер 1211600000:03:002:0064) на вул.Шевченка, 223 площею 0,6101 га строком на 3 (три) роки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ -03.07).2.7.

7. Згідно з пунктом 3 цієї додаткової угоди орендна плата встановлюється у розмірі 12% від діючої нормативної грошової оцінки земель, що становить 1 058 769 грн. 98 коп. за 1 рік.

8. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019 у справі № 904/2209/18, було визнано недійсним пункт 2 рішення Нікопольської міської ради від 07.10.2019 № 26-12/VІI "Про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк Товариству з обмеженою відповідальністю "Дігамма" на вул. Шевченка, 223 за фактичним розміщенням будівлі супермаркету" щодо встановлення орендної плати у розмірі 10% нормативної грошової оцінки.

9. 09.12.2019 у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди землі ТОВ "Дігамма" звернулося до Нікопольської міської ради із клопотанням за вих. № 90/12-19, яке було отримано 17.12.2019, в якому просило передати в оренду ТОВ "Дігамма" земельну ділянку площею 0,6101 га (кадастровий номер 1211600000:03:002:0064) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ - 03.07), яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Шевченка, 223 зі строком оренди 15 років, з розміром орендної плати за земельну ділянку - 3 (три) % від нормативної грошової оцінки.

10. Рішенням Нікопольської міської ради від 31.01.2020 № 76-58/VII "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Дігамма" в оренду земельної ділянки за фактичним розміщенням будівлі супермаркету на вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області", за наслідками розгляду клопотання ТОВ "Дігамма" про надання земельної ділянки в оренду за фактичним розміщенням будівлі супермаркету на вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області, враховуючи договір оренди земельної ділянки від 22.10.2012, додаткову угоду про поновлення договору оренди землі (державна реєстрація від 17.10.2013 № 2947251) від 12.10.2016, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.01.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 185507412116, дата державної реєстрації: 17.10.2013, номер запису про інше речове право: 2947251, керуючись статтями 12 93 120 123 124 125 126 134 ЗК України, Законом України "Про Державний земельний кадастр", Законом України "Про оренду землі", статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Нікопольська міська рада, зокрема, вирішила:

1. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Дігамма" в оренду терміном на 3 (три) роки земельну ділянку площею 0,6101 га (кадастровий номер 1211600000:03:002:0064) за фактичним розміщенням будівлі супермаркету на вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ - 03.07).

2. Встановити на земельну ділянку на вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі, Дніпропетровської області орендну плату у розмірі 12 % від діючої нормативної грошової оцінки земель (а.с.105-106).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 позовні вимоги задоволені частково.

12. Суд визнав недійсним пункт 2 рішення Нікопольської міської ради від 31.01.2020 № 76-58/VII "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Дігамма" в оренду земельної ділянки за фактичним розміщенням будівлі супермаркету на вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області".

13. У задоволенні вимог про визнання недійсним пункту 1 зазначеного рішення суд відмовив.

14. Приймаючи рішення суд зазначив, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що приймаючи спірне рішення в частині встановлення трирічного строку оренди земельної ділянки по вулиці Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області, відповідачем були порушені норми законодавства чи такі дії виходять за межі наявних у нього повноважень.

15. Водночас враховуючи інформацію, зазначену в мотивувальній частині рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3/01-14/04-18 від 30.01.2018, судових рішеннях у справах № 904/2209/18, № 904/401/18, 904/2403/18, а також зміст спірного рішення Нікопольської міської ради від 31.01.2020, господарський суд дійшов висновку, що рішеннями Нікопольської міської ради встановлювалися різні відсоткові ставки орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва будівель торгівлі) з однаковою метою оренди.

16. Встановлення для позивача розміру орендної плати в розмірі вищому, ніж іншим суб`єктам господарювання, призвела до створення йому нерівних умов у конкуренції порівняно з ними, оскільки такі дії сприяють збільшенню витрат, пов`язаних зі сплатою оренди за земельну ділянку, а відтак дорожчанню продукції, зменшенню рівня прибутковості тощо.

17. Відповідачем не надано доказів прийняття загальних правил у вигляді нормативно-правового акту щодо порядку визначення розміру орендної плати в межах, визначених Податковим кодексом України, за користування землею у м. Нікополі.

18. Відсутність будь-яких правил, положення чи методики визначення ставок орендної плати чи хоча б матеріалів опрацювання заяви позивача компетентними постійними комісіями міської ради, у спірному питанні поставили позивача у залежність від суб`єктивних чинників, пов`язаних з особою відповідача, волі посадових осіб міської ради, яка з огляду на викладене не може бути абсолютною.

