Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення (ВС КЦС справа №761/33621/18 від 08.09.2021 р.)

Фабула судового акту: У цьому рішенні колегія суддів ВС КЦС зробила деякі висновки, стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог - серед них - висновок про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог, навіть, на стадії виконання судового рішення. При цьому, для остаточного і безповоротного припинення відповідних зобов’язань повністю або частково достатньо подання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від однієї сторони.

Відповідно до рішення районного суду, з однієї особи (що згодом стала позивачем у розглядуваному рішенні) на користь іншої особи (відповідач) було стягнуто компенсацію 1/2 частини вартості спільного майна подружжя в сумі 5 639 343, 14 грн., а після - відкрито виконавче провадження. Через деякий час, в іншій справі, на користь тої особи, яка була винна (позивач), стягнуто компенсацію за 1/2 частку в спільному майні в сумі 11 153 421, 02 грн. - з відповідача - тобто з того ж, на користь якого раніше стягувалось 5 639 343, 14 грн. Відкрито виконавче провадження.

З метою зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач подала заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з якою її борг в сумі 5 639 343, 14 грн є погашеним повністю у рахунок часткового погашення зобов'язання відповідача перед нею, як стягувачем в іншому виконавчому провадженні у сумі 11 156 862, 02 грн..

Проте, її звернення до суду з заявою про визнання виконавчого листа (за своїм боргом) таким, що не підлягає виконанню, було безрезультатним. У зв’язку із цим, особа подала позов де просила суд визнати повністю припиненим її грошове зобов'язання перед відповідачем.

Суд першої інстанції, рішення якого підтримав апеляційний суд відмовив їй у задоволенні позову. Однак, ці рішення були скасовані ВС КЦС, з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Заява про здійснення зарахування - є одностороннім правочином.При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім.

Умовами для зарахування, є наступні: 1)вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2)однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); 3)строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково.При цьому - зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.

Отже у цій справі: Оскільки позивач зробила заяву про зарахування зустрічних вимог, наслідком подання такої, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.

Аналізуйте судовий акт: Зарахування зустрічних вимог в різних валютах є незаконним, оскільки не відповідає критерію однорідності (ВС/КГС у справі № 914/108/16 від 19.12.2019);

ОБ'ЄДНАНА ПАЛАТА КГС У СКЛАДІ ВС підсумувала питання оскарження зарахування зустрічних однорідних вимог (Справа № 910/11116/19 від 22 січня 2021 р.);

Перерахування стягувачеві суми у іншій валюті, а ніж валюта, зазначена у судовому рішенні, не є належним виконанням судового рішення (ВС/ВП № 761/12665/14-ц від 04.07.2018);

Помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законом строк (ВС/КАС № 813/2487/17 від 01.08.2018).

Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 761/33621/18

провадження № 61-5484св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року в складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати повністю припиненим її грошове зобов`язання перед ОСОБА_2 на суму 5 639 343, 14 грн, що визначено рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2012 року в справі № 2-1741/12, шляхом проведення часткового зарахування її зустрічних однорідних вимог на суму 11 156 862, 02 грн до ОСОБА_2 та зменшення її вимог на суму проведеного зарахування.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2012 року з неї стягнуто на користь відповідача за 1/2 частину спільного майна подружжя 5 639 343, 14 грн. На виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання і відкрито виконавче провадження.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року в іншій цивільній справі стягнуто з ОСОБА_2 на її користь компенсацію за 1/2 частку в спільному майні подружжя у сумі 11 153 421, 02 грн. Судом видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

01 березня 2017 року вона зробила заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з якою її борг є погашеним повністю в рахунок часткового погашення зобов`язання боржника ОСОБА_2 перед нею. Вважала, що вона в належній формі вчинила односторонній правочин про зарахування однорідних зустрічних вимог та повністю виконала рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2012 року.

Вказувала, що вона зверталася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, проте ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року, у задоволенні її заяви було відмовлено. У вказаній ухвалі суд зазначив, що вона не позбавлена права на звернення до суду із заявою про вирішення питання про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, уважав, що рішення суду є обов`язковим до виконання та зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється лише в межах виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а не шляхом пред`явлення нового позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

19 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що стаття 602 ЦК Українине містить заборони на зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження як засобу виконання зобов`язання, визначеного рішенням суду. Отже, зарахуванням можуть бути припинені зобов`язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов`язань.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі й витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

15 липня 2020 року справа № 761/33621/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2012 року в цивільній справі № 2-1741/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ПрАТ «Позняки-Жил-буд» про визнання недійсним правочину, поділ майна та стягнення коштів, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості спільного майна подружжя в сумі 5 639 343, 14 грн.

10 вересня 2013 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-1741/12.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року по цивільній справі № 757/2129/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за 1/2 частку в спільному майні в сумі 11 153 421, 02 грн.

27 грудня 2016 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 11 листопада 2016 року № 757/2129/14-ц.

01 березня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з якою борг ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні № 39672480 в сумі 5 639 343, 14 грн є погашеним повністю у рахунок часткового погашення зобов`язання боржника ОСОБА_2 перед нею, як стягувачем в іншому виконавчому провадженні № 53196402 у сумі 11 156 862, 02 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) зроблено висновок про те, що суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співласника на розпорядження спільним майном; заява про здійснення зарахування. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін.

Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно зі статтею 601 ЦК Українизобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до статті 602 ЦК Українине допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування. Адже, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій наведеного не врахували, не звернули уваги на те, що позивач 01 березня 2017 року зробила заяву про зарахування зустрічних вимог, наслідком подання якої, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.

За таких обставин, суди по суті позов не розглянули, а тому зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК Українисправа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, а також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21), колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року скасувати.

Справу № 761/33621/18 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов