За викрадення жінки з метою примусити її до вступу в шлюб - 4 роки позбавлення волі і конфіскація авто (Октябрський районний суд м. Полтави, справа №554/2288/22 від 19.04.2022 р.)

У цій справі - схожій на сюжет “Кавказької полонянки” - фінал зовсім не щасливий, адже викрадення людини - кримінально караний злочин. Так, допомагаючи своєму, вочевидь, товаришу, викрасти потерпілу - обвинувачений отримав 4 роки позбавленні волі та втратив автомобіль, оскільки останній був конфіскований, бо використовувався для реалізації злочинного наміру.

Фабула судового акту: Потерпіла неодноразово та категорично відмовляла товаришу обвинуваченого вийти за нього заміж. Тому для реалізації цього наміру, вони обидва, діючи спільно, спланували та узгодили подальші дії з її викрадення. Відповідно до домовленості, вони встановили стеження за потерпілою з тим, щоб при виникненні сприятливої нагоди викрасти її на автомобілі обвинуваченого.

Так, 14 листопада 2021 року, коли потерпіла вийшла в магазин - викрадачі під’їхали до неї на авто, схопили та попри її супротив затягли в салон. Увімкнувши голосну музику, щоб не було чутно криків - викрадачі вивезли її у безлюдне місце, в поле неподалік смт Демурине. Не зважаючи на неодноразові прохання потерпілої припинити протиправні дії та повернути її додому, так як всі їх наміри примусити вступити в шлюб, не будуть реалізованими в жодному випадку, оскільки вона не надасть такої згоди, останні - фактично - здійснили протиправне переміщення останньої з м. Полтава в район поблизу смт Демурине. Викрадачі одразу ж змусили потерпілу віддати телефон - і вимкнули його.

Потім, для утримання потерпілої обвинувачений віддав авто товаришу, а сам - періодично привозив продукти харчування, засоби зв'язку та докладав інформацію щодо стану пошуку потерпілої рідними та правоохоронними органами.

Ця історія тривала декілька днів, аж до того, поки викрадач, що бажав вступити у шлюб - не переконався, що не може отримати її згоди, через що вимушений був погодитись повернути потерпілу, повідомивши про це її батьків через своїх рідних.

Так, суд кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 146 КК України, як незаконне викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Відносно самого “бажаючого вступити у шлюб” шляхом викрадення - матеріали було виділено в окреме провадження, у зв`язку з ухиленням його від органів досудового розслідування та суду.

Враховуючи те що сам обвинувачений до кримінальної відповідальності притягувався вперше, те що він визнав свою вину і щиро розкаявся та що були відсутні обставин, які обтяжують покарання - Суд все одно, прийшов до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі.

Мотивував тим, що таке покарання буде достатнім та необхідним для виконання його мети: виховання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як ним самим, так і іншими особами.

Отже у цій справі: За незаконне викрадення потерпілої, вчинене за попередньою змовою групою осіб з метою примушування такої до вступу у шлюб Суд, кваліфікуючи дії за ч. 2 ст. 146 КК, призначив обвинуваченому (засудженому) покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією автомобілю в дохід держави.

Треба зауважити, що на вирок була подана апеляційна скарга та відкрито апеляційне провадження, проте рішення апеляційної інстанції - поки не має.

Аналізуйте судовий акт: Мати вирішила здати в оренду для зайняття проституцією свою доньку та отримала 6 років позбавлення волі (вирок Хмельницького міськрайонного суду від 14.12.2021 у справі № 686/20525/19);

За підпал машини 3 роки позбавлення волі. Але чи є це покарання співмірним? (Приморський райсуд м. Одеси у справі № 522/18766/19 від 02.12.2021);

ВИРОК: за 7 зрубаних дерев - 5 років позбавлення волі (Балтський районний суд Одеської області, справа № 493/977/21 від 21.10.2021 р.);

Незаконне позбавлення волі кваліфікується як “вчинене з корисливих мотивів” - коли винний бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага, чи досягти матеріальної вигоди (ВС ККС справа № 511/2543/17 від 08.04.2021 р.).

Справа № 554/2288/22

Дата документу 19.04.2022

В И Р О К

Іменем України

19 квітня 2022 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А. Г.

за участю:

секретаря судового засідання Кононенко А. С.

прокурора Вітка Д. В.

представника потерпілої Костенка В. О.

захисника Конюшенка М. А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження № 12021170420001218 по обвинуваченню

ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Приблизно в жовтні - листопаді 2021 року, у особи, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, у зв`язку з ухиленням її від органів досудового розслідування та суду (далі - Особа 1) виник умисел на протиправне викрадення потерпілої ОСОБА_2 з подальшим її переміщенням з місця постійного проживання та утримання з тим, щоб примусити її до вступу в шлюб, так як вона неодноразово та категорично відмовляла йому вийти за нього заміж. Для реалізації цього наміру, Особа 1, діючи за попередньою змовою групою осіб з обвинуваченим ОСОБА_1 , спланували та узгодили подальші спільні дії з викрадення потерпілої.

Відповідно до домовленості, вони встановили стеження за потерпілою з тим, щоб при виникненні сприятливої нагоди викрасти її та на автомобілі AUDI Q7, д. н. з. НОМЕР_1 (далі - автомобіль AUDI Q7), яким користується обвинувачений, вивезти її до Дніпропетровської області для подальшого утримання, під час якого з використанням уразливого та беззахисного становища потерпілої, схилити її до вступу в шлюб з Особою 1.

Стеження за потерпілою вони здійснювали як біля її мешкання в АДРЕСА_2 , так і під час її переміщення по місту в період з 12 по 14 листопада 2021 року.

14 листопада 2021 року, обвинувачений ОСОБА_1 та Особа 1, здійснюючи стеження за потерпілою та перебуваючи на вулиці неподалік від місця її проживання, близько 15 год 30 хв, побачили, що остання вийшла з будинку, пішла в напрямку магазину «АТБ-маркет», що по вул. Європейська, 28-а та послідували за нею.

Близько 16 години цього ж дня, коли потерпіла ОСОБА_2 поверталась додому та перебувала на відкритій ділянці місцевості біля будинку № 43 по вул. Чорновола, в м. Полтава, обвинувачений, який перебував за кермом, та Особа 1, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб між собою, зненацька під`їхали до потерпілої та різко зупинились на близькій відстані від неї.

Побачивши їх, потерпіла ОСОБА_2 почала втікати та голосно кричати, кликаючи сторонніх осіб, які могли перебувати поруч, на допомогу. Особа 1, реалізовуючи умисел, направлений на викрадення потерпілої, догнав її та використовуючи грубу фізичну силу, схопив її ззаду, притиснув руки до тулубу, чим обмежив можливість останньої чинити опір та вільно пересуватись, після чого затягнув її в автомобіль AUDI Q7, під керуванням обвинуваченого, який продовжував чекати його із ввімкненим двигуном.

Після того, як Особа 1 затягнув потерпілу ОСОБА_2 в салон автомобіля AUDI Q7, обвинувачений ОСОБА_1 відразу ж заблокував двері автомобіля, позбавивши її можливості безперешкодно вийти з нього та унеможливлюючи виявлення сторонніми особами факту викрадення останньої, гучніше ввімкнув музику в салоні й швидко поїхав з місця викрадення потерпілої ОСОБА_2 .

Щоб попередити можливу втечу та повністю контролювати дії потерпілої, у тому числі щодо вільного пересування, Особа 1, розмістився біля неї на задньому пасажирському сидінні автомобіля та використовуючи фізичну силу, схопив та тримав її зап`ястя рук протягом всього часу слідування від м. Полтави до місця подальшого незаконного утримання. З метою перешкодити рідним потерпілої та правоохоронним органам встановити місце перебування останньої, обвинувачений ОСОБА_1 та Особа 1, вимкнули власні мобільні телефони та змусили потерпілу віддати їм свій мобільний телефон, який також вимкнули.

Продовжуючи діяти за попередньою змовою, обвинувачений ОСОБА_1 та Особа 1, не зважаючи на неодноразові прохання потерпілої припинити протиправні дії та повернути її додому, так як всі їх наміри примусити вступити в шлюб з Особою 1, не будуть реалізованими в жодному випадку, оскільки вона не надасть такої згоди, останні, всупереч її волі щодо вільного вибору місця знаходження, здійснили протиправне переміщення останньої з м. Полтава в район поблизу смт Демурине Межівського району Дніпропетровської області. По прибуттю в район смт Демурине, для утримання потерпілої, обвинувачений ОСОБА_1 за маршрутом вказаним Особою 1, для попередження їх відшукання, відвіз останнього з потерпілою у безлюдне місце в полі, неподалік смт Демурине. Після цього, для сприяння в подальшому утриманні потерпілої, позбавлення можливості пересуватись та вільно обирати місце перебування, обвинувачений ОСОБА_1 передав Особі 1 автомобіль AUDI Q7.

Приблизно з 09 години 14 листопада до 18 години 16 листопада 2021 року, Особа 1, використовуючи залишений обвинуваченим ОСОБА_1 автомобіль AUDI Q7, в закритому салоні, під власним безпосереднім контролем, поза волею потерпілої, яка перебувала у беззахисному стані, тобто в безлюдному місці, позбавленої засобів зв`язку, в умовах, що порушували звичайний уклад її життя, з застосуванням психологічного примусу, погрожуючи вступити у статеві відносини всупереч її згоди, здійснювала її примусове утримання. Обвинувачений ОСОБА_1 , продовжуючи діяти за попередньою змовою, для забезпечення продовження утримання викраденої потерпілої ОСОБА_2 , систематично приїжджав до місця їх знаходження для передачі продуктів харчування, засобів зв`язку та інформації щодо стану пошуку потерпілої рідними та правоохоронними органами.

16 листопада 2021 року, після повідомлення обвинуваченим ОСОБА_1 відомостей про те, що можливість безперешкодного утримання потерпілої вичерпується, оскільки найближчим часом місце їх перебування буде виявлено, Особа 1, для уникнення відшукання потерпілої, за домовленістю з останнім, відвіз потерпілу до його сестри, ОСОБА_3 , яка мешкає в АДРЕСА_3 .

17 листопада 2021 року, близько 03 години, обвинувачений ОСОБА_1 , продовжуючи вживати заходи для переховування та утримання потерпілої, знову відвіз Особу 1 та потерпілу ОСОБА_2 в поле неподалік смт Демурине, де їх залишив, тим самим сприяв Особі 1 у подальшому незаконному переміщенні та утриманні потерпілої в різних місцях Дніпропетровської області до тих пір, поки не переконався, що не може отримати її згоди на шлюб, через що вимушений був погодитись повернути останню, повідомивши про це батьків потерпілої через своїх рідних.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 146 КК України, як незаконне викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів

Допитаний в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище, наголосивши на повній відповідності дій, вчинення яких йому інкримінується в обвинувальному акті, обставинам, за яких це відбувалося.

Оскільки обставини справи ніким з учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують його покарання, суд не знаходить.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд згідно з вимогами ст. ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, його поведінку, як під час скоєння кримінального правопорушення, так і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення і щиро розкаявся в цьому, характеристику його особи, його поведінку, як під час скоєння правопорушення, так і після цього, ставлення до скоєного, характер, тяжкість та суспільну небезпечність як вчиненого, так і особи обвинуваченого, спосіб вчинення злочину, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність тих, що його обтяжують, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, вважаючи, що це буде достатнім та необхідним для виконання його мети: виховання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як ним самим, так і іншими особами.

Вирішення цивільного позову

Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений.

Мотиви інших рішень

Судові витрати по матеріалах кримінального провадження відсутні.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 засуджується до покарання, яке має відбувати реально, то суд з метою виконання вироку, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, вважає за необхідне обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді застави змінити на тримання під вартою.

Автомобіль AUDI Q7, д. н. з. НОМЕР_1 , який являється знаряддям вчинення злочину, підлягає спеціальній конфіскації.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373 та 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1визнати винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України і призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з 19 квітня 2022 року.

Речові докази:

- особисті речі потерпілої ОСОБА_2 - повернути за належністю їй же;

- автомобіль AUDI Q7, д. н. з. НОМЕР_1 , - конфіскувати в дохід держави.

До набрання вироком законної сили з метою виконання вироку та уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави змінити на тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.

Зарахувати в строк відбування покарання з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення, час його тримання під вартою в зв`язку з обранням щодо нього цього запобіжного заходу, з 16 грудня по 20 грудня 2021 року.

Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя А. Г. Савченко