19. Таким чином, відсутність єдиних ставок орендної плати (або їх фіксованого виразу, відповідно до виду функціонального призначення земель) дало можливість Нікопольській міській раді суб`єктивно визначати розмір ставки орендної плати для кожного з вищезазначених суб`єктів господарювання окремо. Такі дії суперечать нормам конкурентного законодавства, так як створюють суб`єктам господарювання нерівні умови діяльності порівняно з конкурентами, які діють на одному товарному ринку.

20. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

21. ТОВ "Дігамма" у касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову попередніх судових інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту 1 рішення Нікопольської міської ради від 31.01.2020 № 76-58/VII "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Дігамма" в оренду земельної ділянки за фактичним розміщенням будівлі супермаркету на вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області" в частині встановлення трирічного строку оренди земельної ділянки та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

22. В обґрунтування касаційної скарги у заяві про усунення недоліків касаційної скарги відповідач як підставу касаційного оскарження судових рішень зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, та при цьому посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник наголошує на необхідності надання висновку щодо застосування положень частини 4 ст.93 ЗК України, частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі" на предмет наявності в органів місцевого самоврядування дискреційних повноважень щодо одностороннього визначення строку, на який передаються земельні ділянки в оренду, без погодження цього строку з землекористувачем.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

23. Нікопольська міська рада у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, наголошуючи на її безпідставності.

Позиція Верховного Суду

24. Відповідно до частин першої та другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

25. Статтею 12 ЗК України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.

26. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

27. Згідно із частинами першою та другою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

28. Як зазначалося вище ТОВ "Дігамма" звернулося до Нікопольської міської ради із клопотанням від 09.12.2019 вих. № 90/12-19 про надання в оренду земельної ділянки площею 0,6101 га (кадастровий номер 1211600000:03:002:0064) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі зі строком оренди 15 років.

29. Рішенням Нікопольської міської ради від 31.01.2020 № 76-58/VII "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Дігамма" в оренду земельної ділянки за фактичним розміщенням будівлі супермаркету на вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області" земельну ділянку площею 0,6101 га (кадастровий номер 1211600000:03:002:0064) за фактичним розміщенням будівлі супермаркету на вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ - 03.07) надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Дігамма" в оренду терміном на 3 роки

30. Суди приймаючи судові рішення про відмову в позові в оскаржуваній частині зазначили, що визначення строку, на який, у даному випадку, передається спірна земельна ділянка в оренду, належить до дискреційних повноважень Нікопольської міської ради, яка має діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У даному випадку статтею 93 Земельного кодексу України, яка визначає межі такої дискреції.

31. Колегія суддів зазначає, що при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; судової практики; процедурних вимог тощо.

32. Оскільки чинним законодавством майже не врегульовано критеріїв, за якими такий суб`єкт ухвалює рішення про надання в оренду земельної ділянки, рішення ради має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинне розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.

33. Верховний Суд виходить із важливості дотримання принципу належного урядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що має враховувати місцева рада при ухваленні рішень, у тому числі при вирішенні питання щодо встановлення строку, на який земельна ділянка передається в оренду.

34. Суди при прийнятті оскаржуваних рішень наведеного не врахували та не встановили обставини прийняття рішення ради, зокрема щодо трирічного строку, на який земельна ділянка передається в оренду з урахуванням того, що у відповідному клопотанні позивача містилося прохання про надання спірної земельної ділянки в оренду терміном на 15 років та, відповідно, не дослідили обґрунтування та мотивів встановлення такого строку.

35. При цьому посилання судів на те, що відповідач, вирішуючи питання щодо строку договору оренди, врахував попередні правовідносини сторін за договором оренди, яким ця ж земельна ділянка надавалась позивачу на строк три роки, та після закінчення терміну дії договору поновлювалась на той же строк, є неправомірними, оскільки таке обґрунтування могло б мати місце при поновленні дії договору оренди земельної ділянки на новий строк на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме на підставі частини шостої цієї статті, якою регламентується поновлення дії договору на тих самих умовах і на той же строк.

36. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що клопотання позивача про надання йому в оренду земельної ділянки строком на 15 років не породжує виникнення у нього правомірного очікування (законного сподівання) на його задоволення. Колегія суддів зазначає, що легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційної норми частини другої статті 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

38. Питання чи є очікування позивача щодо надання йому в оренду земельної ділянки строком на 15 років легітимним в контексті їх законності і обґрунтованості судами також не з`ясовувалося.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині вимог про визнання недійсним пункту 1 рішення Нікопольської міської ради щодо встановлення трирічного строку оренди земельної ділянки, оскільки в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не оскаржувалися та відповідно не переглядалися.

Судові витрати

40. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 315 316 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігамма" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 у справі № 904/1104/20 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич